Ухвала суду № 139863791, 18.09.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/42046/25

Провадження № 1-кп/947/857/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025163480000583 від 09.09.2025 року у відношенні: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025163480000583 від 09.09.2025 року у відношенні: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що обвинуваченим інкримінується вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а встановлені під час обрання та подальшого продовження запобіжного заходу ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на теперішній час не зменшилися та продовжують існувати. На переконання прокурора, перебуваючи на волі, обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Прокурор наголосив, що характер та тяжкість висунутого обвинувачення, обставини кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у сукупності з установленими ризиками свідчать про те, що застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить їх належної процесуальної поведінки та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. У зв`язку із цим просив клопотання задовольнити та продовжити строк тримання обвинувачених під вартою без визначення розміру застави.

Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора заперечували, посилаючись на відсутність достатніх та належно обґрунтованих даних, які б свідчили про збереження заявлених прокурором ризиків у такому ступені, що виправдовував би подальше тримання обвинувачених під вартою.

Сторона захисту зазначила, що сама по собі тяжкість пред`явленого обвинувачення та суворість покарання, яке може бути призначене у разі визнання осіб винуватими, не можуть бути самостійною і достатньою підставою для продовження найбільш суворого запобіжного заходу. На думку захисників, прокурором не наведено конкретних обставин, які б свідчили про неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

У зв`язку із цим захисники просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, зокрема домашній арешт, або, як альтернативу, визначити обвинуваченим розмір застави з покладенням передбачених КПК України процесуальних обов`язків.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали позицію своїх захисників, заперечували проти подальшого тримання під вартою та просили застосувати до них більш м`який запобіжний захід або визначити заставу.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи клопотання прокурора та заперечення сторони захисту, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд має встановити, чи продовжують існувати ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, оцінити їх актуальність на відповідній стадії судового провадження, а також з`ясувати, чи можливо запобігти таким ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

При цьому продовження тримання під вартою не може обґрунтовуватися виключно тяжкістю пред`явленого обвинувачення. Водночас характер кримінального правопорушення, спосіб його ймовірного вчинення, тяжкість можливого покарання та інші конкретні обставини провадження підлягають оцінці судом у сукупності з наявними ризиками та відомостями про особу кожного обвинуваченого.

Суд враховує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії особливо тяжких злочинів та передбачає тривале позбавлення волі.

Крім того, характер пред`явленого обвинувачення має істотне значення для оцінки ризиків у цьому кримінальному провадженні, оскільки йдеться про вимагання, а кваліфікація за ч. 4 ст. 189 КК України охоплює особливо небезпечні форми такого діяння, у тому числі вчинення в умовах воєнного стану або із заподіянням тяжкої шкоди потерпілому.

Перспектива призначення тривалого строку позбавлення волі у разі доведення винуватості об`єктивно підвищує ризик ухилення обвинувачених від суду. Суд оцінює цю обставину не як самостійну підставу для тримання під вартою, а у взаємозв`язку з характером висунутого обвинувачення, стадією судового провадження та іншими встановленими обставинами.

Також суд бере до уваги ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків. З огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення та спосіб його ймовірного вчинення можливість такого впливу на цій стадії провадження не може вважатися суто абстрактною. Судовий розгляд триває, а тому забезпечення можливості безперешкодного отримання та безпосереднього дослідження судом показань учасників кримінального провадження залишається процесуально значущим.

Суд також враховує ризик іншого перешкоджання кримінальному провадженню. Характер інкримінованих обвинуваченим дій, їх узгодженість відповідно до сформульованого обвинувачення, а також тяжкість правових наслідків, які можуть настати для обвинувачених у разі постановлення обвинувального вироку, у своїй сукупності свідчать про те, що встановлені раніше ризики на теперішній час не зникли та не зменшилися до такого ступеня, який дозволяв би забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Судом враховані доводи сторони захисту щодо можливості застосування до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 домашнього арешту. Разом із тим домашній арешт, навіть із покладенням передбачених ст. 194 КПК України процесуальних обов`язків, передусім обмежує свободу пересування особи, проте за конкретних обставин цього кримінального провадження не створює достатніх гарантій для нейтралізації встановлених ризиків переховування від суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження та іншого перешкоджання судовому розгляду.

Так само суд не знаходить достатніх підстав вважати, що належна процесуальна поведінка обвинувачених може бути забезпечена застосуванням застави. Майновий характер такого запобіжного заходу та покладення додаткових процесуальних обов`язків за встановлених судом обставин не забезпечують такого ступеня контролю за поведінкою обвинувачених, який був би співмірним з характером та інтенсивністю ризиків, що продовжують існувати.

Таким чином, оцінюючи не окрему обставину, а їх сукупність, а саме характер і тяжкість висунутого обвинувачення, передбачену законом суворість можливого покарання, насильницьку спрямованість інкримінованого діяння, стадію судового провадження, необхідність забезпечення належного дослідження доказів та збереження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд доходить висновку, що на теперішній час тримання під вартою залишається необхідним запобіжним заходом, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для досягнення мети, визначеної кримінальним процесуальним законом.

Вирішуючи питання про можливість визначення застави, суд виходить із положень ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до яких у випадках, передбачених цією нормою, суд має право не визначати розмір застави. З урахуванням конкретних обставин пред`явленого обвинувачення, насильницького характеру інкримінованого діяння та встановлених ризиків суд не вбачає підстав для визначення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 застави як альтернативи триманню під вартою.

За таких обставин клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а строк тримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під вартою слід продовжити на 60 днів без визначення розміру застави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331, 369372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до обвинувачених ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 16.11.2026 року, без визначення розміру застави, утримуючи останніх в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити строк дії ухвали суду до 16.11.2026 року.

Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали суду скерувати на адресу ДУ «Одеський слідчий ізолятор», для виконання.

Апеляційна скарга, на ухвалу суду, може бути подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1