Рішення № 139866852, 17.09.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 695/2214/26

номер провадження 2/695/2332/26

17 вересня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі

судді Апанасенко К.І.,

за участю секретаря судового засідання Козлова Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» звернулося до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 238,60 грн.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.06.2026 відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але в позові просив здійснювати розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

У судові засідання відповідач не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв та відзиву на позовну заяву від нього на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до положень статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач у судові засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалює відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

25.01.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 6303738, за яким ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати відповідачу кредит на споживчі (особисті) потреби в сумі 2000 грн шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 (п. 1.3-1.4, 2.1 договору).

Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «C9324».

За взаємною згодою сторони погодили наступні умови кредитування.

Згідно із п. 1.4. Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Відповідно до п. 1.5 договору Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору, ТОВ «Авентус Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом його перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору проценти, що нараховуються за цим Договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи iз фактичної кількості днів у мiсяці та у роцi, тобто метод, "факт/факт".

Також під час укладення вищевказаного кредитного договору відповідачем підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Додаток №1 до Договору про надання коштів у кредит № 6303738 від 25.01.2023, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 2000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК».

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через систему Pay Tech, на підставі укладеного Договору про організацію переказу грошових коштів №190122-1 від 19.01.2022р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ПЕЙТЕК».

Згідно з розрахунком заборгованості, який надано первісним кредитором за кредитним договором № 6303738 від 25.01.2023, станом на 24.09.2023 борг ОСОБА_1 перед ТОВ «Авентус Україна» становить 5582 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2000 грн, заборгованість за нарахованими процентами 3582 грн.

25.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 25.09/23-Ф від 25.09.2023, ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» набула право грошової вимоги до відповідача у розмірі 5582 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2000 грн, заборгованість за нарахованими процентами 3582 грн.

Згідно платіжної інструкції № 1079, 1080, 1081, 1082, 1083 від 29.09.2023 року ТОВ «Авентус Україна» провело оплату ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за договором факторингу № 25.09/23-Ф від 25.09.2023.

Згідно з розрахунком заборгованості, який надано позивачем за кредитним договором № 6303738 від 25.01.2023, за період з 26.09.2023 по 20.01.2024, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем становить 6656,60грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2000 грн, заборгованість за нарахованими процентами 4656,60 грн.

Вирішуючи правовий спір між сторонами, що виник, суд керується такими нормами права.

Положеннями статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронна ідентифікація це процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд установив, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту, укладеним згідно з чинним законодавством. Відповідно до ст. 512, 514, 1077 ЦК України право вимоги до ОСОБА_1 за цим договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу.

Щодо розміру права вимоги позивача суд установив наступне.

Відповідач не повернув позикодавцю кредитні кошти в сумі 2000 грн. Щодо розміру процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Розрахунок процентів, проведений позикодавцем, передбачає їхній розмір 8238,60 грн, право вимоги яких перейшло за договором факторингу до позивача.

Розрахунок проведено в межах визначеного договором про споживчий кредит строку кредитування, згідно визначених договором процентних ставок (п. 1.4-1.5 договору), що відповідає закону, розрахунок математично вірний.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір на загальну суму 2662,40 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн суд зазначає наступне.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10.02.2024 року, укладеного між адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал»; копію акту прийому-передачі виконаних робіт та детальний опис виконаних робіт (наданих послуг).

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц та від 6 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року. Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 456/456/20, від 1 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц.

При визначенні розміру витрат до стягнення з відповідача суд враховує, що предметом позову в даній цивільній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 10 238,60 грн. Справа є малозначною в силу прямої вказівки пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України. Розмір наданих позивачеві послуг складає 10000 грн.

Така вартість роботи адвоката, враховуючи витрачений ним час, незначну складність справи, види правової роботи (написання позовної заяви, надання правових консультацій та под., без участі в судових засіданнях), критерій обґрунтованості та доцільності понесених витрат, визначається судом як завищена і не співмірна із затраченими зусиллями на підготовку матеріалів для подання позовної заяви до суду.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, правові позиції Верховного Суду, які має суд брати до уваги згідно з положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК України, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, керуючись визначеними в ЦПК України критеріями, суд вважає справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 2 000 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 284, 354-355 ЦПК України, ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» заборгованість за кредитним договором у сумі 10238,60 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код 44559822).

Відповідач: ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя К.І. Апанасенко