Рішення № 139866968, 18.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6603/26

Провадження № 2/711/3574/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючий суддя Скляренко В.М.,

при секретарі Півень С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Представник позивача Сердійчук Я.Я., яка діє в порядку самопредставництва юридичної особи, як її керівник, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором про споживчий кредит №91586 від 08.12.2021р. в розмірі 19 393,20 грн., судові витрати у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 08.12.2021р. між ТзОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачкою був укладений договір про споживчий кредит №91586 в електронній формі, на підставі якого відповідачка отримала кредит у розмірі 8 750 грн. Внаслідок порушення відповідачкою умов повернення кредитних коштів в неї утворилась заборгованість в розмірі 19 393,20 грн. 28.01.2025р. між позивачем та ТзОВ «ФК «Кредіплюс» було укладено договір факторингу, на підставі якого право вимоги до відповідачки перейшло до позивача. Оскільки відповідачка не виконує свого зобов`язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідачки заперечень проти позову не надходило.

25.06.2026р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте в позовній заяві стороною позивача було викладено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, а також зазначено що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

В судове засідання відповідачка також не з`явилася повторно. Про час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України). Натомість судова повістка-повідомлення повернулась до суду без вручення відповідачці з причин відсутності останньої за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК України суд вважає належним повідомленням. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідачки шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету відповідачки (документ доставлений 22.07.2026р.), а також шляхом розміщення оголошень про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.

Отже, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідачка не з`явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

08.12.2021р. між ТзОВ «ФК «Кредіплюс» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений договір про споживчий кредит №91586 (далі Договір кредиту), /а.с. 21-22, 23-24, 25-41, 42/.

Згідно умов вищевказаного договору позичальнику надається кредит у вигляді кредитної лінії, розмір якої не може перевищувати 64 306 грн.

Перший транш в сумі 8 700 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору у наступному порядку: у розмірі 1 429,66 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №51378 від 28.05.2020р., укладеним із Кредитодавцем; у розмірі 5 570,34 грн. на №рахунку картки Позичальника № НОМЕР_1 ; у розмірі 1 750 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини).

Другий транш, в сумі, що не може перевищувати 55 556 грн., надається не пізніше наступного дня після погодження Кредитодавцем заяви/звернення Позичальника про отримання другого траншу. Проценти за користування першим траншем нараховуються за ставкою 240% річних, за користування другим траншем нараховуються за ставкою, що не може перевищувати 550% річних.

Комісія за надання першого траншу складає 1 750 грн. та нараховується і підлягає сплаті одноразово у день укладення договору за ставкою 20% від загальної суми першого траншу за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.2 індивідуальної частини.

Комісія за надання другого траншу не може перевищувати 7 500 грн., яка нараховується та підлягає сплаті одноразово у день отримання другого траншу за ставкою, що не може перевищувати 25% від загальної суми другого траншу за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.2 індивідуальної частини.

Загальний строк кредитування 1 295 днів.

Строк, на який надається перший транш складає 365 днів. Строк, на який надається окрема частина кредиту за першим траншем встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за першим траншем: 1 раз на місяць. Конкретні дати вказані в Графіку платежів.

Строк, на який надається другий транш складає від 84 днів до 24 місяців. Строк, на який надається другий транш та окремі його частини встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за другим траншем, а також конкретні дати виплат вказуються у Графіку платежів і не можуть бути рідшими ніж 1 раз на місяць та частішими ніж 1 раз на два тижні.

Загальні витрати за першим траншем складають 14 914,84 грн.

Загальні витрати за другим траншем не перевищать 121 624,24 грн.

Орієнтовна загальна вартість першого траншу складає 23 664,84 грн.

Орієнтовна загальна вартість другого траншу не перевищить 177 180,24 грн. (п.п. 2.1, 22, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6, 2.7, 2.7.1, 2.7.2, 2.8.1, 2.8.2, 2.9.1, 2.9.2 договору).

Відповідно до Графіку платежів за першим траншем, який є додатком до Договору кредиту сторонами визначено порядок повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, який узгоджується з умовами Договору кредиту, викладеними у п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.3-2.6.1 /а.с. 42/. Таким графіком передбачено, що загальна вартість кредиту за першим траншем складає 23 664,84грн., яка складається з наступних сум: 8 750 грн. тіло кредиту; 14 902,84 грн. проценти за користування кредитом; 12 грн. комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 1 750 грн. комісія за надання кредиту.

Аналогічні умови кредитування передбачені і у Паспорті споживчого кредиту, який є додатком до Договору кредиту /а.с. 23-24/.

Відповідно до картки обліку виконання Договору кредиту №91586 станом на 08.12.2022р. за відповідачкою обчислювалась заборгованість в розмірі 19 393,20 грн., яка складається з наступного: 8750 грн. тіло кредиту; 9 842,20 грн. проценти за користування кредитом; 801 грн. комісія за обслуговування кредиту /а.с. 44-46/. Зазначена сума заборгованості підтверджується і випискою з особового рахунку за кредитним договором №91586 від 08.12.2021р., станом на 01.06.2026р., позичальник ОСОБА_1 /а.с. 61/.

28.01.2025 між ТзОВ «ФК «Кредіплюс» (клієнт) та ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу №28012025 (далі Договір факторингу) згідно умов якого ТзОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Клієнтом та Боржниками (портфель заборгованості), /а.с. 48-59/.

28.01.2025р. сторони Договору факторингу склали акт приймання-передачі Реєстру Боржників, відповідно до якого позивач прийняв Реєстр боржників Клієнта від 28.01.2025р. і набув право грошової вимоги до переліку боржників (4 024 особи), до складу яких входять і вимоги до ОСОБА_1 , що ґрунтуються на умовах Договору кредиту №91586 від 08.12.2021р., в загальній сумі 19 393,20 грн., з яких: 8 750 грн. заборгованість за основним боргом (кредитом), 9 824,20 грн. заборгованість за відсотками, 801 грн. заборгованість по комісії /а.с. 55-58/.

Згідно платіжної інструкції від 28.01.2025р. ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» здійснило оплату на користь ТзОВ «ФК «Кредіплюс» згідно договору факторингу №28012025 від 28.01.2025р. в повному обсязі в розмірі, визначеному в п. 7.1 договору /а.с. 59/.

Оскільки до теперішнього часу відповідачкою не виконане грошове зобов`язання за Договором про споживчий кредит №91586 від 08.12.2021р., то позивач звернувся до суду з даним позовом та вимагає стягнути з відповідачки заборгованість за Договором про споживчий кредит №91586 від 08.12.2021р. в розмірі 19 393,20 грн., яка складається із наступних сум: 8 750 грн. заборгованість за основним боргом (кредитом), 9 824,20 грн. заборгованість за відсотками, 801 грн. заборгованість по комісії.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК) та Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №1734). При цьому згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За змістом статей 626, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що 08.12.2021р. між ТзОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачкою був укладений Договір про споживчий кредит, на підставі якого відповідачкою були отримані кредитні кошти в розмірі 8 750 грн., які вона зобов`язувалась повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитними коштами в межах строку дії договору, та комісії за надання кредиту, але в порушення умов договору не зробила цього, внаслідок чого має не виконане грошове зобов`язання перед кредитором на загальну суму 19 393,20 грн.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що набуття позивачем права вимоги до відповідачки, яке належить кредитору за Договором про споживчий кредит №91586 від 08.12.2021р., обумовлено дійсністю договору факторингу 28012025 від 28.01.2025р., на підставі якого право вимоги кредитора було відступлене на користь позивача.

В даному випадку предметом позовних вимог є заборгованість за тілом кредиту на суму 8750грн., заборгованість за процентами за користування кредитом на суму 9 842,20 грн. та заборгованість за комісією за надання кредиту на суму 801 грн.

Аналіз змісту наданих позивачем розрахунків свідчить, що заборгованість за процентами за користування кредитом та заборгованість за комісією за надання кредиту виникла внаслідок нарахування первісним кредитором (ТзОВ «ФК «Кредіплюс»). Новим кредитором - ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» ніяких нарахувань не здійснювалося.

Отже, наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі про споживчий кредит №91586 від 08.12.2021р. і вона користувалася кредитними коштами, однак допустила порушення своїх зобов`язань в частині повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та сплати комісії за надання кредиту, внаслідок чого за Договором про споживчий кредит №91586 від 08.12.2021р. обчислюється заборгованість в загальному розмірі 19 393,20 грн., яка складається із наступних сум: 8 750 грн. заборгованість за основним боргом (кредитом), 9 824,20 грн. заборгованість за відсотками, 801 грн. заборгованість по комісії.

Враховуючи ту обставину, що в порушення умов Договору кредиту відповідачка фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку не повернула в порядку та у строки, передбачені договором, і після відступлення права грошової вимоги не здійснювала платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки первісного кредитора, чим порушила права кредитора, то позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 19 393,20 грн. є обґрунтованими і правомірними.

При цьому, варто звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що такі витрати складаються з витрат позивача зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та оплати послуг правової допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку позовні вимоги підлягають повному задоволенню, а відтак на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідачки витрати з оплати судового збору в повному обсязі.

Також суд бере до уваги, що позивачем заявлено вимогу про компенсацію йому за рахунок відповідачки витрат з оплати правової допомоги адвоката в сумі 9 000 грн.

Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Проте, у частині третій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Також у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024р.; заявка про надання юридичної допомоги №336 від 01.05.2026р.; витяг з акту №36 від 29.05.2026р. про надання юридичної допомоги.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:

- складання позовної заяви (2 години, загальна вартість 6 000 грн.);

- надання усної консультації (2 години, загальна вартість 3 000 грн.).

Представництво інтересів позивача здійснювалось партнерами адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС», з яким позивачем укладено договір про надання правової допомоги за різними напрямками юридичної діяльності.

Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Також суд бере до уваги, що спір стосується правовідносин споживчого кредитування і виник внаслідок отримання відповідачкою кредиту в розмірі 8 750 грн.

Оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 9 000 грн. є необґрунтованою та не співмірною з реальним обсягом правової допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, а також не відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно консультацією та складанням позовної заяви).

За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми 5000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи, ціну позову, час, витрачений на надання таких послуг, а також відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді).

Таким чином, загальна сума судових витрат, які слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідачки складає 7 662,40 грн. (2 662,40 грн. + 5 000 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371; місцезнаходження за адресою: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150) заборгованість за Договором про споживчий кредит №91586 від 08.12.2021р. в загальному розмірі 19 393,20 грн. та суму коштів в розмірі 7 662,40 грн. в якості відшкодування судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складений 18 вересня 2026 року.

Головуючий : В.М. Скляренко