Рішення № 139862994, 18.09.2026, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2419/25

Провадження №2/477/556/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судового засідання Клюсевич Н.М.,

розглянувши в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , як законного представника в інтересах ОСОБА_2 , до акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,

В С Т А Н О В И В:

30 жовтня 2025 року позивачка, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду через систему «Електронний суд» із позовом до відповідача, в якому просила стягнути з акціонерного товариства страхова компанія «Країна» на її користь 224000 страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника для малолітнього сина загиблого, а також 21196 грн судових витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

В позовній заяві зазначила, що 15 березня 2025 року, близько 14:15, водій ОСОБА_3 , нехтуючи вимогами пункту 2.3 (а) Правил Дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу та в порушення вимог п.31.4, п. 31.4.5 (а) ПДР України, керував технічно несправним транспортним засобом марки «BMW 530D», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Так, водій ОСОБА_3 , в порушення вимог п. 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, де встановлені попереджувальні дорожні знаки: 1.2 «Небезпечний поворот ліворуч» та 1.4.2 «Напрямок повороту (рух ліворуч) і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, виїхав на ліву частину автодороги Н-03 Житомир-Чернівці, 196 км+335м, поблизу с. Скаржинці Хмельницького району Хмельницької області, здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Skoda Fabia» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка рухалася в зустрічному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водійка ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а пасажир її автомобіля ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинув.

Зазначила, що порушення вимог п.12.1 ПДР України водієм транспортного засобу марки «BMW 530D», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 знаходиться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та спричинення загибелі ОСОБА_5 .

За фактом дорожньо-транспортної пригоди Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області 15 березня 2025 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025240000000476 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено та направлено до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області кримінальне провадження №12025240000000476 за обвинуваченням ОСОБА_3 , справа №686/17004/25.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було завдано матеріальної шкоди близьким родичам загиблого, зокрема, малолітньому сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «BMW 530D», реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована у акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», просить стягнути з відповідача на її користь 224000 грн страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника для малолітнього сина загиблого ОСОБА_2 , та судові витрати в розмірі 21196 грн, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

Ухвалою суду від 06 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, від її представниці надійшла заява, в якій просила справу розглянути без їх участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

28 листопада 2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що дійсно цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «BMW 530D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 була застрахована в акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» згідно договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №СА/0413496 від 16 жовтня 2024 року.

12 травня 2025 року АТ «СК «Країна» було отримано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву на виплату страхового відшкодування від позивачки в розмірі 288000 грн.

16 жовтня 2025 року акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» була сплачена сума страхового відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 24000 грн кожному.

Щодо виплати позивачці страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника для малолітнього ОСОБА_2 у розмірі 288000 грн їй було відмовлено, оскільки страховику не було подано документи, які підтверджують перебування позивачки на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік, розміри пенсій, наданих позивачці, як утриманцю втрати годувальника. Також матеріали справи не містять доказів надання страховику вищевказаних документів, в зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивачки.

Також зазначив, що заявлений розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21196 грн є завищеним, таким, що не відповідає складності справи.

03 грудня 2025 року від представниці позивачки до суду найшла відповідь на відзив, в якій вказала, що оскільки сума позовних вимог на виплату шкоди, пов`язаної з втратою годувальника на підставі п.27.2 ст. 27 Закону України №1961-IV від 01 липня 2004 року, обчислена у розмірі гарантованої, мінімальної суми, в тому випадку не потрібно виводити розмір середньомісячного заробітку (доходу) годувальника. Зокрема, посилалася на Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №127/20555/20 від 25 січня 2023 року, в якій зазначено, що розмір відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника для дитини не може бути меншим мінімального встановленого розміру законодавцем, а саме не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку та виплачується одноразовим платежем, оскільки саме такий порядок виплати найкраще забезпечує інтереси малолітніх, неповнолітніх дітей (п. 27.2. ст. 27 Закону України №1961-IV).

Загиблий ОСОБА_5 станом на дату ДТП був військовослужбовцем та отримував сукупний дохід, достатній для утримання себе та свого малолітнього сина. Позивачка в інтересах малолітнього сина буде звертатися для отримання пенсії по втраті годувальника. Однак станом на зараз це неможливо, оскільки відсутній акт службового розслідування, який проводиться військовою частиною, в якій проходив службу загиблий військовослужбовець. Також зазначила, що відсутність пенсії по втраті годувальника ніяк не впливає на розрахунок страхового відшкодування. Крім цього, ОСОБА_2 , в інтересах якого подано позов, є особою, який за життя свого батька був на його утриманні та мав право на утримання. Він є малолітньою особою, який самостійно себе забезпечити не міг і не може. Тому просила позовні вимоги позивачки задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

З обвинувального акту від 10 червня 2025 року у кримінальному провадженні №12025240000000476, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2025 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що 15 березня 2025 року, близько 14:15, водій ОСОБА_3 , нехтуючи вимогами пункту 2.3 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі Правил), для забезпечення безпеки дорожнього руху перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу та у порушення вимог п.31.4, п.31.4.5 (а) вказаних Правил він керував технічно несправним автомобілем марки «BMW 530D» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що заборонено та полягало у залишковій висоті протектора шин задніх коліс меншій за 1,6 мм.

Так, ОСОБА_3 у порушення вимог п.12.1 цих Правил, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху автомобіля «BMW 530D» реєстраційний номер НОМЕР_1 по асфальтобетонному покритті проїзної частини в мокрому стані, не врахував дорожню обстановку, де встановлені попереджувальні дорожні знаки: 1.2 «Небезпечний поворот ліворуч» та 1.4.2 «Напрямок повороту (рух ліворуч), і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, виїхав на ліву частину автодороги, перетнувши при цьому суцільну лінію дорожньої горизонтальної розмітки 1.1. Розділу 34 вказаних Правил, яку перетинати заборонено, та рухаючись з боку с. Скаржинець в напрямку м. Хмельницького зустрічною смугою руху в напрямку лівого узбіччя на 196км+335м автодороги Н-03 Житомир-Чернівці, поблизу с. Скаржинці, Розсошанської ТГ, Хмельницького району Хмельницької області, не переконався, що це буде безпечним іншим учасникам руху і створив небезпеку для руху водієві автомобіля марки «Skoda Fabia» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка рухалася в зустрічному напрямку.

Крім того, ОСОБА_3 при проїзді повороту ліворуч, в порушення вимог п.2.3 (б) цих Правил був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, вчинив зіткнення із автомобілем марки «Skoda Fabia» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , чим у порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 д) Правил, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, а також загрозу життю та здоров`ю громадян, а саме водію автомобіля марки «Skoda Fabia» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спричинив тяжкі тілесні ушкодження та спричинив загибель пасажиру переднього сидіння автомобіля марки «BMW 530D» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув на місці події.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого повторно 08 квітня 2025 року Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 16 травня 2014 року Лиманівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , в графі батько ОСОБА_5 , мати ОСОБА_1 .

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «BMW 530D» реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в акціонерному товаристві «Страхова компанія «Країна», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №СА413496.

В зв`язку з цим, 07 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «СК «Країна» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про страхове відшкодування, пов`язаного із моральною шкодою - 48000 грн, а також заявою про страхове відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника (по догляду за дітьми до 14 років) 288000 грн (100% частки, що належить сину загиблого).

Листами від 16 жовтня 2025 року відповідач повідомив представника позивачки про прийняте рішення, а саме про виплату страхового відшкодування моральної шкоди позивачці, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 у розмірі 48000 грн, а також на користь батьків загиблого про виплату моральної шкоди у розмірі 24000 грн кожному.

Щодо виплати страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника для малолітньої дитини загиблого, відповідачем було відмовлено, оскільки відсутня довідка про розмір пенсії наданої утриманцям внаслідок втрати годувальника.

Частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Згідно з частиною 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 280/1222/17.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною 2 статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина 5 статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини 2 статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19, від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №465/4287/15, зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20.

Враховуючи наведене, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову відсутність судового рішення у кримінальних провадженнях по факту ДТП.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачка, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , має право на страхове відшкодування.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що страховику не було подано документів, які підтверджують перебування позивачки на утриманні потерпілого, то суд вважає їх безпідставними, оскільки сума на виплату в зв`язку з втратою годувальника розрахована на підставі п. 27.2 ст. 27 Закону України №1961-IV від 01 липня 2004 року в мінімальній гарантованій сумі, тому не потребує встановлення і розрахунку середньомісячного заробітку (доходу) годувальника.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (код ЄДРПОУ 20842474) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 224000 (двісті двадцять чотири тисячі) грн. страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника для малолітнього сина загиблого.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вітовський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня складання його повного тексту.

В засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення, його повний текст складено на 03 липня 2026 року.

Суддя Р.В. Козаченко