Рішення № 139867016, 18.09.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/11371/26

Провадження № 2/712/5566/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 102324649, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після прийняття відповідачем пропозиції про укладення договору кредитні кошти були перераховані на зазначену ним платіжну картку, у зв`язку із чим первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі.

Натомість відповідач належним чином зобов`язань з повернення кредиту, сплати процентів та інших передбачених договором платежів не виконав, унаслідок чого виникла заборгованість.

24 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т, відповідно до якого позивач набув права грошової вимоги до боржників первісного кредитора, у тому числі до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 102324649 від 08 травня 2024 року.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить стягнути з нього заборгованість у загальному розмірі 35 675 грн., яка складається з: 5 000 грн. заборгованості за тілом кредиту; 575 грн. комісії за надання кредиту; 24 719,80 грн. заборгованості за процентами; 5 380,20 грн. неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 662,40 грн судового збору та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 18.08.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У передбачений законодавством термін відповідач відзиву до суду не скерував.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

На підставі ст. ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача та відповідача в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом установлено, що 08 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 102324649, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 5 000 грн.

Договір укладено в електронній формі з використанням відповідачем одноразового ідентифікатора.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

За змістом статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, зокрема, є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, укладення кредитного договору в електронній формі саме по собі не впливає на його дійсність та не звільняє позичальника від виконання взятих на себе зобов`язань.

Факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується платіжним документом від 08 травня 2024 року про перерахування ТОВ «Мілоан» 5 000 грн. на платіжну картку, зазначену відповідачем та визначену в кредитному договорі.

Доказів повернення отриманої суми кредиту матеріали справи не містять.

Таким чином, вимога про стягнення основної суми кредиту в розмірі 5 000 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо розміру нарахованих процентів за користування кредитом суд вказує наступне.

Відповідно до умов договору строк кредитування становить 360 днів, починаючи з 08 травня 2024 року, а кінцевим терміном повернення кредиту визначено 03 травня 2025 року.

Договором установлена фіксована процентна ставка за користування кредитом. Зокрема, за умовами договору проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом за кожний день користування кредитними коштами.

З наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що у зв`язку з відсутністю платежів відповідача залишок основної суми кредиту протягом відповідного періоду становив 5 000 грн, а за користування кредитом здійснювалося щоденне нарахування процентів у розмірі 70 грн.

Після переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» нарахування договірних процентів продовжувалося в межах установленого договором строку кредитування та припинилося 03 травня 2025 року.

При цьому положення договору щодо орієнтовної загальної вартості кредиту та загальної суми процентів розраховані виходячи з припущення про належне виконання позичальником установленого графіка платежів та відповідне поступове зменшення фактичного залишку кредиту. Натомість матеріали справи не містять доказів внесення відповідачем передбачених договором платежів, у зв`язку із чим фактичний залишок основної суми кредиту не зменшувався.

Сам по собі значний розмір нарахованих процентів порівняно із сумою отриманого кредиту не є достатньою підставою для довільного зменшення судом погодженої сторонами плати за користування кредитом, якщо відповідні проценти нараховані відповідно до умов договору та в межах строку кредитування. Такий підхід узгоджується і з актуальним висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 щодо меж втручання суду в погоджені сторонами умови про проценти.

Наданий позивачем розрахунок у цій частині відповідачем не спростований, доказів здійснення платежів, не врахованих кредитором, або контррозрахунку матеріали справи не містять.

За таких обставин, вимога про стягнення 24 719,80 грн. заборгованості за процентами підлягає задоволенню.

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику встановлено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 575 грн, що становить 11,5 % від суми кредиту.

Разом із тим, зі змісту договору не вбачається, яку саме самостійну додаткову чи супутню послугу, відмінну від безпосереднього виконання кредитодавцем свого обов`язку з надання кредитних коштів, кредитодавець зобов`язався надати відповідачу за вказану плату.

Надання грошових коштів позичальнику становить основний обов`язок кредитодавця за кредитним договором, передбачений статтею 1054 ЦК України, а тому саме по собі виконання кредитодавцем цього обов`язку не становить окремої послуги споживачу, за яку може стягуватися додаткова плата.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу, що у разі встановлення комісії кредитодавець повинен визначити конкретні додаткові чи супутні послуги, які надаються споживачу за таку плату; відсутність у договорі переліку відповідних послуг має значення при вирішенні питання про правомірність стягнення комісії.

Оскільки договором не визначено конкретної самостійної послуги, за яку встановлена «комісія за надання кредиту», а її нарахування пов`язане безпосередньо з виконанням кредитодавцем основного обов`язку з видачі кредитних коштів, правові підстави для стягнення з відповідача 575 грн. такої комісії відсутні.

Окремою складовою заборгованості позивачем заявлено 5 380,20 грн. неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання.

Із наданого розрахунку вбачається, що відповідні платежі нараховані у зв`язку з допущенням відповідачем прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Разом із тим кредитний договір укладено 08 травня 2024 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану, а всі спірні платежі за порушення зобов`язання нараховані у цей період.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит (позику), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цією ж нормою встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Отже, на відміну від договірних процентів за правомірне користування кредитними коштами, нарахування яких здійснювалося в межах строку кредитування, заявлені позивачем 5 380,20 грн мають правову природу відповідальності за порушення грошового зобов`язання та нараховані саме внаслідок його прострочення.

Ураховуючи імперативні приписи пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, підстави для стягнення з відповідача 5 380,20 грн. неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання відсутні, у зв`язку із чим у цій частині позову слід відмовити.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

24 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т. Належність права вимоги за договором № 102324649 до переданого портфеля підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Оскільки на момент відступлення права вимоги строк кредитування не закінчився, до нового кредитора перейшли права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу, у тому числі право на одержання передбачених договором процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування.

Таким чином, позивач набув право вимагати від відповідача виконання зобов`язань за кредитним договором у відповідному обсязі.

Ураховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути 29 719,80 грн., з яких 5 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 24 719,80 грн. - заборгованість за процентами.

У задоволенні вимог про стягнення 575 грн. комісії за надання кредиту та 5 380,20 грн. неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов заявлено на суму 35 675 грн., а задоволено частково на суму 29 719,80 грн. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Це становить 83,31 %. Таким чином: 2 662,40 ? 83,3071 % = 2 217,95 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 217,95 грн. судового збору.

Крім того, позивач просить стягнути 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року та акт наданих послуг.

За змістом статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

При визначенні суми, яка підлягає відшкодуванню іншою стороною, суд виходить із критеріїв реальності та необхідності відповідних витрат, а також розумності та співмірності їх розміру з урахуванням складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, ціни позову та значення справи для сторони.

Суд враховує, що спір виник із типових кредитних правовідносин, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, не характеризується значною фактичною чи правовою складністю, не потребувала участі представника у судових засіданнях, проведення експертиз чи виконання значного обсягу іншої юридичної роботи.

За таких обставин заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу - 8 000 грн. - не відповідає повною мірою критеріям розумності та співмірності з обсягом фактично виконаної роботи та складністю цієї справи.

Ураховуючи характер спору, обсяг наданих послуг, ціну позову та принцип пропорційності, суд вважає обґрунтованим та співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 500 грн.

Оскільки позов задоволено на 83,31 %, зазначені витрати відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 2 500 ? 83,3071 % = 2 082,68 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 082,68 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 15,16, 141, 268, 280-289 ЦПК України; ст.ст. 512, 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача АТ «КредіАгріколь Банк», місце реєстрації: 79029 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх) заборгованість за договором про споживчий кредит № 102324649 від 08 травня 2024 року в загальному розмірі 29 719,80 гривень, судовий збір 2 217,95 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 082,68 гривень, а всього стягнути 34 020,43 гривень (тридцять чотири тисячі двадцять гривень 43 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 18.09.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян