Рішення № 139878299, 17.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокуСправа №160/12984/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТИМУСАГРО ТРЕЙД» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -

УСТАНОВИВ:

14.05.2026 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТИМУСАГРО ТРЕЙД» до Державної податкової служби України, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393) надану Товариству з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» (ідентифікаційний код 41161689) в письмовій формі за вих.№1784/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК від 26.03.2026 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові зазначив наступне. В січні-лютому 2022 року - до початку збройної агресії РФ - ТОВ ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД уклало десятки договорів, по яким було зроблено попередню оплату товару (соняшнику). Постачальники зазнали збитків як внаслідок знищення зерносховищ та зерна, яке в ньому зберігалося, на підконтрольній Збройним Силам України території, так і тому, що відбулась експропріація - примусове і без відшкодування позбавлення власності - окупаційною адміністрацією активів українських компаній (постачальників Товариства).

На додачу до цих збитків є інші збитки: прострочена дебіторська заборгованість перед Товариством в сумі 639 651 955,50 гривень: з них компаній, які перебувають на тимчасово окупованій території України 452 541 203,68 гривень.

Наразі не існують ефективні правові механізми повернення сум попередньої оплати юридичними особами чиє місцезнаходження на окупованій території України (зокрема через мораторій, встановлений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань провадження та застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану» № 3249-IX від 13.07.2023 року), а так само ефективні правові механізми отримання таких сум як відшкодування вказаних збитків державою-агресором.

Для з`ясування позиції контролюючого органу про наслідки цих обставин для податкового обліку Товариства ТОВ ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД звернулося до Державної податкової служби України з запитом надати індивідуальну податкову консультацію.

Підсумок відповіді Державної податкової служби України (вих.№1784/ІПК/99 00-21-02-02 ІПК від 26.03.2026 року) такий: «Отже, на дату отримання попередньої оплати постачальник повинен був визначити податкові зобов`язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну, на підставі якої покупець мав право включити суми ПДВ до податкового кредиту. У разі якщо надалі постачання товарів/послуг фактично не відбувається (операція з придбання товарів/послуг відсутня), то покупець на дату списання у обліку дебіторської заборгованості втрачає право на податковий кредит за такою операцією. У випадку, описаному у зверненні, зменшення податкового кредиту здійснюється шляхом нарахування податкових зобов`язань з ПДВ з використанням механізму, визначеного п. 198.5 ст. 198 Кодексу».

На думку Товариства контролюючий орган дав розширене тлумачення положенням пункту 198.5 статті 198 Кодексу, в яких йдеться про (А) «нестандартне» призначення придбаних товарів/послуг, необоротних активів або (Б) про їх таке використання платником ПДВ, яке виключає наявність у платника права на податковий кредит з ПДВ. Обставини, які описані у зверненні Товариства є іншими ніж ті, які визначені положенням пункту 198.5 статті 198 Кодексу.

Також, в пункті 198.5 статті 198 Кодексу йдеться саме про дії, якими сам платник ПДВ визначає подальшу юридичну долю придбаних таким платником ПДВ товарів/послуг, необоротних активів, тоді як в консультації Державної податкової служби України податкові наслідки для одного платника податків (Товариства) узалежнюються від дій окупаційної влади та/або бездіяльності іншого платника податків (контрагента Товариства), який залишився на тимчасово окупованій території (щодо якого Державна податкова служба України не може здійснити заходи податкового контролю).

Крім того, індивідуальна податкова консультація не узгоджується із положеннями пункту 32-1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу та підпункту 69.29 пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

За обставин, які викладено у запиті Товариства положення Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України не передбачають зменшення суми податкових зобов`язань платника податку постачальника. Таким чином, відсутні втрати державного бюджету з ПДВ, натомість Товариство, яке понесло збитки від збройної агресії проти України (задля відшкодування яких держава наразі не створила ефективний правовий механізм) і попри це ще продовжує діяльність, має на додачу нести негативні наслідки через дії окупаційної влади та/або бездіяльності іншого платника податків (контрагента Товариства), який залишився на тимчасово окупованій території.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, справу передано для розгляду судді Рябчук О.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 року прийнято справу до провадження, відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

29.05.2026 р. відповідачем подано відзив на позов, якому відповідач проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Правила формування податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної, їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) визначено статтями 187, 192, 198 та 201 ПК України.

На дату отримання попередньої оплати постачальник повинен був визначити податкові зобов`язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну, на підставі якої покупець мав право включити суми ПДВ до податкового кредиту. У разі якщо надалі постачання товарів/послуг фактично не відбувається (операція з придбання товарів/послуг відсутня), то покупець на дату списання у обліку дебіторської заборгованості втрачає право на податковий кредит за такою операцією. У випадку, описаному у зверненні, зменшення податкового кредиту здійснюється шляхом нарахування податкових зобов`язань з ПДВ з використанням механізму, визначеного пунктом 198.5 статті 198 ПК України.

02.06.2026 р. позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначено про безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» виробляє та експортує продукцію власного виробництва (олію соняшникову та інші продукти переробки соняшнику), код КВЕД 10.41.

ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» звернулось до Державної податкової служби України з запитом надати індивідуальну податкову консультацію вих. №35 від 18.02.2026 р., в якому поставлено, зокрема, наступні питання:

1. Чи зобов`язане ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» (покупець) зменшити задекларований податковий кредит, сформований на підставі зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної постачальника, складеної ним на дату отримання до 24.02.2022 року (січень 2022р, з 01.02.2022 по 23.02.2022) попередньої оплати (авансу) за соняшник, якщо внаслідок агресії рф проти України такий постачальник опинився на тимчасово окупованій території України (має місцезнаходження на ТОТ та/або зберігав власний соняшник на зернових складах, розташованих на ТОТ) та не здійснив поставку соняшнику в адресу ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» і не повернув ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» отриману попередню оплату (аванс) за соняшник до теперішнього часу, а також в майбутньому - протягом строку позовної давності так і не поставить соняшник і не поверне кошти?

2. Якщо відповідь на перше питання «ТАК», то у якому звітному податковому періоді, за наявності яких обставин, у який спосіб та на підставі яких саме приписів ПКУ (пункт, стаття) ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» має зменшити такий задекларований податковий кредит?

Державною податковою службою України за результатами розгляду запиту було надано індивідуальну податкову консультацію від 26.03.2026 р. № 1784/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК, в якій щодо питань 1, 2 зазначено наступне:

« … на дату отримання попередньої оплати постачальник повинен був визначити податкові зобов`язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну, на підставі якої покупець мав право включити суми ПДВ до податкового кредиту. У разі якщо надалі постачання товарів/послуг фактично не відбувається (операція з придбання товарів/послуг відсутня), то покупець на дату списання у обліку дебіторської заборгованості втрачає право на податковий кредит за такою операцією. У випадку, описаному у зверненні, зменшення податкового кредиту здійснюється шляхом нарахування податкових зобов`язань з ПДВ з використанням механізму, визначеного пунктом 198.5 статті 198 ПК України.»

Не погодившись з такою відповіддю на питання 1, 2, позивач звернувся з позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до п. 52.1 Податкового кодексу України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п. 32-1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, протягом дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, не вважаються використаними платником податку в неоподатковуваних податком на додану вартість операціях або операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, товари:

придбані в оподатковуваних податком на додану вартість операціях, знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану;

придбані в оподатковуваних податком на додану вартість операціях та передані в державну чи комунальну власність, у тому числі на користь добровольчих формувань територіальних громад, а також надані на користь інших осіб для потреб забезпечення оборони України у період дії воєнного, надзвичайного стану.

До наведених у цьому пункті операцій норми пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу не застосовуються.

Згідно пп. 69.29 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України суми податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів, які у подальшому були знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного стану, не включаються до обрахунку суми бюджетного відшкодування та зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оцінюючи усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

З проаналізованих норм Податкового кодексу України вбачається, що на дату отримання попередньої оплати постачальники позивача повинні були визначити податкові зобов`язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, на підставі яких позивач мав право включити суми ПДВ до податкового кредиту.

Постачання товарів Товариству з обмеженою відповідальністю «ОПТИМУСАГРО ТРЕЙД» фактично не відбулося (операції з придбання товарів/послуг відсутні), тому позивач на дату списання у обліку дебіторської заборгованості втратив право на податковий кредит за такими операціями. Зменшення податкового кредиту здійснюється шляхом нарахування податкових зобов`язань з ПДВ з використанням механізму, визначеного п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Доводи позивача стосовно того, що індивідуальна податкова консультація не узгоджується із положеннями пункту 32-1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу та підпункту 69.29 пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу є не обґрунтованими.

Положення наведених норм законодавства стосуються випадків, коли відбулось знищення придбаних товарів внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного стану.

У справі, що розглядається, як вже зазначалось, позивачем було здійснено попередню оплату товарів, постачання яких в подальшому не відбулося, тобто, товари не були придбані.

Таким чином, індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України, надана Товариству з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» в письмовій формі за вих.№1784/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК від 26.03.2026 р. відповідає вимогам ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 72-77, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТИМУСАГРО ТРЕЙД» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук