Рішення № 139863551, 07.09.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/9380/25

Номер провадження 2/495/1429/2026

07 вересня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Шевчук Ю.В.,

при секретарі судового засідання Зінченко С.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Степанівська сільська рада Роздільнянського району Одеської області, як орган опіки та піклування, Роздільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони про визнання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у грудні 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Степанівська сільська рада Роздільнянського району Одеської області, як орган опіки та піклування, Роздільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони про визнання батьківства.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_3 проживала із загиблим солдатом ОСОБА_4 . ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2018 року. У пари народився спільний син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, видане Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 16.01.2021 року, серія НОМЕР_2 . Проте, ОСОБА_6 за життя не встиг подати заяву про визнання батьківства свого сина ОСОБА_8 .

Родина проживала разом за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №188/02-11 від 27.03.2025 року. ОСОБА_9 до мобілізації працював на ринку «Початок» за адресою: АДРЕСА_2 .

Родина вела спільний побут, мала спільний бюджет. Разом займалися домашнім господарством, купували спільно речі щоденного вжитку, побутову техніку, одяг.

В листопаді 2024 року ОСОБА_4 отримав повістку та був мобілізований 22.11.2024 року. Проходив службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1стрілецької роти стрілецького батальйону, звання солдат.

23.12.2024 року в родину прийшла страшна звістка про загибель ОСОБА_4 а саме сповіщення сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого), датоване 23.12.2024 року, вих. №9640 про те, що солдат ОСОБА_4 , 1995 року народження, стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час скиду з БпЛА невідомого вибухового пристрою противником поблизу населеного пункту Міньківка, Бахмутського району, Донецької області.

Родина жила дружно, любили та поважали один одного та спільного сина. Більше того, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 планували одружитись, що підтверджує їх листування. Міцність родинних зв`язків також свідчить той факт, що рідний брат ОСОБА_6 ОСОБА_10 є хрещеним батьком ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про хрещення, складеного в квітні 2021 року.

Наразі постає нагальність у позивачки визнати факт батьківства між її дитиною ОСОБА_8 та його загиблим батьком для подальшого оформлення всіх необхідних документів, соціальних виплат, пенсії про втраті годувальника.

Частиною 1 ст. 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»:

Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст.135 СК.

Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) як заінтересовані особи».

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

18.04.2025 року позивач вже зверталась до Роздільнянського районного суду Одеської області із заявою про встановлення юридичного факту, в тому числі й встановлення батьківства (справа № 511/1269/25).

Із заявою про встановлення факту було скеровано до суду заяву ОСОБА_2 про визнання як матері загиблого сина поданих до суду вимог. Разом з тим, ОСОБА_2 разом із позивачкою та ОСОБА_11 24.04.2025 року звернулись до лабораторії та пройшли ДНК тест.

30.04.2025 року було відкрито окреме провадження в справі 511/1269/25.

12.05.2025 року отримано результати тестування у вигляді Висновку про біологічну спорідненість MGU1950 та визначеною спорідненістю на рівні 99,99945333996%.

14.07.2025 року ОСОБА_2 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про призначення одноразової грошової допомоги. В графі про інших членів сім`ї та утриманців загиблого (померлого) вказала власноруч: ОСОБА_12 та ОСОБА_7 .

На наступний день 15.07.2025 року ОСОБА_2 наполягла на прийнятті в ІНФОРМАЦІЯ_3 другої заяви на виплату їй одноразової грошової допомоги, де в графі про інших членів сім`ї та утриманців загиблого (померлого) вже вказала власноруч: ОСОБА_7 .

Однак, в процесі розгляду справи № 511/1269/25 в суді ОСОБА_2 відмовилась від своєї нотаріально складеної заяви р.н. 488 від 24.04.2025 року, а також не визнала результати ДНК дослідження, посилалась через свого представника про те, що визнає лише результати державної експертної установи. Крім того повідомила суду про те, що заяви в ТЦК із зазначенням своєї колишньої невістки та її сина вказала лише під диктовку працівника ТЦК.

Зважаючи на спір про право в справі № 511/1269/25 ухвалою Роздільнянського районного суду міста Одеси від 26.11.2025 року заява залишена без розгляду, роз`яснено право звернення до суду в порядку позовного провадження.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 змінила своє відношення до описаних подій та не визнає факту батьківства загиблого ОСОБА_6 по відношенню до його сина ОСОБА_8 , позивачка змушена звертатись до суду в порядку позовного провадження.

Стислий виклад позиції позивача

Відповідач не погоджується з позовними вимогами та обставинами викладеними в позовній заяві з огляду на наступне.

Посилання позивача на факт постійного спільного проживання з сином відповідача - ОСОБА_4 , не відповідає дійсності, оскільки до проходження військової служби ОСОБА_4 проживав на орендованій квартирі зі свої рідним братом та співмешканкою, що підтверджується довідкою від 09.06.2025 року, договором оренди та спростовує доводи позивача.

Крім того, як стверджує позивач, з ОСОБА_4 вона проживала з 2018 року, а дитина народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому ним відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 125 СК України не подано заяву про визнання батьківства, ні після народження дитини, ні за 4 роки до загибелі у листопаді 2024 року.

Позивач звернулась до суду з метою в подальшому отримання права на виплати після смерті загиблого, під час виконання бойових завдань, ОСОБА_4 .

Враховуючи відсутність волевиявлення, за життя ОСОБА_4 на укладення шлюбу з ОСОБА_12 та не визнання ним батьківства тривалий час (понад 4 роки) на дитину відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 125 СК України, не складання заповіту на зазначених осіб свідчить про безпідставність заявлених вимог.

На підтвердження факту походження дитини від ОСОБА_4 заявницею надано до суду висновок про біологічну спорідненість № МGU1950 від 12.05.2025. Проте відповідач зазначає, що поданий позивачем висновок не відповідає вимогам статей 77-80 ЦПК України, оскільки ґрунтується на припущеннях, не містить достовірної інформації щодо предмету доказування у справі, зразки ДНК відібрані не у процесуальний спосіб встановлений вимогами закону та їх походження є сумнівним.

Щодо нотаріально завіреної заяви ОСОБА_2 , зазначає, що відповідач є юридично не обізнаною особою, яка перебувала у стресовому стані після загибелі сина, позивачкою введено в оману щодо необхідності підписання цієї заяви зміст якої не було доведено до відома ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_2 заперечує факт батьківства її сина, оскільки він сам за життя не визнав себе його біологічним батьком.

Процесуальні дії у суді

Ухвалою судді від 10.12.2025 по справі відкрито загальне позовне провадження.

24.03.2026 від представника відповідача адвоката Дудчак П.В. надійшов відзив на позовну заяву, зміст якого викладено в описовій частині рішення.

Ухвалою суду від 22.04.2026 клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи було задоволено та призначено по справі судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу.

15.06.2026 на адресу суду надійшов висновок експерта.

Ухвалою суду від 25.06.2026 провадження по справі поновлено.

Підстави розгляду справи за відсутності сторін

Позивач у судове засідання не з`явилася, проте її представник адвокат Павленко А.Л. подала до суду заяву, якою просила розгляд справи проводити за їх відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, проте її представник адвокат Дудчак П.В. подала до суду заяву про розгляд справи без участі, у якій вказала, що враховуючи висновок експерта № 164-МГ від 04.06.2026 про те, що ОСОБА_4 є біологічним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просить розгляд справи провести без участі відповідача та представника відповідача. Позовні вимоги визнають та просять задовольнити.

Треті особи у судове засідання, будучи повідомленими, не з`явилися.

Від військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про розгляд справи без участі представника військової частини, щодо вирішення позову покладаються на розсуд суду.

Роздільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області також подав заяву про розгляд справи за відсутності представника відділу відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За змістом ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Положенням ч. 3 та ч. 4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 206 цього Кодексу.

Враховуючи те, що позивач позовні вимоги підтримує, а відповідач їх визнає повністю, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення у підготовчому судовому засіданні за наявними матеріалами, в порядку ст. 200, 206 ЦПК України.

За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати за відсутності відповідача та третіх осіб на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для ухвалення рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено та матеріалами підтверджено, що ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками дитини записані: ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 16 січня 2021 року Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 12.

Позивачка 06 жовтня 2025 року одружилася, внаслідок чого у неї змінилося прізвище з « ОСОБА_14 » на « ОСОБА_15 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 06.10.2025.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується дослідженими судом: копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 02.01.2025; копією сповіщення сім`ї № 471, згідно з яким ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час скиду БпЛА невідомого вибухового пристрою противником поблизу н.п. Міньківка, Бахмутського району, Донецької області; копією довідки про причину смерті; копією Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2025 № 4; копією витягу із наказу командира НОМЕР_5 окремої механізованої бригади № 43-РС від 24 лютого 2025 року.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 26.11.2025 заяву ОСОБА_16 залишено без розгляду через наявний спір про право в справі № 511/1269/25 та роз`яснено право звернення до суду в порядку позовного провадження.

Відповідно до висновку експерта № 164-МГ судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; вірогідність того, що ОСОБА_4 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,999999 %.

Нормативно-правове обґрунтування та релевантна судова практика

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України).

Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.

Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану (постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22, від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22).

Тлумачення статті 130 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Разом з тим, підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України, які мають оцінюватися в їх сукупності (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 квітня 2019 року у справі «Міфсуд проти Мальти», заява № 62257/15, зазначено, що ДНК-тест це науковий метод для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Відповідно до ст. 134 СК Українина підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану, вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Відповідно до абз. 11 п. 20 гл. 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п. 2.13.1 Розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про визнання батьківства (материнства).

Відповідно до п. 2.16.4 Розділу ІІ вказаних Правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Висновок суду

Обов`язок з доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частинами першою третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Національні органи влади, дозволяючи або відхиляючи заяву (позов) про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Krisztian Barnabas Toth v. Hungary», № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33).

В даній категорії справ доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги (постанова ВС від 21.03.2018 у справі №543/738/16-ц).

Звертаючись до суду із позовом позивач посилалася на факт її спільного проживання, певний проміжок часу, з ОСОБА_4 , а також народження їх спільної дитини - сина ОСОБА_7 .

До заяви додані фотознімки померлого ОСОБА_4 з ОСОБА_1 , та сином ОСОБА_7 , скріншоти з месенджерів, копії виписки з банку.

За результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи було надано висновок експерта № 164-МГ, згідно з яким вірогідність того, що ОСОБА_4 , може бути батьком ОСОБА_7 , матір`ю якого є ОСОБА_1 , складає не менше ніж 99,999999 %.

Доказів на спростування висновку експерта відповідач не надала, а навпаки ввраховуючи вказаний висновок експерта про те що ОСОБА_4 є біологічним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач визнала позовні вимоги.

Висновок суду, про наявність достатніх доказів для встановлення факту батьківства ОСОБА_4 , що загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача підставні і в судовому засіданні доведені, а тому позов слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 128, 134, 135 СК України, ст. 76-81, 258, 259, 263-65, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Степанівська сільська рада Роздільнянського району Одеської області, як орган опіки та піклування, Роздільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони про визнання батьківства - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_9 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України.

Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого рішення суду після набрання законної сили є підставою для внесення відповідним відділом державної реєстрації актів цивільного стану України змін до актового запису про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Роздільна, актовий запис №12 від 16.01.2021 року, зареєстрований Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виключивши з актового запису про його народження відомості про батька « ОСОБА_13 , громадянин України», в графі «відомості про батька» зазначити: « ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженець міста Нальчик Кабардіно-Балканська Республіка, російська федерація, громадянин України».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ; РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ; РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

- Степанівська сільська рада Роздільнянського району Одеської області як орган опіки та піклування (код ЄДРПОУ 04527193, адреса: 67430, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с.Степанівка, вул.Дружби, буд. 27);

- Роздільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області (код ЄДРПОУ 23212225, адреса місцезнаходження: Одеська область, місто Роздільна, вулиця Муніципальна, б.17);

- Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 );

- Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ-168, пр-т Повітряних сил України, 6).

Повний текст судового рішення складено 17.09.2026.

Суддя Юлія ШЕВЧУК