Ухвала суду № 139867472, 08.09.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року місто Чернігів

Справа №6-5017/11

Провадження №6/751/404/26

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Стрижак В. П.

учасники справи:

заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІН ФІНАНС»

заінтересовані особи Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представник заявника ОСОБА_4

представник заінтересованої особи ОСОБА_1 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про заміну стягувача у виконавчому провадженні -

Встановив:

І. Стислий виклад позиції заявника

ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулось до суду із заявою про заміну стягувача ПАТ «Альфа-Банк» на правонаступника ТОВ «ВІН ФІНАНС» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду від 03.02.2011 по справі №6-5017/11 (а.с.3-4).

Заявлені вимоги мотивує тим, що Новозаводським районним судом м. Чернігова від 17.11.2011 видано виконавчі листи на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 03.03.2010 по цивільній справі № 174-8/28/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за договором кредиту №SME0005723 від 14.11.2007 у сумі 25 249,45 грн. Згідно договору факторингу №2016-ЗАБ/ДГ від 26.09.2016, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», яке змінило найменування на ТОВ «ВІН ФІНАНС», останнє набуло право вимоги заборгованості за кредитним договором №SME0005723 від 14.11.2007. Вважає, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 03.07.2026 призначив справу до розгляду. Одночасно залучив до участі у розгляді справи, як заінтересованих осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Також зобов`язав надати суду докази на підтвердження права вимоги до боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , докази на підтвердження перебування на примусової виконанні виконавчих документів щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

До розгляду справи від заявника надійшла заява в якій він виклав письмові пояснення щодо виконання умов ухвали суду (а.с.33-34). Зазначив, що не маючи статусу стягувача ТОВ «ВІН ФІНАНС» не може звернутися до ДВС із запитом щодо виконавчого провадження, тому керується загальнодоступною інформацією з сайту АСВП, де не зазначено як боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Вказав, що ТОВ «ВІН ФІНАНС» просить замінити стягувача у цивільній справі, а не у конкретному виконавчому провадженні. Щодо надання доказів відступлення права вимоги по поручителям зазначив, що немає законодавчо закріпленої вимоги щодо певної форми реєстру боржників, право вимоги щодо яких відступається за договором факторингу. Так, у реєстрі боржників до договору факторингу зазначені дані основного боржника та основного кредитного договору. Порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання. Договір поруки укладається між кредитором за основним зобов`язанням і поручителем для забезпечення виконання основного зобов`язання.

Ухвалою суду від 27.07.2026 розгляд справи відкладено у зв`язку із заявленим клопотанням представника заінтересованої особи ОСОБА_1 .

Представник заявника та заінтересовані особи в судове засідання не прибули, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надано. Заявник просив проводити розгляд справи без участі представника ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Суд визнав можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 442 ЦПК України їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про заміну стягувача.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

На підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 03.03.2010 по цивільній справі №174-8/28/10 Новозаводський районний суду м. Чернігова 17.11.2011 видав виконавчі листи про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за договором кредиту №SME0005723 від 14.11.2007 у сумі 25 249,45 грн (а.с.1-2).

05.04.2012 державним виконавцем Першого Київського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №32075481 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість в розмірі 25 249,45 грн (а.с.20).

26.09.2016 між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №2016-ЗАБ/ДІГ, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», а останнє набуло право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку №1-1 договору (а.с.10-15).

Згідно акту приймання-передачі, витягу з реєстру боржників 1-2 від 26.09.2016 ПАТ «Альфа-Банк» відступило право вимоги за кредитним договором №SME0005723 від 14.11.2007, де боржником є ОСОБА_1 (а.с.7, 9).

25.07.2024 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) змінило найменування на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239) (а.с.65).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження. Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року у справі № 18-рп/2012).

Одним із елементів забезпечення прав учасників справи на стадії виконання судового рішення є встановлена ст. 442 ЦПК України процедура заміни сторони виконавчого провадження. Наведеною статтею визначено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч.1, ч.2, ч.5 ст. 442 ЦПК України).

Згідно із приписами ч.5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження, в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ч.1 ст. 512 ЦК України).

Тлумачення положень ч.1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Отже, підставою для заміни стягувача у виконавчому листі є заміна кредитора у матеріальних правовідносинах.

У пункті 132 постанови від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема, у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто, якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

У постанові від 17.01.2020 року у справі № 916/2286/16 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок про те, що суд має вирішувати питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником, якщо немає обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, з огляду на принцип правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих на обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Крім того, у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2020 року в справі № 916/2286/16, зазначено наступне: ... Як встановлено судами, пунктом 2.2 Договору відступлення передбачено, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за даним договором відповідно до розділу 4 цього Договору, пунктом 4.1.1 якого визначено, що ціна договору в повному обсязі сплачена на момент укладення договору. В той же час, встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за Договором. Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14. З огляду на викладене, за відсутності відповідних доказів здійснення оплати за відступлене право вимоги, посилання Скаржника (підпункт 6.2) на те, що ціна Договору відступлення оплачена до моменту укладення цього Договору і цей пункт має обов`язкову силу для учасників відповідних цивільних правовідносин, Суд вважає необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції критично оцінив пункт 4.1.1 Договору відступлення, згідно з яким ціна договору в повному обсязі сплачена Новим кредитором на час укладення Договору відступлення, тобто не визнав це положення достатнім доказом на підтвердження зазначеної обставини. Верховний Суд, розглядаючи справу в межах, визначених статтею 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Враховуючи викладене, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну сторони її правонаступником.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.11.2021 року у справі № 301/2368/14-ц, провадження № 61-11546св21, зазначено наступне: ... Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року (справа № 6-122цс13), виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 378 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Такий правовий висновок підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19, провадження №14-181цс20. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що заявник належним чином довів своє правонаступництво у цій справі, виходячи виключно із того, що відбулося відступлення права вимоги на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав (відступлення прав вимоги). Крім того, суд апеляційної інстанції вказав лише те, що судом не встановлено, що договори відступлення прав вимоги оспорюються або визнані у встановленому порядку недійсними і на відповідні обставини не посилаються учасники справи та заявник. Тобто діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України). Проте, Верховний Суд не може погодитися з таким висновком, оскільки суди не звернули уваги на доводи касаційної скарги і такі доводи заявлялися в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором.

Приймаючи до уваги викладене вище, необхідно зазначити, що відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах Верховного Суду: від 20.02.2019 у справі № 910/16109/14.

Верховний Суд у своїй практиці зазначає, що можливість заміни стягувача у виконавчому документі не залежить виключно від факту відкриття виконавчого провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20). Водночас необхідною передумовою такої заміни є встановлення судом факту правонаступництва у матеріальних правовідносинах, тобто переходу до іншої особи прав первісного кредитора в обсязі, необхідному для виконання відповідного судового рішення.

Таким чином, для вирішення питання про заміну стягувача суду необхідно встановити не лише факт укладення договору факторингу, а й те, що за цим правочином до заявника перейшло саме те право вимоги, яке було предметом судового рішення та підлягає реалізації шляхом примусового виконання, у тому числі щодо кожного з боржників, зазначених у виконавчих листах.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

На підтвердження набуття права вимоги заявник посилається на договір факторингу № 2016-ЗАБ/ДГ від 26 вересня 2016 року, укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», яке в подальшому змінило найменування на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Разом з тим, суд неодноразово зобов`язував заявника надати докази на підтвердження переходу до нього права вимоги до боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також докази на підтвердження перебування на примусовому виконанні виконавчих документів щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , однак вимоги суду заявником не виконано.

Посилання представника заявника на те, що він, не маючи статусу стягувача, позбавлений можливості звернутися до органу державної виконавчої служби із відповідним запитом, не спростовує необхідності доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Крім того, заявник звернувся до суду саме з вимогою про процесуальну заміну стягувача у виконавчому провадженні, а не у виконавчому документі, а тому повинен надати суду докази, які дають можливість встановити передбачені законом підстави для такої заміни.

Разом з тим, суду не надано в повному обсязі документів, які відповідно до договору факторингу № 2016-ЗАБ/ДГ від 26 вересня 2016 року визначають перелік переданих прав вимоги. Зокрема, відсутні всі додатки до договору факторингу, що унеможливлює перевірку того, чи було передано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» право вимоги саме за кредитним договором №SME0005723 від 14 листопада 2007 року та в якому обсязі, а також чи охоплювалося таким відступленням право вимоги до кожного з боржників, зазначених у виконавчих листах, а також відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення.

Суд не погоджується з доводами заявника про те, що відсутність окремого зазначення поручителів у реєстрі боржників до договору факторингу сама по собі не має значення, оскільки порука має похідний характер від основного зобов`язання. Дійсно, перехід до нового кредитора прав за основним зобов`язанням може мати наслідком перехід відповідних прав щодо забезпечення цього зобов`язання. Однак у межах розгляду заяви про заміну стягувача суд повинен встановити конкретний обсяг прав, які були передані первісним кредитором правонаступнику, що в цьому випадку неможливо зробити без дослідження повного комплекту документів, передбачених договором факторингу.

Отже, надані заявником докази не дають можливості достовірно встановити, що ТОВ «ВІН ФІНАНС» набуло право вимоги, яке відповідає змісту та обсягу права ПАТ «Альфа-Банк», підтвердженого рішенням третейського суду від 03 березня 2010 року та виданими на його виконання виконавчими листами, щодо всіх боржників, зазначених у таких виконавчих документах.

При цьому невиконання заявником вимог ухвали суду від 03 липня 2026 року щодо надання доказів на підтвердження права вимоги до окремих боржників та перебування виконавчих документів на примусовому виконанні у сукупності з ненаданням повного комплекту документів до договору факторингу, у тому числі оплати за договором факторингу позбавляє суд можливості встановити наявність передбачених законом підстав для процесуального правонаступництва.

З огляду на недоведеність заявником факту переходу до нього права вимоги як стягувача за виконавчими листами по справі №6-5017/11, відсутні підстави для заміни сторони стягувача у виконавому провадженні, згідно заявлених вимог, а тому у задоволенні заяви ТОВ «ВІН ФІНАНС» слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 247, 258, 260, 354-355, 442 ЦПК України, ст.11, 512 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

Ухвалив:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про заміну стягувача у виконавчому провадженні відмовити повністю.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 14.09.2026.

Суддя Н. В. Маслюк