Рішення № 139866857, 18.09.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3461/25

номер провадження 2/695/605/26

18 вересня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Ушакової К.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Демченко Л.О.,

представника позивача - адвоката Сизька Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Сизька Бориса Борисовича до ОСОБА_2 , третя особа - ЗОЛОТОНІСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ЗОЛОТОНІСЬКОМУ РАЙОНІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ КИЇВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, про встановлення батьківства,

в с т а н о в и в:

представник ОСОБА_1 адвокат Сизько Б.Б. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ЗОЛОТОНІСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ЗОЛОТОНІСЬКОМУ РАЙОНІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ КИЇВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, про встановлення батьківства. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 з грудня 1999 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 .. За час спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свідоцтві про народження матір`ю дитини зазначено ОСОБА_1 , а батька - ОСОБА_4 , який записаний зі слів матері. ОСОБА_3 народилася від відповідача ОСОБА_2 , однак останній відмовився подати до органу ДРАЦС заяву про реєстрацію батьківства.

Враховуючи викладене вище, представник позивача просить суд встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов?язати ЗОЛОТОНІСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ЗОЛОТОНІСЬКОМУ РАЙОНІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ КИЇВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ внести зміни до актового запису №27 від 24.12.2012 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: у розділі «батько» зазначити - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, та видати нове свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому батьком зазначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20.08.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17.09.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Постановлено розгляд проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.03.2026 клопотання задоволено та постановлено викликати в судове засідання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник ОСОБА_1 адвокат Сизько Б.Б. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву про визнання позову.

Представник ЗОЛОТОНІСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ЗОЛОТОНІСЬКОМУ РАЙОНІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ КИЇВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ у судове засідання не з`явився. У матеріалах справи є заява про розгляд справи без їх участі. У разі доведення кровного споріднення між батьком та дитиною проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні 21.07.2026 повідомила, що є кумою та сусідкою сторін, яких знає близько 20 років. Зазначила, що у них є спільна донька ОСОБА_9 , а також ще одна дитина позивача від іншого шлюбу. ОСОБА_2 водив дочку ОСОБА_10 до школи. До початку війни вони проживали разом, після чого його було призвано на військову службу. На даний час ОСОБА_2 за тією адресою не проживає.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні 21.07.2026 повідомив, що є двоюрідним братом ОСОБА_1 .. Позивача та відповідача знає понад 20 років. Зазначив, що у них є спільна донька ОСОБА_9 , якій 14 років. ОСОБА_2 особисто розповідав йому, що ОСОБА_10 є його дитиною. Відповідача бачив близько року тому. На даний час ОСОБА_1 проживає разом із донькою та матір`ю.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні 21.07.2026 повідомив, що є сусідом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Позивача знає з 1985 року, відповідача - близько 10-15 років. Зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом. Їхня донька ОСОБА_10 навчається у 7-8 класі. З моменту її народження ОСОБА_2 піклувався про неї. На даний час відповідач проходить військову службу у Збройних Силах України. Бачив його близько двох місяців тому.

Суд, заслухавши представника позивача та свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24.12.2012 ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_13 .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно ст. 7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.

За змістом ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 126 СК України).

Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Відповідно до ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за нормою ст. ст. 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Змістом пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у частині третій 3 статті 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (частина перша статті 135 СК України).

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено наступне: щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Отже, підставою для висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами. При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».

Згідно п. 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.

Верховний суд у постановах від 23.10.2019 у справі № 382/2559/15-ц та від 19.09.2018 у справі № 761/10732/16-ц дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорювання кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства».

Суд не вважає належними доказами у даній справі фотознімки, які долучені представником позивача до позовної заяви, на підтвердження факту батьківства ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки сторони у судове засідання не з`явилися, що позбавляє суд можливості встановити, що саме вони зображені на зазначених фотознімках.

Суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , оскільки такі покази у даній справі, за відсутності інших належних доказів, не можуть підтверджувати факт кровного споріднення батька та дитини.

У матеріалах справи є заява ОСОБА_2 про визнання позовних вимог. Проте, визнання позову не означає автоматичне задоволення позову, з огляду на наступне.

Частиною шостою статті 263 ЦПК України передбачено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

Тобто, повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку відсутні, оскільки факт батьківства не доведено належними та допустимими доказами.

Заяву відповідача щодо визнання позовних вимог суд критично оцінює, адже відомості про батька не внесено в позасудовому порядку, що є простішою процедурою, адже потрібні заяви лише батьків та їх паспортні документи, в чому ж таки полягають труднощі та через що виникла необхідність визнання батьківства в судовому порядку є незрозумілою.

У справі «Йевремович проти Сербії» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

В даному випадку, не можна однозначно стверджувати, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки матеріали справи не містять достатніх беззаперечних доказів батьківства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, батьки можуть звернутися до органів ДРАЦС щодо подання заяви про визнання батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства судом мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності, та не викликати сумніву щодо доведеності обставин, зазначених у позові.

Також в судовому засіданні не підтверджено належними доказами факт кровної спорідненості між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким доказом може бути висновок молекулярно-генетичної експертизи. Однак, вказана експертиза в даній справі не проводилась, позивачем та її представником таке клопотання не заявлялося. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту батьківства стороною позивача не надано.

Також суд звертає увагу, що до матеріалів справи представником позивача не долучено повного витягу з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 та відсутні докази, якими сторона позивача обґрунтовує позовні вимоги, зокрема про те, що в свідоцтві про народження запис про батька здійснено відповідно до ст. 135 СК України.

Таким чином, суд, враховуючи встановлені обставини та досліджені докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, витрати позивача по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви, покладаються на неї.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позовної заяви представника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) адвоката Сизька Бориса Борисовича до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків у матеріалах справи НОМЕР_3 ), третя особа - ЗОЛОТОНІСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ЗОЛОТОНІСЬКОМУ РАЙОНІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ КИЇВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ (місцезнаходження: вул. Бандери Степана 3-а, м. Золотоноша, Черкаська область; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41882477) про встановлення батьківства відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: К.М. Ушакова