Рішення № 139875330, 18.09.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3805/26

Провадження № 2/175/1004/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"18" вересня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Яшиної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на їх користь три відсотки річних в розмірі 23 073, 37 грн., інфляційні витрати в розмірі 62 589, 03 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 по справі № 175/4543/15-ц було, зокрема, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №014/125246/3105/82 від 02.03.2007 року в розмірі 312 322 грн. 60 коп., що складається з заборгованості за процентами у розмірі 94 359 грн. 96 коп., поточної заборгованості за кредитом, яка підлягає достроковому стягненню у розмірі 217 962 грн. 64 коп., в т.ч. прострочена заборгованість за кредитом 22 914 грн. 11 коп. і всі витрати, пов`язані зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки, звернуто стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 014/05041/3105/74 від 02.03.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Право вимоги за кредитним договором, на підставі договорів відступлення, отримав позивач.

Оскільки станом на дату подачі позову рішення суду боржником не виконане, позивач звернувся з позовом про стягнення 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказував на недоведеність позовних вимог, просив вімовити у їх задоволенні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без участі сторони позивача.

Відповідачі про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, заяв не подавали.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 по справі № 175/4543/15-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнено.

В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №014/125246/3105/82 від 02.03.2007 року в розмірі 312 322 грн. 60 коп., що складається з заборгованості за процентами у розмірі 94 359 грн. 96 коп., поточної заборгованості за кредитом, яка підлягає достроковому стягненню у розмірі 217 962 грн. 64 коп., в т.ч. прострочена заборгованість за кредитом 22 914 грн. 11 коп. і всі витрати, пов`язані зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки, звернуто стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 014/05041/3105/74 від 02.03.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р., зареєстрованим в реєстрі за № 1763, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а саме на нерухоме майно:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами: А - будинок, житловою площею 39,9 кв.м., загальною площею 96,5 кв.м., Б - сарай, В - сарай, Г - гараж, Д - літній душ, Ж - вбиральня, З - альтанка, к,к' - колодязі, з.я. - зливна яма, 1-4 огорожа, І - замощення, що розташований на земельній ділянці площею 1115 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить Іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане виробничо-науковим об`єднанням птахівничої промисловості Укрптахопром Племптахорадгосп «Балівський» від 12 грудня 1994 року та зареєстровано КП Новомосковськ міжрайонне бюро технічної інвентаризації, записано в реєстрову книгу за №18-55, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

13.05.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено Договір про відступлення прав за договорами іпотеки/застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В., зареєстровано в реєстрі за № 557, на підставі якого було відступлено право Іпотекодержателя за Договором іпотеки, № 014/05041/3105/74 від 02.03.2007, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

В подальшому, 21.05.2024 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-70, на підставі якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги за Кредитним договором №014/125246/3105/82 від 02.03.2007, який укладено між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30.03.2026 по справі № 175/4543/15-ц замінено сторону стягувача на його правонаступника, а саме: у виконавчих листах Дніпровського районного суду Дніпропетровської області по справі №175/4543/15-ц, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43453613) як правонаступника за правом вимоги до боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Таким чином, на момент подання позовної заяви про стягнення трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України та інфляційних витрат, у ТОВ «Цикл Фінанс» наявні всі підтвердження переходу прав вимоги від Кредитора за Кредитним договором № 014/125246/3105/82 від 02.03.2007 та договором Іпотеки № 014/05041/3105/74 від 02.03.2007.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою ст. 615 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06. 2019 у справі № 916/190/18.

Слід зазначити, що Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.03.2023 у справі № 554/9126/20 зазначила, що натуральним зобов`язанням є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права нараховувати три проценти річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Натуральним зобов`язанням (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, оскільки боржник заявив про застосування позовної давності і яка застосована судом, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Задавненим зобов`язанням є зобов`язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред`являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності.

Законодавець в п. 4 ч. 1 ст. 602 ЦК України передбачає заборону для зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності в задавненому зобов`язанні для охорони інтересів боржника. Сплив позовної давності при пред`явленій позовній вимозі кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності. Зарахування, яке є по своїй суті замінником належного виконання зобов`язання, не має створювати механізм обходу заборони, передбаченої в п. 4 ч. 1 ст. 602 ЦК України. Така заборона стосується випадку, коли кредитор ініціює зарахування за задавненою вимогою. У такому разі кредитор за допомогою зарахування може обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору в межах пред`явленої позовної вимоги кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, і яка дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги.

Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 7, п. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ст. 24 Закону України «Про іпотеку»).

Суд звертає увагу, що рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 по справі № 175/4543/15-ц набрало законної сили 06.12.2016, таким чином строк пред`явлення виконавчого листа до виконання 06.12.2019 року.

Також встановлено, що виконавчі листи по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки не видавалися.

Тобто строк пред`явлення виконавчого листа до виконання мав би спливти 06.12.2019.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів виконання зазначеного вище судового рішення, зокрема відсутні відомості про пред`явлення виконавчих листів до примусового виконання, відсутні відомості про відкриття виконавчого провадження, його рух (повернення виконавчого документу стягувачу, закриття або закінчення виконавчого провадження), тобто неможливо встановити яка сума боргу за судовим рішенням погашена, або зовсім не погашена боржниками.

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»).

Пріоритет у доказуванні надається не тому хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано, що обсяг наданих позивачем доказів належним чином не підтверджує вимоги позову, а саме, наявність у позивача права вимоги за наведеним вище судовим рішенням, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання за яким мав би минути 06.12.2019, тому відсутні правові підстави про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 754/511/23.

У частині 3, 4 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 76-82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-285 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. М. Білоусова