Ухвала суду № 139863675, 18.09.2026, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1475/26

Провадження № 1-кс/499/147/26

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2026 року селище Іванівка

Слідчий суддя Іванівського районного суду Одеської області судді ОСОБА_1 , за участю учасників кримінального провадження секретаря судового засідання ОСОБА_2 , начальника відділення №1 СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , розглянувши клопотання про арешт тимчасового вилученого майна по кримінальному провадженню № 12026162150000476 від 14.09.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Начальник відділення №1 СВ Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , звернувся до суду із клопотанням про арешт тимчасового вилученого майна по кримінальному провадженню № 12026162150000476 від 14.09.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.

Своє клопотання слідчий обґрунтовує тим, що 13.09.2026 близько о 19:00 годині, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на території підприємства ТОВ кондитерська фабрика «Квітень» за адресою: вул. Шевченка, 1-В, смт Радісне Березівського району Одеської області, під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (завантаження та розвантаження кондитерських товарів у приміщенні виробничого цеху), керуючи технологічним транспортним засобом навантажувачем типу «Кара» жовтого кольору (реєстраційний знак НОМЕР_1 ), діючи необережно, в порушення вимог правил безпеки праці та інструкцій з охорони праці, не переконався у безпеці маневру та здійснив наїзд на прибиральницю вказаного підприємства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в цей момент проходила повз..

Внаслідок вказаного наїзду ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: неповної травматичної ампутації правої стопи, відкритого перелому першої плюсневої кістки, перелому бугра п`яткової кістки, множинних скальпованих ран правої стопи, забійної рани лівої стопи та гомілковостопного суглоба, перелому другої плюсневої кістки лівої стопи, що супроводжувалися травматичним шоком та постгеморагічною анемією важкого ступеня.

Слідчим 14.09.2026 у період часу з 18:35 по 18:56 год. було проведено невідкладний обшук застосуванням відео фіксації, офісного приміщення яке перебуває у користуванні ТОВ «Кондитерська фабрика «Квітень», яке розташоване за адресою: Одеська область, Березівський район, селище Радісне, вулиця Шевченко, 1 В, власником якого є ТОВ «Трапеза», ЄДРПОУ: 38849183.

За результатом обшуку вилучено документ, який має значення для досудового розслідування - журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці ТОВ Кондитерська фабрика «Квітень» цех фасування № 1 розпочатий 02.02.2026, який був запакований до сейф пакету NPU 5500830.

15.09.2026 журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці ТОВ Кондитерська фабрика «Квітень» цех фасування № 1 визнаний речовим доказом, тому слідчий просить накласти арешт.

Слідчий в судовому засіданні наполягав на задоволенні даного клопотання, проте повідомив суд, що ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 17.09.2026 року було відмовлено в узаконенні проведеного несанкціонованого обшуку, під час якого вилучено журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці ТОВ Кондитерська фабрика «Квітень» цех фасування № 1 визнаний речовим доказом. Слідчий долучив копію ухвали.

Розглянув подане клопотання, враховуючи вищевикладене та проаналізувавши норми чинного законодавства, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кримінальним процесуальним законом визначені певні особливості щодо тимчасово вилученого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, зокрема є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди.

Тимчасове вилучення майна відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні майно, яке просить арештувати слідчий, отримане за результатом несанкціонованого обшуку 14.09.2026 у період часу з 18:35 по 18:56 год. офісного приміщення яке перебуває у користуванні ТОВ «Кондитерська фабрика «Квітень», яке розташоване за адресою: Одеська область, Березівський район, селище Радісне, вулиця Шевченко, 1 В, власником якого є ТОВ «Трапеза» - журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці ТОВ Кондитерська фабрика «Квітень» цех фасування № 1 розпочатий 02.02.2026, який був запакований до сейф пакету NPU 5500830.

Також судом встановлено ту обставину, що відповідно до ухвали Іванівського районного суду Одеської області від 17.09.2026 року було відмовлено в узаконенні проведеного несанкціонованого обшуку, під час якого вилучено журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці ТОВ Кондитерська фабрика «Квітень» цех фасування № 1.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Слідчий суддя не вбачає підстав для застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки даний речовий доказ здобутий з порушенням вимог кримінально -пропроцесуального кодексу.

Слідчий суддя доходить висновку, що ініціювання в клопотанні питання про накладення арешту на вилучене під час несакціонованого обшуку, в узаконенні якого відмовлено, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Нормами КПК України не передбачено можливості накладення арешту на майно, яке було вилучене під час огляду, проведеного без ухвали слідчого судді про надання дозволу на здійснення такої слідчої дії, у разі, якщо результати такого огляду не було «легалізовано» невідкладно після його проведення.

З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновків, що клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно не ґрунтується на вимогах закону та фактичних обставинах, відтак за відсутності правових підстав не підлягає задоволенню.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання про арешт тимчасового вилученого майна по кримінальному провадженню № 12026162150000476 від 14.09.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.

Відмова у задоволенні клопотання про арешт майна згідно з ч.3 ст.173 КПК України тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддяОСОБА_6