Ухвала суду № 139877215, 18.09.2026, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/2689/24

Номер провадження 1-кп/717/20/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року в залі суду в селищі Кельменці Дністровського району Чернівецької області Кельменецький районний суд Чернівецької області в cкладі:

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

з участю прокурора: ОСОБА_3

розглянув клопотання прокурора Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Браїлівка Кельменецького району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 .

Сторони кримінального провадження:

прокурор Чернівецької обласної прокуратури: ОСОБА_3

захисник: ОСОБА_5

обвинувачений: ОСОБА_4

Встановив:

Прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням в якому просить обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що за попередньою змовою з невстановленими особами, усвідомлюючи , що в Україні введено воєнний стан, у зв`язку з чим почали діяти обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, умисно, з корисливих мотивів , сприяв незаконному переправленню військовозобов`язаних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 через державний кордон України шляхом надання засобів. Зокрема, у квітні 2024 року, ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, вступив у попередню змову з невстановленими особами, які за грошову винагороду у сумі від 6000 доларів США до 10000 євро, організували незаконне переправлення вказаних вище осіб через державний кордон України. Усвідомлюючи, що мова йде про незаконний перетин державного кордону України, ОСОБА_4 погодився допомогти безпечно та безперешкодно доставити транспортним засобом цих осіб до лінії розмежування державного кордону, вказати місце та напрям руху, де ці особи могли безперешкодно та поза пунктом пропуску перетнути кордон, тобто своїми діями сприяв досягненню злочинного результату. Реалізуючи свій злочинний намір, попередньо отримавши від знайомої ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 10000 євро, а від решти осіб зобов`язання передати кошти після перетину кордону, невстановлені особи за попередньою змовою із якими діяв ОСОБА_4 організували прибуття 24 квітня 2024 року до села Мамаївці Чернівецького району Чернівецької області з міста Києва ОСОБА_7 , 22 квітня 2024 року до міста Чернівці з Київської області ОСОБА_8 , 25 квітня 2024 року до міста Хотин Дністровського району Чернівецької області з Тернопільської області ОСОБА_9 , 25 квітня 2024 року до міста Хотин Дністровського району Чернівецької області з міста Києва ОСОБА_10 , 25 квітня 2024 року до міста Хотин Дністровського району Чернівецької області з міста Києва ОСОБА_11 , 17 квітня 2024 року до міста Чернівці з Київської області ОСОБА_12 , 24 квітня 2024 року до міста Хотин Дністровського району Чернівецької області з міста Львів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Після чого, 25 квітня 2024 року усіх згаданих осіб зібрали в м. Хотин Дністровського району Чернівецької області та приблизно о 21 годині 20 хвилин доставили до с. Нелипівці Дністровського району Чернівецької області , де ОСОБА_4 виконуючи свою частину узгодженої домовленості , керуючи автомобілем «Ford Transit» реєстраційний номер НОМЕР_1 , підібрав згаданих осіб у контрольованому прикордонному районі на відстані 1500 метрів від лінії розмежування державного кордону , в напрямку 0048/2 прикордонного знаку , та мав доставити поближче до лінії розмежування державного кордону із Республікою Молдова, щоб у подальшому вказані особи могли зручніше та безпечніше перетнути кордон, однак був виявлений та затриманий військовослужбовцями Державної прикордонної служби, у зв`язку з чим протиправна діяльність ОСОБА_4 та невстановлених осіб була припинена з незалежних від них причин.

В судові засідання по справі, які були призначені на 09 годину 17 жовтня 2025 року, на 14 годину 27 жовтня 2025 року, на 16 годину 11 листопада 2025 року, обвинувачений ОСОБА_4 не з`явився і не повідомив суд про причини неприбуття.

Ухвали про привід ОСОБА_4 не виконано. Місцезнаходження ОСОБА_4 невідоме. 11 листопада 2025 року ОСОБА_15 оголошено в міжнародний розшук.

Враховуючи у сукупності досліджені матеріали, суд, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_15 , дійшов висновку про можливу причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення, за викладених у обвинувальному акті обставин, та відповідно встановлення вказаних вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Водночас суд звертає увагу, що на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Обґрунтовуючи клопотання прокурор вказав на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд погоджується з доводами прокурора про продовження існування ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків.

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років. Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.

При встановленні наявності продовження існування ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 224, 352, 353 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і дослідження їх судом.

Суд вважає обгрунтованими доводи прокурора про ймовірність того, що ОСОБА_4 не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, може впливати на них, з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які достовірно відомі свідкам, для того щоб він міг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими твердження прокурора, що існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, на момент розгляду цього клопотання не зменшився.

З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, суд вважає підтвердженими наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду та незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Суд вважає, що сторона захисту не навела інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити наявність або ж відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З матеріалів доданих до клопотання також встановлено, що ОСОБА_4 дійсно переховується від суду та залишив територію України.

Ухвалою Кельменецького районного суду від 11 листопада 2025 року ОСОБА_4 оголошений у міжнародний розшук.

Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України - тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Оцінюючи доводи клопотання сторони обвинувачення на предмет наявності ризиків, передбачених п. 1 та п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд погоджується із доводами прокурора про їх наявність, оскільки обвинувачений переховується від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також може незаконно вплинути на свідків.

Відповідно до ст. 178 КПК України та ґрунтуючись на досліджених матеріалах та поясненнях учасників провадження, суд врахує наступні обставини: 1) надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК України; 2) злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 відноситься до тяжких і у разі визнання його винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років; 3) обвинувачений не має постійного місця роботи; 4) обвинувачений раніше не судимий, 5) ОСОБА_4 порушив вимоги запобіжного заходу у виді застави та залишив територію України.

Суд також враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо сторона обвинувачення доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України). Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування "обґрунтованої ймовірності", за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.

Застосовуючи такий запобіжний захід як тримання під вартою, суд також враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого умисного злочину, вчиненого в період дії воєнного стану, порушив вимоги запобіжного заходу у виді застави, що свідчить про неможливість запобігання ризику шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою.

Обставини які свідчать про існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, для запобігання цим ризикам, обґрунтовуються листом Дністровського районного відділу поліції №127008-2025 від 11 листопада 2025 року.

Згідно до ч.4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.

На підставі ст. ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст. ст. 131,132, 176-179, 182 -184, 193-194 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.

Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Зупинити судове провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 до його розшуку.

У відповідності до вимог ч.6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Виконання ухвали доручити Головному управлінню національної поліції в Чернівецькій області.

Суддя: ОСОБА_1