Рішення № 139875544, 18.09.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/5192/26

Провадження № 2/175/1474/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"18" вересня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Краснокутської Н.С., за участю секретаря судового засідання Коломоєць Т.А., представника позивача Алєксєєва В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду с-щя Слобожанське цивільну справу № 175/5192/26 за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, у якій позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (адреса: м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14, код ЄДРПОУ: 39433769) грошові кошти у розмірі 11531,97 грн., які складаються з наступного, а саме: 9000 грн сума виплаченого страхованого відшкодування, 318,95 грн інфляційні витрати, 2017,73 грн пеня, 195,29 грн три відсотки річних, а також просить суд стягнути 8022,50 грн витрати на професійну правничу допомогу, 2662,40 суму сплаченого судового збору.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено про те, що 20.03.2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Skoda Octavia», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 та транспортного засобу «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN-код НОМЕР_5 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

У судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: відповідач здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Nissan Leaf», але місце дорожньо-транспортної пригоди залишив, до поліції не повідомив. Таким чином, було встановлено факт, що відповідач після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Цивільно-правова відповідальність відповідача як водія транспортного засобу «Skoda Octavia», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-217533816.

ТДВ «СГ «Оберіг» було здійснено обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування позивачем шкоди третій особі за полісом страхування №EP-217533816 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN код НОМЕР_5 . За полісом страхування №EP-217533816 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб - 3200,00 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати. Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 9000,00 грн.

Позивач на виконання полісу страхування №EP-217533816, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN-код НОМЕР_5 здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 9000,00 грн., що підтверджується платіжними документами, які додано до позовної заяви.

Враховуючи вину відповідача у настанні ДТП, порушення ним обов`язків, встановлених Законом № 1961-IV, а також здійснення виплати страхового відшкодування, ТДВ «СГ «Оберіг» отримало право звернутися до відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування.

Таким чином, вищеперераховані обставини стали підставою для звернення до суду з позовною заявою.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано у провадження судді Краснокутської Н.С.

15.04.2026 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження та цією ж ухвалою було визначено дату судового засідання.

У судовому засіданні представник позивача Алєксєєв В.В. наполягав на задоволенні позовної заяви та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення судової кореспонденції за адресою реєстрації та оголошенням на офіційному сайті суду, процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, заслухавши позицію представника позивача, дослідивши докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.03.2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Skoda Octavia», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 та транспортного засобу «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN-код НОМЕР_5 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

У судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: відповідач здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Nissan Leaf», але місце дорожньо-транспортної пригоди залишив, до поліції не повідомив. Таким чином, було встановлено факт, що відповідач після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, що підтверджується постановами Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 932/2972/24 від 14.05.2024 року, № 932/2971/24 від 14.05.2024 року.

Цивільно-правова відповідальність відповідача як водія транспортного засобу «Skoda Octavia», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-217533816.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-217533816, розмір франшизи становить 3200 грн, строк дії договору з 25.10.2023 року по 24.10.2024 року включно, страхові суми (ліміти відповідальності) на одного потерпілого: 160000 грн за шкоду, заподіяну майну, 320000 грн за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю.

ТДВ «СГ «Оберіг» було здійснено обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування позивачем шкоди третій особі за полісом страхування №EP-217533816 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN код НОМЕР_5 . За полісом страхування №EP-217533816 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб - 3200,00 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати. Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 9000,00 грн.

Позивач на виконання полісу страхування №EP-217533816, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN-код НОМЕР_5 здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 9000,00 грн., що підтверджується платіжними документами, які додано до позовної заяви, а саме: платіжною інструкцією № 29625 від 05.07.2024 року, призначення платежу страхове відшкодування у розмірі 9000 грн, згідно з страховим актом № 48972/1 від 27.06.2024 року.

Враховуючи вину відповідача у настанні ДТП, порушення ним обов`язків, встановлених Законом № 1961-IV, а також здійснення виплати страхового відшкодування, ТДВ «СГ «Оберіг» отримало право звернутися до відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування.

З урахуванням наведеного позивач хоче стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 11531,97 грн., які складаються з наступного, а саме: 9000 грн сума виплаченого страхованого відшкодування, 318,95 грн інфляційні витрати, 2017,73 грн пеня, 195,29 грн три відсотки річних.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пп. «в» пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону № 1961-IV Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, за загальним правилом цивільного законодавства шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла.

Разом з тим, законодавством України передбачено спеціальний механізм відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, шляхом страхування цивільно-правової відповідальності.

Правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (далі - Закону № 1961-IV), чинним на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи за шкоду, заподіяну третій особі.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум зобов`язаний відшкодувати оцінену шкоду, заподіяну майну потерпілої особи.

Відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з його відновлювальним ремонтом з урахуванням фізичного зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Судом встановлено, що 20.03.2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Skoda Octavia», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 та транспортного засобу «Nissan Leaf», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN-код НОМЕР_5 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. У судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: відповідач здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Nissan Leaf», але місце дорожньо-транспортної пригоди залишив, до поліції не повідомив. Таким чином, було встановлено факт, що відповідач після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, що підтверджується постановами Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 932/2972/24 від 14.05.2024 року, № 932/2971/24 від 14.05.2024 року.

Позивачем, як страховиком, було здійснило виплату страхового відшкодування потерпілому, що підтверджується платіжними документами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту «в» частини 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст.81 ЦПК України).

З урахуванням того, що відповідача було визнано винуватим у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.03.2024, доведено обставини, що останній самовільно залишив місце пригоди та заподіяна шкода потерпілому була відшкодована позивачем, суд дійшов висновку, що позивач отримав право звернутися до відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування у розмірі 9000 грн.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 318,95 грн інфляційних витрат, 2017,73 грн пені, 195,29 грн три відсотки річних з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК України).

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідач не можна вважати боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому він не повинен нести відповідальність у вигляді сплати позивачу інфляційних втрат, пені та 3% річних.

Відтак, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Отже, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача розмір фактично понесених позивачем витрат пов`язаних із відшкодуванням збитків, а саме 9000 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, то вимоги позивача в частині стягнення судових витрат підлягають задоволенню пропорційно задоволенню позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Таким чином, з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 2077,84 грн (9000 грн х 2662,40 грн/11531,97 грн = 2077,84 грн).

Позивачем також заявлено витрати на правову допомогу 8022,50 грн.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження факту надання правової допомоги позивачем було надано суду наступні докази, а саме:

- копію акту прийому-передачі наданих послуг № 48972/1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025 року.

- копію договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025 року.

- копію додаткової угоди до договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025 року.

- копію попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу, яка становить 8022,50 грн.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням того, що дана справа належить до категорії малозначних справ, то витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути у розмірі 3000 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaariv.Finland» від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Положеннями п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Керуючись вище викладеним та ст. 1166, 1191 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (адреса: м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14, код ЄДРПОУ: 39433769) грошові кошти у розмірі 9000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (адреса: м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14, код ЄДРПОУ: 39433769) суму сплаченого судового збору у розмірі 2077,84 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.С. Краснокутська