Рішення № 139865618, 16.09.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1414/26

2/950/914/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

з участю секретаря - Гладкової С.В.,

з участю секретаря - Гладкової С.В., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лебединської міської ради Сумської області про встановлення факту проживання із спадкоємцем на момент відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лебединської міської ради Сумської області та просив встановити факт його постійного проживання разом із матір`ю - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 вересня 2023 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , у тому числі на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що через похилий вік, слабкий стан здоров`я та когнітивні порушення мати позивача потребувала постійного стороннього догляду. З вересня 2023 року позивач фактично переселився до матері, проживав з нею, забезпечував побут, харчування, придбання ліків і догляд, а також вів разом з нею спільне господарство. У період, що безпосередньо передував смерті спадкодавиці, позивач перебував на обліку в органі соціального захисту та одержував компенсацію як фізична особа, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема, нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 . За життя спадкодавиця склала заповіт від 21 червня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Фурділовим Ю.В. та зареєстрований у реєстрі за № 1484.

13 травня 2026 року державний нотаріус Лебединської державної нотаріальної контори відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з мотивів неподання протягом шестимісячного строку заяви про прийняття спадщини та відсутності документального підтвердження постійного проживання зі спадкодавицею за однією зареєстрованою адресою. Позивач зазначив, що спадщину прийняв відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, однак через розбіжність між зареєстрованим і фактичним місцем проживання позбавлений можливості оформити спадкові права в нотаріальному порядку.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Після проведення підготовчого провадження справу призначено до розгляду по суті.

03 липня 2026 року позивач подав клопотання про виклик свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . 13 липня 2026 року адвокат Касатська Юлія Анатоліївна на підставі доручення Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 10 липня 2026 року № 5-18-2026-000826 вступила у справу як представник позивача. 14 липня 2026 року представник подала заяву про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити. Пояснила, що позивач фактично і безперервно проживав у будинку матері, доглядав її до дня смерті, вів із нею спільний побут і не заявляв про відмову від спадщини. Реєстрація позивача за іншою адресою мала формальний характер і не відображала його фактичного місця проживання.

Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відсутність реєстрації місця проживання позивача за адресою спадкодавиці та недостатність доказів постійного спільного проживання на час відкриття спадщини. Представник відповідача, належно повідомлений про дату, час і місце розгляду, у судове засідання не з`явився. Суд визнав можливим розглянути справу за наявними матеріалами.

Допитані судом свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що з вересня 2023 року позивач фактично проживав разом із матір`ю у будинку АДРЕСА_1 , щоденно і цілодобово доглядав її, купував продукти та ліки, підтримував будинок, організовував лікування й соціальний догляд, а також вів із матір`ю спільне господарство. Показання свідків є послідовними, узгоджуються між собою і з письмовими доказами.

Вислухавши пояснення представника позивача, показання свідків, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Зі свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_4 . Цей доказ підтверджує родинний зв`язок позивача зі спадкодавицею.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 12 листопада 2025 року, підтверджено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Лебедині Сумської області. Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України днем відкриття спадщини є день смерті спадкодавця, отже спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Висновком № 27 від 29 січня 2024 року КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника» Лебединської міської ради засвідчено наявність у ОСОБА_4 когнітивних порушень, унаслідок яких вона потребувала соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Документ є складеним компетентним медичним закладом у період, охоплений заявленою вимогою, і об`єктивно підтверджує потребу спадкодавиці у сторонній допомозі.

Довідка управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради № 5007 від 13 травня 2026 року підтверджує, що ОСОБА_1 перебував на обліку та одержував компенсацію як фізична особа, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, за ОСОБА_4 у період з 01 липня 2025 року по 30 листопада 2025 року. Цей доказ має особливе значення, оскільки сформований на підставі офіційних облікових даних органу соціального захисту та безпосередньо охоплює час відкриття спадщини.

Довідкою № 313 від 19 травня 2026 року, підписаною депутатом Лебединської міської ради та сусідами, засвідчено, що позивач проживав разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , здійснював догляд за нею до дня смерті та вів із нею спільне господарство. Відомості цієї довідки конкретизовані показаннями допитаних свідків і узгоджуються з даними органу соціального захисту.

З довідки управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Лебединської міської ради № 2873/08.1-10 від 27 листопада 2025 року вбачається, що ОСОБА_4 на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а інших зареєстрованих осіб за цією адресою не було. Суд ураховує цей документ як доказ зареєстрованого місця проживання спадкодавиці, однак зазначена в ньому відсутність реєстрації позивача не спростовує належними доказами підтверджене фактичне проживання.

Заповітом від 21 червня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Фурділовим Ю.В. за реєстровим № 1484, підтверджено волевиявлення ОСОБА_4 щодо спадкування належного їй майна ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у рівних частках. Отже встановлення заявленого факту породжує для позивача конкретні юридичні наслідки - підтвердження прийняття спадщини та можливість одержати свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 липня 2008 року, витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі, технічний паспорт, державні акти на земельні ділянки та інші правовстановлюючі документи підтверджують належність спадкодавиці майна за адресою АДРЕСА_1 , та наявність спадкового майна. Самі по собі ці документи не доводять спільного проживання, однак у сукупності з іншими доказами підтверджують адресу, за якою позивач здійснював догляд і вів зі спадкодавицею спільний побут.

Постановою державного нотаріуса Лебединської державної нотаріальної контори від 13 травня 2026 року позивачу відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини та у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском строку для подання заяви. Цей документ підтверджує неможливість позасудового оформлення спадкових прав та юридичну мету звернення до суду.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб; спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Частина п`ята цієї статті передбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Законодавство розмежовує місце проживання та зареєстроване місце проживання. Тому реєстрація має доказове значення, але не є єдиним і безумовним засобом доведення фактичного місця проживання.

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 сформульовано висновок, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця сама по собі не доводить, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем, якщо обставини, передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджені іншими належними і допустимими доказами.

Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2026 року у справі № 142/897/24 наголосив, що факт постійного проживання має підтверджуватися сукупністю належних доказів; самих лише показань свідків та акта обстеження може бути недостатньо. У цій справі, на відміну від обставин справи № 142/897/24, висновок суду ґрунтується не лише на показаннях свідків і довідці за їх підписами, а й на офіційних, створених до смерті спадкодавиці або на підставі поточного обліку документах: медичному висновку про необхідність догляду та даних органу соціального захисту про призначення позивачу компенсації саме за догляд за спадкодавицею в період, який охоплює день її смерті. Ці документи є взаємопов`язаними та усувають розумні сумніви щодо випадкового або тимчасового характеру перебування позивача у помешканні матері.

Висновок Верховного Суду у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 також свідчить, що належним способом захисту спадкоємця, який стверджує про постійне проживання зі спадкодавцем, є встановлення цього факту, а не визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та причині нотаріальної відмови.

За статтями 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи; кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а достатність та взаємний зв`язок доказів - у сукупності.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд установив, що проживання позивача з матір`ю мало постійний, а не епізодичний характер. Воно було зумовлене тривалою потребою спадкодавиці у цілодобовому догляді, супроводжувалося спільним побутом і господарством, здійсненням позивачем повсякденного забезпечення матері та офіційним наданням соціальної послуги з догляду. Сукупність зазначених обставин підтверджує фактичне проживання позивача зі спадкодавицею станом на 07 листопада 2025 року.

Судом не встановлено подання позивачем заяви про відмову від спадщини. Отже відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України позивач, який постійно проживав зі спадкодавицею на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, статтями 29, 1216-1218, 1220, 1221, 1268-1270 ЦК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Лебединської міської ради Сумської області про встановлення факту проживання із спадкоємцем на момент відкриття спадщини, задовольнити повністю.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , проживав у період з 1 вересня 2023 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , час відкриття спадщини, разом з спадкодавцем - померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Лебедині Сумського району, Сумської області - ОСОБА_4 .

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 18.09.2026.

Суддя Роман БАКЛАНОВ