Ухвала суду № 139879851, 17.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні відводу судді

17 вересня 2026 року справа №320/22148/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Панової Г.В. від розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просить суд:

- визнати протиправною та нечинною постанову КМУ №154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки»;

- стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві з єдиного рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди у розмірі 1296000,00 грн.;

- зобов?язати Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 з єдиного рахунку Державного бюджету України 1296000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 (Дата, час закінчення автоматизованого розподілу: 2024-05-20 17:56:13) справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 (суддя Леонтович А.М.) позовна заява ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов`язання вчинити певні дії залишена без руху з підстав не сплати судового збору, а також з тих підстав, що у позовній заяві позивачем в якості відповідача зазначено Кабінет Міністрів України, при цьому зміст позовних вимог свідчить, що такі спрямовані тільки до Кабінету Міністрів України та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

04.09.2024 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 (суддя Леонтович А.М.) визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М. у справі №320/22148/24 та постановлено передати матеріали справи №320/22148/24 до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2024 (Дата, час закінчення автоматизованого розподілу: 2024-09-06 13:42:38) для розгляду даної заяви про відвід судді визначено суддю Дудіна С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 (суддя Дудін С.О.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М. в адміністративній справі №320/22148/24 відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 заяву про самовідвід судді Леонтовича А.М. задоволено. Передано адміністративну справу №320/22148/24 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов`язання вчинити певні дії до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026 (Дата та час закінчення розподілу: 2026-07-29 16:05:47) справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Пановій Г.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 (суддя Панова Г.В.) позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

14.09.2026 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява від 10.09.2026 про відвід судді Панової Г.В. від розгляду адміністративної справи №320/22148/24.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 (суддя Панова Г.В.) визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Панової Г.В. Матеріали адміністративної справи №320/22148/24 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов`язання вчинити певні дії, - передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2026 (Дата та час закінчення розподілу: 2026-09-16 15:17:04) для розгляду даної заяви про відвід судді визначено суддю Кушнову А.О.

Згідно з частиною восьмою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Судом ухвалено здійснювати розгляд заяви позивача про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Панової Г.В. в порядку письмового провадження.

Підстави для відводу судді передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Відповідно до вимог частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи (частина друга статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною четвертою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Частиною дванадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Заява позивача від 10.09.2026 про відвід судді Панової Г.В. мотивована тим, що за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи №320/22148/24 від 29.07.2026 справу передано на розгляд судді Пановій Г.В., незважаючи на те, що, за твердженням заявника, інші судді Київського окружного адміністративного суду мали меншу кількість відпрацьованих справ. На думку позивача, наведене ставить під сумнів правомірність визначення судді для розгляду цієї справи.

Також заявник посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі №320/28397/24 щодо визначення належного відповідача у спорах, в яких відповідачем зазначено державу. На переконання заявника, суддя Панова Г.В. при постановленні ухвали від 30.07.2026 не врахувала наведені правові висновки.

Окремо позивач зазначає, що суддя Панова Г.В. не вправі надавати оцінку його процесуальним діям, вчиненим до передачі справи їй на розгляд, та ставить під сумнів правомірність висновків судді щодо виконання ним вимог попередніх судових рішень у справі.

За твердженням позивача, вказані обставини викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості та безсторонності судді Панової Г.В. та свідчать про наявність підстав для відводу, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, зі змісту поданої заявником заяви про відвід судді слідує, що передумовою для виникнення у останнього сумнівів у неупередженості судді слугувала незгода із процесуальним рішенням судді щодо залишення позовної заяви без руху.

Беручи до уваги зазначене, суд дійшов висновку, що заявлений відвід обумовлений незгодою позивача із процесуальними діями судді Панової Г.В., що вчинені під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, та така заява не містить передбачених статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відводу.

Разом з тим, суд звертає увагу, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 36 КАС України).

Суд зауважує, що прийняття суддею (судом) процесуальних рішень, передбачених КАС України, є здійснення судом правосуддя та не є тією обставиною, що свідчить про упередженість судді чи її особисту зацікавленість в розгляді справи.

Отже, наведені заявником доводи, не можуть свідчити про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді, оскільки жодних доказів, які б відповідали вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, та підтверджували наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості складу суду при розгляді цієї справи, із матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.

Щодо наявності у заявника сумнівів з приводу правомірності визначення судді Панової Г.В. для розгляду цієї справи, суд зазначає таке.

Так, порядок визначення складу суду регламентується статтею 31 КАС України.

Відповідно до частини першої указаної статті визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом (частина дев`ята статті 31 КАС України).

Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом (частина тринадцята статті 31 КАС України).

Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом (частина шістнадцята статті 31 КАС України).

Згідно з частиною сімнадцятою статті 31 КАС України протокол має містити такі відомості:

1) дата, час початку та закінчення автоматизованого розподілу;

2) номер судової справи, категорія та коефіцієнт її складності, ім`я (найменування) учасників справи;

3) інформація про визначення списку суддів для участі (підстави, за яких судді не беруть участі) в автоматизованому розподілі; інформація про визначення судді, судді-доповідача;

4) підстави здійснення автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу);

5) прізвище, ініціали та посада уповноваженої особи апарату суду, відповідальної за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 31 КАС України копія такого протоколу в електронній чи паперовій формі підписується уповноваженими особами апарату суду та видається (надсилається) заінтересованій особі не пізніше наступного дня після подання до суду відповідної заяви.

Особливості розподілу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина дев`ятнадцята статті 31 КАС України).

Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (із змінами).

Пунктом 136 цього Положення визначено, що до початку функціонування підсистеми автоматизованого розподілу справ у складі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) визначення судді […] для розгляду справи здійснюється відповідно до вимог розділу IV цього Положення засобами автоматизованої системи документообігу суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 28.02.2023 №162/0/15-23 відтерміновано набрання чинності нормами розділу IV Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС (яким визначено «Особливості автоматизованого розподілу судових справ») до внесення змін до цього Положення та доопрацювання програмного забезпечення автоматизованої системи документообігу суду.

Отже на даний час особливості розподілу судових справ визначаються Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39, погодженим наказом Державної судової адміністрації України від 29.11.2024 №529, затверджено Положення про автоматизовану систему документообігу суду (із змінами) (далі - Положення №39).

Підпунктом 2.3.43 Положення №39 передбачено, що повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями застосовується у випадках визначених законом, а також з метою заміни одного, декількох суддів, всього складу суду, збільшення складу суду в порядку, визначеному підпунктами 2.3.4, 2.3.21 цього Положення.

При цьому, підпунктом 2.3.44 Положення №39 визначено, що винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки), що додається до матеріалів справи.

Електронний примірник такого розпорядження (додаток 14) вноситься до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня, що настає після його підписання.

Відповідно до підпункту 2.3.28 Положення №39 результатом автоматизованого розподілу судових справ є протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями відповідного суду (додаток 1), що автоматично створюється автоматизованою системою.

Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями роздруковується, підписується та додається до матеріалів судової справи.

Повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями застосовується у випадках визначених законом, а також з метою заміни одного, декількох суддів, всього складу суду, збільшення складу суду в порядку, визначеному підпунктами 2.3.4, 2.3.21 цього Положення (підпункт 2.3.43 Положення №39).

Відповідно до підпункту 2.3.47 Положення №39 результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи є протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями відповідного суду (додаток 9), що автоматично створюється автоматизованою системою.

Одночасно з протоколом автоматизованою системою автоматично формується звіт про повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями відповідного суду. Звіт містить такі відомості: дата та час початку повторного автоматизованого розподілу; єдиний унікальний номер судової справи; номер провадження (за наявності); категорія судової справи (за наявності); коефіцієнт складності судової справи (за наявності); інформація про учасників судового процесу (кримінального провадження); інформація щодо визначення повноважень суддів; інформація про визначення головуючого судді (судді-доповідача) за випадковим числом; інформація про визначення складу колегії суддів; підстави проведення повторного автоматизованого розподілу; версія автоматизованої системи; час закінчення повторного автоматизованого розподілу; тривалість автоматизованого розподілу.

Доступ для коригування протоколу та звіту щодо повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями автоматично блокується автоматизованою системою.

Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями роздруковується, підписується та додається до матеріалів судової справи.

Звіт про повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями може бути роздрукований для використання в суді.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що єдиним процесуальним документом, який підтверджує саме застосування автоматизованого розподілу справи є виключно протокол про такий розподіл, який є офіційним процесуальним документом відносно конкретної судової справи, а сторони справи відповідно мають право на ознайомлення з таким документом та на інші процесуальні права, пов`язані із застосуванням цього документа.

Так, згідно з даними КП «Діловодство спеціалізованого суду», після задоволення заяви про самовідвід судді Леонтовича А.М. відповідно до ухвали суду від 17.12.2024 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026 визначено склад суду для розгляду справи №320/22148/24 - суддя Панова Г.В.

Вказаний протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026 роздрукований з автоматизованої системи КП «Діловодство спеціалізованого суду» у паперовій формі, підписаний начальником ВДЗК (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду Тарай О.М. та долучений до матеріалів адміністративної справи №320/22148/24.

При цьому, суд зауважує, що повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями був здійснений автоматизованою системою КП «Діловодство спеціалізованого суду» і будь-яке втручання в таку систему блокується автоматично.

За наведених обставин доводи позивача про порушення порядку визначення складу суду 29.07.2026 у справі №320/22148/24 не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.

Щодо тверджень заявника про наявність підстав для відводу, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Так, у п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України закріплено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Отже, правовою підставою для відводу судді за вказаною правовою нормою є наявність обґрунтованих, об`єктивних та беззаперечних обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Суд враховує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Тобто, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При цьому, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17.

Суд зазначає, що жодних доказів, які б відповідали вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, та підтверджували наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості складу суду при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається, а отже вимоги заяви ґрунтуються на особистих припущеннях заявника.

Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 27, 28 і 30 рішення у справі «Фей проти Австрії» (заява від 24.02.1993 №255), п.42 рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії» (заява №33958/96).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Частиною четвертою статті 36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

В даному випадку доводи заявника - позивача, які зазначені як підстава для відводу судді Панової Г.В., суд розцінює як незгоду з процесуальними діями судді, що є підставою для висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді.

Заявником не наведено інших підстав для відводу судді, передбачених статтями 36 та 37 КАС України.

Проаналізувавши наведені в поданій заяві про відвід судді доводи, суд дійшов висновку, що зазначена заява не містить посилань на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями унеможливлюють участь судді Панової Г.В. у розгляді справи відповідно до статті 36 КАС України.

Оскільки підстав для висновку про наявність визначених статтею 36 КАС України та інших підстав для відводу судді Панової Г.В. немає, заява ОСОБА_1 від 10.09.2026 про відвід судді Панової Г.В. від розгляду адміністративної справи №320/22148/24 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 36, 37, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 10.09.2026 про відвід судді Панової Г.В. від розгляду адміністративної справи №320/22148/24 - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) позивачу (його представнику).

Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Кушнова А.О.