Рішення № 139870606, 17.09.2026, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 636/8097/25

Провадження № 2/349/573/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 вересня 2026 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Гаврилюк О.О.

з участю секретаря судового засідання Гошко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №636/8097/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У вересні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс», інтереси якого представляє ОСОБА_2 , звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту №3219394 від 24 тарвня 2021 року в сумі 26019,50 грн.

В обгрунтування позову зазначено, що 24 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» і відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №3219394. За умовами договору ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 6 500,00 грн строком на 30 календарних днів з кінцевим терміном повернення кредиту 23 червня 2021 року. Тип процентної скарги - фіксована: проценти за користування кредитом - 19,50 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Комісія за надання кредиту - 0,00 грн. Кредитодавцем на підставі платіжного доручення 47033044 від 24 травня 2021 року було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 6 500,00 грн.

13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №07Т відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило накористь ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги, зокрема до боржника ОСОБА_1 за договором №3219394 від 24 травня 2021 року.

Сума заборгованості за користування кредитом на час укладення договору факторингу становить 26019,50 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 500,00 грн, заборгованість за відсотками - 19 519,50 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача цю суму заборгованості, а також понесені судові витрати - 2 422,40 грн судового збору та 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Представник відповідачки адвокат Микитчин П.С. подав відзив на позов. У відзиві зазначив, що позивачем не доведено перерахування коштів на рахунок відповідачки. Якщо цю обставину буде доведено, то кошти, які підлягатимуть до стягнення становитимуть 6 519,50 грн., оскільки нарахування відсотків після закінчення строку кредитування 30 днів є безпідставними. Також зазначив про неспівмірність витрат на правову допомогу. Представник позивача Дубовик В.О. подала відповідь на відзив у якій зазначила щодо правомірності вимог позивача з тих підстав, що договір було укладенно в електронному вигляді, підписано позичальником елктронним цифровим підписом одноразовим ідентифіктором F40713. Перерахування позичальнику грошових коштів підтверджено платіжним дорученням №47033044 від 24 травня 2021 року.

Щодо нарахування відсотків поза межами строк удії кредитного договору, то за п.2.3.1.2 Договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, але не може перевищувати 60 днів. Тому нарахування відсотків з врахуванням строку пролонгації є правомірним. Відступлення права вимоги підтверджено договором факторингу №07Т. Також просила витребувати додаткові докази у АТ КБ "ПриватБанк" що стосуються предмету доказування у справі.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 08 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду з викликом сторін.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 31 грудня 2025 рок узадоволено клопотання представника позивача про витребування додаткових доказі у справі, що становлять банківську таємницю.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 02 березня 2026 року справу направлено за підсудністю до Рогатинського районного суду Івано-Франківської області.

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду з викликом сторін.

Ухвалою Рогатинського районного суду від 09 липня 2026 року витребувано у АТ КБ "ПриватБанк" додаткові докази в справі, які становлять банківську таємницю.

Представник позивача у судове засідання не прибув, на адресу суду направив клопотання про слухання справи без його участі.

Відповідачка, представник відповідачки у судове засідання не прибули і про причини неявки суд не повідомили, хоча про день, час та місце слухання справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

Участь у судових засіданнях є правом, а не обов`язком сторін по справі.

У зв`язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

За змістом Договору про споживчий кредит №3219394 від 24 травня 2021 року встановлено, що ТОВ «Мілоан» зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.4 договору 30 днів надати позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 6 500 грн., а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит з кінцевим терміном повернення 23 червня 2021 року. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника та загальних витрат становить 6519,50 грн. З яких - 6500,00 грн. тіло кредиту, 19,50 грн. - відсотки.

Кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на картковий рахунок. Договір підписано директором ТОВ"Мілоан" Вініченком О.В. і позичальником ОСОБА_1 одноразовим паролем - ідентифікатором.

Копією платіжного доручення №47033044 від 24 травня 2021 року підтверджено перерахування ТОВ "Мілоан" на рахунок Генеги ОСОБА_3 грошових коштів на суму 6500,00 грн. Зарахування коштів на рахунок відповідачки підтверджено інформацією АТ КБ "ПриватБанк", наданою на виконання ухвали про витребування доказів, а саме, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 24 травня 2021 року коштів в сумі 6 500,00 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором на 22 серпня 2021 року становить 26 019,50 грн, з яких - 6500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 19 519,50 заборгованість за відсотками.

За договором факторингу №07Т від 13 вересня 2021 року, укладеного між ТОВ "Мілоан" і ТОВ "Діджи Фінанс", ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, згідно Додатку до цього договору.

Відповідно до витягу з Додатку до договору факторингу №07Т від 13 вересня 2021 року у ньому вказано наступні дані: РНОКПП - НОМЕР_2 ; ПІБ: Генега ОСОБА_3 ; номер кредитного договору 3219394; дата договору 24 травня 2021 року; сума заборгованості разом- 26 019,50 грн; сума заборгованості за тілом - 6500,00 грн; сума заборгованості за відсотками - 19 519,50 грн; сума заборгованості за комісією - 0,00 грн; сума заборгованості за пенею - 0,00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи ( ч.5 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Положеннями ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦПК України та ГПК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 вказаного Закону, є оригіналом такого документа (п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Позивачем надано належні докази щодо укладення кредитного договору між ТОВ "Мілоан" і ОСОБА_1 , перерахувння відповідачці кредитних коштів в сумі 6500,00 грн., відповідачем не надано доказів погашення тіла кредиту, тому позов в частині стягнення тіла кредитиу підлягає до задоволення в заявленій сумі 6500,00 грн.

Частинами 1-3 ст. 10561 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За частиною 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором з повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка за частиною 4 статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Згідно п. 2.2.3, договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, що визначена п.1.6 договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, вставлену в п. 1.6 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгації) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової згоди позичальника.

Позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб визначений цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 договору (п.2.3.1.2 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше строку кредитування, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

Згідно з п.5.1 договору позичальник підтверджує, що до укладення цього договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа, розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього договору, а також з інформацією, передбаченою ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; до укладення договору отримав його проект разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, розміщеними на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору; умови договору йому зрозумілі; до укладення договору отримав від Товариства інформацію, зазначену в Законах України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про споживче кредитування».

За п. 6.1, 6.2 кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі та доступний через сайт чи відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщений в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору за посиланням на нього є пропозицією про укладення кредитного договору. Відповідь позичальника про прийняття пропозиції надається шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення з застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням на мобільний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор для підписання цього кредитного договору. Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству.

Пунктом 6.4 договору визначено, що укладення кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Згідно умов кредитного договору, строк його дії становив 30 календарних днів. Доказів належного погодження сторонами продовження строку кредитування або фактичної пролонгації договору матеріали справи не містять.

Матеріали справи не підтверджують здійснення пролонгації, оскільки реалізація такої умови потребує підтвердження волевиявлення сторін у встановленому договором та законом порядку за ініціативи позичальника, що відображено у п.п. 2.3.1.1., 2.3.1.2. договору.

Пунктом 2.3.2. договору визначено, що Розділ 2.3. договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальнох (их) обставин (и) щодо якої (их) невідомо настане вона (и) чи ні, відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України, і яка (і) полягає (ють) у6 а) здійсненні платежу (ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах згідно п. 2.3.1. 1 договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно з п.1.3, п.2.3.1.1, п. 2.3.1.2. договору.

Після настання визначених у підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати), визначений п. 1.4, змінюється пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються кредитором в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку № 1 і розміщується кредитором в особистому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитора на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки 1, 2 та оновленим графіком платежів, застосовуються умови, визначені оновленим графіком.

У матеріалах справи відсутні докази розміщення кредитором у особистому кабінеті позичальника оновленого графіка платежів. Позивачем не надано суду графіку платежів, сформованого у зв`язку з пролонгацією договору.

Тому немає підстави вважати, що мала місце пролонгація договору, як за заявою позичальника, так і у зв`язку з користуванням позичальником кредитними коштами по замовчуванню (без подання заяви про пролонгацію договору), оскільки жодна зі сторін договору не вчинила дій, спрямованих на зміну строку кредитування у відповідності до порядку, визначеного умовами договору.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що нарахування договірних процентів можливе виключно в межах строку користування кредитом, визначеного договором, а саме 30 днів, у зв`язку з чим сума процентів становить 19, 50 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб) а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З врахуванням обставин справи з відповідача підлягає до стягнення сума боргу за тілом кредиту - 6500, 00 грн., заборгованість за відсотками в межах строку кредитування - 19,50 грн. Всього на загальну суму 6519, 50 грн.

Щодо розподілу судових витрат

За ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено з застосуванням понижуючого коефіцієнта відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3219394 від 05 вересня 2025 року.

Позовні вимоги позивача задоволено частково, тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 607,05 грн судового збору.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано договір про надання правничої допомоги №42649746 від 05 травня 2025 року, акт про підтвердження надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) 29 липня 2025 року на суму 5 000,00 грн.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, визначаючи суми судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21).

З урахуванням необхідності дотримання принципу співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаної адвокатом роботи, з врахуванням заперечення сторони відповідача щодо неспівмірності цих витрат, суд визначає їх в сумі 4 000,00 грн. з врахуванням часткового задоволення позову до стягнення підлягає 1000,00 грн. (4000,00грн. х 25% = 1000,00 грн.)

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит №3219394 від 24 травня 2021 року в сумі 6519,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати в в розмірі 1607,05 грн. з яких судовий збір в розмірі 607,05 грн., витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 м. Київ, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 17 вересня 2026 року

Суддя О.О.Гаврилюк