Рішення № 139863392, 18.09.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 945/523/26

н\п 2/490/3740/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Зубко Б.Г., позивачки ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

09.03.2026 року до Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дружини 1/4 частини доходу, починаючи з дня подання позову і до відновлення непрацездатності позивачки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі. Вказує, 14.02.2026 року їй було проведено складну операцію на хребті (транспедикулярна інструментація L4-L5-S1). Після операції позивачці рекомендовано обмеження фізичних навантажень строком 6 місяців. На даний час вона потребує лікування та реабілітації, не має можливості повноцінно працювати та забезпечувати себе матеріально. Зазначає, що відповідач є діючим військовослужбовцем та отримує грошове забезпечення. Добровільно надавати матеріальну допомогу відмовляється, за такого позивачка була змушена звернутися до суду.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21.04.2026 року вищезазначену позовну заяву було передано на розгляд за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

26.05.2026 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.05.2026 року вищезазначену позовну заяву було залишено без руху.

02.06.2026 року позивачкою було усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 05.06.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.07.2026 року.

05.06.2026 року Миколаївський районний суд Миколаївської області надіслав на адресу суду для доручення до матеріалів справи, додаткові пояснення позивачки, які надійшли 03.06.2026 року.

11.06.2026 року від представниці відповідача ОСОБА_2 , адвоката Бінерт А.О., до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представниця просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, з наступних підстав.

Представниця зазначає, що відповідач не заперечує стосовно того, що між ним та позивачкою зареєстрованого шлюб 24.12.2024 року. Спільних дітей від даного шлюбу у сторін немає. Вказує, що на разі шлюбні відносини між сторонами припинені. У травні 2026 року відповідачем подано позовну заяву про розірвання шлюбу до Центрального районного суду м. Миколаєва. На цей час справа № 490/4875/26 про розірвання шлюбу зареєстрована та перебуває на розгляді суду.

Представниця вказує, що протягом спільного проживання та майже до моменту звільнення з військової служби відповідач повністю забезпечував позивачку матеріально, оскільки позивачка не працювала та не працює. Відповідач не ухилявся від надання матеріальної допомоги дружині та фактично утримував її за рахунок власних доходів. Крім того, відповідачем повністю оплачено операцію позивачки на хребті, проведену 14.02.2026 року в розмірі 98 000 грн. Також надавав іншу матеріальну допомогу в межах своїх фінансових можливостей. В травні 2025 року під час захисту Батьківщини відповідач отримав вогнепальне дотичне осколкове непроникаюче черепно-мозкове поранення з вхідними отворами в лівій скроневій ділянці, ЗГМ ІІ ст., геморагічний забій лівої скроневої частки, сабдуральна гематома малого об`єму зліва, стан після ПХО, багатоуламковий перелом нижньої щелепи з дефектом кісткової тканини, ВОСП м`яких тканин обличчя. Акабуротравма. Розрив обох барабаних перетинок, ВОСП правого та лівого передпліччя. У зазначений період позивачка фактично не брала участі у вирішенні питань, пов`язаних з лікуванням, реабілітацією та відновленням здоров`я відповідача, не цікавилася належним чином його фізичним станом та потребами. Саме ці обставини стали однією з причин припинення шлюбних відносин між сторонами.

Окрім основного діагнозу, відповідач має тридцять один супутній діагноз, що свідчить про суттєве погіршення стану здоров`я та необхідність постійного медичного нагляду, лікування і реабілітації. Таким чином, представниця звертає увагу на те, що на теперішній час саме відповідач є особою з інвалідністю, яка потребує тривалого лікування, реабілітації та значних матеріальних витрат на підтримання стану здоров`я.

Зазначає, що на даний час відповідач фактично не має доходів. Пенсія йому ще не призначена, а розмір майбутніх пенсійних виплат невідомий. У разі її призначення такі кошти будуть спрямовані виключно на забезпечення базових потреб відповідача, зокрема придбання продуктів харчування, оплату лікування, післяопераційної реабілітації та інших необхідних витрат, пов`язаних зі станом його здоров`я.

Крім цього, вказує, що посилання позивачки на рекомендації лікаря щодо обмеження фізичного навантаження не є доказом непрацездатності, оскільки такі рекомендації визначають лише режим лікування та реабілітації, проте не свідчать про повну втрату працездатності або неможливість здійснення трудової діяльності в умовах, що не пов`язані з фізичним навантаженням, зокрема виконання інтелектуальної чи іншої роботи.

Також представниця просить суд взяти до уваги той факт, що позивачка додала до позовної заяви свідоцтво про народження неповнолітньої дитини. Відповідач не є батьком зазначеної дитини, а тому обов`язок щодо її утримання відповідного до вимог сімейного законодавства покладається на її біологічного батька.

За таких обставин зазначає, що твердження позивачки про наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти на її утримання без урахування його стану здоров`я, потреб у лікуванні та реабілітації є безпідставними, а тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

12.06.2026 року позивачкою до суду подано відповідь на відзив, в якому вона зазначає, що не погоджується з твердженнями відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву з наступних підстав.

Зазначає, що після операції тривалий час проходить лікування та реабілітацію, у позивачки наявні стійкі обмеження рухливості, постійний больовий синдром, труднощі при ходьбі, перебуванні у положенні сидячи та стоячи, а також необхідність подальшого лікування та реабілітації. У зв`язку з труднощами з пересуванням не може повноцінно працювати і забезпечувати себе самостійно.

Позивачка звертає увагу, що приблизно через два тижні після проведення операції відповідач фактично залишив її без належної підтримки та допомоги у період, коли вона перебувала у тяжкому фізичному стані та потребувала стороннього догляду, лікування і реабілітації. Після припинення спільного проживання позивачка неодноразово зверталася до відповідача з проханнями надати матеріальну допомогу на придбання лікарських засобів, проходження лікування, оплату житла та забезпечення найнеобхідніших потреб. Через тяжкий стан здоров`я після операції, відсутність можливості працювати та складне матеріальне становище, позивачка була змушена просити у відповідача кошти навіть на продукти харчування. Однак її звернення були фактично проігноровані.

Вказує, що унаслідок відсутності належної матеріальної підтримки та скрутного матеріального становища, була змушена реалізовувати належне їй особисте майно для забезпечення базових життєвих потреб, зокрема, для оплати житла та покриття витрат на проживання, позивачка здала до ломбарду свої ювелірні вироби, а саме обручку та каблучку, подаровану відповідачем під час освідчення.

Крім того, позивачка не погоджується з твердженням відповідача про відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу. У період, коли вона перебувала після операції у тяжкому стані та зверталася до нього по допомогу, відповідач мав значні грошові кошти, зокрема кошти у сумі близько 214000 гривень, розміщених на банківському рахунку, а також заощадження в іноземній валюті. Зазначає, що твердження відповідача про те, що позивачка не цікавилася його станом здоров`я та не брала участі у його лікуванні після поранення, не відповідають дійсності, адже після отриманого ним поранення вона перебувала поруч із ним, підтримувала його та допомагала під час лікування і реабілітації.

Позивачка не заперечую факт наявності у відповідача захворювань та встановлення інвалідності, проте звертає увагу, що сама по собі наявність інвалідності не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову та не спростовує моєї потреби у матеріальній допомозі. За такого наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, окрім відповіді на відзив, позивачкою 12.06.2026 року було подано клопотання про доручення доказів, зокрема: копію листування між нею та відповідачем, копію документа з ломбарду та фотознімок, що підтверджує участь позивачки у догляді за відповідачем під час його лікування.

19.06.2026 року представницею відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

В обґрунтування представниця зазначає, що ОСОБА_2 звільнений з військової служби Збройних Сил України, тому офіційного доходу в нього немає, а отже на разі його матеріальне становище суттєво змінилося. Крім цього, компенсація по пораненню не була призначена, більш того зазначає, що Постанова № 146 прямо виключає "вихідну допомогу при звільненні" з переліку доходів для утримання аліментів. Одноразова грошова допомога військовослужбовцям за своєю суттю є саме таким видом виплати, яка не має постійного характеру.

Представниця вказує, що відповідач є особою з другою групою інвалідності, яка потребує стороннього догляду, а отже ця група є не робочою. Він є непрацездатною особою, що сам потребує фінансової підтримки, що підтверджується наданими доказами до суду. Родичі, які могли б надавати матеріальну підтримку, відсутні. Батьки відповідача є особами похилого віку, пенсіонерами, мають хронічні захворювання та проживають на тимчасово окупованій території України, у зв`язку з чим не мають можливості надавати фінансову допомогу. Усі витрати, пов`язані із забезпеченням життєво необхідних потреб, зокрема на харчування, оплату житлово-комунальних послуг, лікування та проходження реабілітаційних заходів, він змушений здійснювати самостійно за рахунок власних коштів.

За таких обставин відповідач не має можливості надавати утримання позивачці, оскільки звільнений з військової служби у Збройних Силах України та є непрацездатною особою з інвалідністю II неробочої групи. Витрати на його реабілітацію та відновлення стану здоров`я наразі є значними та можуть обчислюватися не десятками, а сотнями тисяч гривень. Крім того, відповідач не отримує пенсійного забезпечення, не має постійних джерел доходу та сам потребує стороннього догляду, матеріальної допомоги і безперервного лікування. Витрати на підтримання стану його здоров`я є значними, регулярними та мають постійний характер, що істотно обмежує його матеріальні можливості щодо надання утримання іншим особам.

22.06.2026 року від позивачки надійшли додаткові пояснення, згідно яких, позивачка просить суд врахувати наведені обставини та надані докази під час розгляду справи, та наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

22.06.2026 року позивачкою до суду подано клопотання про витребування доказів, згідно якого позивачка просить суд: витребувати у АТ КБ "ПриватБанк" відомості щодо рахунків відповідача ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 , а також інформацію про наявність інших банківських рахунків та депозитів, якщо такі будуть встановлені судом у порядку, передбаченому законом про: відкриті на його ім`я поточні, карткові, депозитні та інші рахунки; наявність депозитних договорів та суми коштів, розміщених на депозитних рахунках; - залишки коштів на рахунках; виписки про рух коштів по рахунках із відображенням усіх надходжень, переказів, зняття готівки та списань за період з 14 лютого 2026 року по день надання відповіді суду; інформацію про закриті рахунки за вказаний період та залишки коштів на момент їх закриття.

24.06.2026 року від позивачки надійшли додаткові пояснення у справі, згідно яких, позивачка звертає увагу суду, що її стан здоров`я залишається тяжким та потребує подальшого лікування і медикаментозної терапії. Лікарями надано відповідні рекомендації щодо лікування та призначено лікарські засоби. Разом з тим, через відсутність роботи, постійного доходу та будь-якої матеріальної підтримки з боку відповідача, вона не має фінансової можливості придбати призначені лікарські та забезпечити належне лікування. Крім цього, позивачка просить суд долучити до матеріалів справи медичні документи.

01.07.2026 року від представниці відповідача надійшло клопотання про доручення доказів, в якому остання просить долучити до матеріалів справи докази, які підтверджують, що стан здоров`я відповідача залишається тяжким та потребує подальшого лікування і медикаментозної терапії та є доказом того, що він сам потребує матеріальної підтримки так як є непрацездатною особою з ІІ неробочою групою інвалідності, потребує стороннього догляду та пожиттєвого відновлення здоров`я.

В судове засідання представниця відповідача не з`явилася, 02.07.2026 року подала до суду заяву про проведення розгляду справи за відсутності відповідача та його представника, за наявними в матеріалах доказами. Зазначила, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні позивачка підтримала заявлене нею клопотання про витребування доказів.

Ухвалою судe від 07.07.2026 року, клопотання позивачки про витребування доказів було задоволено частково та витребувано у АТ КБ "ПриватБанк" ( код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д) такі докази: відомості щодо рахунків відповідача ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 , які відкриті (були відкриті) на його ім`я у АТ КБ "ПриватБанк" за період з 14 лютого 2026 року по день надання відповіді суду; інформацію про рух коштів на рахунках відповідача ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 , які відкриті (були відкриті) на його ім`я у АТ КБ "ПриватБанк" за період з 14 лютого 2026 року по день надання відповіді суду. Крім цього, оголошено перерву в судовому засіданні до 07.08.2026 року.

В судове засідання 07.08.2026 року представниця відповідача не з`явилася. 04.08.2026 року подала заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника, при розгляді справи просила врахувати позицію викладену відповідачем та його представницею у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

На підставі ст. 240 ЦПК України, в судовому засіданні 07.08.2026 року була оголошена перерва до 27.08.2026 року у зв`язку з ненадходження відповіді від банку на виконання ухвали суду.

В судове засідання 27.08.2026 року відповідач ОСОБА_2 , та його представниця ОСОБА_3 , не з`явилися, 25.08.2026 року подали до суду заяву, в якій просили розгляд справи проводити за відсутності відповідача та його представника, відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У зв`язку з ненадходженням відповіді від банку на виконання ухвали суду від 07.07.2026 року, в судовому засіданні 27.08.2026 року оголошено перерву до 15.09.2026 року.

03.09.2026 року на виконання ухвали суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшла інформація стосовно рахунків, які були відкриті за період з 14.02.2026 року по день надання відповіді щодо ОСОБА_2 .

Згідно відповіді, у відповідача відкриті наступні рахунки: НОМЕР_2 (№ НОМЕР_3 ), НОМЕР_4 (№ НОМЕР_5 ), НОМЕР_6 (№ НОМЕР_7 ) та НОМЕР_8 (№ НОМЕР_9 ).

Відповідно до виписки за договором №б/н за період 14.02.2026 28.08.2026 року, 26.02.2026 року за карткою НОМЕР_9 , було відкрито депозит у сумі 210 000,00 грн. 12.06.2026 року ОСОБА_2 було знято депозит у сумі 210 000,00 грн, залишок після операції станом на 27.06.2026 року 0,00 грн.

Відповідно до виписки за договором №б/н за період 14.02.2026 28.08.2026 року за карткою НОМЕР_5 , ОСОБА_2 10.07.2026 року отримав виплату за державною програмою допомога на спорт у розмірі 1500,00 грн., 03.08.2026 року з картки НОМЕР_3 ОСОБА_2 були зняті кошти у розмірі 1490,00 грн., залишок після операції 10,00 грн.

08.09.2026 року від позивачки до суду надійшли додаткові пояснення у справі в яких, позивачка зазначає, що їй було встановлено 3-ю групу інвалідності, та просить долучити до матеріалів справи медичні документи, які це підтверджують.

11.09.2026 року представницею відповідача до суду подано додаткові пояснення у справі, згідно яких, повідомлено суд, що станом на день поданання даної заяви, відповідачу, як ветерану війни та особі з інвалідністю 2 групи при виконанні обов`язків в/с призначена пенсія по інвалідності в розмірі 22909,23 грн. Зазначає, що ця пенсія є єдиним фіксованим і обмеженим джерелом існування відповідача. На ці кошти ОСОБА_2 орендує житло, сплачує комунальні послуги, купує продукти харчування, ліки та в разі необхідності витрачає на проїзд в інші населенні пункти для проведення обстежень та планування оперативних втручань.

При цьому представниця звертає увагу суду, що позивачці встановлена 3 група інвалідності, та відповідно до Витягу з рішення ЕКОПФО, наданого позивачкою, потреба у сторонньому догляді за нею не встановлена. 3 група інвалідності, яка призначена позивачці, вважається робочою, а тому позивач має об`єктивну можливість здійснювати трудову діяльність в полегшених умовах, отримуючи дохід та самостійно забезпечувати свої життєві потреби, що виключає стан безпорадності чи повної фінансової залежності від інших осіб.

За такого, представниця відповідача зазначає, що намагання позивачки покращити своє матеріальне становище за рахунок відповідача є безпідставним, оскільки позивачка має прадездатний потенціал, тоді як відповідач є повністю залежним від своїх медичних витрат та не має можливості збільшити свій дохід на відміну від позивача.

14.09.2026 року представниця відповідача подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за відсутності відповідача та його представниці. Здійснити розгляд справи за наявними в матеріалами справи доказами та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

14.09.2026 року позивачка подала до суду додаткові пояснення у справі, згідно яких звертає увагу суду, що розмір її пенсії по інвалідності становить 3406 грн на місяць. При цьому позивачка несе необхідні витрати на проживання, харчування та лікування, проживає у найманому житлі, з вартістю оренди у розмірі 5000 грн на місяць. Зазначає, що відповідач отримує пенсію у роззмірі 22909,23 грн на місяць. За такого, просила врахувати надані пояснення та долучити до матеріалів справи докази.

В судове засідання 15.09.2026 року відповідач та його представниця не з`явилися. Представниця відповідача ОСОБА_2 , подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за відсутності відповідача та його представниці. Здійснити розгляд справи за наявними в матеріалами справи доказами та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивачка в судовому засіданні 15.09.2026 року позов підтримала повністю з обставин наведених у ньому, просила позов задовольнити повністю.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, проаналізувавши аргументи сторі наведені ними в заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

24.12.2024 року Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №323. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 », що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_10 , виданого 24.12.2024 року.

Згідно до копії посвідчення серії НОМЕР_11 , 30.01.2024 року, виданої відділом персоналу штабу ВЧ НОМЕР_12 , ОСОБА_2 є ветераном війни - учасником бойових дій.

Відповідно до копії виписки із медичної карти №2117/85 стаціонарного хворого, ОСОБА_1 , має грижу L3-L4, помірний стеноз L4-L5 та больовий синдром. 14.02.2026 року проведено операцію транспедикулярна інструментація L4-L5-S1. Загальний стан пацієнта при виписці ближче до задовільного, скарги на біль в ділянці п/о рани, періодичний дискомфорт в лівій сідниці при фізичній активності.

З копії довідки №3 (на вимогу), виданої 16.02.2026 року КНП «Миколаївська обласна клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради, центр хірургії голови та шиї, встановлено, що ОСОБА_1 , знаходиться на стаціонарному обстеженні та лікуванні в ЩЛХ відділенні Центру хірургії голови та шиї в період з 14.02.2026 року по дату видачі довідки.

Відповідно до копії виписки із медичної карти №3153 стаціонарного хворого, ОСОБА_1 , надано рекомендації з реабілітаційного лікування, а саме: обмеження фізичних навантажень до 1-2 міс., необхідність подальшого медичного нагляду та лікування, обмеження підняття ваги до 2 кг.

Так, судом встановлено, що 13.07.2026 року відповідно до копії витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №44/2/1616/В, від 23.07.2026 року, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності. Основний діагноз: компресія нервових корінців та сплетінь при ураженнях між хребцевого диска та чотири супутніх діагнози, з ускладненням основного діагнозу ураження плечового сплетіння.

З вищезазначеного витягу з рішення вбачається, що відповідно до п. 16, наявна у хворої патологія ОРА, носить хронічно-рецидивуючий перебіг та призводить до обмеження здатності до пересування та трудової дільності помірного ступеню. Крім того, пунктом 17.1.3 встановлено, що потреба в постійному сторонньому нагляді не встановлена. Пунктом 17.2.1, рішення щодо встановлення ступеню втрати професійної працездатності не встановлено.

Позивачка отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується довідкою про доходи №1973 2198 9819 9933 від 08.09.2026 року, де зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні ПФУ в м.Миколаєві в Миколаївській області і отримує пенсію по інвалідності: липень 2026 року 2087, 55 грн.; серпень 2026 року 3406,00 грн.

28.05.2026 року Наказом командира в/ч НОМЕР_13 ОСОБА_2 було виключено зі списку особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_13 , що підтверджується копією витягу із Наказу командира ВЧ НОМЕР_13 № 189 від 28.05.2026 року.

Відповідно до копії витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 174/26/840/В від 06 квітня 2026 року, ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності та визначено потребу в реабілітаційній допомозі у сфері охорони здоров`я. Окрім основного діагнозу, ОСОБА_2 має тридцять один супутній діагноз, згідно п.17.1.7 вищезазначеного рішення.

Відповідно до довідки виданої ОСОБА_2 , Головним управлінням пенсійного форду України в Миколаївській області 17.06.2026 року, станом на 17.06.2026 року вказана особа не перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Миколаївській області, як отримувач пенсії по інвалідності другої групи та не перебуває на обліку, як отримувач державних соціальних допомог, у тому числі допомоги на непрацездатного члена сім`ї.

Згідно з копією довідки, виданою АТ КБ «ПриватБанк» від 17.06.2026 року, у ОСОБА_2 , станом на 17.06.2026 залишок по рахунку становить вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 62 копійки.

Судом встановлено, що у ОСОБА_2 наявний основний діагноз та 31 супутній діагноз, що підтверджується копіями виписок стаціонарного хворого, зокрема: випискою із медичної карти стаціонарного хворого № е8048 від 09.06.2025 року; випискою із медичної карти стаціонарного хворого №23859/2025 від 25.06.2025 року; випискою із медичної карти стаціонарного хворого №4299 від 09.07.2025 року; випискою із медичної карти стаціонарного хворого №4037 від 13.08.2025 року; випискою-епікриз із медичної карти стаціонарного хворого №2817/432 від 16.10.2025 року; випискою із медичної карти стаціонарного хворого №7534 від 14.11.2025 року; випискою-епікриз №756/91 від 07.04.2026 року, де зазначено, що ОСОБА_2 має 2 групу інвалідності до 28.04.2028 року; медичною картою стаціонарного хворого №1827, де відповідно до запису лікаря оталаринголога запланована госпіталізація ОСОБА_2 для проведення оперативного лікування на 29.06.2026 року; випискою-епікриз №1827/232 від 26.06.2026 року.

З відповіді з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, №3234068 від 27.08.2026 року, отримані доходи та утримані податки ОСОБА_2 за період з 1 кварталу 2026 року по 4 квартал 2026 року становить: 863642,03 грн. (сума доходу), які складаються з 2000 грн. соціальні виплати з відповідних бюджетів (ГУ ПФУ в Миколаївській області) та 861642,03 виплати військовослужбовцям. З даної відповіді також вбачається, що ОСОБА_2 було звільнено з військової служби 28.05.2026 року.

Відповідачу, як ветерану війни та особі з інвалідністю 2 групи при виконанні обов`язків в/с призначена пенсія по інвалідності в розмірі 22 909, 23 гривень, що підтверджується скриншотами з особистого кабінету порталу електронних послуг Пенсійного Фонду України, ОСОБА_2 . Пенсію встановлено на строк до 30.04.2028 року.

Статті 15, 16 ЦК України та стаття 4 ЦПК України закріплюють право кожної особи на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Стаття 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Правовідносини щодо прав та обов`язків подружжя з утримання регулюються главою 9 СК України.

Відповідно до частини першої статті 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

За змістом частини другої статті 75 Сімейного кодексу України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним відповідно до частини третьої цієї статті є, зокрема, той із подружжя, хто є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Таким чином, для виникнення у одного з подружжя права на утримання необхідна наявність у сукупності таких обставин: непрацездатність особи, яка просить про утримання, її потреба у матеріальній допомозі та можливість другого з подружжя надавати таку допомогу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 76 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено на 2026 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2026 року - 2595 гривень.

Щодо доходів позивачки та неможливості самостійно себе забезпечувати, суд зазначає наступне.

Позивачка отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується довідкою про доходи №1973 2198 9819 9933 від 08.09.2026 року, де зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні ПФУ в м.Миколаєві в Миколаївській області і отримує пенсію по інвалідності: липень 2026 року 2087, 55 грн.; серпень 2026 року 3406,00 грн.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29 жовтня 2024 року № 1-р/2024 звернув увагу на те, що потреба одного з подружжя у матеріальній допомозі не може визначатися виключно формальним порівнянням його доходу із прожитковим мінімумом, а має встановлюватися з урахуванням співвідношення між доходами особи, яка просить про утримання, та її фактичними потребами, які є важливими для нормального життєзабезпечення.

Так, судом встановлено, що 13.07.2026 року відповідно до копії витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №44/2/1616/В, від 23.07.2026 року, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності. Основний діагноз: компресія нервових корінців та сплетінь при ураженнях між хребцевого диска та чотири супутніх діагнози, з ускладненням основного діагнозу ураження плечового сплетіння.

З вищезазначеного витягу з рішення вбачається, що відповідно до п. 16, наявна у хворої патологія ОРА, носить хронічно-рецидивуючий перебіг та призводить до обмеження здатності до пересування та трудової дільності помірного ступеню. Крім того, пунктом 17.1.3 встановлено, що потреба в постійному сторонньому нагляді не встановлена. Пунктом 17.2.1, рішення щодо встановлення ступеню втрати професійної працездатності не встановлено.

Відповідно до пункту 5 Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених Постановою Кабміну від 15.11.2024 №1338, помірний ступінь обмеження (1 ступінь) здатності до трудової діяльності означає, що особа має частково втрачену можливість для повноцінної трудової діяльності.

Відповідно до пункту 11 Критеріїв визнання особи особою з інвалідністю, третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

Така особа може і далі може працювати у режимі неповного робочого часу, адже це передбачено ст. 172 Кодексу законів про працю як право будь-якого працівника з інвалідністю, а не тільки за медичними показаннями.

Отже, в розумінні ст.75 СК України, позивачка має право на утримання, оскільки є особою з інвалідністю ІІІ групи, а отже відповідно до частини третьої статті 75 Сімейного кодексу України є непрацездатною, інвалідність набута під час перебування у шлюбі з відповідачем.

Судом встановлено що сторони спільних дітей не мають. Суд звертає увагу, що позивачкою до позовної заяви додано свідоцтво про народження неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де батьками вказані: батько ОСОБА_6 , мати ОСОБА_6 . З наведеного вбачаться, що відповідач не є батьком зазначеної дитини, а тому обов`язок щодо її утримання відповідного до вимог сімейного законодавства покладається на її біологічного батька.

Виходячи з норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, саме на позивачці в даному випадку лежить обов`язок доведення можливостей відповідача сплачувати аліменти. Лише та обставина, що на чоловіка покладено обов`язок підтримувати дружину, сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що сам по собі факт встановлення позивачці інвалідності III групи не є безумовною та достатньою підставою для стягнення на її користь аліментів, оскільки закон пов`язує виникнення права на утримання також із наявністю потреби у матеріальній допомозі та можливістю другого з подружжя таку допомогу надавати.

Отже, необхідно встановити всі умови ч. 2 ст. 75 СК України, зокрема чи може другий з подружжя надавати матеріальну допомогу.

Позивачка просить стягувати аліменти у розмірі 1/4 частки від доходів відповідача.

Водночас при вирішенні питання про право на утримання суд зобов`язаний оцінити не лише матеріальне становище позивачки, а й матеріальний та сімейний стан відповідача, його стан здоров`я, доходи, витрати та фактичну можливість виконувати обов`язок щодо матеріального утримання другого з подружжя.

Щодо доходів відповідача та можливості сплачувати визначений позивачкою розмір аліментів, суд враховує, що у ОСОБА_2 наявний основний діагноз та 31 супутній діагноз, що підтверджується копіями виписок стаціонарного хворого, зокрема: випискою із медичної карти стаціонарного хворого № е8048 від 09.06.2025 року; випискою із медичної карти стаціонарного хворого №23859/2025 від 25.06.2025 року; випискою із медичної карти стаціонарного хворого №4299 від 09.07.2025 року; випискою із медичної карти стаціонарного хворого №4037 від 13.08.2025 року; випискою-епікриз із медичної карти стаціонарного хворого №2817/432 від 16.10.2025 року; випискою із медичної карти стаціонарного хворого №7534 від 14.11.2025 року; випискою-епікриз №756/91 від 07.04.2026 року, де зазначено, що ОСОБА_2 має 2 групу інвалідності до 28.04.2028 року; медичною картою стаціонарного хворого №1827, де відповідно до запису лікаря оталаринголога запланована госпіталізація ОСОБА_2 для проведення оперативного лікування на 29.06.2026 року; випискою-епікриз №1827/232 від 26.06.2026 року.

З відповіді з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, №3234068 від 27.08.2026 року, отримані доходи та утримані податки ОСОБА_2 за період з 1 кварталу 2026 року по 4 квартал 2026 року становить: 863642,03 грн. (сума доходу), які складаються з 2000 грн. соціальні виплати з відповідних бюджетів (ГУ ПФУ в Миколаївській області) та 861642,03 виплати військовослужбовцям. З даної відповіді також вбачається, що ОСОБА_2 було звільнено з військової служби 28.05.2026 року.

Відповідачу, як ветерану війни та особі з інвалідністю 2 групи при виконанні обов`язків в/с призначена пенсія по інвалідності в розмірі 22 909, 23 гривень, що підтверджується скриншотами з особистого кабінету порталу електронних послуг Пенсійного Фонду України, ОСОБА_2 . Пенсію встановлено на строк до 30.04.2028 року.

Отже, відповідач є особою з інвалідністю має II групу інвалідності, а за такого є непрацездатною особою та має відповідні потреби, пов`язані зі станом його здоров`я. Відповідно до пункту 5.1.7 Індивідуальної програми реабілітації, здатність до трудової діяльності має виражений ступінь обмеження, що суттєво обмежує відповідача в збільшенні доходів окрім пенсії по інвалідності. Крім того, відповідно до п.17.1.3 Витягу з рішення експертної команди, ОСОБА_2 має потребу в постійному сторонньому нагляді.

Відповідно до пункту 5 Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених Постановою Кабміну від 15.11.2024 №1338, виражений ступінь обмеження (2 ступінь) здатності до трудової діяльності означає, що особа може бути не здатна до провадження окремих видів трудової діяльності або до трудової діяльності взагалі, або здатна провадити різні види трудової діяльності шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням допоміжними засобами реабілітації та додатковим облаштуванням робочого місця, здійснення реабілітаційних заходів.

Відповідно до пункту 11 Критеріїв визнання особи особою з інвалідністю, друга група інвалідності встановлюється особам, які мають виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

При цьому законодавством не передбачено безумовного пріоритету права одного непрацездатного з подружжя на утримання перед правом другого непрацездатного з подружжя на належне матеріальне забезпечення. Обов`язок щодо взаємної матеріальної підтримки подружжя має здійснюватися з урахуванням реальної можливості кожного з них виконувати такий обов`язок.

Відповідно до ч.2 ст.75 СК України, право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановивши, що позивачка потребує матеріальної допомоги, є непрацездатною особою у зв`язку із встановленням їй інвалідності III групи, при цьому, оцінюючи наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти, судом враховано, що відповідач також є особою з інвалідністю II групи, що свідчить про його непрацездатність та необхідність врахування його власного стану здоров`я, матеріального становища та потреб при визначенні розміру матеріальної допомоги, яку він об`єктивно може надавати позивачці.

Разом із тим суд вважає, що відповідач, незважаючи на встановлену йому II групу інвалідності, має можливість надавати позивачці матеріальну допомогу, хоча і в меншому розмірі ніж заявлено позивачкою, без позбавлення його можливості забезпечувати власні необхідні потреби, а тому суд вважає справедливим та співмірним визначити розмір аліментів на утримання позивачки у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини підлягають частковому задоволенню.

Суд зазначає, що визначений розмір аліментів, забезпечує необхідний баланс між правом позивачки, яка є непрацездатною та потребує матеріальної підтримки, і правом відповідача, який також є особою з інвалідністю II групи, на належне матеріальне забезпечення та врахування його власних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

При цьому, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за подачу данної позовної заяви, сплачений нею судовий збір урозмірі 1331,20 грн, підлягає поверненю позивачці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 82 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_14 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення аліментів, задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 09 березня 2026 року.

В іншій частині, позов залишити без задоволення.

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_14 ) сплачений при подачі позовної заяви судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В.Саламатін