Рішення № 139862736, 18.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16690/26

Провадження № 2/127/4747/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовну заяву тим, що 24.12.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем в електронній формі було укладено договір про надання кредиту №57951-12/2025, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 9500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, остання не виконала належним чином умов кредитного договору, в зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість у розмірі 24690,50 грн., з якої: сума заборгованості за основною сумою боргу 9500,00 грн., сума заборгованість за відсотками 9490,50 грн., сума заборгованості за комісією 950,00 грн. та сума заборгованості за штрафними санкціями 4750,00 грн. Враховуючи викладене, ТОВ «Стар Файненс Груп» зверулося до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 24690,50 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Справа розглядається (сформована та зберігається) в змішаній формі.

У визначені судом строки, відповідачем було надіслано суду відзив на позовну заяву, згідно з яким вона заперечує проти позову в повному обсязі, не визнає жодних позовних вимог та вважає їх необґрунтованими і недоведеними з огляду на наступне. Позивач обґрунтовує свої вимоги фактом укладення кредитного договору в електронній формі, проте до матеріалів позовної заяви додано виключно роздруківки невідомого походження на паперових носіях. Позивач не надав суду належного та допустимого доказу оригіналу електронного документа (електронного файлу у форматі .p7s), який би містив кваліфікований електронний підпис відповідача або інший електронний підпис, що прирівнюється до власноручного. Паперова роздруківка не містить криптографічних даних, які дозволяють ідентифікувати підписувача та перевірити незмінність і цілісність документа. Оскільки відповідач категорично заперечує факт накладення свого КЕП та підписання даного правочину, суд позбавлений можливості перевірити дійсність підпису за допомогою відповідних засобів криптографічного захисту. Також відсутні первинні документи на підтвердження перерахування коштів, тому факт передачі коштів є недоведеним, а договір неукладеним. В кредитному договорі здійснено маніпуляцію з відсотковою ставкою, а саме в межах одного розділу договору (п. 1.4.), вказуючи дві різні денні ставки (0,90% та 0,98%). Оскільки позивач заплутав розрахунки у власному договорі, його позовна вимога про стягнення відсотків не може вважатися чіткою та доведеною. Щодо незаконного нарахування комісії, то кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит плату за виконання обов`язків, які покладені на нього законодавством або пов`язані з укладенням договору, тому вимога про стягнення 950,00 грн. комісії є нікчемною. Крім того, умова про автоматичний штраф у розмірі 100% від суми боргу за один день прострочення є несправедливою, каральною та суперечить ст. 3, ст. 509, ст. 627 ЦК України щодо розумності та добросовісності. Попри наявність обмежень у п. 5.3.1, встановлення фіксованого штрафу у розмірі 100% за перший же день дефолту є явно затиском прав споживача і не може бути задоволено судом у такому обсязі. Відповідач також зазначає, що позивач просить стягнути 9490,50 грн відсотків, проте шляхом простих арифметичних дій (9490,50 грн. * 85,50 грн. відсотків на день) отримуємо рівно 111 днів. Позивач заявляє, що договір діяв 120 днів, але рахує відсотки за 111 днів. Це підтверджує, що розрахунок позивача зроблений «зі стелі» і не відповідає умовам його ж власного договору та графіку платежів, через відсутність оригіналу договору та доказів фактичного руху коштів неможливо порівняти розрахунки позовних вимог із умовами правочину та фактичним рухом коштів, тому у позові необхідно відмовити повністю. Щодо витрат на правничу допомогу, то вони не відповідають критеріям неминучості, необхідності. У типовій справі, в якій індивідуальними є тільки особисті дані особи, номери, дати тощо, на її підготовку достатньо компенсації 1000,00 грн., оскільки мова йде про тисячі аналогічних справ які подаються позивачем. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила відмовити ТОВ «Стар Файненс Груп» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за їх безпідставністю та недоведеністю.

Також відповідачем було надіслано суду клопотання про витребування доказів.

Представник позивача надіслала суду відповідь на відзив, відповідно до якої доводи відповідача вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Згідно з п. 2.1. Договору перед укладенням цього договору товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, одним із передбачених способів. Як вбачається з матеріалів справи та п. 8 договору, у його змісті зазначено персональні дані відповідача, зокрема РНОКПП, номер мобільного телефону та адресу електронної пошти, а підписання договору здійснено шляхом використання одноразового ідентифікатора Y995, який було направлено на номер мобільного телефону, зареєстрований в особистому кабінеті позичальника, що підтверджує авторизацію відповідача та укладення між сторонами електронного договору відповідно до вимог ст. 207, 639 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Таким чином, заява-анкета клієнта на отримання фінансового кредиту, паспорт споживчого кредиту, а також договір про надання кредиту № 57951- 12/2025 від 24.12.2025 разом із Додатком № 1 до нього були укладені та підписані відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджує вчинення правочину в електронній формі, при цьому таке підписання стало можливим виключно після проходження відповідачем авторизації в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця із використанням логіна та пароля, а також внесення персональних даних і номера мобільного телефону, без чого укладення зазначених документів було б технічно неможливим. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Отже, договір про надання кредиту № 57951-12/2025 від 24.12.2025 разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та первісним кредитором, не визнаний недійсним та/або неукладеним у порядку, встановленому законом. Відтак, презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована відповідачем. Щодо доказів надання кредитних коштів, то позивачем надано належні та допустимі докази, що підтверджують перерахування первісним кредитором кредитних коштів. Чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування». Поряд з цим, згідно з п. 1.4.1. Договору денна процентна ставка складає (11210.00/9500.00)/120*100%= 0,98% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього Договору. Отже, позивачем обґрунтовано розмір заборгованості за вказаним договором, тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Нарахування відсотків у розмірі 9490,50 грн за період з 24.12.2025 по 22.04.2026 є обґрунтованим, здійсненим у межах погодженої сторонами денної процентної ставки, визначеної умовами договору, та відповідає положенням ст. 1048 ЦК України, оскільки розрахунок здійснено виключно на суму фактично отриманого та неповернутого кредиту (тіла кредиту) у розмірі 9500 грн за період користування коштами в межах встановленого строку кредитування з 24.12.2025 року по 22.04.2026 року, у зв`язку з чим нараховані відсотки є арифметично обумовленими розміром основного зобов`язання, прямо залежать від нього та є повністю співмірними з сумою тіла кредиту. Відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами, не надано альтернативного розрахунку заборгованості, а подані заперечення зводяться виключно до формального та необґрунтованого заперечення позовних вимог без наведення конкретних обставин чи доказів на їх підтвердження. Крім того, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів на умовах та в порядку, визначених кредитними договорами, ані первісним кредиторам, ані новому кредитору, що свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань. Щодо витрат на правову допомогу позивача, то вони є співмірними та справедливими із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення цих коштів підлягають до повного задоволення. З огляду на викладене представник позивача просила задовольнити у повному обсязі позові вимоги та витребувати у АТ «Універсал Банк» докази по справі.

Ухвалою суду від 29.06.2026 року в задоволені клопотання відповідача про витребування доказів було відмовлено. Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та витребувано у АТ «Універсал Банк»:

-інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ;

-виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_2 в період з 24.12.2025 року по 15.01.2026 року з відображенням часу зарахування коштів.

Відповідачем було надіслано суду заперечення, згідно з яким надані позивачем докази не відповідають вимогам до первинних документів за своїм змістом. За відсутності первинного документа, оскільки позивач не надав доказів видачі позики ні з жодного рахунку ні з каси останнього, немає жодних підстав стягнення коштів з відповідача на користь ТОВ «Стар Файненс Груп» ще й з відсотками у збільшеній сумі. За відсутності самого первинного документа, виписка не є належним та достатнім доказом зазначених у ній операцій. Позивач не може претендувати на стягнення коштів, які надійшли не від нього. З приводу укладення електронного кредитного договору, то позивач не надає ні одного доказу цих обставин, у т.ч. ідентифікації та верифікації відповідача, її реєстрації в інформаційнотелекомунікаційній системі, фактичного надсилання їй одноразового паролю-ідентифікатора, його використання для підписання. Єдиним доказом вищевказаних обставин, на які посилається позивач, довідка про ідентифікацію, видана самим ТОВ «Стар Файненс Груп» як зацікавленою особою, яка за відсутності інших доказів, не є належним, допустимим та достатнім доказом підписання сторонами договору наданих текстів і не замінюють підписів. Суд користується електронним цифровим підписом і знає, що файл з підписом закінчується .p7s і дозволяє через спеціальні програми достовірно встановити, ким саме і у який час файл був підписаний, ким видано сертифікат ключа. Запитаних відповідачем оригіналів електронних доказів, як і додаткових доказів підписання договору, його надання відповідачу позивачем суду не надано. Позивач у відповіді на відзив намагається виправдати комісію у розмірі 950,00 грн, посилаючись на Закон України «Про споживче кредитування» та називаючи її платою за «обслуговування» кредиту. Проте, згідно з п. 1.4 Договору, ця сума чітко визначена як комісія за видачу кредиту. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, видача кредиту є супутньою послугою і внутрішнім обов`язком фінансової установи. Встановлення окремої плати за сам факт надання коштів є незаконним, а умова договору в цій частині є нікчемною. Відповідачу не зрозуміло чому при заявленому періоді у 120 днів відсотки нараховані лише за 111 днів. Це беззаперечно свідчить про те, що розрахунок зроблено за хибними, незрозумілими алгоритмами і він не відображає дійсного стану речей. Стягнення штрафу в розмірі 4750,00 грн. всупереч законам воєнного часу. Щодо незаконного нарахування відсотків поза межами строку, то якщо строк кредитування становив 30 днів (до 22.01.2026), то подальше щоденне нарахування ним договірних відсотків (по 85,50 грн) у колонку «Прострочені відсотки» аж до 22.04.2026 року є незаконним. Після закінчення строку кредитування договірні відсотки не нараховуються права кредитора захищаються виключно нормами ст. 625 ЦК України (3% річних та інфляційні втрати). Відповідач категорично заперечує проти задоволення цих вимог у повному обсязі з огляду на невідповідність критеріям розумності, реальності та співмірності. Враховуючи викладене ОСОБА_1 просила зменшити витрати на правничу допомогу та ухвалити рішення про відмову у позові.

Відповідачем було надано суду додаткові пояснення, позивачем заперечення на додаткові пояснення, а відповідачем письмові заперечння.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 24.12.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту №57951-12/2025 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого товариство надало відповідачу споживчий кредит в розмірі 9500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту (в разі застосування) та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 22.04.2026 року.

Пунктом 1.4. договору визначено, що за користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0.90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 950.00 грн (що складає 10.00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього жоговору передбачають сплату комісії за видачу кредиту). Розмір процентів та комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Сутність комісії - плата за надання кредиту, комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні, зазначена комісія включається до складу загальної вартості кредиту.

Підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у кредит, Товариства, розміщених на Веб-сайті Товариства/в мобільному застосунку Starfin (п. 7.6. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який був надісланий ТОВ «Стар Файненс Груп» на номер її мобільного телефону на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору міститься код ідентифікатора відповідача Y995, що і є безпосереднім підписом відповідача.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність оригіналу електронного кредитного договору, оскільки вони є необґрунтованими. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 100 ЦПК України подання паперової копії електронного доказу допускається і така копія має юридичну силу, якщо інше не доведено стороною, яка її заперечує. Жодних доказів фальсифікації чи недостовірності поданих позивачем документів відповідачем суду не надано. Як і доказів визнання кредитного договору недійсним.

Пунктом 1.6. договору визначено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №4441 - 11xx - xxxx - 2497 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту, який містить відомості про кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інше.

TOB «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання за кредитним договором №57951-12/2025 від 24.12.2025 року виконало належним чином, перерахувавши відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 9500,00 грн. на платіжну картку №4441-11xx-xxxx-2497, що підтверджується квитанцією про зарахування коштів №959553298 від 24.12.2025 року на суму 9500,00 грн., що є первинним документом переказу коштів. Факт належності позичальнику вказаного вище рахунку та надходження коштів підтверджується відомостями АТ «Універсал Банк», що були витребувані ухвалою суду від 29.06.2026 року за клопотанням представника позивача (а.с. 62-63). Таким чином, відповідач отримала кошти за спірним договором та використувала їх на власні потреби.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем, у відповідача наявний борг, який станом на 22.04.2026 року становить 24690,50 грн., з якої: сума заборгованості за основною сумою боргу 9500,00 грн., сума заборгованість за відсотками 9490,50 грн., сума заборгованості за комісією 950,00 грн. та сума заборгованості за штрафними санкціями 4750,00 грн.

Слід зазначити, що відповідач не погоджується з вказаним розрахунком боргу, проте власного контррозрахунку не надала та клопотання про призначення судової експертизи не заявляла. Тому, суд вважає належним розрахунок боргу, виконаного позивачем.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо нарахування процентів поза строком договору, оскільки це спростовується розрахунком заборгованості. Так, проценти були нараховані по кінцеву дату погашення кредиту - 22.04.2026 року, що визначена умовами кредитного договору.

Отже, як вбачається зі змісту кредитного договору між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо сплати процентів. Таким чином, враховуючи наведене вище, нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, підтверджується умовами договору та доказами кредитної заборгованості. Розрахунок заборгованості за договором, укладеним між кредитором і ОСОБА_1 , наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом.

21.04.2026 року позивачем було надіслано відповідачу досудову вимогу про погашення заборгованості за договором.

Що ж до нарахування комісії за видачу кредиту в розмірі 950,00 грн. то варто вказати, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункт кредитного договору про сплату комісії за наданням кредиту є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

З приводу стягнення штрафних санкцій за кредитним договором у розмірі 4750,00 грн., то суд погоджується з твердженнями відповідача та вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Разом з тим, положеням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

Таким чином, даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що відповідач отримала кредитні кошти, але свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати відсотків належним чином не виконувала, тому зобов`язана повернути позивачу борг в загальному розмірі 18990,50 грн. (заборгованість за тілом кредиту та проценти), у зв`язку з чим позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (76,91%) в розмірі 2047,34 грн.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №44022416 від 02.01.2026 року, додаткову угоду до договору, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт про надання послуг, детальний опис виконаних робіт.

Згідно з п. 4.1. договору про надання правової допомоги, загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг, згідно тарифної сітки, вказаної в п. 4.8. даного договору, а також додаткову оплату, яка зазначена у п. 4.9. даного договору.

Відповідно до детального опису виконаних робіт, ФОР ОСОБА_2 було надано наступну правову допомогу: усну консультацію тривалістю 0,5 хв. вартістю 250,00 грн., письмову консультацію тривалістю 0,5 хв. вартістю 500,00 грн., правовий аналіз обставин спірних правовідносин тривалістю 1 хв. вартістю 1500,00 грн., складення позовної заяви тривалістю 2 год. вартістю 3000,00 грн., формування додатків тривалістю 0,5 хв. вартістю 750,00 грн. Загальна вартість 6000,00 грн.

Як зазначено ВС в постанові від 17.01.2022 року № 756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

З огляду на викладене, надання представником позивача таких правничих послуг як надання усної, письмової консультації та правових рекомендацій (консультацій), не можуть включатися до витрат на правову допомогу, оскільки вони не підтвердженні належними доказами. Тобто сума в розмірі 2250,00 грн., не підлягає задоволенню.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, які суд вважає завищеними, тому суд вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на правничу допомогу виходячи з суми 3750,00 грн. та враховуючи пропорційність задоволення вимогу, до стягнення підлягає сума 2884,12 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 204, 207, 215, 216, 526, 530, 536, 546, 549, 551, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» заборгованість за кредитним договором №57951-12/2025 від 24.12.2025 року у розмірі 18990,50 грн. (вісімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто гривень 50 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» витрати на оплату судового збору у розмірі 2047,34 грн. (дві тисячі сорок сім гривень 34 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2884,12 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири гривні 12 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп», код ЄРДПОУ 44022416, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений 18.09.2026 року.

Суддя: