Рішення № 139866274, 17.09.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2501/26

Номер провадження 2/541/1930/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 вересня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Олешко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «ФК «Венера Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги наступним.17 березня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 278932 про надання коштів на умовах фінансового кредиту в розмірі 4 000,00 грн, строком на 90 днів, відсотковою ставкою 0,72 % на добу.

19 грудня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу № 19122025/1 ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Заборгованість за кредитним договором станом на 20 лютого 2026 року становить 7 620,80 грн, з яких: прострочена заборгованость за сумою кредиту 4 000,00 грн, прострочена заборгованості за відсотками 2 620,80 грн, послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту 1 000,00 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати в розмірі 2 662,40 грн, витрати на правову допомогу 15 500,00 грн.

06 липня 2026 року відповідач направила відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, розглядати справу у її відсутність. Вказала на те, що жодних договорів з позивачем не укладала, не отримувала від нього коштів, повідомлення про відступлення прав вимоги не отримувала. Також відповідач послалася на п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, зазначаючи, що на період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, не нараховуються штрафні санкції. Витрати за надання правничої допомоги не відповідають критерію розумності, є неспіввісними (а.с. 46-48).

15 липня 2026 року позивач направив відповідь на відзив, в якому просив позовні вимоги задовольнити з підстав, зазначених у позові (а.с. 51-57).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу без його участі (а.с. 57).

Відповідач в судове засідання не з`явилася, просила розглядати справу у її відсутність (а.с. 48).

Судом встановлено, що 17 березня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 278932 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору, що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно- цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Згідно умов кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а саме: сума виданого кредиту - 4 000,00 грн, строк кредиту- 90 днів, відсоткова ставка 0,72 % на добу.

Згідно умов кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. На підтвердження видачі первісним кредитором кредитних коштів позивач надав інформаційну довідку, відповідно до якої 17 березня 2025 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що, у свою чергу, є доказом видачі кредитних коштів. Відповідач підписала договір електронним підписом KL6045.

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням редиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Протягом строку дії договору комісія, зазначена в цьому пункті, залишається незмінною.

Відповідачем було підписано додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 278932, в якому визначений графік розрахунків та загальна вартість кредиту.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 278932 від 17 березня 2025 року, ідентифікована ТОВ «Клай Інвест». Одноразовий ідентифікатор KL6045. Номер телефона, на який було відправлено ідентифікатор, 380633813099. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразовогоідентифікатора) здійснювався в інформаційно-телекомунікаційній системі.

19 грудня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу № 19122025/1, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20 лютого 2026 року загальний розмір заборгованості становить 7 620,80 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4 000,00 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 2 620,80 грн, послуг з надання, обслуговування і повернення кредиту в розмірі 1 000,00 грн.

17 березня 2026 року позивач направив відповідачу вимогу про виконання зобов`язання за кредитним договором, в якій зазначено, що на підставі договору факторингу № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року, укладеного між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс», право вимоги заборгованості по кредитному договору № 278932 від 17 березня 2025 року відступлене ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС». Заборгованість по кредитному договору перед кредитором на дату відступлення склала 7 620,80 грн, кінцевий строк погашення кредиту 14 червня 2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо за договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 лютого 2023 року у справі № 910/23042/16 зазначено, що проценти за користування кредитом є зобов`язанням за кредитним договором та є складовим елементом плати за наданий кредит, що разом із тілом кредиту становлять загальну суму боргу і охоплюються поняттям «основна сума заборгованості із зобов`язань за кредитом».

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.ст. 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Договір був вчинений в електронній формі, яка згідно зі ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626, 628 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора, тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.

Отже, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» має право вимоги до ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за кредитним договором від 17 березня 2025 року № 278932 в розмірі 7 620,80 грн, яка складається: з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4 000,00 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 2 620,80 грн, послуг з надання, обслуговування і повернення кредиту в розмірі 1 000,00 грн,а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 17 березня 2025 року № 278932 матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому розмір судового збору становить 2 662,40 грн.

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю ІІ групи (п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, тому судовий збір в розмірі 2 662,40 грн необхідно компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положенням п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Водночас, згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Встановлено, що відповідач просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу позивачем надані: договір 09/04/2026 про надання правової допомоги, укладений 09 квітня 2026 року між ТОВ «ФК «Венера Фінанс» та Адвокатським об`єднанням «ПАРХОМЧУК ТА ПАРТНЕРИ» в особі адвоката Пархомчука С.В., акт про отримання правової допомоги від 10 вересня 2026 року, платіжну інструкцію від 10 вересня 2026 року, рахунок про надання послуги від 10 вересня 2026 року. Вартість послуг складає 15 500,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 500,00 грн не є співмірним із складністю справи, кількістю судових засідань, виконаними адвокатом роботами, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, та підлягає зменшенню до 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс», місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23, офіс 703, код ЄДРПОУ 43561872, суму заборгованості за кредитним договором № 278611 від 17 березня 2025 року в розмірі 7 620 (сім тисяч шістсот двадцять) грн 80 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4 000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками 2 620,80 грн; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту 1 000,00 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Судові витрати в розмірі 2 662 (шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: О. М. Вірченко