Рішення № 139872251, 18.09.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 18.09.2026

Справа № 334/7642/25

Провадження № 2/334/3524/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.

за участю секретаря Нагорних О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ», Публічного акціонерного товариства «Газпром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Капітал», Міжнародна компанія Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед», третя особа держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, про стягнення шкоди, яка заподіяна майну,

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2025 року позивач ОСОБА_1 (діючи в особистих інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 ) через підсистему «Електронний суд» звернувся до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ», ПАТ «Газпром», ТОВ «Газпром Капітал», МК ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед», за участю третьої особи - держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції РФ, про солідарне стягнення з відповідачів як alter ego Російської Федерації шкоди, завданої внаслідок збройної агресії РФ та окупації частини території Запорізької області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заочним рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 25.11.2024 та додатковим рішенням від 10.12.2024 у справі № 334/11454/23, які набрали законної сили, встановлено факт протиправних дій Російської Федерації, внаслідок яких позивачі були позбавлені можливості здійснювати право власності, володіння та користування належним їм нерухомим майном, розташованим у місті Енергодарі та селі Водяне Василівського району Запорізької області, що призвело до його фактичної експропріації державою-агресором. Названими судовими рішеннями з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 2 906 325,31 грн, моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 31 000,00 грн (разом - 3 437 325,31 грн), а на користь неповнолітнього ОСОБА_2 - матеріальну шкоду у розмірі 882 552,99 грн та моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн (разом - 1 382 552,99 грн).

Позивач вказує, що Російська Федерація цілеспрямовано не володіє на території України та за кордоном безпосередніми суверенними активами, достатніми для покриття завданих збитків, ухиляється від виконання судових і арбітражних рішень, однак здійснює масштабну економічну діяльність та володіє значними активами через мережу повністю контрольованих нею юридичних осіб. Посилаючись на міжнародно-правову доктрину alter ego («друге я»), практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20 липня 2022 року у справі № 910/4210/20, позивач доводить, що відповідачі (ДКР «ВЕБ.РФ», ПАТ «Газпром», ТОВ «Газпром Капітал», МК ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед») не мають інституційної, операційної та фінансової незалежності від держави Російська Федерація, створені для реалізації її геополітичних цілей, їхні органи управління та діяльність безпосередньо спрямовуються вищим політичним керівництвом РФ, а майно таких юридичних осіб змішується з майном держави. З огляду на це, відповідачі є частиною правосуб`єктності держави-агресора як делінквента і повинні нести солідарну відповідальність за зобов`язаннями Російської Федерації щодо відшкодування шкоди, завданої позивачам, на підставі статей 8, 170, 541, 543, 1166, 1167 Цивільного кодексу України (ЦК України).

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути на користь ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну майну, відповідно до рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 25.11.2024 та додаткового рішення від 10.12.2024 у справі № 334/11454/23, солідарно з Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ», Публічного акціонерного товариства «Газпром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Капітал», Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед» суму в розмірі 3 437 325,31 грн.

Стягнути на користь неповнолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , за шкоду, заподіяну майну, відповідно до рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 25.11.2024 у справі № 334/11454/23, солідарно з Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ», Публічного акціонерного товариства «Газпром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Капітал», Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед» суму в розмірі 1 382 552,99 грн.

Згідно відповіді №1795494 від 19.09.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді №1795503 від 19.09.2025 року, в Єдиній інформаційній системи соціальної сфери, відомості про внутрішню переміщену особу ОСОБА_1 відсутні.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 25.09.2025 року, вказану справу було залишено без руху.

29.09.2025 року, через систему «Електронний суд», позивач ОСОБА_3 подав заяву про усунення недоліків, до якої було долучено позовну заяву в новій редакції та додатки, які підтверджують право власності на об`єкти нерухомого майна.

Зазначена позовна заява підлягала повторному залишенню без руху, оскільки позивачем ОСОБА_1 не усунуто недоліки в повному обсязі, а саме не вказано компетентні органи, через яких буде повідомлено відповідачів у справі, що унеможливлює відкриття провадження, тому ухвалою суду від 03.10.2025 року, зазначена заява була залишено без руху повторно

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 08.10.2025 року, ухвалено вважати неподаною та повернуто позивачу у зв`язку з не усуненням недоліків.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 28.11.2025 року, було скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 08.10.2025 року у цій справі скасовано. Направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Запорізький апеляційний суд в своїй Постанові від 28.11.2025 року вказав, що Верховним судом було сформовано висновок щодо обмеження судового імунітету РФ у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, тому відповідачі підлягають повідомленню про дату та час розгляду справи відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України на сайті Судової влади України, шляхом розміщення відповідного оголошення.

04.12.2025 року матеріали справи надійшли до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду передані головуючому судді Баруліній Т.Є.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 08.12.2025 року, було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє батько ОСОБА_1 до Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ», Публічного акціонерного товариства «Газпром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Капітал», Міжнародна компанія товариство з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед», третя особа держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення шкоди, яка заподіяна майну, в порядку загального позовного провадження. З метою виконання вимог ч.1 ст.189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 04.02.2026 року, вказану справу було залишено без руху.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2026 року, ухвалено вважати неподаною та повернуто позивачу у зв`язку з не усуненням недоліків.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 12.05.2026 року, було скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 20.02.2026 року у цій справі скасовано. Направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 25 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача, зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує прости ухвалення заочного рішення.

Відповідно до роз`яснень Міністерство закордонних справ, у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України МЗС України 24.02.2022 нотифікувало МЗС рф про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з росією, які були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між країнами від 14.02.1992. відтак, діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в Україні, а також будь яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської конвенції 1961 року.

Отже, подальше отримання згоди рф на відмову від судового імунітету, а також подача будь-яких судових документів у даній категорії справ до російської сторони дипломатичними каналами унеможливлюється.

Відповідачів, суд повідомляв про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відзив на позов відповідач не надав.

Суд вважає можливим, за згодою позивача, провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи відповідно до ст. 280 ЦПК України, за відсутності відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст.8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Статтею 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», визначено поняття судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначено, що Україна згідно з Конституцією Україниє суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

З 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.

Згідно з заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року №337-VІІІ, збройна агресія російської федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).

Друга фаза збройної агресії російської федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (7 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).

Третя фаза збройної агресії російської федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил російської федерації.

24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії російської федерації проти України - повномасштабне вторгнення російської федерації на суверенну територію України.

24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої згідно зПостановою Верховної Ради України № 2188-IX).

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 дійшов висновку, що звернення позивача до українського суду із позовом до російської федерації про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією росії проти України, є можливим засобом захисту права.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті1,3 Основного Закону України).

Відповідно до ст. 28 Загальної декларації прав людини кожному гарантується право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», збройна агресія - це, в тому числі, застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Силові дії рф, що тривають з 20 лютого 2014 року є актами збройної агресії відповідно до пунктів "a", "b", "с", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року.

Таким чином, російська федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб`єктом, на якого покладено обов`язок з відшкодування завданих цими діями збитків.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2022 року № 760/17232/20-ц, визначаючи, чи поширюється на російську федерацію судовий імунітет, Верховний Суд врахував, що предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією рф проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами рф, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Таким чином, держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.

Російська федерація, порушивши наведені міжнародні норми, вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому не має судового імунітету в частині вимог позивача про відшкодування шкоди.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є одноосібним власником, а також співвласником разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) низки об`єктів нерухомого майна, розташованих на території Василівського (до адміністративно-територіальної реформи Кам`янсько-Дніпровського) району Запорізької області, а саме:

Житлового будинку (об`єкт житлової нерухомості) загальною площею 73,8 кв.м, житловою площею 56,1 кв.м, із господарськими будівлями та спорудами (літня кухня літ. «Б», гараж літ. «В», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «Е», паркан № 1), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно зі Звітом про незалежну оцінку майна № VR231122-001/8 від 07 грудня 2023 року, ринкова вартість об`єкта оцінки (житлового будинку із земельними поліпшеннями та земельною ділянкою) становить 475 900,00 грн (що за курсом НБУ на дату оцінки було еквівалентно 16 417,31 доларів США), у тому числі: ринкова вартість земельних поліпшень 290 400,00 грн, вартість земельної ділянки 185 500,00 грн.

Земельної ділянки площею 0,2518 га (кадастровий номер 2322482400:01:018:0001), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку № VR231122-001/7 від 07 грудня 2023 року, її ринкова вартість становить 185 500,00 грн.

Земельної ділянки площею 0,2500 га (кадастровий номер 2322482400:01:009:0013) з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно зі Звітом про експертну грошову оцінку № VR231122-001/3 від 07 грудня 2023 року, ринкова вартість ділянки складає 175 400,00 грн (еквівалент 6 050,36 доларів США).

Земельної ділянки площею 0,2500 га (кадастровий номер 2322482400:01:009:0012) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно зі Звітом про експертну грошову оцінку № VR231122-001/4 від 07 грудня 2023 року, ринкова вартість ділянки становить 158 600,00 грн (еквівалент 5 470,85 доларів США).

Земельної ділянки площею 2,7097 га (кадастровий номер 2322482400:03:004:0010), розташованої на території Водянської сільської ради Василівського району Запорізької області.

Згідно зі Звітом про експертну грошову оцінку № VR231122-001/5 від 07 грудня 2023 року, ринкова вартість ділянки складає 189 100,00 грн (еквівалент 6 523,46 доларів США).

Земельної ділянки площею 1,0000 га (кадастровий номер 2322482400:04:001:0158), розташованої на території Водянської сільської ради Василівського району Запорізької області (за межами с. Водяне).

Згідно зі Звітом про експертну грошову оцінку № VR231122-001/6 від 07 грудня 2023 року, ринкова вартість ділянки становить 385 300,00 грн (еквівалент 13 291,84 доларів США).

Однокімнатної квартири загальною площею 35,7 кв.м, розташованої на 5-му поверсі 9-поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Згідно зі Звітом про незалежну оцінку майна № VR231122-001/1 від 07 грудня 2023 року, ринкова вартість квартири становить 547 400,00 грн (еквівалент 18 883,87 доларів США).

Трикімнатної квартири загальною площею 74,4 кв.м (житловою площею 48,0 кв.м), розташованої на 2-му поверсі 9-поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де частка власності ОСОБА_1 становить 1/3, а частка його неповнолітнього сина ОСОБА_2 - 2/3.

Згідно зі Звітом про незалежну оцінку майна № VR231122-001/2 від 07 грудня 2023 року, ринкова вартість цієї квартири становить 1 037 400,00 грн (еквівалент 35 787,59 доларів США).

Право власності позивачів підтверджено належними доказами: електронними інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 339337390 та № 339343539 від 17.07.2023 року.

Преюдиційні обставини, встановлені набраним законної сили судовим рішенням. Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 25 листопада 2024 року та додатковим рішенням того ж суду від 10 грудня 2024 року у справі № 334/11454/23 (провадження № 2/334/4122/24), які набрали законної сили відповідно 26 грудня 2024 року та 10 січня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до держави Російська Федерація про відшкодування шкоди було задоволено повністю.

Вказаними судовими рішеннями встановлено преюдиційні факти, що відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають повторному доказуванню, а саме: внаслідок збройної агресії РФ та окупації міста Енергодара і сіл Василівського району Запорізької області позивачі позбавлені права мирного володіння своїм майном, фактичного доступу до нього, можливості використання, забудови чи відчуження нерухомості; дії держави-агресора призвели до фактичної примусової експропріації всього належного позивачам майна; стягнуто з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 : матеріальну шкоду у розмірі 2 906 325,31 грн, моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 31 000,00 грн (загальна сума 3 437 325,31 грн); стягнуто з держави Російська Федерація на користь неповнолітнього ОСОБА_2 : матеріальну шкоду у розмірі 882 552,99 грн та моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн (загальна сума 1 382 552,99 грн). Загальний обсяг грошового зобов`язання держави Російська Федерація перед позивачами за встановленими фактами заподіяння шкоди майну складає 4 819 878,30 грн.

Обставини збройної агресії, воєнної окупації та механізму протиправної конфіскації (експропріації) майна окупаційною владою.

Судом встановлено, що з 04 березня 2022 року територія міста Енергодара та села Водяне Василівського району перебуває під безперервною військовою окупацією Російської Федерації та внесена до офіційного Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (затвердженого Наказом Мінреінтеграції / Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376).

Судом досліджено та підтверджено факти створення Російською Федерацією на окупованій території системи протиправного вилучення майна громадян України. Нормативна база окупаційної анексії: 0304 жовтня 2022 року Державна Дума та Рада Федерації РФ ухвалили так званий Федеральний конституційний закон № 7-ФКЗ «Про прийняття до Російської Федерації Запорізької області...». Статтями 12 та 21 вказаного нікчемного акта держава-окупант установила, що реєстрація прав власності громадян України за українськими документами діє лише тимчасово (до 01.01.2028), а все майно, щодо якого не пройдено реєстрацію за законодавством РФ у так званому «ЄДРН» (Єдиному державному реєстрі нерухомості РФ), підлягає зарахуванню до категорії «безхазяйного» з передачею у власність окупаційних органів або муніципальних утворень РФ.

Адміністративно-примусові механізми вилучення. Указом голови ради міністрів так званої «військово-цивільної адміністрації (ВЦА) Запорізької області» від 03.08.2022 № 189-у було затверджено «Порядок виявлення, обліку та прийняття у власність безхазяйного майна». Пунктом 2.11 цього Порядку встановлено преклюзивний строк у 3 календарні дні з моменту публікації оголошення, після спливу якого за неявки власника майно ставиться на облік як безхазяйне та передається у власність окупаційного утворення.

Указом від 12.08.2022 № 213-у створено окупаційне «Міністерство майнових та земельних відносин ВЦА Запорізької області», яке відкрило публічний інтернет-ресурс ([https://mio.zapgov.ru/ministerstvo-vyyavlennoe-beshozjajnoe imushhestvo/]), де щотижнево оприлюднює переліки виявленого приватного нерухомого майна, яке підлягає конфіскації під виглядом «націоналізації».

Указом від 06.12.2022 № 1003-у затверджено положення щодо привласнення такого «безхазяйного» майна у державну власність окупаційної влади; з січня 2023 року на захопленій території розгорнуто діяльність територіальних управлінь «Росреєстру».

Фактична неможливість захисту права власності законними власниками. Як зафіксовано в офіційній Доповіді Моніторингової місії ООН з прав людини («Ситуація з правами людини під час російської окупації... 24 лютого 2022 р. 31 грудня 2023 р.», пункти 81, 82, 112115, 123), умовами для здійснення будь-яких реєстраційних дій чи підтвердження права власності на окупованій території є обов`язкова наявність у власника громадянства РФ (паспорта держави-агресора) та обов`язкова постановка на податковий облік в органах РФ. Отримання російського паспорта пов`язане зі складанням присяги державі-агресору та загрозою негайної примусової мобілізації до збройних сил РФ.

Здійснення будь-якої перереєстрації права власності чи господарської діяльності в окупаційних органах влади є прямим порушенням національного законодавства України та тягне кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність відповідно до ч. 4 ст. 111-1 Кримінального кодексу України.

Зазначені обставини доводять, що дії держави-агресора Російської Федерації призвели до остаточного протиправного припинення володіння, користування та розпорядження позивачами їхнім майном без будь-якої компенсації, що становить склад цивільного делікту експропріації.

Фактичні обставини функціонування Відповідача 1 - ДКР «ВЕБ.РФ» як інструменту та alter ego Російської Федерації.

Судом встановлено, що Державна корпорація розвитку «ВЕБ.РФ» не є класичною юридичною особою приватного права, яка діє на власний комерційний ризик. ДКР «ВЕБ.РФ» діє на підставі спеціального Федерального закону РФ від 17.05.2007 № 82-ФЗ «Про державну корпорацію розвитку «ВЕБ.РФ» як організація з особливим публічно-правовим статусом. Корпорація не має статутного капіталу, поділеного на частки/акції, її вищим органом управління є Наглядова рада, яку очолює посадова особа уряду РФ, а члени ради призначаються виключно Урядом РФ.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у пунктах 119, 120 постанови від 20 липня 2022 року у справі № 910/4210/20, встановлено, що:

«...Уряд Російської Федерації фактично розглядає ДКР «ВЕБ.РФ» як підпорядкований уряду орган, а не самостійну юридичну особу, яка на власний розсуд і ризик займається підприємницькою діяльністю... зазначений факт здійснення урядом Російської Федерації контролю за діяльністю ДКР «ВЕБ.РФ» є наслідком утворення відносин агенту та принципала. Майно Російської Федерації і ДКР «ВЕБ.РФ» змішується настільки, що відпадають підстави вважати таке майно майном юридичної особи, а не Російської Федерації. Тобто ДКР «ВЕБ.РФ» є по суті органом Російської Федерації, оскільки виконує цілі, функції та завдання, притаманні державним органам, знаходиться під щільним контролем Російської Федерації настільки, що є її alter ego («другим я»), і майном якого держава розпоряджається як своїм».

Таким чином, повна інституційна, фінансова й операційна єдність ДКР «ВЕБ.РФ» із державою Російська Федерація є преюдиційно доведеною на найвищому рівні судової практики України.

Фактичні обставини функціонування Відповідачів 2, 3, 4 (Групи «Газпром») як alter ego Російської Федерації. Судом ретельно проаналізовано корпоративну структуру, порядок управління, функціональне призначення та фактичну діяльність відповідачів: ПАТ «Газпром» (Відповідач 2), ТОВ «Газпром Капітал» (Відповідач 3) та МК ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед» (Відповідач 4), внаслідок чого встановлено:

Публічний характер походження, особливий правовий режим та відсутність інституційної незалежності. Історично-правовий статус: Концерн «Газпром» створено Постановою Ради Міністрів СРСР від 08.08.1989 № 619 для експлуатації Єдиної системи газопостачання (ЄСГ). Надалі Указом Президента РФ від 05.11.1992 № 1333 підприємство реорганізовано у Російське акціонерне товариство з обов`язковим збереженням державного контролю.

Неможливість банкрутства та ліквідації: Згідно зі статтею 14 Федерального закону РФ від 31.03.1999 № 69-ФЗ «Про газопостачання в Російській Федерації», організація, яка володіє ЄСГ (ПАТ «Газпром»), не підпадає під дію загального законодавства про неплатоспроможність (банкрутство) і взагалі не може бути ліквідована інакше, як шляхом ухвалення спеціального Федерального закону РФ. Вказаний закон імперативно закріплює, що контрольний пакет акцій ПАТ «Газпром» зобов`язана завжди утримувати держава.

Структура власності: Російська Федерація володіє сумарно 50,23% акцій ПАТ «Газпром» (через Федеральне агентство з управління державним майном 38,37%, АТ «Роснефтегаз» 10,97%, АТ «Росгазифікація» 0,89%).

Вертикальна корпоративна підпорядкованість:

ПАТ «Газпром» є одноосібним власником 100% часток статутного капіталу ТОВ «Газпром Капітал»;

ТОВ «Газпром Капітал» є одноосібним власником 100% часток статутного капіталу МК ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед».

Відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ / IFRS 10), обидві дочірні компанії повністю консолідовані у фінансову звітність материнської структури ПАТ «Газпром», не мають окремої інституційної автономії та виконують виключно супутні холдингові й транзакційні функції.

Абсолютний контроль органів управління: Рада директорів та правління ПАТ «Газпром», а також одноосібні виконавчі органи дочірніх ТОВ призначаються та звільняються виключно за рішенням представників держави Російська Федерація. Крім того, Указом Президента РФ від 05.08.2022 № 520 накладено повну заборону на будь-яке відчуження часток чи акцій у стратегічних енергетичних підприємствах (включно з компаніями Групи «Газпром») без особистого письмового погодження Президента РФ.

Відсутність операційної автономії та підпорядкування комерційних рішень геополітичній військовій агресії РФ.

Матеріалами справи підтверджено, що комерційна діяльність Групи «Газпром» повністю деформована та підпорядкована публічним вказівкам вищого керівництва Російської Федерації, яке використовує компанію як інструмент геополітичного тиску.

Преюдиційні висновки ЄСПЛ: Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Макаренко проти України» (заява № 47039/10), умови постачання природного газу, формули ціноутворення та залучення суб`єктів у 2009 році визначалися безпосередньо тодішнім главою уряду РФ ОСОБА_4 , тоді як на органи управління «Газпрому» покладалося лише технічне підписання контрактів.

Газовий шантаж перед повномасштабним вторгненням (20212022 роки). Влітку та восени 2021 року «Газпром» штучно спустошив підконтрольні йому підземні газові сховища в Західній Європі та безпідставно обмежив прокачування газу газопроводом «Північний потік-1» до 20% потужності під надуманими приводами затримки турбін компанією Siemens Energy.

27 жовтня 2021 року президент РФ ОСОБА_4 публічно дав пряме розпорядження керівництву «Газпрому» щодо початку та строків закачування газу до сховищ Європи лише після наповнення резервів РФ.

Вказані дії мали на меті примусити ЄС сертифікувати газопровід «Північний потік-2» та підірвати спроможність європейських партнерів протидіяти підготовлюваному військовому вторгненню в Україну.

Пряме ручне управління поставками та контрактами вищим керівництвом РФ. Сербія (квітеньтравень 2022 року): Президент РФ Путін В. В. (а не керівництво «Газпрому») провів переговори та особисто затвердив обсяги, пільгову формулу ціни ($310408 за 1000 куб.м) та трирічний термін контракту з Президентом Сербії А. Вучичем як політичну винагороду за збереження лояльності до Кремля.

Угорщина (липень 2022 року): Міністр закордонних справ РФ (а не комерційні представники «Газпрому») вів прямі переговори щодо збільшення поставок газу в обмін на блокування Угорщиною енергетичних санкцій ЄС.

Білорусь (вересень 2022 року): ОСОБА_4 на зустрічі з ОСОБА_5 особисто встановив для Білорусі неринкову ціну на газ ($128,5 за 1000 куб.м без індексації на інфляцію при ринковій вартості в Європі до $3800) як винагороду за надання плацдарму для наступу військ РФ на Київ та ракетних ударів по території України.

Порушення контрактів на підставі «політичних рішень»: 07 вересня 2022 року ОСОБА_4 публічно оголосив про відмову від виконання довгострокових контрактів на поставку газу («заморозимо, як вовчий хвіст») у разі запровадження Заходом граничних цін на енергоносії.

Примусовий перехід на розрахунки в рублях: Розпорядженням президента РФ від 2223 березня 2022 року «Газпром» зобов`язано перевести всі розрахунки за експортним газом у валюту РФ, що завдало істотних збитків самій корпорації через втрату платоспроможних контрагентів, однак слугувало зміцненню фінансової системи держави-агресора під санкціями.

Систематичні операційні директиви. У період 20162024 років президентом РФ видано понад 40 обов`язкових урядових доручень «Газпрому» щодо фінансування непрофільних та соціально-політичних завдань (переведення Нерюнгринської ГРЕС на газ, будівництво терміналу ЗПГ на Камчатці, газифікація Красноярська, розвиток аеродрому Левашово, виробництво палива на Сахаліні, першочергова безоплатна газифікація учасників так званої «СВО» та їхніх сімей).

Змішування активів та централізоване фінансове розпорядження всередині групи. У 2015 році на виконання урядових директив РФ від 08.08.2014 № 5110п-П13 компаніями групи створено ТОВ «Газпром ЕРЦ» (99,9999% часток належить відповідачу ТОВ «Газпром Капітал»). У цьому центрі зосереджено здійснення всіх фінансових транзакцій і платежів дочірніх організацій, що виключає фінансову самостійність ТОВ «Газпром Капітал» та МК ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед».

Довільне внутрішньогрупове переміщення майна: Як було заявлено уповноваженими представниками «Газпрому» у Високому суді Англії (у межах розгляду судових наказів про арешт активів за позовами НАК «Нафтогаз України»), перерозподіл акцій та активів між дочірніми фірмами є звичайною внутрішньою практикою, активи не вибувають із загального фонду групи, а керівництво ПАТ «Газпром» одноосібно розпоряджається всім майном дочірніх компаній.

Фіктивність окремої суб`єктності: МК ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед» використовується виключно як транзитний утримувач міжнародних часток (зокрема у проєктах із BASF, Wintershall Noordzee B.V.), не маючи самостійного апарату прийняття комерційних рішень.

Сукупність досліджених доказів беззаперечно доводить, що майно позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було протиправно експропрійоване державою-агресором Російською Федерацією, а розмір завданої шкоди (загалом 4 819 878,30 грн) преюдиційно встановлений судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Російська Федерація ухиляється від виконання судових рішень та прямого відшкодування шкоди, здійснюючи свою зовнішньоекономічну діяльність через систему підконтрольних публічних компаній.

Відповідачі - ДКР «ВЕБ.РФ», ПАТ «Газпром», ТОВ «Газпром Капітал», МК ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед» - не володіють ні інституційною, ні операційною, ні фінансовою незалежністю від держави Російська Федерація. Вони створені державою, повністю контролюються її вищим політичним керівництвом, використовуються для реалізації агресивної зовнішньої політики РФ і фінансування війни, а їхні активи нерозривно змішані з активами самої держави.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов до висновку про те, що Російська Федерація, «Газпром», «Газпром капітал» та «Газпром Інтернешнл» як alter ego Російської Федерації, за юридичною аналогією, у деліктних правовідносинах мають розглядатися як єдиний заподіювач шкоди і нести солідарну відповідальність за статтею 543 ЦК.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки 1% від суми позову перевищує суму 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судовий збір за розгляд даної справи складає максимальну суму 15 140,00 грн. (п`ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 копійок).

Так як позов задоволено повністю, то зазначений розмір судового збору підлягає стягненню з Відповідачів до Державного бюджету України у повному обсязі та в рівних частинах розподілено між Відповідачами, із урахуванням постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-282, 284 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ», Публічного акціонерного товариства «Газпром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Капітал», Міжнародна компанія Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед», третя особа держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, про стягнення шкоди, яка заподіяна майну задовольнити у повному обсязі.

Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) грошові кошти у розмірі 3 437 325,31 (три мільйони чотириста тридцять сім тисяч триста двадцять п`ять гривень 31 копійку) за шкоду, заподіяну майну, відповідно до рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 10 грудня 2024 року у справі 334/11454/23 солідарно з Російської Федерації, та:

Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» (вул. Воздвиженка, буд. 10, м. Москва, Російська Федерація, 125009, ОДРН 1077711000102);

Публічного акціонерного товариства «Газпром» (197229, Російська Федерація, місто Санкт-Петербург, проспект Лахтинський, будинок 2, корпус 3, будівля 1, ОДРН 1027700070518);

Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Капітал» (195277, Російська Федерація, місто Санкт-Петербург, внутрішньоміська територія муніципальний округ Сампсоніївське, Большой Сампсоніївський проспект, будинок 28/2, літера «д», приміщення 43-н, приміщення 58, ОДРН 1087746212388);

Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед» (236006, Російська Федерація, Калінінградська область, міський округ міста Калінінград, місто Калінінград, бульвар Сонячний, будинок 3, офіс 4, ОДРН 1223900013952).

Стягнути на користь неповнолітнього ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ), в інтересах якого діє законний представник - батько ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 382 552,99 (один мільйон триста вісімдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дві гривні 99 копійок) за шкоду, заподіяну майну, відповідно до рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 10 грудня 2024 року у справі 334/11454/23 солідарно з Російської Федерації, та:

Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» (вул. Воздвиженка, буд. 10, м. Москва, Російська Федерація, 125009, ОДРН 1077711000102);

Публічного акціонерного товариства «Газпром» (197229, Російська Федерація, місто Санкт-Петербург, проспект Лахтинський, будинок 2, корпус 3, будівля 1, ОДРН 1027700070518);

Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Капітал» (195277, Російська Федерація, місто Санкт-Петербург, внутрішньоміська територія муніципальний округ Сампсоніївське, Большой Сампсоніївський проспект, будинок 28/2, літера «д», приміщення 43-н, приміщення 58, ОДРН 1087746212388);

Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед» (236006, Російська Федерація, Калінінградська область, міський округ міста Калінінград, місто Калінінград, бульвар Сонячний, будинок 3, офіс 4, ОДРН 1223900013952).

Стягнути в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап.Дніпров./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код банку отримувача (МФО) 22030101, рахунок отримувача UA828999980313131206000008512) судовий збір з:

Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» (вул. Воздвиженка, буд. 10, м. Москва, Російська Федерація, 125009, ОДРН 1077711000102) у дохід держави судовий збір у розмірі 3 785,00 (три тисячі сімсот вісімдесят п`ять гривень 00 копійок).

Публічного акціонерного товариства «Газпром» (197229, Російська Федерація, місто Санкт-Петербург, проспект Лахтинський, будинок 2, корпус 3, будівля 1, ОДРН 1027700070518) у дохід держави судовий збір у розмірі 3 785,00 (три тисячі сімсот вісімдесят п`ять гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Капітал» (195277, Російська Федерація, місто Санкт-Петербург, внутрішньоміська територія муніципальний округ Сампсоніївське, Большой Сампсоніївський проспект, будинок 28/2, літера «д», приміщення 43-н, приміщення 58, ОДРН 1087746212388) у дохід держави судовий збір у розмірі 3 785,00 (три тисячі сімсот вісімдесят п`ять гривень 00 копійок).

Стягнути з Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром Інтернешнл Лімітед» (236006, Російська Федерація, Калінінградська область, міський округ міста Калінінград, місто Калінінград, бульвар Сонячний, будинок 3, офіс 4, ОДРН 1223900013952) у дохід держави судовий збір у розмірі 3 785,00 (три тисячі сімсот вісімдесят п`ять гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Баруліна Т. Є.