Рішення № 139871818, 17.09.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6315/26

н/п 2/953/3907/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 вересня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кіпеть Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Позивач, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом, до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2038953262 від 08.02.2022 року у розмірі 35004,07 грн, а також судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 08.02.2022 ОСОБА_1 уклав з АТ «ОТП БАНК» кредитний договір № 2038953262, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 31247,00 грн.

На підставі договору факторингу №21/06/24 від 21.06.2024, право вимоги за названим кредитним договором перейшло від АТ «ОТП БАНК» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС».

Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, що призвело до утворення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 35004,07 грн, з яких заборгованість по кредиту становить 31247,00 грн, заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 7,43 грн, заборгованість по комісії 3749,64 грн.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі, не заперечує щодо винесення заочного рішення.

Відповідач до судового засідання не з`явилась, відзив на позов не надала, повідомлялась судом належним чином.

Ухвалою суду вирішено розгляд справи поводити в порядку заочного розгляду.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 08.02.2022 між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 підписано кредитний договір № 2038953262 (далі за текстом Кредитний договір), відповідно до умов якого останньому має бути надано кредит в сумі 31247,00 грн на придбання товару у Продавця.

Перший внесок позичальника (фінансова участь) 100,00 грн.

Відповідно до п.1.2. Кредитного договору, протягом дії Кредитного договору для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись: Фіксована процентна ставка у розмір 0,01% річних.

Відповідно до п.1.3 Кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів.

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, кредит надається безготівково шляхом перерахування за дорученням Позичальника коштів на поточний рахунок Продавця на придбання товару.

Порядок повернення кредиту та сплати процентів, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення Сторони визначили у графіку платежів, що є додатком № 1 до Кредитного договору (пп. 2.5.1). В останньому погоджено щомісячне внесення коштів по 1945,00 грн., яке включає суму кредиту і нарахованих відсотків.

Кредитний договір підписано відповідачем власноручно.

До матеріалів справи додано копії специфікації до Кредитного договору із даними відповідача на загальну вартість товару 31347,00 грн. Рахунок фактура №СФКНЕ-0001921246 від 08.02.2022 згідно з якою товар Холодильник СБС LG GC-B247SEDC 25299,00 грн, Comfy Assist замовлення зі строком дії 9 місяців 5700,00 грн, доставка 348,00 грн., а також копія чеку на загальну суму 31347,00 грн

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договром №2038953262 ОСОБА_1 має заборгованість в загальному розмірі 35004,07 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 31247,00 грн, заборгованість по відсоткам 7,43 грн, комісія за РО 3749,64 грн.

21.06.2024 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (далі - Фактор) та АТ «ОТП БАНК» (далі - Клієнт) укладено Договір факторингу № 21/06/24 згідно п. 1.1 якого Клієнт передає, а Фактор приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між Клієнтами і Боржниками, в розмірі Портфеля заборгованості згідно Реєстру Боржників.

Відповідно до п.6.2.3 договору факторингу, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору.

Відповідно до платіжної інструкції №3073 від 21.06.2024 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило АТ «ОТП Банк» 6 050 7000, 06 грн за право грошової вимоги (реєстр боржників №1) до договору факторингу 21/06/24 від 21.06.2024 без ПДВ.

Відповідно до платіжної інструкції №3074 від 21.06.2024 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило АТ «ОТП Банк» 162,99 грн за право грошової вимоги (реєстр боржників №2) до договору факторингу 21/06/24 від 21.06.2024 без ПДВ.

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників № 1 до Договору Факторингу №21/06/24 від 21.06.2024 клієнт передав а фактор прийняв згідно з вимогами п.8.3 Договору факторингу №21/06/24 реєстр боржників №1 до боржників у кількості 12 199 осіб на загальну суму 216 096 409,58 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників № 1 до Договору Факторингу №21/06/24 від 21.06.2024 клієнт передав а фактор прийняв згідно з вимогами п.8.3 Договору факторингу №21/06/24 реєстр боржників №2 до боржників у кількості 29 осіб на загальну суму 5 821,25 грн.

Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу №21/06/24 від 21.06.2024 року в якому визначено як боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2038953262 від 08.02.2022 в сумі 35004,07 грн. з яких за тілом кредиту 31247,00 грн, відсотками 7,43 грн та комісією 3749,64 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №2038953262 від 08.02.2022 за ОСОБА_1 станом на 21.06.2024 року обліковується заборгованість за кредитом у сумі 35004,07 грн з яких: заборгованість по тілу кредиту 31247,00 грн, заборгованість по відсоткам 7,43 грн, комісія 3749,64 грн.

Відповідно до частин 1, 2статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, у цьому випадку АТ «ОТП Банк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент, а саме споживач послуг банку, лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом укладеного між сторонами у справі договору №2038953262 від 08.02.2022 сторони договору досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір оформлено в письмовій формі і такі дії сторін відповідають приписам частини 1 статті 638 ЦК України.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" уклавши 21.06.2024 року з АТ "ОТП БАНК" Договір Факторингу № 21/06/24, який на час розгляду справи не розірваний та не визнаний в установленому законом порядку недійсним, на законних підставах набуло прав кредитора за Кредитним договором № 2038953262 від 08.02.2022 року.

В матеріалах справи наявна специфікація по кредитному договору зі змісту якої вбачається що АТ «ОТП Банк» прийнято позитивне рішення щодо можливості надання позичальнику кредит згідно наведених даних а саме: сума кредиту 31347,00 грн, комісія по кредиту 3%, термін дії 18 місяців, процентна ставка 0.1%.

Відповідно до копії чеку відповідач отримав товар Холодильник LG GC-B24 та супутні послуги, сума чеку 31347,00 грн, з яких кредит 31247,00, готівка 100,00 грн.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено факт перерахування кредитних коштів продавцю відповідно до умов кредитного договору № 2038953262 від 08.02.2022.

Згідно зі статтею 526ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За змістом ч.1ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Як визначено ч. 1, 2 ст.77ЦПКУкраїни належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» надало розрахунок заборгованості зі змісту якого вбачається заборгованість за кредитом на загальну суму 35004,07 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту 31247,00 грн, 7,43 грн проценти, комісія 3749,64 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Відтак, суд доходить висновку щодо відмови у задоволені вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 3749,64 грн.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем доведено суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у загальному розмірі 31254,43 грн з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту та розміру відсоткової ставки.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 24.02.2026 року між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір № 24-02/26 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат надає клієнту послуги захисту прав та інтересів клієнта під час розгляду судом будь-якої інстанції справи, у якій Клієнт є учасником.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2026 року адвокатом Руденко К.В. надано такі послуги: надання первинної консультації замовнику у справі (0,5 год.) - 1 000,00 грн; правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини (2 год.) - 4 000,00 грн; підготовка та подання позовної заяви (2,1 год.) - 4 200,00 грн. Загальна вартість послуг - 9 200,00 грн. Оплата послуг адвоката підтверджується платіжною інструкцією № 1320 від 27.03.2026 року на суму 9200,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, беручи до уваги рівень складності, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що позивачу мають бути компенсовані витрати на оплату професійної правничої допомоги, проте їх розмір підлягає зменшенню, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, до 3000,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням суду стягнуто на корить позивача 31254,43 грн, що становить 89,29% від ціни позову, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2971,57 грн (3328,00 грн х 89,29%), та витрати на правову допомогу у розмірі 2678,70 грн (3000,00 грн х 89,29%).

Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (місце знаходження: 03035, м. Київ, площа Солом`янська, 2, ЄДРПОУ 40340222) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованного за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №2038953262 від 08.02.2022 в розмірі 31254 грн 43 коп, судовий збір в розмірі 2971 грн 57 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2678 грн 70 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.М. Бородіна