Рішення № 139863430, 17.09.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3908/26

н\п 2/490/3299/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Зубко Б.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, про визнання права власності, у якій позивач просить визнати за ним право власності в прядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з: Житловий будинок (літ. А-10, житлова площа 58,9 кв.м., загальна площа 119,3 кв.м.; Господарська будівля (літ.Б); Погріб (літ.Бпд); Навіс (літ.Г); Сарай (літ.Д); Вбиральня(літ.Е); Бесідка (літ.Ж); Споруди (№1, 5, 6, 9); Огорожі (№2, 3, 4, 7, 8).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач є спадкоємцем свого батька ОСОБА_2 , 1950 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач звертався до нотаріальної контори, проте отримав постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії від 08.04.2026 року державного нотаріуса Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області, Ткаченко Ю.Г. У постанові приватним нотаріусом зазначено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яка була отримана в результаті безпосереднього доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав ,а також повідомлення Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 19.02.2026 року №2-366, право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Спадкове майно складається з житлового будинку за АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що за викладених обставин у позові, його право на оформлення та отримання спадщини може бути захищено судом, шляхом визнання за ним права власності на майно, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_2 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

30.04.2026 року матеріали справи передано на розгляд судді.

Ухвалою судді від 05 травня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, почато підготовче провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

25.05.2026 року від представниці Миколаївської міської ради надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

01.06.2026 року представницею відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому остання просить розглядати справу за відсутності представника Миколаївської міської ради та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Представниця зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 за життя набув право власності на спірний житловий будинок та господарські споруди відповідно до вимог законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Сам факт користування нерухомим майном, проживання у ньому, виготовлення технічного паспорта, проведення інвентаризації або наявність підключення до інженерних мереж не є належним доказом виникнення права власності на об`єкт нерухомого майна. Із змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що спадкодавець за життя не оформив право власності на спірне нерухоме майно у встановленому порядку, а відтак таке майно не увійшло до складу спадщини. Також із позовної заяви вбачається відсутність належних правовстановлюючих документів, які б підтверджували виникнення у спадкодавця права власності на спірний об`єкт нерухомості.

Вказує, що надані позивачем документи у своїй сукупності не підтверджують виникнення у спадкодавця права власності на спірний об`єкт нерухомості. Крім того, позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження родинних відносин зі спадкодавцем, що має істотне значення для правильного вирішення спору та безпосередньо впливає на наявність у позивача права на спадкування.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.07.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

В позовній заяві позивач просив розглядати справу за його відсутності (а.с. 4).

В матеріалах справи міститься заява представниці відповідача від 29.05.2026 року про розгляд справи за відсутності представника Миколаївської міської ради (а.с. 47).

Суд зазначає, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 12.06.2012 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.04.2026 року, яка винесена державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області, Лупенку Р.Ю. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з житлового будинку за АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що документів,які підтверджують право власності спадкодавця на вказане вище майно, надано не було. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яка була отримана в результаті безпосереднього доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав ,а також повідомлення Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 19.02.2026 року №2-366, право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Відповідно до копії виписки з протокола №1 загального звітно-виборчого збору членів колгоспу імені Кірова від 24.01.1987 року, вирішено зняти 0,10 га з ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 та передати ОСОБА_4 для будування житлового будинку.

З копії робочої документації ПГ-329.06.00-ЕС, вбачається, що ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 підключив електромережу (на використання електроенергії для електропостачання) до вищезазначеного будинку, що підтверджується технічними умовами ВАТ «Енергопостачальна компанія» від 27.04.2006 року №02/515.

На замовлення позивача від 19.01.2026 року №2-366 комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» проведено поточні інвентаризаційні роботи житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , щодо якого відсутня інформація щодо реєстрації права власності, що підтверджується копією вищезазначеної довідки.

За результатами обстеження станом на 19.01.2026 року встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташовані: Житловий будинок (літ. А-1), житлова площа 58,9кв.м., загальна площа 119,3 кв.м.; Господарська будівля (літ. Б); Погріб (літ. Бпд); Навіс (літ. Г); Сарай (літ. Д); Вбиральня (літ. Е); Бесідка (літ. Ж); Споруди (№1, 5, 6, 9); Огорожі (№2, 3, 4, 7, 8).

Також в довідці від 19.02.2026 року №2-366 зазначено, що об`єкти самочинного будівництва відсутні. Погріб літ. Бпд, навіс літ. Г, вбиральня літ. Е, бесідка літ. Ж - не потребує дозволу на введення об`єкту в експлуатацію, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. №406.

Житловий будинок літ. А-1 (1985р.) житлова площа 58,9кв.м., загальна площа 119,3 кв.м., господарська будівля літ.Б (1987р.), сарай літ. Д (1987р.) у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до серпня 1992 року, не потребують введення в експлуатацію.

Крім цього, на замовлення позивача був виготовлений технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та проведено оцінку цього нерухомого майна, з яких вбачається, що до складу об`єкту оцінки входять вищевказані житловий будинок та споруди. Ринкова (оціночна) вартість об`єкту оцінки становить 794500,00 гривень. Вказане підтверджується копією технічного паспорту від 19.02.2026 року та копією висновку про вартість майна проведеним ТОВ «Антан-Юг» 20.04.2026 року.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи;

Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позовом є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України - способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов`язані із набуттям права власності на спадкове майно.

Так, частиною першою статті 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Суд погоджується з позицією позивача та таке підтверджується матеріалами справи, що житловий будинок по АДРЕСА_1 був побудований та знаходився у користування та володінні батька позивача, який проживав у цьому будинку, та спадкоємці ОСОБА_2 успадковують право на вказаний будинок.

Натомість вирішуючи вимогу позивача про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з: Житловий будинок (літ. А-10, житлова площа 58,9 кв.м., загальна площа 119,3 кв.м.; Господарська будівля (літ.Б); Погріб (літ.Бпд); Навіс (літ.Г); Сарай (літ.Д); Вбиральня(літ.Е); Бесідка (літ.Ж); Споруди (№1, 5, 6, 9); Огорожі (№2, 3, 4, 7, 8), суд зазначає таке.

Так, частинами першою та другою статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Таким чином, спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася в день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статею 1223 ЦК України встановлено таке: право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

При цьому, частиною першою статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З урахуванням наведеного, позивач - ОСОБА_1 одержав право на спадкування за законом після смерті свого батька ОСОБА_2 та право на спадкування виникло у день відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом враховано положення частин першої, третьої - четвертої статті 1268 ЦК України, якою встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Позивачем не надано суду доказів, що він як спадкоємець, постійно проживав із спадкодавцем ОСОБА_2 , також позивачем не надано доказів, що він - ОСОБА_1 є недієздатною особою, а також особою, цивільна дієздатність якої обмежена. З урахуванням наведеного позивачем не доведено що він є таким що прийняв спадщину на підставі статті 1268 ЦК України.

Статтею 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

При цьому, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини - частина перша статті 1270 ЦК України.

Таким чином, позивач як особа, яка бажає прийняти спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 , мав подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, при чому така мала бути подана у строк шість місяців з часу відкриття спадщини, тобто з 08.06.2021 року по 08.12.2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до нотаріуса для оформлення своїх спадкових справ лише 08.04.2026 року. Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт подання нотаріусу в період з 08.06.2021 року по 08.12.2021 року заяви про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_2 .

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини встановлені статтею 1272 ЦК України, згідно частини першої вказаної статті - якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

При цьому, позивачем не надано суду рішення суду яким, у відповідності до положень частини третьої статті 1272 ЦК України, позивачу визначено додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

На суд покладено обов`язок вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб. У той же час, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Такі правові висновки є усталеними та знаходять втілення, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №908/2637/20, від 29.09.2021 у справі №910/17079/19, від 16.09.2021 у справі №922/3059/16, від 26.01.2021 у справі №923/722/19, від 29.10.2020 у справі №917/814/16, від 29.01.2020 у справі №904/5265/18, від 28.01.2020 у справі №912/653/19, від 06.11.2019 у справі №909/51/19, від 25.06.2019 у справі №5023/5836/12, від 19.06.2019 у справі № 910/19581/16, від 05.06.2019 у справі №909/452/18, від 18.03.2019 у справі №908/1165/17, від 06.12.2018 у справі №902/1592/15.

При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову, наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Надані позивачем документи у своїй сукупності не підтверджують виникнення у спадкодавця права власності на спірний об`єкт нерухомості.

З огляду на вищенаведене, суд приходить висновку, що у задоволенні позову про визнання права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 19, 76-81, 247, 258, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Саламатін О.В.