Рішення № 139867438, 18.09.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3314/26

Провадження № 2/740/2458/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання кредиту №545418-КС-003 від 30.09.2025 у розмірі 49650 грн. та 2662,40 грн. судового збору.

В обґрунтування позову зазначено, що 30.09.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 545418-КС-003 про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до якого позивач надав позичальнику грошові кошти в сумі 10000 грн., на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1% за кожен день користування кредитом, а позичальник у свою чергу зобов`язався повернути кредит на умовах встановлених договором та графіком платежів.

Крім того, 04.10.2025 сторонами було укладено також Додаткову угоду до договору, відповідно до якої товариство додатково надало відповідачці кредит у сумі 5000 грн.

Однак, всупереч умов кредитного договору, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, здійснила часткову оплату за кредитом і станом на 05.05.2026 у неї утворилась заборгованість у розмірі 49650 грн., що складається із суми: прострочених платежів по тілу кредиту 15000 грн.; прострочених платежів по процентах 24150 грн.; прострочених платежів за комісією 3000 грн.; заборгованості по відсотках, відповідно до ст. 625 ЦК України 7500 грн.

Представником відповідачки адвокатом Тисячник Р.Р. подано відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Позивач не надав належних доказів укладення електронного кредитного договору з дотриманням вимог законодавства. Матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме відповідачем цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме відповідачки у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, а довідка про ідентифікацію є внутрішнім документом позивача, тому жодним чином не підтверджує проходження ідентифікації та підписання Кредитного договору.

До позовної заяви не долучено належних платіжних документів (первинних бухгалтерських документів), що підтверджують фактичне зарахування загальної суми кредиту 15 000 грн. на рахунок відповідачки № НОМЕР_1 , як і доказів того, що дана платіжна картка належить саме відповідачці. Також відсутня виписка за картковим рахунком із відображенням руху коштів та факту їх отримання відповідачкою і у разі зарахування коштів, що ці кошти надійшли саме від кредитора за кредитним договором.

З огляду на те що позивач не надав суду первинних бухгалтерських та інших платіжних документів на підтвердження факту надання кредиту (видачі, перерахування, зарахування коштів), не є доведеним виникнення у відповідача боргових зобов`язань (обов`язку повернення коштів) за кредитним договором.

Договір містить посилання на те, що відповідачка ознайомилась із «Правилами надання грошових коштів у позику», що розміщені на сайті первісного кредитора. Проте посилання на загальнодоступність інформації не є достатнім доказом того, що саме відповідач була належним чином ознайомлена з цими правилами та умовами до моменту укладення договорів. Особливо це стосується договорів приєднання, де відсутність належного доведення умов до відома споживача може свідчити про їх недійсність або нікчемність. Позивач у даній справі не надав доказів, які підтверджують, що саме з цими умовами та правилами надання фінансових послуг відповідачка ознайомилася і погодилася з ними.

Нарахування позивачем комісії та відсотків за ст. 625 ЦК України вважає незаконним.

Заборгованість за нарахованими процентами у заявленому розмірі не є співрозмірною сумі кредиту за договором про відкриття кредитної лінії, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, правильним було б зменшити розмір процентів за вказаним договором.

У відповіді на відзив представник позивача, просить задовольнити позовні вимоги, вважає, що матеріали справи містять належні докази укладення договору сторонами та отримання відповідачкою кредитних коштів, розмір заборгованості відповідачки розраховано правильно, згідно умов договору та норм законодавства.

Ухвалою судді 26.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження, постановлено розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи в судове засідання не з`явились. У відзиві та відповіді на відзив представники сторін просили про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.

Положеннями ст.627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Згідно ст.ст.526, 599, 629, 1046, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, договір є обов`язковим для виконання сторонами, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом установлено, що 30.09.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 545418-КС-003 про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця електронним підписом одноразовим ідентифікатором «UA-6013» (а.с.18-48).

Відповідно до умов договору позивач надав позичальнику грошові кошти в сумі 10000 грн. строком на 24 тижнів (до 17.03.2026), на умовах сплати процентів за користування кредитом за процентною ставкою «Стандартна» у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, а позичальник в свою чергу зобов`язався повернути кредит на умовах встановлених договором та графіком платежів.

Комісія за видачу кредиту 2000 грн. нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту (пункт 2.5 договору)

Договором визначено, що орієнтовна вартість кредиту складає 24732,10 грн.

Сторонами в п. 4.2.2 Договору кредиту погоджено графік платежів, відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

04.10.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до договору №545418-КС-003, відповідно до якої суму кредиту збільшено на 5000 грн., комісія за надання додаткової суми кредиту 1000 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту 36714,70 грн (а.с.51-55)

Візуальна форма послідовності дій клієнта відображає опис дій, вчинених клієнтом та товариством, при укладенні електронного договору про надання кредиту № 545418-КС-003 від 30.09.2025 та додаткової угоди №1 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», а також дату та час їх вчинення (а.с.55зворот-57).

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 8 ст. 11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, кредитний договір між сторонами укладено в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Докази на підтвердження недійсності вищезазначеного кредитного договору відсутні.

У частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» вказано, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Підписуючи кредитний договір № 545418-КС-003 від 30.09.2025 та додаткову угоду №1, відповідачка погодилася з умовами кредитування, у тому числі з розміром процентів за користування кредитними коштами та сумою комісії за видачу кредиту, тому доводи її представника про незаконність нарахування комісії не є слушними, оскільки, як убачається з кредитного договору, комісія у розмірі 3000 грн. нарахована за надання кредиту, що згідно норм Закону України «Про споживче кредитування» є правомірним.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 30.09.2025 та 04.10.2025 здійснило перерахування коштів у сумі 10000 грн. та 5000 грн. на платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією, наданою АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду.

Вказане свідчить про те, що кредитодавець виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти та спростовує твердження представника відповідача про неотримання відповідачкою кредитних коштів.

Із урахуванням викладеного між сторонами виникли правовідносини, згідно положень ст.ст. 526, 599, 629, 1054 ЦК України.

Згідно розрахунку позивача та довідки про стан заборгованості, відповідачкою ОСОБА_1 за кредитним договором № 545418-КС-003 було сплачено 1000 грн., станом на 22.05.2026 її заборгованість складає 49650 грн., з яких: 15000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 24150 грн. заборгованість по відсотках, 3000 грн. комісія, 7500 грн. відсотки по ст. 625 ЦК України (а.с. 12-14).

Судом ураховується, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заперечуючи позовні вимоги сторона відповідача, не надала до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмета доказування задля спростування заявлених позовних вимог.

Суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору у визначені договором строки, проте не погоджується із нарахованою позивачем сумою заборгованості з наступних підстав.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 7.5 договору, у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦКУ. Проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2% від неповернутої позичальником суми кредиту.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», відповідачці нараховано проценти, згідно ст. 625 ЦК України та п. 7.5 договору у сумі 7500 грн.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки проценти в сумі 7500 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання, нараховані у період дії в Україні воєнного стану, вони підлягають списанню кредитодавцем, а тому позовна вимога щодо стягнення з відповідачки на користь позивача 7500 грн. заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитними коштами задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» - у розмірі 42150 грн., з яких: 15000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 24150 грн. заборгованість за відсотками, 3000 грн. заборгованість по комісії.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 84,89% (42150 : 49650 х 100), з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2260 грн. 11 коп. (2662,40 х 84,89%).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ - 41084239, місцезнаходження 01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, 26, офіс 411) заборгованість по кредитному договору № 545418-КС-003 від 30.09.2025 в розмірі 42150 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2260 грн. 11 коп., а всього стягнути з неї 44 410 (сорок чотири тисячі чотириста десять) грн. 11 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Карпусь