Рішення № 139878137, 17.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокуСправа №160/33531/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягають у безпідставній, не законній відмові здійснити нарахування ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії на підставі п.2 ст.55 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХП Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідач тривалий час безпідставно не виплачує позивачеві заборгованість з пенсійних виплат, що виникла у зв`язку із перерахунком, проведеним Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання рішення суду у справі №160/24221/23, внаслідок якого позивачеві було нараховано доплату до пенсії за період з 01.03.2022 року по 31.12.2023 року у розмірі 42 064,52 грн, проте вказана заборгованість так і лишається невиплаченою, навіть незважаючи на те, що ухвалою суду від 15.10.2025 року змінено спосіб виконання рішення суду від 06.11.2025 року у справі №160/24221/23 шляхом стягнення з відповідача вказаної заборгованості з виплати перерахованої пенсії за вислугу років на користь позивача. У зв`язку з несвоєчасною виплатою відповідачем перерахованої суми пенсії, позивач вважає, що у нього виникло право на компенсацію втрати частини доходів відповідно до п.2 ст.55 Закону №2262-ХІІ та ст.4 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати №2050-ІІІ від 19.10.2000 року (далі - Закон №2050-ІІІ), з огляду на що 22.10.2025 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів. Проте, листом за №65702-49659/Л-01/8-0400-25 від 21.11.2025 року відповідач протиправно відмовив у нарахуванні і виплаті такої компенсації, посилаючись на те, що рішенням суду від 06.11.2023 року та ухвалою суду від 15.10.2025 року у справі №160/24221/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не було зобов`язане здійснити нарахування та виплату позивачеві компенсації втрати частини доходів. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що призводить до порушення його конституційного права на належний соціальний захист, а тому вважає, що заявлені ним позовні вимоги є таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/33531/25, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Копію позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів та ухвалу суду від 01.12.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримало 25.11.2025 року та 06.12.2025 року через підсистему ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, які наявні в матеріалах справи, однак станом на час розгляду справи відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

При цьому за приписами частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі - Закон №2262-ХІІ).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 року у справі №160/24221/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягають у припиненні з 31.03.2022 року нарахування та виплати доплати в сумі 2000 грн., передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб, до щомісячного розміру пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 31.03.2022 року нарахування та виплату доплати в сумі 2000 грн., передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб, до щомісячного розміру пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 року у справі №160/24221/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачеві нараховано доплату до пенсії за період з 01.03.2022 року по 31.12.2023 року у розмірі 42 064,52 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року у справі №160/24221/23 заяву Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення у справі №160/24221/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено та змінено спосіб виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року у справі №160/24221/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області заборгованості з виплати перерахованої пенсії за вислугу років за період з 01.03.2022 року по 31.12.2023 року у розмірі 42064,52 грн. на користь ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що станом на теперішній час нарахована відповідачем на виконання рішення суду у справі №160/24221/23 доплата до пенсії позивача не виплачена.

22.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до п.2 ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб №2262-ХІІ від 09.04.1992 року та ст.4 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати №2050-ІІІ від 19.10.2000 року.

Листом за №65702-49659/Л-01/8-0400-25 від 21.11.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року у справі №160/24221/23 та ухвалою від 15.10.2025 року не було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів. Таким чином, покладені судом зобов`язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії позивача виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду України.

Вважаючи дії відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати №2050-ІІІ від 19.10.2000 року (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Відповідно до ст.1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону №2050-ІІІ встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно зі ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

При цьому ст.4 Закону №2050-ІІІ передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати Кабінет Міністрів України прийняв постанову №159 від 21.02.2001 року, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159).

Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Відповідно до п.5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу наведених приписів Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 слідує, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Також дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ та окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.09.2022 року у справі №200/5213/20, від 05.07.2022 року у справі №420/7633/20, від 31.08.2021 року у справі №264/6796/16, від 08.06.2022 року у справі №200/5213/20-а та від 09.08.2022 року у справі №460/4765/20.

Так, Верховним Судом у постанові від 09.08.2022 року у справі №460/4765/20 викладено правову позицію про те, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Водночас, нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом №2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

На вищевказаному зауважив Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) у постанові від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20, вирішуючи питання щодо початку обчислення строку звернення до суду з позовом про зобов`язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати пенсії відповідно до Закону №2050-ІІІ.

Так, Судова палата відступила від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.06.2021 у справі №240/186/20, від 17.11.2021 у справі №460/4188/20, від 27.07.2022 у справі №460/783/20, від 11.05.2023 у справі №460/786/20, відповідно до яких перебіг строку для звернення до суду з позовними вимогами про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати починається з моменту отримання листа-відповіді, яким відмовлено позивачу у виплаті такої компенсації, та сформувала висновки, зокрема, про те, що:

а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;

в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;

г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

У контексті вирішення питання щодо початку обчислення строку звернення до суду Судова палата також зробила висновок щодо відсутності в особи, якій не виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку звернення до роботодавця з окремою заявою про таку виплату.

Такого висновку Судова палата дійшла з огляду на те, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Таким чином, Судова палата у справі №560/8194/20 сформувала новий підхід щодо початку перебігу строку звернення до суду з вимогами про компенсацію втрати частини доходів, який полягає в тому, що цей строк починає обчислюватися з першого дня місяця, наступного за місяцем виплати заборгованості, а не з моменту отримання відмови у виплаті компенсації.

Аналогічний підхід викладено також у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2025 року у справі №160/10768/24.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на сформовану Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №560/8194/20 правову позицію, слід також дійти висновку, що право на звернення до суду з вимогами про виплату компенсації втрати частини доходу, в тому числі пенсії, через порушення строку їх виплати, у особи виникає саме з першого дня місяця, наступного за місяцем виплати такої заборгованості, позаяк нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений ст.4 Закону №2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, відтак, до здійснення виплати заборгованості право особи на виплату компенсації втрати частини доходу не є порушеним.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів виплати позивачеві заборгованості з пенсійних виплат, нарахованої відповідачем на виконання рішення суду, натомість, позивач у позовній заяві сам безпосередньо зазначає, що така заборгованість йому наразі невиплачена.

З огляду на встановлені обставини справи та вищевказані приписи чинного законодавства, суд доходить висновку, що у зв`язку із тим, що станом на час звернення позивача до суду з цим позовом нарахована позивачеві на виконання рішення суду заборгованість з пенсійних виплат відповідачем не виплачена, то й встановлений ст.4 Закону №2050-ІІІ та п.5 Порядку №159 строк виплати компенсації втрати частини доходів (у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць) не настав.

Відтак, право позивача в частині невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати (у даному випадку пенсійних виплати, нарахованих на виконання рішення суду) наразі не є порушеним.

Разом з тим, відповідно до приписів ст.5 КАС України судовому захисту підлягають саме порушені права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду, водночас, задоволення позовних вимог на майбутнє суперечить приписам ст.5 КАС України.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі з мотивів передчасності заявлених вимог, оскільки наразі відсутні підстави вважати права позивача порушеними.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також на те, що позивач у цій справі звільнений від сплати судового збору відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір, розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова