Рішення № 139870907, 29.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/16693/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,

за участю секретаря судового засідання Вереш А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр»звернулось до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивує тим, що 24.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №24.04.2025-100002327, відповідно до якого Позичальнику надано кредит у розмірі 12 000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 24.04.2025.

Відповідно до умов кредитного договору Позичальнику надано кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 24.04.2025; сума кредиту - 12 000 грн.; строк, на який надається кредит, - 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 10.09.2025; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом; комісія, пов`язана з наданням кредиту, - 15% від суми кредиту, що дорівнює 1 800 грн. 00 коп.; неустойка - 120 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання.

Позивач вказує, що Кредит надано шляхом перерахування коштів на рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, а ОСОБА_1 24.04.2025 отримала кредитні кошти у розмірі 12 000 грн.

Позивач зазначає, що Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом акцептування Позичальником пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) з накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором; під час укладення договору ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію із застосуванням Системи BankID Національного банку України, яка визначила її адресу місця проживання за реєстрацією як: АДРЕСА_1 .

Позивач зауважує, що свої зобов`язання за Договором виконав належним чином та в повному обсязі, натомість ОСОБА_1 зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 24 254,48 грн., яка складається з: тіла кредиту - 10 051,34 грн., процентів - 8 443,14 грн., неустойки - 5 760 грн.

Позивач також зазначає, що відповідачем здійснено часткову сплату за кредитним договором на суму 2 584,78 грн. від 07.05.2025 року, на суму 2 704,78 грн. від 22.05.2025 року, на суму 2 704,78 грн. від 05.06.2025 року, на суму 2 593,84 грн. від 18.06.2025 року, що враховано при формуванні довідки про заборгованість та є підтвердженням існування та визнання відповідачем такого боргу.

На підставі вищенаведеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №24.04.2025-100002327 від 24.04.2025 у розмірі 24 254.48 грн. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Не погоджуючись з позовними вимогами, представником відповідача ОСОБА_2 було подано відзив на позов, зміст якого зводиться до наступного.

Зазначає, що відповідачем у межах виконання зобов`язання було сплачено 10 588,18 грн. позивач зарахував вказані кошти виключно в рахунок сплати процентів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», у разі недостатності платежу в першу чергу погашається прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти. Зарахування коштів виключно на проценти суперечить закону. Фактичний залишок непогашеного тіла кредиту становить 1 411,82 грн. (різниця між отриманими 12 000,00 грн та сплаченими 10 588,18 грн), відповідач визнає заборгованість лише в цій частині, а вимоги щодо решти 8 639,52 грн. вважає безпідставними.

Зауважує, що при розрахунку боргу позивач неправомірно утримав та врахував 1 800,00 грн. комісії за обслуговування кредиту, у договорі відсутній перелік конкретних додаткових чи супутніх послуг, за надання яких встановлено таку комісію.

Також вказує, що вимога про стягнення неустойки в розмірі 5 750 грн. є протиправною відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову.

19.03.2026 через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, у якій вказано, що відповідно до ст. 536 та ч. 1 ст. 1048 ЦК України проценти нараховано за правомірне користування кредитом у межах визначеного договором строку кредитування. Вказане узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у справах №910/1238/17, №444/9519/12 та №912/1120/16, згідно з якими сплив строку кредитування чи прострочення боржника не звільняє його від обов`язку сплатити проценти, нараховані в межах строку дії угоди.

Крім того, відповідач не надав суду власного альтернативного розрахунку заборгованості, що робить заперечення відповідача безпідставними та свідчить про невиконання ним процесуального обов`язку доказування, а порядок зарахування проведених платежів відповідача відбувався згідно з вимогами ч. 1 ст. 534 ЦК України (у першу чергу витрати, у другу проценти та неустойка, у третю основна сума боргу).

Щодо відсутності банківських виписок, позивач роз`яснює, що ТОВ «Споживчий центр» є фінансовою установою, яка надає кредити без відкриття банківських рахунків, тому наданий суду розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом у справі

Зазначає, що комісія пов`язана з наданням конкретних платних послуг, серед яких: перерахування коштів на картку позичальника через інтернет-еквайринг, інформаційна підтримка по телефону/в особистому кабінеті/на відділеннях, надання можливості здійснення онлайн-платежів, відновлення пароля, інформування про дати платежів та консультаційні послуги. Безоплатність цих послуг законом не передбачена, а до складу комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно за законом (зокрема, щомісячне інформування). Відповідач мав можливість отримати кредит готівкою у відділенні без додаткових витрат, однак добровільно обрав дистанційний спосіб та підписав договір. Додатково вказав на правомірність нарахування неустойки.

24.03.2026 надійшли заперечення на відповідь на відзив згідно яких відповідач зазначає, що позивач подав відповідь на відзив з порушенням строку, встановленого ст. 179 ЦПК України та ухвалою суду про відкриття провадження, у зв`язку з чим вказана заява по суті підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України.

Наголошує, що сторона відповідача вважає маніпулятивним твердження позивача про дозвіл на стягнення неустойки за Законом №3498-ІХ від 22.11.2023, натомість п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинною імперативною нормою, яка захищає споживачів під час воєнного стану незалежно від дати укладення договору.

Вказує, що відповідач не ухиляється від відповідальності у розумних межах і визнає лише залишок реального тіла кредиту (з урахуванням раніше здійснених часткових платежів), будь-які інші нараховані суми (проценти, комісії, неустойка) захисту не підлягають.

У зв`язку з наведеним, просить відмовити у задоволенні позовної заяви в частині стягнення процентів, комісії та неустойки, встановивши справедливий баланс інтересів сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, при цьому в позовній заяві просить у випадку неявки представника позивача у судове засідання проводити розгляд даної справи без його участі за наявними у справі матеріалами, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, згідно поданої представником Ігнатко В.І. заяви просить проводити розгляд справи без їх участі.

ентів у задоволенні позовної заяви в частині стягнення процентів, комісії та неустойки, відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №24.04.2025-100002327, відповідно до якого останній надано кредит у розмірі 12 000 грн. строком на 140 днів з дати надання, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1% за 1 день та комісії у розмірі 15% від суми кредиту, що становить 1 800 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Судом встановлено, що Кредитний договір укладено сторонами в електронній формі шляхом акцептування Позичальником пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником на номер телефону, вказаний при реєстрації в інформаційній системі Кредитодавця, з проходженням ідентифікації через Систему BankID Національного банку України.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Аналогічні положення щодо порядку укладення та підписання електронного договору передбачені статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 24.04.2025 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) та Заявку на отримання кредиту, підтвердила укладення кредитного договору, пройшла ідентифікацію через Систему BankID Національного банку та отримала на свій рахунок кредитні кошти у розмірі 12 000 грн., чим акцептувала умови Договору.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав та надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, процентів за користування ним та комісії належним чином не виконує.

З наданого позивачем розрахунку слідує, що станом на дату подання позову заборгованість Відповідача за кредитним договором становить 24 254,48 грн., з яких: 10 051,34 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8 443,14 грн. - заборгованість по процентах; 5 760 грн. - неустойка.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання. Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд враховує, що відповідачем здійснено часткову сплату заборгованості за кредитним договором на суму 2 584,78 грн. від 07.05.2025, на суму 2 704,78 грн. від 22.05.2025, на суму 2 704,78 грн. від 05.06.2025 та на суму 2 593,84 грн. від 18.06.2025, при цьому під час формування довідки про заборгованість та визначення суми позовних вимог факт такої оплати враховано із відповідним зменшенням суми заборгованості, що є підтвердженням існування та визнання відповідачем такого боргу.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення нарахованої неустойки в розмірі 5 760 грн., суд виходить з наступного.

Суд враховує, що відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 24.04.2025 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Тому, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення неустойки є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково і стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №24.04.2025-100002327 від 24.04.2025 на суму 18 494.48 грн. (тіло кредиту+проценти).

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» необхідно стягнути судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 223, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором №24.04.2025-100002327 від 24.04.2025 року у розмірі 18 494.48 (вісімнадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири грн. сорок вісім коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) судові витрати в розмірі 2 422.4 (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. сорок коп.) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Т.Р. Деметрадзе