Рішення № 139879138, 17.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Київ справа №320/49655/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (код ЄДРПОУ 08410370, 79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32) з позовом до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного вартість витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, у сумі 373415,47 грн. (триста сімдесят три тисячі чотириста п`ятнадцять гривень, сорок сім копійок).

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач проходив навчання та військову службу у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Позивач стверджує, що після розриву контракту про навчання у відповідача виникло зобов`язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання, а у позивача право звернення до суду для захисту майнових інтересів в судовому порядку. Вказав, що на теперішній час відповідач не відшкодував витрати за утримання під час навчання на користь академії, тому останній звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позов.

Зазначає, що він не відмовлявся добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, однак позивачем не було встановлено строк, протягом якого він повинен був відшкодувати такі витрати, що підтверджується матеріалами справи, зокрема довідкою розрахунком.

Тобто, відповідач вважає, що позивач не довів факту відмови відповідача від добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, а отже, зважаючи на положення ч. 10 ст. 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та п. 7 Порядку N 964, у позивача були відсутні законні підстави для звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення таких витрат. Тобто, у даному випадку звернення позивача до суду було передчасним.

У відповіді на відзив позивач просив задовольнити позов повністю, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Наказом начальника Національної академії від 25.07.2024 року №26-КС (по особовому складу) старшого солдата ОСОБА_2 було зараховано на перший курс навчання до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Наказом начальника Національної академії від 01.08.2024 року №32-КС (по особовому складу) старшого солдата ОСОБА_2 прийнято на військову службу (навчання) та призначено курсантом навчального курсу факультету ракетних військ і артилерії Національної академії.

Наказом начальника Національної академії від 01.08.2024 року №260 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу Національної академії та на всі види забезпечення.

01.08.2024 року між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та старшим солдатом ОСОБА_2 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу. Згідно з пунктом 1 вказаного контракту відповідач зобов`язувався, зокрема, відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані із його утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.

20.08.2025 року старший солдат ОСОБА_2 подав рапорт про відрахування його з числа курсантів Національної академії через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням). Крім того, у даному рапорті відповідач зазначив про свою обізнаність із обов`язком відшкодувати витрати, пов`язані із його утриманням у навчальному закладі, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 964 від 12 липня 2006 року «Про затвердження порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» та зобов`язався їх відшкодувати.

Наказом начальника Національної академії від 27.08.2025 року № 64-КС (по особовому складу) із старшим солдатом ОСОБА_2 відповідно до частини 11 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пунктів 3,7 розділу II Особливостей 877, достроково розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, відраховано його з числа курсантів першого курсу через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням), звільнено з займаної посади, визначено вважати таким, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Наказом начальника Національної академії від 01.09.2025 року № 230 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення, визначено відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії за період з 01.08.2024 року по 01.09.2025 року в сумі 373415,47грн.

Того ж дня старшого солдата ОСОБА_2 під підпис було ознайомлено із довідкою-розрахунком №97 про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням в Національній академії, у сумі 373415,47 грн., в касу або на рахунок Національної академії.

Згідно із довідкою-розрахунком Національної академії від 01.09.2025 року №97 витрати на утримання відповідача у сумі 373415,47 грн. (за період з 01.08.2024 року по 01.09.2025 року) становлять: грошове забезпечення - 305761,05 грн., продовольче забезпечення - 41434,92 грн., медичне забезпечення - 1085,00 грн., спожиті комунальні послуги та енергоносії - 25134,50 грн.

В місячний строк у добровільному порядку наказ начальника Національної академії від 01.09.2025 року № 230 старшим солдатом ОСОБА_1 виконаний не був, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення відповідних витрат на утримання.

Оскільки відповідач витрати, пов`язані з його утримання у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за відповідний період у визначеній сумі не відшкодував, представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 6 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» одним із видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освітим.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону №2232-ХІІ підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського та офіцерського складу проводиться у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з частиною 4 статті 25 цього Закону громадяни України, громадяни України, які в установленому порядку зараховані до закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти для здобуття певних освітніх рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.

Пунктом 3 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ визначено, що початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (частина 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ).

Згідно з частиною 5 статті 25 Закону №2232-ХІІ з громадянами України - курсантами закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами п`ятим, восьмим і дев`ятим частини другої статті 23 цього Закону.

Таким чином, навчаючись у вищому військовому навчальному закладі, особа проходить військову службу, що у розумінні пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є публічною службою.

Частиною 10 статті 25 Закону №2232-ХІІ передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964.

Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за наявності), у зв`язку з припиненням громадянства України та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (10 років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів д, е, з, и пункту 1, підпунктів д, е, ж, з пункту 2 і підпункту в пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (далі - витрати).

Пунктами 3, 4, 8 Порядку №964 визначено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних із: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг.

Витрати відшкодовуються в повному розмірі:

курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк базової військової служби до вступу в заклад фахової передвищої військової освіти, вищий військовий навчальний заклад, військовий навчальний підрозділ закладу вищої освіти, а також курсантами жіночої статі - за весь період навчання;

курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк базової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк;

особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (10 років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів д, е, з, и пункту 1, підпунктів д, е, ж, з пункту 2 і підпункту в пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, - за весь період навчання.

Контроль за відшкодуванням витрат покладається на Міноборони та центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти.

На виконання пункту 3 Порядку №964 спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.

Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.

У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

Згідно із довідкою-розрахунком Національної академії від 01.09.2025 року №97 витрати на утримання відповідача у сумі 373415,47 грн. (за період з 01.08.2024 року по 01.09.2025 року) становлять: грошове забезпечення - 305761,05 грн., продовольче забезпечення - 41434,92 грн., медичне забезпечення - 1085,00 грн., спожиті комунальні послуги та енергоносії - 25134,50 грн.

Відповідно до пункту 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних із: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг.

Порядок розрахунку витрат встановлюється Міноборони та центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти.

Згідно з пунктом 4 Порядку №964 витрати відшкодовуються в повному розмірі: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк базової військової служби до вступу в заклад фахової передвищої військової освіти, вищий військовий навчальний заклад, військовий навчальний підрозділ закладу вищої освіти, а також курсантами жіночої статі - за весь період навчання.

Згідно пунктом 2.1 Порядку розрахунку, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язок курсанта щодо відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі, виникає безпосередньо в силу закону у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання. При цьому такий обов`язок не залежить від наявності чи відсутності окремої згоди курсанта на відшкодування відповідних витрат, оскільки його правовою підставою є частина десята статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядок №964.

У спірних правовідносинах дострокове розірвання контракту з відповідачем відбулося саме у зв`язку з його небажанням продовжувати навчання, що підтверджується наказом начальника Національної академії від 27.08.2025 року №64-КС. Відповідач, подаючи 20.08.2025 року рапорт про відрахування за власним бажанням, був обізнаний із покладеним на нього обов`язком щодо відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, та прямо підтвердив готовність їх відшкодувати.

При цьому відповідно до пункту 2.3 Порядку розрахунку витрат у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби навчального закладу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідку-розрахунок та подають її до кадрового підрозділу. Період, за який підлягають відшкодуванню витрати, визначається з дня зарахування курсанта по день його виключення зі списків особового складу вищого військового навчального закладу.

Як установлено судом, відповідача було зараховано до списків особового складу Національної академії 01.08.2024 року, а виключено зі списків особового складу 01.09.2025 року. Отже, визначений позивачем період, за який здійснено розрахунок витрат, відповідає встановленому Порядком №964 механізму їх визначення.

З довідки-розрахунку Національної академії від 01.09.2025 року №97 вбачається, що загальний розмір витрат, пов`язаних з утриманням відповідача за відповідний період, становить 373415,47 грн та складається з витрат на грошове забезпечення у розмірі 305761,05 грн, продовольче забезпечення 41434,92 грн, медичне забезпечення 1085,00 грн, а також спожиті комунальні послуги та енергоносії 25134,50 грн. Зазначені види витрат прямо віднесені пунктом 2.1 Порядку розрахунку до витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих військових навчальних закладах.

Суд також враховує, що відповідач був ознайомлений із довідкою-розрахунком №97 під підпис, а матеріалами справи підтверджується погодження ним визначеної суми витрат. Водночас доказів добровільного відшкодування зазначеної суми відповідачем до суду не надано.

При цьому, як зазначає сам відповідач у відзиві на позовну заяву право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ виникає лише у випадку відмови відрахованого курсанта добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що йому не було надано можливості добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Національній академії.

Дійсно, відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пункту 6 Порядку №964 у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. При цьому Верховний Суд у своїй практиці звертає увагу на необхідність встановлення факту надання курсанту можливості добровільно відшкодувати визначені витрати та, відповідно, факту його відмови від такого відшкодування.

Разом із тим зазначений висновок Верховного Суду не може тлумачитися як такий, що встановлює виключно формальну вимогу щодо направлення курсанту окремої претензії чи документа з відповідною назвою. Визначальним є встановлення фактичних обставин, з яких убачається, що особа була належним чином повідомлена про наявність у неї обов`язку з відшкодування витрат, їх конкретний розмір та мала реальну можливість виконати цей обов`язок у добровільному порядку.

У цій справі такі обставини знайшли своє підтвердження.

Зокрема, ще 20.08.2025 року, подаючи рапорт про відрахування з числа курсантів за власним бажанням, відповідач прямо зазначив про свою обізнаність з обов`язком відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі, послався на постанову Кабінету Міністрів України №964 та зобов`язався їх відшкодувати.

Отже, ще до видання наказу про відрахування відповідач достовірно знав про сам факт існування у нього обов`язку з відшкодування витрат. При цьому зазначений обов`язок не був для нього несподіваним чи таким, про який він дізнався лише після звернення позивача до суду.

Надалі, 01.09.2025 року, тобто в день виключення відповідача зі списків особового складу Національної академії, останнього під підпис було ознайомлено з довідкою-розрахунком №97, відповідно до якої загальна сума витрат, пов`язаних з його утриманням, становила 373415,47 грн.

Таким чином, на момент завершення проходження навчання відповідач був обізнаний не лише про сам обов`язок відшкодування витрат, а й про їх конкретний розмір, склад та період, за який вони нараховані. Довідка-розрахунок містила відомості про склад витрат, зокрема грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення, комунальні послуги та енергоносії.

За таких обставин твердження відповідача про те, що він не був обізнаний про необхідність відшкодування витрат або не знав їх розміру, спростовується безпосередньо матеріалами справи.

Разом із тим суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду про те, що саме з відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати закон пов`язує виникнення у навчального закладу права на звернення до суду. У зв`язку з цим саме по собі ознайомлення відповідача з довідкою-розрахунком не звільняє позивача від необхідності підтвердити надання йому можливості добровільного виконання відповідного обов`язку.

Однак із матеріалів справи вбачається, що відповідач після ознайомлення з визначеною сумою витрат не вчинив жодних дій, спрямованих на їх добровільне погашення, не звертався до позивача із заявою про готовність здійснити оплату, не просив надати додатковий строк для проведення розрахунку, не оспорював визначену суму та не повідомляв про намір виконати відповідний обов`язок у подальшому.

При цьому особливої правової оцінки заслуговує те, що відповідач ще до визначення остаточного розміру витрат письмово підтвердив свою обізнаність із відповідним обов`язком та зобов`язався його виконати. Після визначення конкретної суми витрат та ознайомлення з нею під підпис відповідач також не здійснив її добровільного відшкодування.

Отже, поведінка відповідача після ознайомлення з остаточним розрахунком об`єктивно свідчить не про неможливість добровільного виконання обов`язку, а про його невиконання.

Щодо доводів відповідача про ненадання йому можливості добровільно відшкодувати витрати, суд зазначає таке.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у вищому військовому навчальному закладі, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Отже, законодавством передбачено досудову стадію виконання курсантом обов`язку з відшкодування відповідних витрат, після завершення якої та невиконання особою покладеного на неї обов`язку навчальний заклад набуває право на звернення до суду.

У цій справі зазначений порядок позивачем дотримано.

Так, наказом начальника Національної академії від 01.09.2025 року №230 (по стройовій частині) відповідача було виключено зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення, а також наказано йому відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Національній академії, за період з 01.08.2024 року по 01.09.2025 року в сумі 373415,47 грн.

Таким чином, саме наказом уповноваженої посадової особи відповідачу було визначено конкретний обов`язок щодо відшкодування витрат та конкретний розмір такого відшкодування. При цьому відповідач не був поставлений перед необхідністю негайного виконання цього обов`язку шляхом звернення позивача до суду, оскільки йому було надано можливість виконати наказ у добровільному порядку.

Крім того, як уже зазначалося, 01.09.2025 року відповідача під підпис було ознайомлено з довідкою-розрахунком №97 про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у Національній академії, у сумі 373415,47 грн, із зазначенням необхідності їх відшкодування в касу або на рахунок Національної академії.

Отже, на момент виключення зі списків особового складу відповідач був належним чином повідомлений як про сам факт наявності у нього обов`язку з відшкодування витрат, так і про їх конкретний розмір та спосіб виконання такого обов`язку.

При цьому, відповідач обізнаний про те, що у даній категорії справ позивачу визначається місячний строк для звернення до суду.

Не отримавши протягом місяця оплати на рахунок Національної академії або в касу, не отримавши будь-яких звернень щодо розстрочення чи відстрочення оплати начальником фінансово-економічної служби була складена довідка від 01.10.2025 року про непогашення заборгованості ОСОБА_1 .

Тобто, добровільного виконання наказу та відшкодування зазначеної суми протягом цього строку відповідач не виконав, визначену суму добровільно не відшкодував, у зв`язку з чим після спливу встановленого строку позивач звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення відповідних витрат.

Таким чином, на відміну від випадків, коли навчальний заклад звертається до суду без надання курсанту можливості добровільно виконати обов`язок з відшкодування витрат, у спірних правовідносинах така можливість відповідачу була фактично надана. Причому вона полягала не лише в ознайомленні відповідача з розрахунком, а у визначенні йому конкретного обов`язку наказом начальника Національної академії, повідомленні про розмір витрат та наданні строку для її добровільного відшкодування, протягом якого жодних активних дій зі сторони відповідача не відбувалося.

Саме невиконання відповідачем визначеного наказом обов`язку протягом місячного строку стало юридичною підставою для подальшого звернення позивача до суду. Отже, твердження відповідача про те, що позивач не надав йому можливості добровільно відшкодувати витрати, спростовується встановленою судом послідовністю дій сторін.

Такий підхід відповідає правовій природі частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка пов`язує можливість судового стягнення саме з невиконанням курсантом обов`язку щодо добровільного відшкодування витрат.

При цьому суд звертає увагу, що відповідач не заперечував самого факту дострокового припинення навчання за власним бажанням, був обізнаний про передбачений законодавством обов`язок відшкодування витрат ще на момент подання рапорту 20.08.2025 року та прямо зазначив у ньому про свою обізнаність із таким обов`язком і зобов`язався відшкодувати відповідні витрати.

Отже, відповідач не лише був повідомлений про обов`язок з відшкодування витрат, але й мав достатній час та реальну можливість виконати його добровільно. Однак станом на час розгляду справи судом відповідний обов`язок не виконав.

Відтак доводи відповідача про передчасність звернення до суду та ненадання йому можливості добровільно відшкодувати витрати є необґрунтованими.

Підсумовуючи наведене, відповідач сам ініціював дострокове припинення навчання, письмово підтвердив обізнаність із обов`язком відшкодування витрат, був ознайомлений з остаточним розрахунком під підпис та, отримав наказ начальника Національної академії від 01.09.2025 року № 230 про необхідність добровільного відшкодування витрат із зазначенням конкретної суми, попри це, не здійснив відшкодування визначеної суми.

Тому, суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем обов`язку з добровільного відшкодування витрат.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем належним чином підтверджено як правову підставу виникнення у відповідача обов`язку з відшкодування витрат, так і їх розмір. Визначені до відшкодування витрати відповідають передбаченим законодавством видам витрат на утримання курсанта, розраховані за період фактичного перебування відповідача у складі особового складу Національної академії та підтверджені відповідною довідкою-розрахунком.

Оскільки відповідач достроково припинив навчання за власним бажанням, не виконав передбачений законом та контрактом обов`язок щодо добровільного відшкодування витрат, а відмова від їх добровільного відшкодування відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є підставою для їх стягнення у судовому порядку, позовні вимоги Міністерства оборони України в особі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про стягнення з відповідача 373415,47 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд не встановив обставин, які б свідчили про неправомірність визначення відповідачу витрат або наявність передбачених законом підстав для звільнення його від обов`язку їх відшкодування. Сам факт продовження проходження відповідачем військової служби за призовом під час мобілізації після відрахування з числа курсантів не припиняє та не скасовує обов`язку з відшкодування витрат, оскільки підставою для їх виникнення у цьому випадку є саме дострокове розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання.

Враховуючи викладені обставини та докази, подані на їх підтвердження, суд висновує, що позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з його утриманням у зазначеному закладі вищої освіти, у визначеному розмірі є обґрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

Згідно з вимогам ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вищевикладене, підстави для стягнення судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 244-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , орган, що видав 3213, дата видачі 24.05.2021 року, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32, тел. (0322) 38-65-34, адреса ел. пошти: nasv@post.mil.gov.ua, код ЄДРПОУ 08410370) витрати, пов`язані з його утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 373415,47 грн (триста сімдесят три тисячі чотириста п`ятнадцять гривень 47 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2026.

Суддя Панченко Н.Д.