Рішення № 139880430, 05.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12535/25

Провадження № 2/761/1973/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді: Кондратенко О.О.

за участі:

секретаря: Журавльова М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Державного житлово-комунального підприємства НАН України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги

ВСТАНОВИВ:

В березні 2025 року Державне житлово-комунальне підприємство НАН України (надалі по тексту ДЖКП НАН України) звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просило суд:

-стягнути з відповідача ( ОСОБА_1 ) на його (ДЖКП НПН України) користь заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 8 971, 61 грн., витрати по сплаті судового збору.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ДЖКП НАН України є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 , обслуговує його та надає відповідні комунальні послуги. Відповідач є користувачем квартири АДРЕСА_2 цього будинку та відповідно, отримувачем комунальних послуг за даною адресою. Таким чином, у ОСОБА_1 виникло та діє зобов`язання щодо сплати відповідних комунальних платежів. Зі свого боку позивач виконав свої обов`язки в повному обсязі, надавши відповідні комунальні послуги. Однак, відповідач, своїх зобов`язань по сплаті житлово-комунальних послуг не виконує, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за період часу з 01 серпня 2022 по 01 серпня 2023 у загальному розмірі 8 971, 61 грн. Оскільки, відповідач у добровільному порядку заборгованість не погашає, позивач змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач, своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористався; відзив на позовні вимоги до суду не надіслав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; у позовні заяві зазначив, що просить провести розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився; про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку; причини неявки суду не сповістив; письмовий відзив на позов не надіслав, як і не направив свого представника для прийняття участі у розгляді справи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши подані стороною позивача документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що відповідач є наймачем квартири АДРЕСА_3 , на підставі ордера, який було видано на трьох осіб: ОСОБА_2 , 1969 року народження, ОСОБА_3 , 1972 року народження, ОСОБА_4 , 1995 року народження.

Згідно розпорядження Президії національної академії наук України № 291 від 02 березня 2009 року, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передано на баланс ДЖКП НАН України.

Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України ?Про житлово - комунальні послуги?», відповідно до статті 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України ?Про житлово-комунальні послуги?, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У відповідності до п.13 ч.1 ст.1 Закону України ?Про житлово-комунальні послуги?, споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Згідно з положеннями ч.1 ст.5 Закону України ?Про житлово-комунальні послуги?, до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до вимог ч.6 ст.6 Закону України ?Про житлово-комунальні послуги?, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Як визначено п.5 ч.2 ст.7 Закону України ?Про житлово-комунальні послуги?, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України ?Про житлово-комунальні послуги?, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц (провадження №61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного

Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження №14-280цс18).

Статтею 66 ЖК України визначено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Норма загальної площі встановлюється у розмірі 21 квадратного метра на одну особу. Розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 08 жовтня 1992 року, встановлено, що власники та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України ?Про житлово-комунальні послуги?, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_4 , заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01 серпня 2022 року по 01 серпня 2023 року складає 8 971, 61 грн.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

За приписами ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , як користувач квартири АДРЕСА_3 , який перебуває на балансі та обслуговуванні позивача, тривалий час не виконує належним чином зобов`язання щодо оплати спожитих комунальних послуг, у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем.

Доказів того, що відповідач звертався до позивача з повідомленнями щодо того, що він не користується наданими позивачем послугами або щодо проведення звірки розрахунків матеріали справи не містять.

Окрім того, на спростування доводів позивача відповідачем не було надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту заявленої заборгованості, ненаданий також контррозрахунок іншого розміру заборгованості з посиланням на відповідні докази.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, так як, судом встановлено неналежне виконання власних зобов`язань відповідачем, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ДЖКП НАН України є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період часу з 01 серпня 2022 року по 01 серпня 2023 року у розмірі 8 971, 61 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн..

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 610 ЦК України; Законом України ?Про житлово-комунальні послуги?; ст.ст. 4, 77-81, 141, 263, 265, 280-283, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Державного житлово-комунального підприємства НАН України до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь Державного житлово-комунального підприємства НАН України (код ЄДРПОУ 30573192, місцезнаходження: м. Київ, вул. Антоновича, 124-128) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період часу з 01 серпня 2022 року по 01 серпня 2023 року у розмірі 8 971 (вісім тисяч дев?ятсот сімдесят одна) грн. 61 коп., 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: