Рішення № 139862878, 18.09.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 523/7068/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"18" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Ротар М.М., за участі секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

встановив:

представник позивача ТОВ «Деал Фінанс Груп звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Обгрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначав, що між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 05.08.2025 року було укладено кредитний договір №71936143, відповідно до вимог якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» надало відповідачу кредит в сумі 5000 грн. строком на 10 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 06.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 додаткову угоду № 15505279 до договору позики № 71936143 за умовами якої сторони домовилися збільшити суму позики на 5000 грн та змінено денну процентну ставку з 0,25% на 1%.

Крім цього, між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем 13.08.2025 року було укладено кредитний договір №6572599, відповідно до вимог якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» надало відповідачу кредит в сумі 5000 грн. строком на 364 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

16.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» було укладено договір факторингу №16/09/25, згідно якого до ТОВ «Деал Фінанс Груп» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами.

ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» свої зобов`язання виконало в повному обсязі надавши відповідачу у користування кредитні кошти, що підтверджується копіями платіжних інструкцій.

Відповідач свої вимоги за договорам не виконав та кредитні кошти не повернув.

У зв`язку із порушенням зобов`язань відповідач має заборгованість перед позивачем за кредитним договором №71936143 від 05.08.2025 року в розмірі 15681,38 грн, з яких: 9862,50 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1084,88 грн сума заборгованості за процентами, 4734,00 грн сума заборгованості за процентами нарахованими за поднастрокове користування;

за кредитним договором №6572599 від 13.08.2025 року, з яких: 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 3466,50 грн сума заборгованості за процентами, 862,50 грн. сума заборгованості за комісією, 10000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Виходячи з викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача борг за вказаними кредитними договорами, сплачений при зверненні до суду судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 19.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано докази з АТ «Універсал Банк».

Позивач у судове засідання не з`явився, в позовній заяві представник позивача Велікданов С.К. просив розгляд справи проводити без участі позивача та його представника, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позов чи заяву про відкладення розгляду справи не надав.

У відповідності ч.1 ст.280 ЦПК України суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності сторін на підставі наданих документів, та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем 05.08.2025 було укладено кредитний договір №71936143, відповідно до вимог якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» надало відповідачу кредит в сумі 5000 грн строком на 10 днів, процентна ставка фіксована 0,250, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту 5,00% від суми, що у грошовому виразі складає 250,00 грн, у разі порушення позичальником строків повернення кредиту (поднастрокове користування позикою) нараховується 4% за поднастрокове користування кредиту на тіло кредиту за кожен день поднастрокового користування.

Договір підписано електронний підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на електронну адресу відповідача.

06.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 15505279 до договору позики № 71936143 за умовами якої сторони домовилися збільшити суму позики на 5000 грн в результаті чого розмір наданого кредиту становить 10000 грн та змінено денну процентну ставку з 0,25 % на 1%.

Крім того, між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем 13.08.2025 було укладено кредитний договір №6572599, відповідно до вимог якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» надало відповідачу кредит в сумі 5000 грн. на 364 днів, процентна ставка фіксована 0,95%/день, комісія за надання кредиту 17,25% від суми, що у грошовому виразі складає 862,50 грн. а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Договір підписано електронний підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на електронну адресу відповідача.

16.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» було укладено договір факторингу №16/09/25, згідно якого до ТОВ «Деал Фінанс Груп» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами, що підтверджується реєстром прав вимоги № 23/12/25-02 від 23 грудня 2025 року.

Згідно листа АТ «Універсал Банк» від 21.05.2026 № БТ/Е-21260 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та з Виписки про рух коштів по картці вбачається, що на вказану карту 06.08.2025року було зарахування коштів на суму 5000, 00 грн, 05.08.2025 було зарахування коштів на суму 5000 грн, 13.08.2025 року було зарахування коштів на суму 5000 грн, що відповідає сумам наданих кредитів за договорами.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. У свою чергу відповідачем не доведено того, що він сплачував заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.

Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.

У порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаними договорами не виконав.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту за кредитним договором № 71936143 від 05.08.2025 року відповідачем, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в межах суми заявлених позовних вимог у сумі 9862,50 грн, заборгованості за відсотками 1084,88 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується нарахування заборгованості за відсотками за понадстрокове користування, то в цій частині слід зазначити наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року по справі N 910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 вказав, що з аналізу положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст.1046,1049,1050,1054 ЦК України слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Зважаючи на наведене, законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦПК України, а також сплати неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, та такі нарахування підлягають списанню.

За встановленого, нарахована позивачем заборгованості за відсотками за понадстрокове користування не підлягає стягненню.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором №71936143 від 05.08.2025 року підлягає задоволенню на загальну суму 10947,38 грн. (9862,50 грн. + 1084,88 грн).

За кредитним договором №6572599 від 13.08.2025 року підлягає стягненню заборгованість в розмірі 9329 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу 5000 грн, заборгованості за процентами 3466,50 грн, заборгованості за комісією 862,50 грн.

Щодо стягнення неустойки в розмірі 10000 грн, то суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 10000,00 грн є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитними договорами обґрунтований, але підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 579944336.1 від 06.04.2026 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Враховуючи вищезазначене, та враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (57%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1542 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн., то в цій частині суд виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору №22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025 року, укладеного між ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» та адвокатом «Ткаченко Юлія Олегівна», з додатком у вигляді акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, витяг з Акту №7-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 р. з переліком наданих послуг та їх вартості в загальному розмірі 4 500 грн.

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище. При цьому, відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру судових витрат, про їх неспівмірність з позовними вимогами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, тобто на оплату адвокатських послуг, є доведеним, обґрунтованим та співмірним, зокрема, зі складністю та категорією даної справи, її значенням для сторін, обсягом наданих послуг адвокатом, часом, витраченим адвокатом на їх надання.

Тому, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (57%), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2565 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та, керуючись ст. 526, 549, 611, 615, 1049, 1054, 1066, 1069 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 83, 128, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-281 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3) заборгованість за кредитним договором № 71936143 від 05.08.2025 в загальному розмірі 10947,38 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу 9862,50 грн, заборгованість за процентами 1084,88 грн; заборгованість за кредитним договором № 6572599 від 13.08.2025 в загальному розмірі 9329 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу 5000 грн, заборгованість за процентами 3466,50 грн, заборгованість за комісією 862,50 грн, а також судовий збір у розмірі 1542 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2565 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя М.М. Ротар