Рішення № 139878189, 18.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 рокуСправа №160/22247/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

27.07.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо здійснення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 розрахунку пенсії за віком з 05.03.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2014-2016 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, здійснити призначення та розрахунок пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2021-2023 роки з 05.03.2024 та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що пенсію за вислугу років позивачці призначено за Законом України «Про пенсійне забезпечення», а тому її звернення за пенсією за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є первинним призначенням пенсії за іншим законом, а не переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 останнього Закону. За таких умов, на переконання позивача, показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні мав визначатися за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки, а не за 2014-2016 роки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 28.08.2026.

Відповідачам установлено строк для подання відзиву на позов.

05.08.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало клопотання про долучення до матеріалів справи копії пенсійної справи позивача, яке судом задоволено, а подані документи досліджено як докази. Відзиву на позовну заяву відповідачі не подали.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

З 04.09.2014 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

05.03.2024 позивачка звернулася із заявою про перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням № 912430157327 від 12.03.2024, прийнятим Лівобережним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, позивачці з 05.03.2024 визначено пенсію за віком.

Розмір цієї пенсії обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки в розмірі 3764,40 грн, збільшеного на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, що склало 7994,47 грн. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено в розмірі 8673,12 грн, коефіцієнт страхового стажу - 0,42417, розмір пенсії за віком - 3678,88 грн, доплата за понаднормовий стаж - 135,60 грн, загальний розмір пенсії з 05.03.2024 - 3814,48 грн.

Листом від 26.03.2024 № 17992-10923/П-01/8-0400/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачку про призначення їй з 05.03.2024 пенсії за віком та детально роз`яснило порядок її обчислення, зазначивши, що у її випадку застосовується показник середньої заробітної плати для обчислення пенсій за 2014-2016 роки (після осучаснення - 7994,47 грн), оскільки пенсію за вислугу років їй було призначено з 04.09.2014.

Аналогічні за змістом роз`яснення надано позивачці листами того самого органу від 30.04.2024 № 26236-19758/П-01/8-0400/24 та № 26237-20258/П-01/8-0400/24 за наслідками розгляду її звернень від 15.04.2024.

Листом від 22.07.2026 № 0400-010303-8/140927 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адвокатський запит представника позивача повторно повідомило, що відповідно до заяви від 05.03.2024 ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону № 1058-IV та що при перерахунку пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн, що з урахуванням коефіцієнтів підвищення склав 7994,47 грн.

Не погоджуючись із застосуванням зазначеного показника, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Натомість за частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Такого виду пенсійної виплати, як пенсія за вислугу років, цим Законом не передбачено.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до частини третьої статті 45 цього ж Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що частина третя статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлює порядок переведення з одного виду пенсії на інший тих пенсій, які призначені саме за цим Законом. Оскільки пенсія за вислугу років цим Законом не передбачена та призначається за Законом України «Про пенсійне забезпечення», який визначає інші підстави та інший порядок призначення пенсії, звернення особи, якій було призначено пенсію за вислугу років, за пенсією за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є призначенням пенсії за віком, а не переведенням з одного виду пенсії на інший.

За таких обставин розмір пенсії за віком підлягав обчисленню із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням цього виду пенсії, тобто за 2021, 2022 та 2023 роки.

Згідно із частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 577/2576/17 виснувала, що статтею 9 Закону № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років, натомість частина третя статті 45 цього Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, а тому при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-XII, до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.

У тій самій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону № 1788-XII.

Цей висновок є усталеним. У постанові від 12.05.2026 у справі № 460/25663/23 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV не залежить від того, на підставі якого саме закону було призначено первинну пенсію; важливо, що попередня пенсія була призначена не за Законом № 1058-IV. У тій справі Верховний Суд визнав протиправними дії пенсійного органу щодо обчислення розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та зобов`язав здійснити перерахунок із застосуванням цього показника, обчисленого як середній за три календарні роки, що передували року звернення.

У постанові від 13.05.2026 у справі № 420/26153/24 Верховний Суд сформулював критерії розмежування: якщо попередній вид пенсії було призначено за Законом № 1788-XII (зокрема пенсія за вислугу років), а особа звертається за призначенням пенсії за віком за Законом № 1058-IV, це є первинним призначенням іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 цього Закону. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

Отже, обчисливши розмір пенсії за віком, призначеної позивачці з 05.03.2024, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки, тобто показника, який враховувався при призначенні пенсії за вислугу років за Законом № 1788-XII, пенсійний орган застосував частину третю статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до правовідносин, які нею не регулюються, і не врахував наведених висновків Верховного Суду.

Разом з тим суд ураховує таке.

Позивач заявила клопотання про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на те, що про порушення свого права дізналася лише з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.07.2026 на адвокатський запит.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У постанові від 28.07.2026 у справі № 420/38374/24 Верховний Суд, застосовуючи наведені норми до спору про правильність обчислення пенсії, зазначив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує; з дня отримання пенсійної виплати особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком є випадок, коли особа без зайвих зволікань, у розумний строк після отримання пенсійної виплати звернулася до пенсійного органу із заявою про надання відповідної інформації, у такому разі вона вважається такою, що дізналася про порушення при отриманні відповіді.

У тій самій постанові Верховний Суд наголосив, що якщо особа мала реальну можливість звернутися за такою інформацією, однак упродовж тривалого часу без поважних причин не вчиняла відповідних дій, її подальше звернення до пенсійного органу не змінює моменту, з якого вона повинна була дізнатися про можливе порушення свого права, а наслідки пропуску строку звернення до суду застосовуються на загальних підставах. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд залишив без розгляду позовні вимоги в частині періоду, що виходить за межі шести місяців, які передували зверненню до суду.

Застосовуючи наведені висновки до обставин цієї справи, суд зазначає, що позивачка не лише могла і повинна була дізнатися про розмір призначеної їй з 05.03.2024 пенсії з перших пенсійних виплат, вона фактично дізналася про порядок її обчислення та про застосування показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.03.2024 № 17992-10923/П-01/8-0400/24, а надалі отримала аналогічні роз`яснення листами від 30.04.2024 № 26236-19758/П-01/8-0400/24 та № 26237-20258/П-01/8-0400/24.

Із цим позовом позивачка звернулася до суду 27.07.2026, тобто більш як через два роки після того, як їй стало відомо про підстави обчислення розміру пенсії. Відповідь на адвокатський запит від 22.07.2026 свідчить лише про час, коли позивачка відновила активні дії на захист свого права, і не змінює моменту, з якого вона, діючи розумно та добросовісно, дізналася про можливе порушення. Інших обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду, позивачем не наведено і матеріалами справи не підтверджено, а тому підстави, вказані у заяві про поновлення строку, суд визнає неповажними.

За таких обставин порушене право позивачки може бути захищене в межах шестимісячного строку, що передував зверненню до суду, тобто починаючи з 27.01.2026, а позовні вимоги в частині перерахунку та виплати пенсії за період з 05.03.2024 по 26.01.2026 підлягають залишенню без розгляду на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про особу, на яку належить покласти обов`язок здійснити перерахунок, суд виходить з такого.

Позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, посилаючись на зазначену в листі від 22.07.2026 № 0400-010303-8/140927 інформацію про те, що рішення про призначення пенсії за віком прийнято цим органом.

Водночас із досліджених судом матеріалів пенсійної справи, поданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, вбачається, що заяву від 05.03.2024 подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, розмір пенсії за віком з 05.03.2024 визначено рішенням № 912430157327 від 12.03.2024, прийнятим Лівобережним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, а всі подальші перерахунки пенсії здійснювалися тим самим органом. Жодного рішення, розпорядження чи іншого документа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області матеріали справи не містять.

Враховуючи, що предметом спору є не окремий акт індивідуальної дії, а дії пенсійного органу щодо обчислення розміру пенсії за віком, і що ці дії вчинено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд доходить висновку, що позовні вимоги, заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, задоволенню не підлягають, а належним відповідачем у спорі є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до якого і заявлено вимогу про зобов`язання здійснити перерахунок.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не надано суду жодного доказу правомірності обчислення пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належить зобов`язати здійснити позивачці з 27.01.2026 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021, 2022 та 2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум; у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, належить відмовити; вимоги за період з 05.03.2024 по 26.01.2026 - залишити без розгляду.

Суд також зазначає, що позивач просить зобов`язати відповідача здійснити «призначення та розрахунок» пенсії за віком. Водночас пенсію за віком позивачці вже призначено з 05.03.2024 і вона її отримує, а спір стосується виключно показника, за яким обчислено її розмір. За таких обставин ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії із застосуванням належного показника, а не повторне призначення того самого виду пенсії, про що суд зазначає окремо.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 26.07.2026.

Оскільки заявлені позивачем вимоги немайнового характеру, спір за якими вирішено по суті на її користь, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в повному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 77, 122, 123, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії за віком відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021, 2022 та 2023 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 27.01.2026 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021, 2022 та 2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги в частині перерахунку та виплати пенсії за віком за період з 05.03.2024 по 26.01.2026 - залишити без розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез