Рішення № 139871344, 14.09.2026, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1397/26

Провадження № 2/396/1401/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Цесельської О. С.,

за участю секретаря судового засідання: Метелиці Я. О.,

представника відповідача: Грабовської В. В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №396/1397/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором позики №74536112 від 30.12.2021 р. в розмірі 15 556,42 грн. та понесені судові витрати, які складаються із 2 662,40 грн. судового збору та 4 500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Як на підставу позовних вимог вказано, що 30.12.2021 р. між відповідачкою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено Договір позики №74536112, відповідно до умов якого відповідачка отримала кошти в кредит в розмірі 7 300,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора "fNg2jgsHC0" у порядку визначеному ст. 12 Законом України "Про електронну комерцію".

02.11.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу № 029-021122, за умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб, втому числі за договором позики №74536112 від 23012.2021 р.

05.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 05/12/25-01, за умовами якого ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб, втому числі за договором позики №74536112 від 23012.2021 р.

Відповідно до Реєстру боржників № 05/12/25 від 05.12.2025 до договору факторингу, ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги до відповідача в сумі 15 556,42 грн., з яких: 7 300,00 грн.- суми заборгованості за основною сумою боргу та 8 256,42 грн. - за відсотками.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Посилаючись на наведені обставини та те, що відповідачем в позасудовому порядку борг не погашено, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.

Ухвалою суду від 24.06.2026 року відкрито цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

07.07.2026 року відповідачка через канцелярію суду надала заяву про надання їй часу для ознайомлення з матеріалами справи.

27.07.2026 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та про відкладення розгляду справи на іншу дату.

10.08.2026 р. від представника відповідача адвоката Грабовської В. В. через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки 8 256,42 грн. процентів за користування позикою, а також 4 500,00 грн. витрат на правничу допомогу. Обгрунтовує свої вимоги тим, що позовну заяву подано з пропуском строку позовної давності. Проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає нормам закону та долученому позивачем договору позики. Нарахування позивачем відсотків після закінчення строку дії договору є неправомірними та не відповідає вимогам ст. 1050 ЦК України та правовим позиціям Верховного Суду. Крім того, вважає, що відсотки, нараховані дружині військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується доданими документами, а також докунентом підтверджується, що з 16.05.2023 р. ОСОБА_2 чоловік відповідачки вважається зниклим безвісти за особливих обставин, тому повинні бути списані згідно чинного законодавства. Щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу, представник відповідача вважає їх неспівмірними спору та складності справи, завищеними та необгрунтованими, у зв`язку із чим просить відмовити у їх задоволенні.

Представник позивача позивача в судове засідання не з`явилася, 21.08.2026 р. через систему "Електронний суд"надіслала заяву про розгляду справи у відсутність представника позивача, позов підтримала, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача в режимі відеоконференції надала пояснення суду щодо відзиву на позовну заяву.

Відповідно до рішення зборів суддів Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28.03.2025 року №6, у спорах, що виникають з правочинів, зокрема договорів, з них - позики, кредиту, банківського вкладу, у тому числі споживчого кредиту запроваджена змішана форма розгляду (формування та зберігання) судових справ. Встановлено, що підлягають роздрукуванню такі матеріали: позовна заява, документ, що підтверджує сплату судового збору; документи, що підтверджують повноваження представників сторін. Додатки до позовної заяви не роздруковуються та зберігаються в електронній формі, якщо інше не визначено.

Суд, дослідивши матеріали електронної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Із матеріалів справи встановлено, що 30.12.2021 р. між відповідачкою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено Договір позики №74536112, відповідно до умов якого відповідачка отримала кошти в кредит в розмірі 7 300,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована).

Згідно пункту 5.2 договору позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі "Правила"), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі.

За умовами пункт 5 договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Договір позики підписано відповідачкою електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «fNg2jgsHC0». Номером електронного платіжного засобу відповідача в реквізитах договору вказано:№ НОМЕР_2 .

Ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджено довідкою, згідно якої ідентифікація клієнта при укладенні договору № 74536112 відбулася 30.12.2021 р. та на адресу електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1 був направлений одноразовий ідентифікатор «fNg2jgsHC0».

До укладення договору позики відповідачка ознайомилася і підписала Паспорт позики.

Довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 05.03.2026 № КД-000129043/ТНПП підтверджено виконання 30.12.2021 р. платіжної операції за номером платежу 89f4b04d-8bdf-425-840e-847b151f7a86 на суму 7 300,00 грн., отримувач ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_2 .

Перерахування позики відповідачкі підтверджено копією платіжної інструкції/операції 89f4b04d-8bdf-425-840e-847b151f7a86, в якій отримувачем вказано платіжний інструмент № НОМЕР_2 .

Набуття позивачем права вимоги до відповідачки підтверджується наступними доказами.

02.11.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу № 029-021122, за умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб, втому числі за договором позики №74536112 від 23012.2021 р.

05.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 05/12/25-01, за умовами якого ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб, втому числі за договором позики №74536112 від 23012.2021 р.

Відповідно до Реєстру боржників № 05/12/25 від 05.12.2025 до договору факторингу, ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги до відповідача в сумі 15 556,42 грн., з яких: 7 300,00 грн.- суми заборгованості за основною сумою боргу та 8 256,42 грн. - за відсотками.

Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача, яка в добровільному порядку нею не погашена.

Правове обґрунтування та мотиви суду.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За частиною першою статті 1048 України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Особливості укладання договору позики в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 та така судова практика є усталеною у справах з відповідними правовідносинами.

Згідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що договір позики укладено дистанційно, в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора шляхом підписання договору відповідачем накладенням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, який був надісланий на його адресу електронної пошти, що відповідає статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

У постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Укладення договору позики та отримання суми позики в розмірі 7 300,00 грн. відповідачка не оспорює, але не погоджується із розміром заборгованості по процентам, вважаючи, що первісним кредитором заборгованість нарахована за межами строку кредитування.

Такі доводами відповідача суд вважає слушними, оскільки згідно договору позики узгоджений сторонами строк користування позикою становить 30 календарних днів.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання позивача на пролонгацію строку користування позикою згідно Правил надання грошових коштів у позику, затверджених ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», так як вони не містять підпису відповідача.

Матеріали справи також не містять підтверджень того, що саме ці Правила розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи договір позики, та те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем коштів в позику взагалі містив умови щодо пролонгації договору.

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відсутність у договорі позики домовленості сторін про пролонгацію (автопролонгацію) строку дії такого договору, ці Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору позики як його невід`ємна частина, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді можливість продовження строку договору та відповідно нарахування відсотків протягом довшого строку, ніж 30 днів з дня укладення договору позики.

Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності (стаття 3 ЦК України) та уможливив би покладення на слабшу сторону споживача, невиправданий тягар з`ясування змісту договору позики.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.05.2022 у справі №697/302/20.

Також у відзиві на позовну заяву представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позовні вимоги подані із пропуском строку позовної давності. Вирішуючи спір, суд враховує наведені положення ЦК України щодо продовження строків позовної давності під час карантину та воєнного стану, а тому дійшов висновку, що строк позовної давності для звернення ТОВ «Деал Фінанс Груп» із вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором, який укладався 30.12.2021 року, не сплив.

Щодо розміру процентів

Пунктом 2 договору передбачено, що базова процентна ставка/день становить 1,99 % (фіксований).

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. Суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Тому враховуючи наведене та встановлені обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів відповідача щодо строку користування позикою, який становить 30 календарних днів з дня надання позики, та розміру процентної ставки - 1,99 % в день.

Водночас, не заслуговують посилання представника відповідача на застосування п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки згідно наданої до суду першої інстанції довідки Ф5 Військової частини НОМЕР_1 № 4905 від 03.12.2025 р. ОСОБА_2 проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 з 01.03.2022 р. по 16.05.2023 р. та вважається зниклим безвісти за особливих обставин з 16.05.2023 р., а тому, враховуючи, що нараховані позивачем проценти за кредитом стосуються періоду дії кредитного договору, коли чоловік ОСОБА_2 відповідачки ще не проходив військову службу, зазначена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідачки заборгованості в розмірі 11 658,10 грн., з яких 7 300,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 4 358,10 грн. проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 996 грн. 80 коп. (11 658,10 х 100 : 15 556,42 = 75%, 2662,40 х 75% = 1 996 грн. 80 коп.).

При зверненні з позовом у позовній заяві представником позивача було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 5 ст. 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 141 ЦПК України, а також їх документального обґрунтування.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, та чи була їх сума обґрунтованою.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 4 500 грн. є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Враховуючи викладені обставини, складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги у цій справі є меншим, ніж зазначено у детальному описі робіт на загальну суму 4 500 грн., а тому такий обсяг виконаних робіт підлягає зменшенню та стягненню з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, понесених у цій справі, в сумі 1 000 грн.

На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст.. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 137, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 610, 1054 ЦК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) заборгованість за договором позики №74536112 від 30.12.2021 р. в загальному розмірі 11 658,10 грн., а також судовий збір в сумі 1 996,80 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Повний текст рішення складено та підписано 14 вересня 2026 року.

Суддя: О. С. Цесельська