Ухвала суду № 139869382, 14.09.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/9409/26

Провадження № 1-кс/0203/6634/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року слідчий суддя Центральний районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення 05 січня 2026 року відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 4 2026 04 000 0000008, до підозрюваного за ч. 2 ст. 321-1 КК України у виді тримання під вартою:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, народженого у смт. Курахівка Селідівського району Донецької області, з вищою освітою, розлученого, який малолітніх, неповнолітніх, непрацездатних осіб на утриманні не має, працює механіком СП «Стандарт Агро», внутрішньо переміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , покинувши місце реєстрації на АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2026 року до слідчого судді доставлений ОСОБА_5 , затриманий в порядку ст. 208 КПК України 12 вересня 2026 року о 16 год. 37 хв., для розгляду клопотання про застосування до підозрюваної у вигляді запобіжного заходу тримання під вартою на 60 днів з можливістю звільнення під заставу 5 000 000,00 грн, з яким звернувся прокурор у порядку ст. 192 цього Кодексу, з додаванням копії складеного у присутності захисника протоколу затримання.

Дане клопотання за формою та змістом відповідає вимогам ст. 184 КПК України, враховуючи добровільну згоду підозрюваного 14 вересня 2026 року отримати о 17:20 год. копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

В обґрунтування взяття підозрюваного під варту покладене виконання завдання охорони прав та інтересів суспільства, оскільки, на думку сторони обвинувачення, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 у разі застосування більш м`якого, не пов`язаного з триманням під вартою, запобіжного заходу може вчинити дії, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, отримавши повідомлення про підозру та усвідомлюючи невідворотність призначення відносно себе покарання у вигляді реального позбавлення волі до 10 років, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, так як притягується до відповідальності за скоєне з ознаками тяжкого злочину проти здоров`я населення. Перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 , знаючи достеменно про місця виготовлення продукції, способи виробництва, рецептури, технологічні карти, місце заходження документів щодо придбання компонентів, місця зберігання обладнання, тощо зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також використати свої соціальні зв`язки з усіма учасниками групи для незаконного впливу на інших підозрюваних, свідків будь-яким шляхом схиляння, умовляння про свідчення на свою користь тощо або для перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом координації дій інших учасників, приховування каналів постачання сировини, обладнання, місць виготовлення продукції, використовування наявних знань для приховування слідів злочинної діяльності.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, наполягаючи на його задоволенні в повному обсязі з наведених у клопотанні підстав.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечували тим, що підозра необґрунтована, оскільки предметом інкримінованого ОСОБА_5 злочину є «фальсифіковані лікарські засоби», під якими згідно Закону України «Про лікарські засоби» мають розумітися лише засоби, які мають зареєстрований аналог в державному реєстрі лікарських засобів. Оскільки тірзепатид в Україні не зареєстрований, жодні дії з ввезення, виготовлення та реалізації його аналогів за версією і переконанням сторони захисту не може утворювати склад поставленого за вину злочину, передбаченого ст. 3211 КК України. Крім того, підозрюваному не було відомо про незаконність препарату. Також, захисник вказував на недоведеність заявлених прокурором ризиків за ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки прокурором не надано жодних доказів, що підозрюваний має намір переховуватись від слідства та суду, а після проведення «облави» з обшуків на території всієї України відсутня будь-яка можливість знищити чи спотворити докази у кримінальному провадженні, і він не має наміру взагалі на будь-кого у кримінальному провадженні впливати, раніше не притягався ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності, а тому клопотав про відмову у задоволенні клопотання прокурора, вважаючи заявлений прокурором розмір застави непомірним для підозрюваного і нічим необґрунтованим. Окремо сторона захисту звернула увагу на неправильно визначений час затримання підозрюваного всупереч ст. 209 КПК України.

Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, заперечення підозрюваної та міркування її захисника, дослідивши додані до клопотання докази, дійшов наступних висновків.

Досудове розслідування у внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальному провадженні за № 4 2026 04 000 0000008 за постановою заступника Генерального прокурора від 03 вересня 2026 року доручене слідчому відділу Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, який знаходиться в межах територіальної юрисдикції Центрального районного суду міста Дніпра.

ОСОБА_5 відповідно до ст. 276 КПК України обґрунтовано підозрюється в обігу фальсифікованих лікарських засобів, тобто в умисній участі з корисливих мотивів у множинному протиправному виробництві та збуті впродовж з 27 лютого 2026 року до 07 травня 2026 року з перевезенням, пересиланням і зберіганням з цією метою завідомо фальсифікованих лікарських засобів згідно відведеній пособницькій ролі забезпечення фасування, маркування і пакування таких засобів для просування їх на ринку косметологічних послуг з їх подальшим після пакування переміщенням, що вчиненні за попередньої змовою в організованій ОСОБА_7 групі осіб, виконуючи функції ведення веб-сайтів і сторінок у соціальних мережах для реклами фальсифікованих лікарських засобів під виглядом косметичного засобу та отримання сум виторгу від їх збуту, що стороною обвинувачення кваліфіковано за ознаками тяжкого злочину проти здоров`я населення за ч. 2 ст. 321-1 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, чим допускається застосування згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою, яке за практикою Європейського Суду з прав людини в рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» має сприяти виконанню досудовим розслідувань завдань доведеності факту вчинення та характеру поставлених за вину правопорушень.

Для відповідальності за підготовку або вчинення злочинів організованою групою згідно ч. 2 ст. 30 КК України немає потреби і підстав кваліфікувати скоєне додатково за ч. 3 ст. 28 цього Кодексу, оскільки кримінальній відповідальності, окрім організатора, інші учасники такої організованої групи підлягають за статтею Особливої частини КК України, яка передбачає той злочин, у підготовці або вчиненні якого вони безпосередньо брали участь, незалежно від тієї ролі, яку кожен із них виконував у цьому злочині.

Так, 13 вересня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено відповідно до ст.ст. 277-278 КПК України про підозру в тому, що за версією з`ясованих стороною обвинувачення і викладених письмово у цьому повідомленні обставин він в організованому ОСОБА_7 незаконному систематичному підпільному виробництві незареєстрованих в Україні лікарських засобів «Biopatid 60 mg/2 ml», «Biopatid 40 mg/2 ml», «Biopatid КІТ 10 mg», «Biopatid Pen» з фасуванням у флакони, пакуванням, маркуванням вигаданими найменуваннями, нанесенням серій, строків придатності, QR-кодів та DataMatrix-кодів, реалізуючи спільний злочинний умисел, за місцем розташування на Підприємницькій вулиці, 7А, у селищі Глеваха Київської області підпільного цеху контролював обсяги виробництва і виготовлення необхідного недостовірного пакування з елементами маркування з метою збуту, в дійсності, лікарських засобів під виглядом косметичних з активним фармацевтичним інгредієнтом Тірзепатид (Тирзепатид/Tirzepatide), застосування і реалізація якого в Україні для неї достеменно заборонені.

Як вбачається з клопотання та матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення обґрунтовує підозру в обігу фальсифікованих лікарських засобів повторно за попередньої змовою групою осіб фактичними даними протоколів допиту свідків про ознаки фіктивності суб`єкта господарювання «Biopell», тісно пов`язаними із санкціонованими ухвалами слідчого судді Дніпровського апеляційного суду оглядом і виїмкою кореспонденції та висновками експерта про віднесення її вмісту до предмета злочинного посягання, які за протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками і протоколом обшуку доводять причетність ОСОБА_5 до епізодів отримання у поштовому відправленні валютних цінностей за збут фальсифікованих лікарських засобів, що сукупно з даними матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій в результаті зняття інформації з електронних інформаційних систем та електронний комунікаційних мереж, візуального спостереження, контролю за вчиненням злочину, які були проведені на підставі ухвал слідчого судді Дніпровського апеляційного суду, викривають відведену ОСОБА_5 роль у поставленому йому за вину злочині.

Факти збуту і застосування лікарського засобу, вжитих заходів поширення серед населення ОСОБА_5 не заперечує, надаючи цим фактам власну правову оцінку, обстоюючи позицію невинуватості, яку підживлює використання дефініцій «менеджер», «замовлення», «клієнт» тощо, які у суспільному житті вживаються з позначенням явищ правомірної поведінки з вибору професії та укладення цивільно-правових договорів, у викладі повідомлення про підозру явно помилково задля формулювання стороною обвинувачення підстав підозри у належних, навпаки, до антиподів суспільної моралі умов злочинної змови, функцій співучасників організованої групи і використаних способів нечесної підприємницької практики введення в оману потерпілих, тоді як обставини пересилки оператором поштового зв`язку предметів злочину щонайменше ніяк не виправдані будь-якою достовірною упаковкою інноваційних (оригінальних) нестандартних ліків, що дає підстави для подальшого досудового розслідування з метою розвіювання підозр у злочинній наживі від збуту відтворених (генеричних) лікарських препаратів.

Тому прокурором наведені достатні докази для підтвердження фактів пересилання забороненого до реалізації лікарського засобу, який систематично збували під виглядом косметичного засобу; наявних виробничих потужностей для виготовлення фальсифікованих лікарських засобів, а також комунікації між імовірними учасниками злочинної змови задля вжиття заходів конспірації з використанням документів щодо якості продукції, які не відповідали вимогам законодавства у сфері обігу лікарських засобів, що стали причиною виникнення підозри, які за практикою тлумачення обґрунтованості підозри Європейським Судом з прав людини, mutatis mutandis, в рішенні від 28.10.94 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (скарга № 14310/88) не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що безсумнівно доводять винуватість у злочині до ступеня, необхідного для засудження обвинувальним вироком чи, принаймні, висунення обвинувачення в формі обвинувального акта, що складає процесуальну мету вже наступних стадій кримінального провадження.

Зокрема, за відповіддю Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками листом від 20 липня 2026 року за № 7604-1.1/2.1/17-26 діюча речовина Тірзепатид (Тирзепатид/Tirzepatide) та препарат, що містить Тірзепатид (Тирзепатид/Tirzepatide) в якості активного фармацевтичного інгредієнту (АФІ), належать до лікарських засобів, зареєстрованих у США та в Європейському Союзі, а за розпорядженням Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками № 20-001.3/002.0/17-26 від 16 січня 2026 року заборонені реалізація, зберігання та застосування незареєстрованого засобу Biopatid (Tirzepatide), як фальсифікованого лікарського засобу.

Закон України «Про лікарські засоби» за визначенням ст. 3 КК України не належить до законів про кримінальну відповідальність, а диспозиція ст. 321-1 КК України викладена не у бланкетний, а в описовий спосіб, через що за юридичною позицією Конституційного Суду України в п.п. 3, 4 рішення № 10-рп/2012 від 18 квітня 2012 року, mutatis mutandis, поняття "завідомо фальсифікованого лікарського засобу" необхідно визначати відповідно до розуміння ознак цього предмета злочину за змістом його застосування у Кримінальному кодексі з обмежувальним тлумаченням можливості застосування для цього положень інших законодавчих актів, зокрема й абзацу 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про лікарські засоби», за яким "фальсифікованим лікарським засобом" визнається такий, який умисно промаркований неідентично (невідповідно) відомостям (одній або декільком з них) про лікарський засіб з відповідною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів, а так само лікарський засіб, умисно підроблений в інший спосіб, і не відповідає відомостям (одній або декільком з них), у тому числі складу, про лікарський засіб з відповідною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів.

В свою чергу, закони України про кримінальну відповідальність згідно ч. 5 ст. 3 КК України повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, у зв`язку з чим предмет злочину має тлумачитися, виходячи з визнання Україною з 01 січня 2016 року обов`язковою Конвенції Ради Європи про підроблення медичної продукції та подібні злочини, що загрожують охороні здоров`я, від 28 жовтня 2011 року (відома, як Medicrime). А саме, відповідно до п. b) ст. 4 цієї Конвенції термін «лікарський препарат» означає лікарські засоби для людського та ветеринарного використання, що може включати: і) будь-яку речовину або поєднання речовин, які представлено як такі, що мають властивості для лікування чи недопущення хвороби в людей або тварин; іі) будь-яку речовину або поєднання речовин, які можуть використовуватися людьми або тваринами чи які можуть допомагати людям або тваринам для відновлення, виправлення чи зміни фізіологічних функцій шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії чи для встановлення медичного діагнозу; ііі) експериментальний лікарський препарат, а їх «підроблення» за п. j) ст. 4 зазначеної Конвенції Medicrime вживається у значенні умисного введення в оману стосовно дійсності та (або) джерела.

Відповідно, за практикою ВООЗ фальсифікованими визнаються лікарські препарати, які навмисно і протиправно неправильно промарковані щодо ідентичності та назви виробника, включно з використанням для розповсюдження на ринку підробленої упаковки відповідно до ст. 5 Конвенції Medicrime, з виділенням чотирьох типів фальсифікатів: і) не містять АФІ, зазначених на етикетці; іі) містять інші компоненти, ніж зазначені на етикетці; ііі) мають відповідну кількість АФІ, але іншого походження; іv) містять АФІ в кількості, що не відповідає заявленим на етикетці або містять домішки.

Незареєстровані ліки, тобто які суто не пройшли процедури реєстрації, внаслідок чого не занесені до Державного реєстру лікарських засобів, самі по собі, дійсно, не можуть вважатися предметом цього злочину, але у цьому кримінальному провадженні підозри в обігу "фальсифікованих лікарських засобів" викликані, у будь-якому разі, фактами свідомого виробництва організованою групою відтворених (генеричних) лікарських засобів із забороненим в Україні активним фармацевтичним інгредієнтом Тірзепатид (Тирзепатид/Tirzepatide), зареєстрованим у США та ЄС, який офіційно на митну територію України не ввозився, та їх збутом населенню з метою злочинної наживи на нестандартних ліках, нібито, належних до «косметичних засобів» з недостовірними даними про їх походження та виробника без необхідної повної інформації про властивості як лікарського засобу і його обов`язкової державної реєстрації.

Належить звернути увагу на існуючу суперечність у формулюванні підозри за ознаками систематичності тотожної злочинної діяльності у великому розмірі, характерних для продовжуваного одиничного злочину з єдиним наміром, одночасно з кваліфікацією вчинення злочину повторно за кожним епізодом збуту фальсифікованих лікарських засобів, причетність до якого безпосередньо підозрюваного розслідується у цьому кримінальному провадженні, що на цьому етапі досудового слідства виправдовує підстави застосування запобіжного заходу потребами досудового розслідування для можливості усунення таких протиріч на наступних стадіях кримінального провадження.

Відповідно, прокурором наведені достатні докази для наступного сумлінного підтвердження фактів та добутої інформації, які переконують у предметі кримінального розслідування, необхідного для підтвердження або розвіювання підозри у можливому вчиненні особою правопорушення відомого ступеня тяжкості, внаслідок чого за практикою тлумачення "обґрунтованої підозри" Європейським Судом з прав людини, mutatis mutandis, у §§ 92-93 рішення від 07 червня 2018 року у справі «Рашад Хасанов та інші проти Азербайджану» (Заява № 48653/13) належить визнати доказаним її існування відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості, включаючи запобіжного заходу з підстав ч. 2 ст. 177 КПК України, що вимагає оцінити ризики вчинення підозрюваним спроб перешкоджання кримінальному провадженню та ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності.

Так само, з наведених мотивів знайшли своє безспірне підтвердження підстави затримання згідно ст. 208 КПК України без ухвали слідчого судді підозрюваного, пійманого "з поличним" за сукупністю очевидних ознак на місці події, які вказували, що саме ця особа щойно вчинила складний одиничний злочин з альтернативними діями за ст. 321-1 КК України з об`єктивної сторони триваючого зберігання з метою збуту фальсифікованих лікарських засобів, яке правоохоронні органи присікли за результатами проведених з дозволу слідчого судді обшуків 12 вересня 2026 року, з огляду на що скарги на незаконність затримання безпідставні. Належить відзначити, що колізія ч. 3 ст. 236 КПК України і ст. 209 цього ж Кодексу віршується у практиці Верховного суду за викладеними у справі № 754/10882/17 висновками постанови колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду № 51-1223 км 22 від 14 грудня 2022 року з огляду на переслідувану найближчу процесуальну мету обмеження у пересуванні особи за формально-правовою концепцією її обвинувачення, з урахуванням чого у цьому кримінальному провадженні підстави для затримання без ухвали слідчого судді за підозрою у вчиненні злочину, передбачені ст. 208 КПК України, якраз тільки-но і виникли по завершенні обшуку з відшуканням предметів злочину і речових доказів (поличного) відведеної ОСОБА_5 ролі у підготовці і вчиненні організованою групою пов`язаного з відшуканими предметами протиправного посягання, внаслідок чого у такому разі час затримання ніяк не може визначатися за часом розпочатого обшуку, на момент якого ще не було відомо, чи відкриються підстави для затримання, як тимчасового запобіжного заходу, тоді як обмеження пересування на час обшуку слугувало не запобіганню ризикам за ст. 177 КПК України, а дотриманню порядку фіксації результатів слідчої дії.

Спірна попередня правова кваліфікація скоєного в залежності від доведення умов злочинної змови і посвячення підозрюваного у злочинні плани, що на початковому етапі розслідування викликала у сторони захисту сумніви у вагомості доказів викриття «на гарячому», дійсно може заохочувати сторону захисту до обстоювання своєї правової позиції, щонайменше з менш тяжкими наслідками кримінально-правового характеру за іншою причетністю до злочину, внаслідок чого заінтересованість підозрюваного у справедливому судовому розгляді з доведенням своєї непричетності до події злочину на цій стадії провадження, дійсно, може істотно зменшувати ризик втечі, але з іншого боку ще більше спокушає до незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних і до перешкоджання з`ясуванню істини у кримінальному провадженні іншим чином, істотно підвищуючи ризики таких дій з метою штучного створення доказів на свій захист, особливо коли висновок про причетність до події злочину залежить від доведеності фактів змови і спільності дій учасників групи.

За практикою тлумачення ризику втечі в рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бекчиев проти Молдови» і «Панченко проти Росії» слідчий суддя приймає до уваги за основу не лише суворість міри покарання, яка загрожує на випадок можливого засудження в межах повідомленої підозри, а й відсутність у внутрішньо переміщеного підозрюваного за місцем тимчасової осілості, родом занять, майновим станом, неміцними сімейними зв`язками та усіма видами іншого соціального зв`язку достатніх причин для стримування його від спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з чого слідує необхідність в ізоляції підозрюваного від суспільства з потребою у постійному за ним нагляді, що складає легітимну мету втручання і виправдовує характерний для тримання під вартою ступінь втручання в особисту свободу згідно п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурором у з`ясованих обставинах надані переконливі докази того, що на цьому етапі досудового розслідування наявні достатні підстави вважати існуючими на випадок перебування на свободі ризики перешкоджання встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні, в тому числі знищенням чи переховуванням речей, предметів, засобів, документів, необхідних для викриття повною мірою скоєного групою осіб, та ухилення від відповідальності, запобігання чому складає легітимну мету за ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий у своєму клопотанні. ОСОБА_5 за характером поставленої за вину ролі в організованій групі може бути обізнаним про обставини вчинення посягань, які ще не розкриті органами досудового розслідування, з огляду на що існує ризик знищення чи спотворення ним доказів викриття інших учасників цієї групи, які ще не виявлені стороною обвинувачення. Між іншим, самим лише фактом вилучення телефонів та комп`ютерів, як носіїв інформації, під час проведених обшуків, наразі, не можна повністю запобігти ризику знищення (видалення) фактичних даних пропрієтарних месенджерів та за місцем зберігання у віддалених (хмарних) сховищах шляхом використання дистанційного до них доступу з інших пристроїв.

Таким чином, оцінивши в судовому засіданні в сукупності обставини за ст. 178 КПК України з урахуванням повідомленої підозри у тяжкому злочинному посяганні, для забезпечення належної поведінки підозрюваної відповідно до ст. 177 цього Кодексу з метою запобігання наявним процесуальним ризикам вчинення іншого злочину, втечі, знищення, спотворення доказів, впливу на інших учасників і перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та ухилення від виконання процесуальних рішень згідно ст. 194 КПК України слідчому судді належить постановити цю ухвалу про тримання підозрюваного під вартою в межах строків досудового розслідування з моменту затримання, тобто до 16 год. 37 хв. 10 листопада 2026 року, оскільки інший більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної, а вірогідні відомості про медичні протипоказання чи про неможливість підтримувати стан здоров`я підозрюваної в умовах попереднього ув`язнення відсутні.

Визначаючи відповідно до ст.ст. 183 ч. 3, 194 КПК України розмір застави й обсяг обов`язків, виконання яких має бути нею забезпечене, слідчий суддя виходить з підозри особи у тяжкому злочині проти здоров`я населення й імовірної тривалості цієї протиправної діяльності з поставленим за вину розміром злочинної наживи у співставленні з майновим станом підозрюваного та близьких родичів за даними Державного реєстру речових прав та іншими відкритими загальнодоступними публічними даними, через що забезпечити належну процесуальну поведінку здатна така застава, яка за ст. 132 цього Кодексу має визнаватися виправданою ступенем довіри до перспективи її втрати як стримуючого засобу, не будучи вочевидь непомірною, але відповідно до § 78 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» відбиваючи бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Розсуд слідчого судді у встановленні розміру застави під час застосування тримання під вартою за юридичною позицією Конституційного Суду України в рішенні№ 9-р(ІІ)/2026 від 21 липня 2026 року у справі № 3-176/2025(355/25) про конституційність абзацу 5 ч. 5 ст. 182 КПК України обмежений, зокрема, обсягом наявних активів та можливих доходів підозрюваної з огляду на понесені витрати на належне їй майно, як свідчення реального майнового стану.

З цих мотивів слідчий суддя не бачить суперечності у визначенні розміру застави, як виняток, вище максимального розміру, встановленого у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, порівняно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Істоміна проти України» (заява № 23312/15), за яким мають враховуватися також зміни у майновому стані підозрюваного на рівні з оцінкою розміру заподіяної злочинними посяганнями майнової шкоди.

ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в участі в організованій групі, злочинна нажива якої на збуті фальсифікованих лікарських засобів оцінюється стороною обвинувачення близько 90 млн. грн на місяць, що тривало значний період часу з імовірним суттєвим поліпшенням майнового стану учасників такої групи, в першу чергу, у накопиченнях готівкою грошових і валютних заощаджень, що характеризує виключність випадку, коли допустима верхня межа розміру застави у порівнянні з такими заощадженнями не матиме стримуючого ефекту від перспективи її втратити, а тому зібрані на цьому етапі розслідування відомості про зміни майнового стану підозрюваного за час забороненої діяльності, зокрема, набуття транспортних засобів, виправдовують забезпечення виконання процесуальних обов`язків внесенням застави в розмірі 4 502 784 грн 00 коп., тобто 1 353 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 131 , 176-178 , 193 -197, 199 КПК України , слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення відомостей 05 січня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42026040000000008, з попередньою правовою кваліфікацією посягань за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 321-1, ч. 1 ст. 209 КК України, у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 321-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 10 листопада 2026 року.

Визначити строк дії ухвали до 10 листопада 2026 року.

ОСОБА_5 , може бути звільнений під заставу 4 502 784 (чотири мільйона п`ятсот дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) гривні, тобто 1 353 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з часу підтвердження внесення цієї суми на рахунок № UA158201720355229002000017442, отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код 820172, одночасно з покладенням на підозрюваного обов`язків згідно з ст. 194 КПК України на строк дії ухвали до 10 листопада 2026 року:

1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

2) не залишати територію Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у кримінальному провадженні.

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави підозрюваного ОСОБА_5 з моменту звільнення з-під варти вважати таким, до якого у вигляді запобіжного заходу застосована застава, про що уповноваженій службовій особі місця попереднього ув`язнення повідомити слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.

Роз`яснити підозрюваному його обов`язки і наслідки їх невиконання з моменту постановлення цієї ухвали, а на випадок забезпечення ним надання у заставу коштів іншою особою заставодавцю, окрім його обов`язків із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом і наслідків невиконання цих обов`язків, також передбачене законом покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та саме таке правопорушення.

Попередити ОСОБА_5 про звернення суми застави в дохід держави із зарахуванням її до спеціального фонду Державного бюджету України в разі невиконання підозрюваним покладених на нього за цією ухвалою обов`язків з вирішенням питання про застосування застави у більшому розмірі або іншого виду запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноважену особу СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде складений і оголошений учасникам провадження 17 вересня 2026 року о 17:40 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1