Ухвала суду № 139873024, 18.09.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/20146/26

Провадження № 1-кс/643/7431/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

за участю захисника адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові погоджене з прокурором клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_5 по кримінальному провадженню №62025170020014121 від 13.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.415 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Томашпіль, Хмільницького р-ну, Вінницької обл., українця, громадянина України, із неповною середньою освітою, на час вчинення злочину військовослужбовця за призовом під час мобілізації, обіймаючого посаду водія 3 автомобільного відділення підвозу продовольства, речового і військово технічного майна автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово технічного майна роти забезпечення продовольством, речовим та військово технічним майном батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025170020014121 від 13.09.2025, в якому 17.09.2026 ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.415 КК України, тобто у порушенні правил водіння транспортної машини, що спричинило загибель кількох осіб.

Так, 13.09.2025 приблизно о 11.48 год, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, військовослужбовець мобілізований за призовом під час мобілізації, водій 3 автомобільного відділення підвозу продовольства, речового і військово технічного майна автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово технічного майна роти забезпечення продовольством, речовим та військово технічним майном батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «Avia D 120 S», державний реєстраційний номерний знак « НОМЕР_2 », який перебуває на балансі військової частини НОМЕР_1 , знаходячись на прилеглій території автодороги «М03» «Київ-Харків-Довжанський» поблизу с. Шарівка, Валківського р-ну., Харківської обл., по напрямку руху з м. Харків до м. Валки, діючи всупереч вимогам «Правил дорожнього руху» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, а саме п.п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» та п.п. 10.2. «Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає», передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не врахував дорожню обстановку, перед початком здійснення маневру, не впевнився, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху та розпочавши здійснення маневру, виїхав на проїзджу частину перетнувши її поперек, в результаті чого відбулось зіткнення з автомобілем марки «DAEWOO LANOS», державний реєстраційний номерний знак « НОМЕР_3 », у якому перебував водій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №12-17/91-Ват/25 від 15.10.2025 отримав, зокрема, несумісну з життям сукупну тупу травму тіла, яка відповідно до п.4.8 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ №6 від 17.01.1995, відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, а також пасажир ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №12-17/92-Ват/25 від 15.10.2025 отримала, зокрема, несумісну з життям сукупну тупу травму тіла, яка відповідно до п.4.8 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ №6 від 17.01.1995, відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 та ОСОБА_8 загинули на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку судової атотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №17390/17391/17932 від 27.05.2026 встановлено, що в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобілю «Avia D 120 S», державний реєстраційний номерний знак « НОМЕР_2 » ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1. та 10.2. Правил дорожнього руху України. В даному випадку технічна можливість уникнути ДТП зі сторони водія «Avia D 120 S», державний реєстраційний номерний знак « НОМЕР_2 » ОСОБА_6 визначалася виконанням вимог п.п. 10.1. та 10.2. Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожній обстановці дії водія автомобілю «Avia D 120 S», державний реєстраційний номерний знак « НОМЕР_2 » ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п. 10.1., 10.2. Правил дорожнього руху України і, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, а саме: актом службового розслідування, протоколами допитів свідків, висновками за результатами судових експертиз, протоколом огляду відеозапису, а також іншими матеріалами кримінального провадження.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .

Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України:

- переховуватися від органу досудового розслідування або суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.415 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, та за які законодавством передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, у зв`язку з чим є усі підстави вважати, що останній з метою уникнення від даного покарання буде переховуватись від органу досудового розслідування. Вказана обставина створює передумову для уникнення підозрюваним ОСОБА_6 кримінальної відповідальності, останній може переховуватися від органу досудового розслідування або суду. Разом з цим, ОСОБА_6 є військовослужбовцем та несе службу в районі, де тривають бойові дії, та місцезнаходження військової частини в якій він несе військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації; та може спробувати переховуватися від органу досудового розслідування, тому що суворість покарання за вчинений злочин, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура його виконання покарання;

- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом їх вмовлять, зокрема може впливати на свідків оскільки, вони є військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , та разом проходять військову службу в одній і тій же військовій частині. Крім того, може незаконно впливати на свідків шляхом їх залякування з метою давати покази на свою користь, оскільки ОСОБА_6 є військовослужбовцем та має безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, які є допитаними і відомості щодо місця проживання останньому достеменно відомі;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 через тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, в тому числі і на тимчасово окупованій території України, і тим самим вчинити ще один злочин - дезертирство, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років позбавлення волі.

Оцінюючи в сукупності викладене, варто прийти до висновку, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку ОСОБА_6 та відповідно до ст. 194 КПК України, йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор, підтримав клопотання та просив його задовольнити, з підстав, викладених у клопотанні. Визначити заставу 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, вказав, що ризики зазначені у клопотанні необґрунтовані, документально не підтверджуються, ґрунтуються на припущеннях. Його підзахисний є діючим військовослужбовцем, учасником бойових дій, за місцем несення служби характеризується позитивно, нагороджений відзнакою президента України, має постійне місце мешкання, одружений, що свідчить про його стійкі соціальні зв`язки. Раніше не судимий та до адміністративної відповідальності не притягувався. Зауважив, що кримінальне провадження триває вже рік, ОСОБА_9 дає покази, співпрацює зі слідством. Одночасно звернув увагу, що ОСОБА_9 має ряд хронічних захворювань, які потребують належного догляду та лікування, що не може бути надано в умовах СІЗО. За результатами експертизи встановлено вину обох водіїв. Просив у задоволенні клопотання відмовити, з урахуванням особи підозрюваного застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, що буде цілком достатньо для забезпечення його належної процесуальної поведінки, а у разі задоволення клопотання визначити заставу у мінімальному розмірі.

Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Судом встановлено, що слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025170020014121 від 13.09.2025, в якому 17.09.2026 ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.415 КК України, тобто у порушенні правил водіння транспортної машини, що спричинило загибель кількох осіб.

Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.ч.6, 7 ст.176 цього Кодексу.

При цьому, згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного.

Слідчий суддя вважає, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення, передбачені п.3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, не знайшли свого об`єктивного підтвердження в судовому засіданні. Враховуючи тривалість досудового розслідування, яке триває вже майже рік, підозрюваний ОСОБА_6 перебуваючи під слідством без обраного будь-якого запобіжного заходу, маючи таку можливість, не здійснював вплив на свідків у цьому кримінального провадженні, а також не вчиняв дій, направлених на переховування від органу досудового розслідування, а навпаки, як було встановлено у судовому засіданні, співпрацює зі слідством, вину визнає.

Разом з цим, враховуючи вид та розмір покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним та ухваленні обвинувального вироку, слідчий суддя не виключає наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від органу досудового розслідування або суду.

Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.

Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007).

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Разом з цим, у судовому засіданні сторона захисту зауважила, що ОСОБА_6 має ряд хронічних захворювань, які унеможливлюють перебування останнього в умовах тримання під вартою, враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність зобов`язати Державну установу «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» філії у Харківській та Луганській областях Харківської медичної частини №27 провести медичне обстеження, а також, у разі необхідності, надання медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_6 .

В судовому засіданні не здобуто відомостей, які безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваного під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України, тому суд доходить переконання, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних прав та обов`язків, не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Частина друга статті 197 КПК України регламентує, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава в розмірах, визначених в п.2 ч.5 ст.182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним у вчиненні тяжкого злочину покладених на нього обов`язків, передбачених КПК України, та призначає заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 166 400, 00 грн (3328 х 50 = 166 400, 00 грн).

В разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, визначеніст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст.176-178,182-184,186,193-194,196,197,376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» терміном на 60 діб з моменту затримання.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання з 12.20 години 18.09.2026.

Строк дії ухвали (в частині тримання під вартою) до 12.20 години 16.11.2026.

Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повідомити про взяття під варту ОСОБА_6 родичів останнього.

Визначити суму застави у розмірі 166 400, 00 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок№ UA208201720355299002000006674, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 18.09.2026 у справі № 643/20146/26 (провадження № 1-кс/643/7431/26) стосовно ОСОБА_6 .

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися із м. Харків, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину та іншими особами визначеними слідчим чи прокурором, а саме зі свідками, експертами та іншими свідками; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Забезпечити проведення невідкладного медичного обстеження в Державній установі «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» філії у Харківській та Луганській областях Харківської медичної частини №27 підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у разі необхідності проведення лікування. Забезпечення проведення вказаного обстеження доручити відповідним посадовим особам Державної установи Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» філії у Харківській та Луганській областях Харківської медичної частини №27.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_6 в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1