Рішення № 139865609, 07.09.2026, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/1124/26

2/579/607/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі головуючого судді Кибець І.А.,

з участю секретаря судового засідання Сомок А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кролевець цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Стар Файненс Груп» звернулося до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 16.10.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №40116-10/2025, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Позивач виконав зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту, надавши грошові кошти відповідачу.

Відповідач, в порушення умов договору про надання фінсового кредиту, свої зобов`язання належним чином не виконала, за весь період дії договору не здійснила жодного платежу.

Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 34 650 грн. 00 коп., судові витрати по сплаті судового збору в ромірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 800 грн.

Представник позивача просив розглядати справу без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи, про що зазначив у позовній заяві (а.с.6).

Відповідач будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилася. Стосовно позовної заяви надала письмові заперечення, за змістом яких позовні вимоги ТОВ «Стар Файненс Груп» просила задовольнити частково, а саме відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованих відстоків, штрафів та пені (неустойки) (а.с.56-60).

У відповідності до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно правил ч.6 ст.19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши наявні в справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 16.10.2025 року ОСОБА_1 підписала за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором W893 заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту в ТОВ «Стар Файненс Груп» (а.с.18-19).

Також, 16.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір надання про надання фінансового кредиту №40116-10/2025, який підписано електронним підписом відповідача з одноразовим ідентифікатором Y999.

Згідно п.1.1 договору, товариство надає клієнту споживчий кредит в розмірі 15000.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.1.2 договору, тип кредиту: кредит. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 16.10.2025 року. Кінцева дата погашення кредиту 12.02.2026 року.

Відповідно до п.1.4.1 договору процентна ставка становить 0,98% та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.2 цього договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладання договору складає 32 700 грн.

Згідно з п.1.6 договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №4323 - 34xx - xxxx - 0791 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Згідно п.3.1 договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту здійснюватимуться згідно з графіком платежів, в дату платежу, який є невід`ємною частиною цього договору (а.с.8-15).

Також, 16.10.2025 року відповідачем ОСОБА_1 підписано додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту № 40116-10/2025, згідно якого сторони погодили графік платежів за договором (а.с.16-17).

16.10.2025 року року відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та додаткова інформація (а.с.20-22).

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих.№3426_260311104329 від 11.03.2026 року ТОВ «Стар Файненс Груп» повідомлено про те, що 16.10.2025 року о 16:35:00 здійснено переказ грошових коштів на суму 15 000 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 893403206 (а.с.23).

Згідно квитанції про зарахування №893403206 від 16.10.2025 року на картку отримувача НОМЕР_1 відбулося зарахування 15 000 грн. (а.с.24).

Відповідно до відповіді АТ «Акцент-Банк» від 16.06.2026 року, наданої на виконання ухвали суду, вбачається що картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається зарахування коштів у сумі 15 000 грн. 16.10.2025 року (а.с.41-49).

Згідно з розрахунком заборгованості, затвердженим ТОВ «Стар Файненс Груп», станом на 06.03.2026 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №40116-10/2025 від 16.10.2025 року, становить 34 650 грн. 00 коп. з яких: 15 000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 12 150 грн. заборгованість за відсотками; 7 500 грн. заборгованіть за штрафом (а.с.25-26).

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Стар Файненс Груп» за за кредитним договором №40116-10/2025 від 16.10.2025 року у в сумі 34 650 грн., з яких: 15 000 грн. сума заборгованості по простроченому тілу, 12 150 грн. сума заборгованості по простроченим відсоткам, 7 500 грн. сума заборгованості по штрафам.

05.03.2026 року ОСОБА_1 була направлена досудова вимога щодо сплати за кредитним договором №40116-10/2025 від 16.10.2025 року в розмірі 34 650 грн. 00 коп. (а.с.27).

Вищевикладені правовідносини, виходячи з сукупності досліджених по справі доказів, у системному зв`язку регулюються наступними вимогами закону.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст.ст. 202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідач ОСОБА_1 не оспорювала договір позики, укладений між ТОВ «Стар Файненс Груп» та нею, не надала суду доказів, що кредитний договір укладений проти її справжньої волі.

Вирішуючи вимогу про стягнення суми заборгованості за штрафом в розмірі 7 500 грн. суд виходить з такого.

Відповідно до умов кредитного договору, у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України (п.5.3 договору).

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22.11.2023 року № 3498-IX, який набрав законної сили 24 грудня 2023 року, виключено пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Разом із тим, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Станом на час виникнення заборгованості не набув чинності Закон про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо приведення його у відповідність до Закону України "Про споживче кредитування".

Отже, чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17, невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акту (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні одно предметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб`єкт законодавчої ініціативи зобов`язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; в подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався, зокрема, станом на день розгляду справи продовжено воєнний стан.

Враховуючи те, що кредитний договір між сторонами укладено 16.10.2025 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, неустойка за прострочення виконання зобов`язання нарахована під час дії воєнного стану, який триває дотепер, на момент нарахування штрафних санкцій чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, і ця норма ЦК України є пріоритетною та превалює над нормою Закону України "Про споживче кредитування", суд дійшов висновку про необґрунтованість позову в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за штрафом в розмірі 7 500 грн.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

На відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести відповідно до вимог ст.ст.12, 13 ЦПК України за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.78-80 ЦПК України, протилежне, на що позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №40116-10/2025 від 16.10.2025 року в розмірі 27 150 грн. 00 коп.

В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 086 грн. 13 коп. (27150,00 грн х 2662,40 грн : 34650,00 грн).

Відповідно до приписів п.1 ч.2, ч.8 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, що вказана вимога не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.1, п.1 ч.2, 3 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до роз`яснень п.48 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи позивачем не додано відомості про надання правової допомоги позивачу адвокатом, не надано укладеного договору про правничу допомогу, а також доказів наданих послуг та сплачених коштів за ці послуги.

За таких обставин суд вважає недоведеним факт понесення витрат на правові послуги адвоката у даній справі, тому і вимога про їх стягнення задоволенню не підлягає.

Виходячи з вищевикладеного, пред`явлена позовна заява підлягає частковому задоволенню, оскільки не підтверджується належними та беззаперечними доказами.

Відповідно до ст.ст. 3, 526, 530, 533, 549, 551, 612, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, -

у х в а л и в:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп», місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Фізкультури, буд.30В, ЄДРПОУ 44022416, до ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №40116-10/2025 від 16.10.2025 року в розмірі 27 150 (двадцять сім тисяч сто п`ятдесят) грн. 00 коп. з яких: 15 000 грн. 00 коп. сума заборгованості по простроченому тілу, 12 150 грн. 00 коп. сума заборгованості по простроченим відсоткам.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» витрати за сплату судового збору в розмірі 2 086 (дві тисячі вісімдесят шість) грн. 13 коп.

В частині позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 17 вересня 2026 року.

Суддя І. А. Кибець