Ухвала суду № 139876689, 16.09.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12466/26

н/п 1-кс/953/5410/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі :

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого СВ Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62023170020000269 від 21.02.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Чернівецької області Заставнівського району с. Дорошівці, громадянина України, який є старшим водієм радіотелефоністом автомобільного відділення взводу забезпечення 1 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «головний сержант», раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

встановив :

Сторона обвинувачення просить застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.

На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що головний сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, перебуваючи на посаді старшого водія радіотелефоніста автомобільного відділення забезпечення 1 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без дозволу командування, за відсутності законних підстав та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 06.01.2023 самовільно залишив місце служби район населеного пункту Глушківка Куп`янського району Харківської області, та незаконно, постійно перебував поза межами місця проходження служби, проводячи час на власний розсуд до моменту його затримання правоохоронними органами.

Отже, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто, самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

15.09.2026 ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України було затримано.

15.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Сторона обвинувачення зазначає, що вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання наявним у кримінальному провадженні ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж як винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив визначити розмір застави.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції) в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, просили визначити мінімальний розмір застави.

При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного ОСОБА_5 встановлено, що він показання дає добровільно, до нього не застосовується насильство у даному кримінальному провадженні, під час затримання та в період перебування в якості затриманої особи.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що Харківським районним управлінням поліції №1 Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №62023170020000269 від 21.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15.09.2026, 15.09.2026 о 06.57 год. ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

15.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, що підтверджується: актом службового розслідування, показаннями свідків, які містяться в протоколах їх допитів відповідно.

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуваня від органів досудового розслідування та/або суду; незаконний вплив на свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Згідно наданих даних, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Чернівецької області Заставнівського району с. Дорошівці, громадянин України, є старшим водієм радіотелефоністом автомобільного відділення взводу забезпечення 1 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «головний сержант», раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Враховуючи викладене, існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 , тяжкого кримінального правопорушення в сфері злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), вчинене в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 13.11.2026 включно.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

При цьому, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає можливим визначити заставу, в розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 199680 гр. (3328 гр. х 60 = 199680 гр.), достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Вказаний розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 (шістдесят ) днів - до 13 листопада 2026 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 199 680 гр. (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят гривень), які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України в Харківській області; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; Р/р: UА 208201720355299002000006674 (справа № 953/12466/25 н/п 1-кс/953/5410/26) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов`язки:

1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона мешкає с. Федорівка (Круглянка) Нововодолазькоого району Харківської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Зобов`язати старшого слідчого СВ Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про тримання під вартою останнього.

Встановити строк дії даної ухвали, в межах строку досудового розслідування, з 16 вересня 2026 року до 13 листопада 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 - в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1