Ухвала суду № 139876094, 15.09.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17753/26

Провадження № 1-кс/344/6737/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року місто Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження № 42026092780000003 від 14 січня 2026 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним клопотанням.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 11 вересня 2026 року, клопотання передано слідчому судді ОСОБА_1 .

Доводи клопотання.

Відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42026092780000003 від 14 січня 2026 року стосовно ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України.

Розслідуванням установлено, що в період часу з 29.01.2026 по 11.02.2026 ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та особою на ім`я ОСОБА_11 , яка на даний час досудовим розслідуванням не встановлена, організували та сприяли незаконному переправленню ОСОБА_12 через державний кордон України, поза межами пунктів пропуску, за що ОСОБА_12 надав на користь ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та особи на ім`я ОСОБА_11 , яка на даний час досудовим розслідуванням не встановлена, грошові кошти в загальній сумі 7200 тисяч Євро, що згідно курсу НБУ становило 368944,56 гривень.

21 липня 2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці Чернівецької області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , раніше не судимого, затримано в порядку статті 615 Кримінального процесуального кодексу України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України.

23 липня 2026 ОСОБА_5 , обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з можливістю внесення застави в сумі 250 000 гривень, та покладенням передбачених статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України обов`язків на строк до 17 вересня 2026 включно

Керівнику Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіонуподано клопотання про продовження строку досудового розслідування до 3-х місяців, а саме до 21.10.2026.

Обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_5 підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допитів свідків, протоколами обшуків, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, повідомленням про підозру, протоколами огляду та вручення грошових коштів, протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Двохмісячний строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні закінчується 21 вересня 2026 року, однак завершити досудове розслідування до закінчення зазначеного строку неможливо внаслідок складності провадження, необхідності здійснення процесуальних дій, проведення яких потребує додаткового часу, з метою отримання додаткових доказів задля повного, всебічного і неупередженого з`ясування обставин вчиненого кримінального правопорушення, а саме:

- забезпечити зняття грифів секретності з матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, а саме клопотань та доручень слідчого, а також ухвал слідчих суддів про надання дозволів на проведення НСРД;

- завершити проведення призначених судово-психіатричних експертиз, які знаходиться на виконанні у судового експерта Івано-Франківської філії ДУ «Інституту судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України».

-здійснити тимчасові доступи до речей та документів банківських установ та провести огляд отриманої інформації;

- встановити всі фактичні обставини вчинення злочину та осіб, причетних до його учинення;

- виконати інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, у проведенні яких може виникнути необхідність під час здійснення досудового розслідування.

Зазначені слідчі та процесуальні дії матимуть суттєве значення для виконання завдань кримінального провадження, повного та неупередженого розслідування, встановлення всіх фактичних обставин для того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, правильної кваліфікації дій підозрюваних та закінчення розслідування, впливатимуть на повноту і неупередженість суду під час розгляду справи по суті.

Ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об`єктивних причин.

Вказане кримінальне провадження є складним, оскільки у ньому об`єднано матеріали досудових розслідувань 2 тяжких кримінальних правопорушень, учинених на території Івано-Франківської та Чернівецької областей, стосовно осіб, які є жителями Чернівецької області, проведено значну кількість слідчих та процесуальних дій.

Розсекреченню ухвал слідчих суддів про надання дозволів на проведення НСРД передує розсекречення значної кількості клопотань слідчих та їх доручень, а також протоколів за результатами проведення НСРД та значна завантаженість експертної установи, що є обставинами, які призвели до неможливості завершення розсекречення ухвал слідчих суддів про надання дозволів на проведення НСРД та завершення проведення призначених необхідних експертиз.

Підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, оскільки кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , у відповідності до ст. 12 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого відповідно до санкції ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років із конфіскацією майна.

Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексуУкраїни.

За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного до 21 жовтня 2026 року включно в межах строку досудового розслідування.

Позиція учасників справи у судовому засіданні.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини, пояснив, що підозра є обґрунтованою, під час досудового розслідування отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, просив клопотання задовольнити.

Слідчий клопотання підтримав, просив задовольнити.

Підозрюваний у судовому засіданні вину не визнав, заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

У судовому засіданні захисники підтримали думку підозрюваного стосовно даного запобіжного заходу, пояснили, що не погоджуються з ризиками, бо вони є необґрунтованими, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не повязаний з триманням під вартою, у вигляді домашнього арешту або ж застосувати альтернативний захід у вигляд застави.

Оцінка та висновки слідчого судді.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного, захисників, слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно з вимогами пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Положення статті 197 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 199 Кримінального процесуального кодексу України встановлює порядок продовження строку тримання під вартою.

У відповідності до статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з`ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.

Частина шоста статті 199 Кримінального процесуального кодексу України встановлює, що у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.

Так у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У пункті 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» Європейський суд з прав людини вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».

Обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допитів свідків, протоколами обшуків, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, повідомленням про підозру, протоколами огляду та вручення грошових коштів, протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, на стадії розслідування, оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.

Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді дійти висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України.

Щодо наявності ризиків.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваного

від органів досудового розслідування та/або суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності ризику, зазначеного у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує те, що підозрюваний ОСОБА_5 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду

Ризик незаконно впливати на інших підозрюваних

у цьому кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_5 , відомі повні анкетні дані інших підозрюваних, після чого він, шляхом вмовляння, погроз зможе впливати на їх показання, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування.

Також слідчий суддя виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є підозрюваними у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на підозрюваних у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на підозрюваних з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, існує, що обумовлює необхідність продовження підозрюваному запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Продовження існування ризику, передбаченого у пункті 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним,оскільки підозрюванийОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду, оскільки тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду

Ризик вчинити інші кримінальне правопорушення.

Даний ризик, вказаний у пункті 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_5 з метою одержання доходів продовжить вчиняти кримінальні правопорушення, пов`язані із незаконним переправленням осіб через державний кордон України.

Злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання згідно санкції статті від семи до дев`яти років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування та те, що 17 вересня 2026 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу, з огляду на те, що прокурором доведено наявність ризиків, які існують та не зменшилися, слідчий суддя, вирішуючи дане клопотання, також враховує вагомість наявних доказів про підозру у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров`я та майновий стан, у взаємозв`язку з іншими вищевказаними обставинами, вважає, що вони не дають достатніх підстав для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

При цьому застосування інших запобіжних заходів також є неможливим в силу наступних обставин.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов`язань про взяття підозрюваного на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов`язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов`язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.

Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваного постійного місця роботи або джерел його доходів, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього.

Застосування ж запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також не гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного обов`язків, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень та згідно досліджених матеріалів кримінального провадження було встановлено, що останній за місцем проживання зберігав наркотичні засоби, психотропні речовини та особливо небезпечні психотропні речовини, які в подальшому збував, а тому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту жодним чином не зможе запобігти ризику вчинення нового кримінального правопорушення або продовження кримінальних правопорушень, в яких він підозрюється.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному, та позбавляє підозрюваного можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали підозрюваному знаходитись в місцях попереднього ув`язнення, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування підозрюваному більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено, а відтак слідчий суддя на даному етапі під час розгляду клопотання слідчого оцінює тільки ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які продовжують існувати та не змінилися, і вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).

Враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина четверта статті 182 Кримінального процесуального кодексу України), зважаючи на обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, і його наслідки, характеристику підозрюваного та його майновий і сімейний стан, стан здоров`я, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього, враховуючи те, що судом визначений мінімальний розмір застави, встановлений у пункті 2 частини п`ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, то слідчий суддя вважає за необхідне залишити раніше визначений ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області розмір застави у межах 250 000,00 гривень (двісті п`ятдесят тисяч гривень нуль копійок).

На переконання слідчого судді, застава в такому розмірі повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, підстави для зменшення розміру застави суд не вбачає, тому такий розмір застави буде співмірним та доцільним у випадку її внесення для гарантування дієвості даного провадження та запобігання згаданим ризикам.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити і продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою до 21 жовтня 2026 року, але виключно в межах строку досудового розслідування, із раніше визначеним розміром застави.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 21 жовтня 2026 року.

Тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

Залишити раніше визначений розмір застави у сумі 250 000,00 гривень (двісті п`ятдесят тисяч гривень нуль копійок).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 21 жовтня 2026 року наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали до 21 жовтня 2026 року.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 18 вересня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1