Рішення № 139868825, 17.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/63/26

Провадження № 2/201/50/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Покопцевої Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, про стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Соборного районного суду міста Дніпра через підсистему «Електронний суд» 31.12.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південного МУЮ (м. Одеса), Державної казначейської служби України про стягнення безпідставно набутих коштів. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову № 78/6/10930 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн 00 коп.

Зазначена постанова була передана на примусове виконання до Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південного МУЮ (м. Одеса), після чого відкрито виконавче провадження ВП № 76464368. На виконання постанови позивач сплатив 17 000 грн 00 коп. штрафу, 1664 грн 50 коп. витрат виконавчого провадження (сплачено двічі), а також 200 грн 00 коп. комісії. Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 16.12.2025 у справі № 201/7072/25 було скасовано постанову № 78/6/10930 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а справу про адміністративне правопорушення закрито.

28.04.2025 Соборний ВДВС у місті Дніпрі Південного МУЮ (м. Одеса) повернув 1656 грн 23 коп., натомість залишок переплати у розмірі 18 864 грн 55 коп.

У зв`язку із цим позивач просить стягнути з державного бюджету України безпідставно набуті кошти у розмірі 17 000 грн., а також із Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південного МУЮ (м. Одеса) 1 864 грн. 55 коп. безпідставно сплачених коштів виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 05.01.2026 указана позовна заява передана для розгляду судді Покопцевій Д.О.

Ухвалою від 09.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 26.01.2026 справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшли письмові пояснення в якому останній зазначив, що центр соціальної підтримки є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_4 без права юридичної особи. Крім того зазначив, що у разі скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачені кошти повертаються платнику за подання органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Постановою старшого державного виконавця Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південного МУЮ (м. Одеса) від 06.11.2024 відкрито виконавче провадження № 76464368 з виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 78/6/10930 від 06.09.2024 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 17 000грн.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південного МУЮ (м. Одеса) від 06.11.2024 у виконавчому провадження № 76464368 з виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 78/6/10930 від 06.09.2024, стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 1700грн.

Згідно з платіжною інструкцією від 12.11.2024 № 0.0.4001028559.1 ОСОБА_1 на рахунок Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області сплачено суму штрафу у розмірі 17 000грн.

Згідно з платіжною інструкцією від 12.11.2024 № 0.0.4001074130.1 ОСОБА_1 на рахунок Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південного МУЮ (м. Одеса) сплачено заборгованість у виконавчому провадженні у сумі 200грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 28.11.2024 № 244668PBNKI00a834002 ОСОБА_1 на рахунок Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південного МУЮ (м. Одеса) сплачено у виконавчому провадженні № 76464368 у сумі 1664грн 50коп.

Згідно з платіжною інструкцією від 29.11.2024 № 0.0.4036696730.1 ОСОБА_1 на рахунок Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південного МУЮ (м. Одеса) сплачено заборгованість у виконавчому провадженні у сумі 1664грн 55коп.

Постановою старшого державного виконавця Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південного МУЮ (м. Одеса) від 03.12.2024 закрито, у зв`язку із виконанням.

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 16.12.2025 у справі № 201/7072/25 скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.09.2024 № 78/6/10930 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрито.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 15 ЦК України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову), є предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення та яка відповідно поєднується із способами захисту порушеного права.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

Посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача, складає правові підстави позову.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Розглядаючи спір та ухвалюючи рішення, суд вирішує питання про те, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, а також те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин та, відповідно, чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (стаття 237 ГПК України).

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак, наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві та в обраний ним спосіб, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту".

Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Основна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Матеріалами справи підтверджено, що у зв`язку з накладенням на позивача штрафу Соборним ВДВС у місті Дніпрі Південного МУЮ (м. Одеса) 06.11.2024 відкрито виконавче провадження № 76464368 про стягнення з позивача 17 000грн штрафу відповідно до постанови № 78/6/10930 від 06.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.11.2024 винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 1700грн.

12.11.2024 позивачем сплачено 17 000грн штрафу, 28.11.2024 - 1664грн 50коп та 12-11.2024р. - 200грн витрат виконавчого провадження, на підтвердження чого в матеріалах справи маються платіжні інструкції.

03.12.2024 виконавче провадження № 76464368 закрито на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» через фактичне повне виконання рішення.

У подальшому рішенням від 16.12.2025 Соборного районного суду міста Дніпра скасовано постанову № 78/6/10930 від 06.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000грн в дохід держави.

Докази повернення сплачених позивачем в дохід держави сум матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 42 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір, стягнутий з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, та стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження належать до коштів виконавчого провадження.

Зокрема, витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

У статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем з боржника до Державного бюджету України у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з ч. 7 наведеної статті у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 14.12.2022 у справі № 551/1099/21, скасування рішення, у зв`язку з виконанням якого стягнутий виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, є підставою для повернення відповідних коштів, адже правова підстава для їх стягнення є такою, що відпала.

Оскільки відповідно до наведених норм набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.

При цьому суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21, в якій Верховний Суд також зазначив, що суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі визнав протиправною та скасував адміністративний суд, можна стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувану. Отже, заявлена до стягнення сума підлягає стягненню на користь позивача саме з Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, суд встановив підстави для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача сум штрафу та витрат виконавчого провадження, стягнутих у зв`язку з виконанням актів, які згодом були визнані протиправними та скасовані в судовому порядку.

Правовою підставою, яка згодом відпала, для стягнення сум штрафу та, відповідно, подальшого нарахування виконавчого збору з його стягнення була саме скасована в судовому порядку постанова.

Тому позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 13, 76-79, 81, 141, 258-259, 263-265, 274, 275, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 безпідставно набутті (збережені) кошти в сумі 18 864 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні 55 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 34984523, місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Пісаржевського, буд. 1 «А».

Відповідач: Державна казначейської служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6.

Третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37988155, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. 93-ї Холодноярської Бригади, буд. 1.

Суддя: Д.О. Покопцева