Ухвала суду № 139866296, 17.09.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/430/26

Провадження № 6/542/136/26

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Кашуби М.І.

за участю секретаря судового засідання Журавель О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача у виконавчому листі, -

в с т а н о в и в :

До Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача у виконавчому листі, у якій просив:

- замінити стягувача Акціонерне товариство «Таскомбанк» у виконавчому листі № 542/430/26 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованості за кредитним договором № 15410 від 22.05.2023 на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014.

Заява обґрунтована тим, що 19 травня 2026 року Новосанжарським районним судом Полтавської області було ухвалено рішення у справі № 542/430/26, яким було задоволено позовні вимоги АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

29 червня 2026 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення» було укладено Договір факторингу № НІ/11/35-Ф, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 15410 від 22.05.2023, укладеним між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

У поданих до суду запереченнях проти заяви про заміну стягувача у виконавчому листі ОСОБА_1 просив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача у справі № 542/430/26 залишити без розгляду, або у разі розгляду заяви по суті- відмовити у її задоволенні.

Вважав заяву безпідставною, необґрунтованою, поданою з порушенням норм процесуального та матеріального права.

У запереченнях посилався на те, що заява підписана юристом Футорян С.М., яка діє від імені Заявника в порядку «самопредставництва» на підставі довіреності від 30.12.2025 № 883. Однак Футорян С.М. не є адвокатом, а тому її участь у судовому процесі суперечить ст. 131-2 Конституції України та ст. 60 ЦПК України.

Також вказав, що Банк після ухвалення рішення суду здійснив самовільне нарахування відсотків та передав за Договором факторингу суму, яка перевищує розмір заборгованості, встановленої судовим рішенням, що набрало законної сили.

Наголосив на тому, що на день звернення із заявою, виконавчий лист у справі № 542/430/26 первісному стягувачу судом не видавався, а виконавче провадження органом ДВС чи приватним виконавцем не відкривалося, тому вважав заяву передчасною.

Вважав недоведеним факт переходу права вимоги до заявника, оскільки останнім подано до суду неповний текст договору факторингу. Зазначив, що наданий документ на підтвердження факту здійснення оплати за договором факторингу не доводить, що така оплата здійснена, зокрема, саме за перехід права вимоги по кредитному договору, стороною якого є ОСОБА_1 .

Вказав, що має право не виконувати свій обов`язок новому кредитору, оскільки про перехід права вимоги не був повідомлений у встановленому законом порядку.

У судове засідання представник заявника не з`явилася. У заяві про заміну стягувача просила розглянути заяву без її участі (а.с. 53).

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. У поданій до суду заяві просив справу розглядати без його участі.

Представник АТ «Таскомбанк» в судове засідання не з`явився, про день та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

У відповідності до абзацу 2 частини 3 статті 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши заяву про заміну стягувача у виконавчому листі, дослідивши наявні докази, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено, що 19 травня 2026 року Новосанжарським районним судом Полтавської області було ухвалено заочне рішення 542/430/26, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за Угодою про надання кредиту «рефінансування» № 15410 від 22.05.2023 у розмірі 33 197,71 грн та стягнуто судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. Зазначене рішення суду набрало законної сили 19.06.2026.

Згідно з рішенням суду вказана заборгованість складається із: заборгованості по тілу кредиту 24293,96 грн та заборгованості по відсотках 8903,75 грн.

08.07.2026 Акціонерному товариству "Таскомбанк" судом було направлено виконавчий лист на виконання вищевказаного рішення суду.

За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження на виконання вказаного виконавчого листа не відкрито.

Поряд з цим, 29 червня 2026 року між Акціонерним товариством "Таскомбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № НІ/11/35-Ф про відступлення прав вимог за кредитними договорами (а.с. 6- 11 зворот).

Надаючи оцінку доказам, доданим до заяви, суд враховує, що у відповідності до змісту пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Тлумачення частини 1 статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (частина 3 статті 656 ЦК України); дарування (частина 2 статті 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України).

Положеннями частини 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

При цьому статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У відповідності до частини 1 та частини 2 статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої сторони. Такою заінтересованою строною є новий кредитор (правонаступник). Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і до пред`явлення виконавчого листа до виконання. при відсутності виконавчого провадження.

Зазначене в повній узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 442 ЦПК України, яка визначає, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Крім того, згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 803/1273/16 заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Таким чином, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям правопопередника після постановлення щодо нього судового рішення i заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, у тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Після набрання законної сили рішення суду підлягає виконанню сторонами справи, які набувають статусу стягувача та боржника, а у разі відсутності добровільного виконання судового рішення боржником вчиняються дії щодо його примусового виконання, зокрема ініціювання відкриття виконавчого провадження.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист й охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Суд, дослідивши письмові матеріали, надані до заяви про заміну стягувача, встановив, що згідно з п.1.1 договору факторингу № НІ/11/35-Ф від 29.06.2026 «Реєстр прав вимог» - погоджений сторонами список з переліком позичальників (прізвище, ім`я, по-батькові, ідентифікаційний номер) та інформацією щодо боргів таких позичальників (номер та дата кредитного договору, розмір боргу), оформлений за формою встановленою в Додатку № 1 (форма Реєстру прав вимоги в паперовому вигляді) додатку № 3 (форма реєстру прав вимоги в електронному вигляді) до цього договору.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору факторингу, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах , що існують на дату відступлення прав вимоги. Перелік позичальників, підстави виникнення прав вимоги до позичальників, сума боргу та інші дані зазначаються в реєстрі прав вимог, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною цього договору. Фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі фактором у клієнта прав вимоги та набуття фактором прав вимоги на борг.

Відповідно до положень п. 3.1 Договору, фактор зобов`язаний в день укладення сторонами цього договору сплатити клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі 52 048 193,70 грн без ПДВ на банківський рахунок клієнта № НОМЕР_1 , код банку 339500, код за ЄДРПОУ 09806443.

Згідно з наданим до суду Реєстром прав вимог до Договору факторингу № НІ/11/35-Ф від 29 червня 2026 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 15410 від 22.05.2023 (а.с. 14).

Представником заявника долучені докази перерахування 29.06.2026 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на рахунок АТ «Таскомбанк» платежу за договором факторингу № НІ/11/35-Ф від 29.06.2026 у розмірі 52048193,70 грн (а.с. 13).

Отже, з аналізу викладеного, судом встановлено, що заявником надано суду належні та достовірні докази того, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» отримало право вимоги до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 15410 від 22.05.2023.

Зазначене в повній мірі спростовує доводи боржника щодо передчасності подання заяви про заміну стягувача, подання заявником до суду неповного тексту договору факторингу та недоведеність переходу права вимоги до заявника за кредитним договором, укладеним 22.05.2023 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 .

Крім цього, суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 щодо подання заяви про заміну стягувача неналежним представником, оскільки повноваження представника заявника підтверджені документами, що визначені ч. 3 ст. 58 ЦПК України та належним чином перевірені судом при вирішенні питання про прийняття та призначення заяви до розгляду.

Також суд вважає неспроможними доводи ОСОБА_1 про відсутність у нього обов`язку виконувати рішення суду у зв`язку з неповідомленням його про факт відступлення права вимоги.

Так, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 305/1362/15 зроблено висновок про те, що неповідомлення позичальника про відступлення права вимоги не може бути підставою для звільнення позичальника від відповідальності за невиконання умов договору. Несприятливі умови для нового кредитора пов`язуються із виконанням боржником обов`язку первісному кредитору, а не у звільненні від такого обов`язку в цілому. Схожий за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01 лютого 2018 року в справі № 569/8962/16, де предметом спору було стягнення заборгованості за кредитним договором.

Водночас, суд вважає слушними твердження ОСОБА_1 щодо невідповідності розміру заборгованості, що підлягає стягненню за рішенням суду розміру заборгованості, що вказаний у реєстрі прав вимог.

Поряд з цим, за правилами ст. 442 ЦПК України до нового стягувача переходить право на стягнення саме тієї суми заборгованості, що зазначена у виконавчому листі. Підстави для переходу до нового стягувача права на стягнення суми заборгованості у іншому розмірі положення закону не передбачають.

Укладення договору факторингу не змінює розміру зобов`язання, встановленого рішенням суду, яке набрало законної сили і не створює нового зобов`язання, а лише надає можливість новому кредитору вчинити дії щодо примусового виконання рішення суду у процедурах виконавчого провадження.

Тому до заявника переходить право на стягнення саме тієї суми заборгованості за кредитним договором, що вказана у виконавчому листі, а саме: 33 197,71 грн (тридцять три тисячі сто дев`яносто сім грн сімдесят одна коп).

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що наявні всі підстави для заміни стягувача у виконавчому листі, при цьому, заміна стягувача у виконавчому листі жодним чином не порушує прав та обов`язків інших осіб.

З урахуванням вищенаведеного, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача у виконавчому листі на підставі ст. 442 ЦПК України, ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 260, 261, 442 ЦПК України, суд, -

постановив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача у виконавчому листі - задовольнити.

Замінити стягувача- Акціонерне товариство «Таскомбанк» у виконавчому листі, виданому на виконання рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 травня 2026 року у справі № 542/430/26, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за Угодою про надання кредиту «рефінансування» № 15410 від 22.05.2023 у розмірі 33 197,71 грн (тридцять три тисячі сто дев`яносто сім грн сімдесят одна коп) та судовий збір у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн сорок коп), на його правонаступника- Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М. І.

Повний текст ухвали виготовлено 17.09.2026.