Ухвала суду № 139863695, 18.09.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

18 вересня 2026 року

Єдиний унікальний № 501/2026/26

Провадження № 1-кп/501/194/26

У Х В А Л А

18 вересня 2026 року, м. Чорноморськ

Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12026162160000231 від 22 березня 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Санкт-Петербург, рф, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 та ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор звернулася з клопотанням, в якому просить обрати обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб та визначити розмір застави у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що на розгляді суду перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 та ч. 4 ст. 185 КК України.

Прокурор зазначає, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_5 може переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор зазначає, що неможливо обрати більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений та його захисник проти клопотання прокурора заперечували. Посилались на відсутність підстав для застосування виключного запобіжного заходу. Вважали, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В провадженні суду перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 та ч. 4 ст. 185 КК України. Відповідно до санкції ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення цього злочину передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Тож, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України до ОСОБА_5 може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

18 вересня 2026 року о 10:50 год обвинуваченого ОСОБА_5 було затримано на підставі ухвали Чорноморського міського суду Одеської області від 31 серпня 2026 року у справі № 501/2026/26 про дозвіл на затримання.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

22 березня 2026 року приблизно о 17 годині 02 хвилини, прибувши до магазину «Sinsay» (що належить ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП»), який розташований за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. Захисників України, 5, перебуваючи всередині приміщення магазину, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільний небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, який введений в Україні, у зв`язку з військовою агресією російської Федерації проти України на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року No 64/2022 на території України введено воєнний стан, період якого в подальшому продовжений згідно зі змінами відповідних нормативних актів та триває на даний час, вчинив дії, направлені на таємне викрадення майна, а саме чоловічих штанів марки «Sinsay» моделі «jogger» загальною вартістю 4020 грн. в кількості 5 (п`ять) одиниць та чоловічих штанів марки «Sinsay» моделі «cargo jogger» коричневого кольору вартістю 687 грн. 40 коп. в кількості 1 (однієї) одиниці.

Після чого, ОСОБА_5 , перебуваючи у магазині «Sinsay», що знаходиться за адресою: м. Чорноморськ Одеського р-ну Одеської обл., вул. Захисників України, 5, маючи намір залишити місце скоєння злочину, щоб розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, та прямуючи до виходу з магазину, був зупинений працівником магазину, довести кримінальне правопорушення до кінця не зміг з причин, які не залежали від його волі.

Таким чином, ОСОБА_5 , обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Суд вважає, що направлення обвинувального акту щодо ОСОБА_5 до суду свідчить про існування інформації, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується. В той же час, суд наголошує, що обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій та доведеність його винуватості потребують перевірки і оцінки під час судового розгляду по суті.

Суд також встановив наявність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

- ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, про що свідчить тяжкість покарання (позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років), яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. В той же час, суд виходить з того, що суворість покарання є суттєвим, але не самодостатнім фактором при оцінюванні ризику переховування, а тому враховує також інші обставини, які свідчать про існування цього ризику. Так, кримінальне провадження було призначене до судового розгляду, судові засідання призначалися декілька разів. ОСОБА_5 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань, однак, до суду не прибув. Про причини неприбуття у судове засідання обвинувачений суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв. Тож, суд встановив, що обвинувачений, достеменно знаючи про перебування на розгляді суду кримінального провадження щодо нього, тривалий час до суду не прибував. Твердження обвинуваченого та його захисника про те, що йому зробили операцію і він перебував на лікуванні, суд відхиляє. Так, обвинувачений повідомив, що він перебував на стаціонарному лікуванні на початку серпня 2026 року. Однак до суду він не прибував 15 липня 2026 року, 10 серпня 2026 року, 19 серпня 2026 року. Також він не прибув у підготовчі судові засідання 22 травня 2026 року та 08 червня 2026 року. Після надходження справи до суду 30 квітня 2026 року і до дня розгляду цього клопотання обвинувачений взяв участь лише у двох судових засіданнях, на першому з яких перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння;

- ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, що обвинувачений може вчинити нове кримінальне правопорушення. Так, 28 липня 2026 року до суду направлено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, відповідно до якого можливе кримінальне правопорушення вчинене 14 липня 2026 року.

З цих підстав суд відхиляє доводи обвинуваченого та його захисникапро відсутність ризиків, на які посилається прокурор.

Для запобігання встановленим ризикам суд вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів, зокрема, особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави (окрім як альтернативного запобіжного заходу).

При ухваленні рішення, суд відповідно до ст. 178 КПК України бере до уваги: що покарання, яке загрожує обвинуваченому (позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років) є тяжким; перебування обвинуваченого на стаціонарному лікуванні на початку серпня 2026 року; обвинувачений не має цінного рухомого майна або нерухомого майна; відсутність постійного джерела доходу; обвинувачений не одружений, має неповнолітню доньку, однак, її вихованням не займається та не утримує.

Прокурор також просить визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на час розгляду клопотання становить 66 560,00 грн.

Такий розмір застави не виходить за межі розміру застави, визначеного законодавством щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, є мінімальним розміром.

Тож, враховуючи викладене, встановлені на досудовому слідстві обставини інкримінованого кримінального правопорушення, завершення досудового розслідування, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, наявність ризиків передбачених статтею 177 КПК України, майновий та сімейний стан обвинуваченого, слідчий суддя вважає, що застава у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у мінімальному для тяжких злочинів розмірі, що становить 66 560,00 грн, здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

При цьому, у разі звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави, на нього необхідно покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

З урахуванням викладеного вище, клопотання прокурора слід задовольнити.

Щодо клопотання захисника та обвинуваченого про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, то на переконання суду такий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, з огляду на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та обставин зазначених вище, тому в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 183, 194, 196, 197, 199, 315 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 листопада 2026 року включно.

Взяти обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (який станом на 01 січня 2026 року становить 3328,00 грн), а саме 66 560,00 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) (отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26302945, рахунок отримувача: UA418201720355249001000005435, банк отримувач: ДКСУ м. Київ, код банку отримувача: 820172, сутність платежу застава за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,).

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до суду в цьому кримінальному провадженні, а також виконувати в строк до 13 листопада 2026 року включно, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися із Одеського району без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду протягом дії ухвали.

Запобіжний захід у вигляді застави, у разі внесення застави, діє до його припинення.

Роз`яснити заставодавцю та обвинуваченому, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника адвоката ОСОБА_4 про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Копії ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення чи з дня отримання її копії, якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, а для особи, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя