Рішення № 139872477, 08.09.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/3076/26

Провадження №2/442/1571/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Грицай М.М.,

секретар судового засідання Антоненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет", в інтересах якого діє представник - адвокат Ткаченко Юлія Олегівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45543475 від 02.10.2025 в розмірі 9899,40 грн, з яких 3000 грн - тіло кредиту, 419,40 грн відсотки, 480 грн - комісія, 6000 грн - заборгованість за пенею, а також понесені судові витрати, з яких: 2662,40 грн - судовий збір та 4500 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову посилається на те, що 02.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання куредиту) №45543475, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3000 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0.466 % в день, комісія за надання кредиту - 480 грн. Того ж дня, кредитодавець на виконання п.1 згаданого договору позики виконав свої зобов`язання, зокрема, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 3000 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи.

25.02.2026 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №25/02/26 від 25.02.2026, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання куредиту) №45543475 від 02.10.2025.

Враховуючи викладені вище умови договору кредиту №45543475 від 02.10.2025, заборгованість останнього за договором кредиту складає 9899,40 грн., з яких 3000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 419,40 грн. сума заборгованості за відсотками, 480,00 грн сума заборгованості за комісією, 6000 грн - сума заборгованості за пенею.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак, у прохальній частині позовної заяви вказав про підтримання позовних вимог в повному обсязі, не заперечує проти заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд проводить розгляд справи в заочному порядку, з врахуванням одночасного існування чотирьох умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З`ясувавши обставини справи, перевіривши їх поданими доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між сторонами виникли правовідносини щодо виконання умов укладених кредитних договорів.

Судом встановлено, що 02.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45543475, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3000 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0.466 % в день (фіксована), комісія за надання кредиту - 16% від суми наданого кредиту - 480 грн., пеня в день - 4.00% (п.п. 2.2.2 - 2.2.4 договору).

Договір підписано електронним підписом відповідача, відтворений шляхом використання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Того ж дня, кредитодавець на виконання п.1 договору позики виконав свої зобов`язання, зокрема, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 3000 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, за посередництвом платіжної установи, що підтверджується платіжною інструкцією від 02.10.2025, довідкою ТОВ "Европейська платіжна система" від 06.03.2026.

25.02.2026 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання куредиту) №45543475 від 25.02.2026. Вказане підтверджується реєстром прав вимог №1 від 25.02.2026 та платіжною інструкцією від 25.02.2026.

Згідно з розрахунками первісного кредитора та позивача суми заборгованості ОСОБА_1 за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45543475 від 25.02.2026 за період часу з 24.02.2026 по 26.03.2026 борг відповідача складає 9899,40 грн.

Відповідно до листа АТ "Універсал Банк" від 15.05.2026 за №БТ/Е-20015 на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 та долучено рух коштів по такій. З вказаного документа вбачається, що 02.10.2025 на рахунок відповідача зараховано 3000 грн.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно дост. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному уст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним уст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому уст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому уст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст.639 ЦК, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банка бо інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Всупереч укладеному договору кредиту та вказаним нормам відповідач у встановлений строк не виконав покладені на нього зобов`язання та не повернув борг позивачу, вказане не спростовано останнім, а відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути вказану суму основного боргу 4000 грн., відсотків - 419,40 грн, комісії - 480 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення 6000 грн. неустойки суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №320/8618/15-ц).

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 06.09.2023 в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан було неодноразово продовжено.

На переконання суду, на договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45543475 від 02.10.2025 розповсюджується дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відповідно нарахування позивачем неустойки згідно кредитного договору у сумі 6000 грн. є безпідставним. Таким чином, позов у частині стягнення неустойки (пені0 у розмірі 6000 грн. не підлягає до задоволення.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

У матеріалах справи наявний договір №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025, укладений між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ "Фінпром Маркет", Додаток №1 до договору - Акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, та витяг з Акту №9ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 02.03.2026, платіжна інструкція від 25.03.2026.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на судовий збір та професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позову, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1772,56 грн. та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 133, 137, 141, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (адреса: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45543475 від 02.10.2025 у розмірі 3899,40 (три тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 40 коп), з яких: 3000 (три тисячі) гривень - основний борг, 419,40 грн (чотириста дев`ятнадцять гривень 40 коп) - відсотки за кредитом, 480 (чотириста вісімдесят) гривень - комісія.

У задоволення решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) сплаченого судового збору та 1772,56 грн (одна тисяча сімсот сімдесят дві гривні 56 коп) витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14.09.2026.

Суддя М.М. Грицай