Ухвала суду № 139865010, 18.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14080/25

2/357/2269/26

У Х В А Л А

18 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О.І.,

за участі секретаря Кича М.В.,

представника позивача Пилипчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження залі суду № 2 в м. Біла Церква заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про відвід судді у цивільній справі № 357/14080/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді від 06 листопада 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищевказаній справі. Вказаною ухвалою вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи неодноразово відкладався з різних підстав, востаннє, на 16.09.2026.

В судовому засіданні 16.09.2026 представник відповідача заявив усне клопотання про відвід судді.

Після роз`яснень стороні відповідача щодо подання такого клопотання в письмовому вигляді, представнику відповідача було надано такий час та в даному судовому засіданні було оголошено перерву на 30 хвилин.

Після оголошеної перерви, суд продовжив розгляд справи, а сторона відповідача наголошувала на тому, що заяву про відвід судді було надіслано в системі «Електронний суд».

Водночас, при перевірці працівниками суду, така заява та її надходження не відображались в системі «Електронний суд», при цьому, сторона відповідача наполягала на такому направленні.

У зв`язку із зазначеним, по справі було оголошено перерву до 18.09.2026.

17.09.2026 судом було зареєстровано за вх. № 61339 заява про відвід судді, документ сформований в системі «Електронний суд» 16.09.2026 та передано на розгляд.

В заяві про відвід судді представник відповідача Лазука Валентин Сергійович просив відвести склад суду у справі № 357/14080/25 позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у зв`язку з тим, що суд надає оцінку, та коментує докази по справі поза нарадчою кімнатою, на пояснення та зауваження представника висловлює особисту думку.

Відповідач та його представник в судове засідання 18.09.2026 не з`явились, повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить розписка, в якій міститься підпис представника відповідача, а також свідчить протокол судового засідання, на якому приймав участь представник відповідача та оголошуючи перерву в судовому засіданні 16.09.2026, визначаючи наступну дата судового засідання (18.09.2026), остання була погоджена з учасниками справи.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі ( ч. 5 ст. 130 ЦПК України ).

Оскільки відповідач та його представник не з`явились в судове засідання, судом вирішено можливим проведення судового засідання та розгляд заяви сторони відповідача про відвід судді.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2026 заперечував проти вказаної заяви про відвід судді.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заяву про відвід судді, з урахуванням наданих пояснень з боку сторони позивача, дійшов таких висновків.

Суд, при вирішенні даної заяви, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 3 ст. 39 ЦПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку.

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу ( ч.ч. 1, 2 , 3 ст. 40 ЦПК України ).

Підстави для відводу судді можуть мати об`єктивний чи суб`єктивний характер.

Тобто, пряма чи побічна заінтересованість судді в результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість судді має місце, якщо від результату вирішення спору в нього виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов`язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими.

Якщо заяву про відвід з цих підстав подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування.

Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Крім того, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

В українському законодавстві гарантії компетентності, незалежності і неупередженості суддів встановлюються Конституцією України, Законом України «Про статус суддів» та Законом України «Про судоустрій України».

Відповідно до ст. 124, ст.126 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Положенням ч. 4 ст. 10 ЦПК України також передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів Верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія, 17.10.2015р.) закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади, як однієї з трьох гілок державної влади у прийнятті рішень.

Суд враховує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - КЗПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом (п. 1). Як зазначається у п. 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету ОСОБА_6 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухвалених 17.11.2010, зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом» (п. 11).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, викладеною в рішеннях у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії», існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, у контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.

Також, у пунктах 28-32 рішення у справі «Газета «Україна - центр» проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. Аналогічна позиція висловлена ЄСПЛ й у пункті 66 рішення у справі «Бочан проти України».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у пункті 43 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справах П`єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Суб`єктивний критерій полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презюмується.

Щодо об`єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).

Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа № 800/592/17) та від 01.10.2018 (справа № 9901/673/18).

Так, підставою для відводу судді сторона відповідача вказує на те, що суд надає оцінку та коментує докази по справі поза нарадчою кімнатою, на пояснення та зауваження представника висловлює особисту думку.

Стосовно зазначених посилань сторони відповідача, суд звертає увагу, що Президентом України підписано закон 4173-IX, яким скасовано інститут нарадчої кімнати в цивільному, господарському та адміністративному процесах.

Щодо посилань сторони відповідача, що суд надає оцінку та коментує докази по справі, суд звертає увагу на тому, що суд зобов`язаний надавати оцінку доказам під час розгляду справи та ухвалення судового рішення.

Суд аналізує як кожен доказ окремо, так і всю їхню сукупність (групу однотипних доказів).

До того ж, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Тому, жодних обставин, які могли б вплинути на неупередженість судді не існує, а ті обставини, на які посилається сторона відповідача у заяві про відвід, аж ніяк не дають підстави для відводу судді при розгляді цивільної справи № 357/14080/25.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про відвід судді у цивільній справі № 357/14080/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 353 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про відвід судді у цивільній справі № 357/14080/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, необґрунтованою та відмовити в її задоволенні.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

СуддяО. І. Орєхов