Рішення № 139862405, 16.09.2026, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/319/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Тітової Т. Л.,

за участю секретаря Шуваріної В. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У березні 2026 року ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 20 948 грн, а також понесених судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19 серпня 2024 року між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 23465209, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти у погодженому сторонами розмірі. Водночас відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредиту і сплати передбачених договором платежів належним чином не виконав, унаслідок чого виникла заборгованість.

За розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 серпня 2024 року № 23465209 становить 20 948 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 14 948 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 000 грн заборгованість зі сплати штрафних санкцій.

Ухвалою судді від 26.03.2026 відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.04.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, не покладати на нього витрати позивача на професійну правничу допомогу, а також здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відзив обґрунтовано тим, що, на думку відповідача, заявлені позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідач зазначає, що жодного кредитного договору з ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» не укладав та кредитних коштів у вказаному позивачем розмірі й порядку не отримував.

Ухвалою суду від 29.04.2026 постановлено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Водночас адвокат Усенко М. І. у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення. Клопотання про розгляд справи за його відсутності не подавав, причин неявки суду не повідомив.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази в їх сукупності та застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд зобов`язаний встановити: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення сторін, і якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, що мають значення для правильного вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин.

Звертаючись із позовом до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту та, діючи на засадах змагальності, повинен належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами довести обставини, на які посилається як на підставу заявлених вимог. Розглядаючи справу, суд має забезпечити сторонам рівні можливості щодо подання доказів, участі в їх дослідженні та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, у якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину тощо) зазначається особа, яка створила замовлення.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530 ЦПК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

Судом встановлено, що 19.08.2024 між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 23465209, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн, а відповідач повернути отримані кредитні кошти протягом 360 днів з 19.08.2024.

Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюються позичальником відповідно до графіка платежів. Остаточний термін повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом 14.08.2025.

Загальні витрати за кредитом, які включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі проценти за користування кредитом (без урахування суми (тіла) кредиту), складають 23 508 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту 27 508 грн.

Умовами договору передбачено пільгову процентну ставку у розмірі 1,2% в день, яка діє протягом 21 календарного дня з 19.08.2024 по 09.09.2024, та стандартну процентну ставку у розмірі 1,5% в день, яка діє протягом 339 календарних днів з 10.09.2024 по 14.08.2025, на умовах, передбачених договором.

Відповідно до умов договору пільговий період це період, який обирає позичальник в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Строк пільгового періоду починається з 1 дня строку кредитування та закінчується останнім днем обраного позичальником строку пільгового періоду. Пільговий період не може перевищувати 30 календарних днів.

Стандартний період це період, який починається з наступного дня після закінчення строку пільгового періоду та діє до закінчення строку кредитування, якщо інше не визначено договором.

Крім того, договором передбачено, що штрафи, визначені п.4.6 та 4.6.1 договору, нараховуються за формулою: штраф = (СКх 10%) та (СКх 40%), де СК сума кредиту, а розмір процентів визначається умовами п.4.6 та 4.6.1 договору.

Відповідно до пунктів 4.5., 4.6 та 4.6.1. вказаного договору штрафи за продуктом «PDL кредит» становлять «50%» від суми отриманого кредиту.

У разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.4 кредитного договору, на 1 календарний день позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 10% від суми отриманого кредиту.

У разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.4. кредитного договору, на 10 календарних днів позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 40; від суми отриманого кредиту.

Вказаний договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором: 7tee6c4g.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі шляхом надання відповідачу кредитних коштів у передбаченому договором розмірі.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується наданою позивачем довідкою про перерахування суми кредиту від 19.12.2025, відповідно до якої грошові кошти у розмірі 4 000 грн перераховано за допомогою системи easypay на платіжну картку № НОМЕР_1 , платіж № 1459526353, призначення платежу видача кредитних коштів.

Водночас відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів у встановлені строки та в повному обсязі не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 13.08.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 20 948 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за сумою кредиту; 14 948 грн заборгованість за сумою відсотків; 2 000 грн заборгованість за штрафами.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про виникнення між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 цивільних зобов`язальних правовідносин у сфері споживчого кредитування, у межах яких позивач набув статусу кредитодавця, а відповідач позичальника та, відповідно, обов`язок повернути отримані кредитні кошти і сплатити проценти за користування ними на умовах, передбачених кредитним договором.

Судом враховано заперечення відповідача стосовно відсутності належних доказів фактичного отримання ним кредитних коштів, проте такі заперечення не спростовують наданих позивачем доказів.

На підтвердження факту надання кредиту позивачем долучено довідку ТОВ ФК «Контрактовий Дім» про перерахування грошових коштів у розмірі 4 000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 . Натомість відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що зазначена банківська картка йому не належить, а також виписки з відповідного банківського рахунку чи інших доказів, які б спростовували факт зарахування кредитних коштів.

З огляду на наведене, оцінюючи докази за стандартом більшої вірогідності, суд дійшов висновку, що обставина перерахування позивачем відповідачу кредитних коштів у розмірі 4 000 грн підтверджується більш переконливими доказами порівняно з доказами, наданими на її спростування. Подібний підхід до застосування стандарту доказування викладено у постанові Велиаої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19.

Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути кредит протягом 360 днів з 19.08.2024 та сплачувати проценти за користування кредитними коштами: 1.2% пільгова процентна ставка, яка діє протягом 21 календарного дня з 19.08.2024 по 09.09.2024; 1.5% в день стандартна процентна ставка, яка діє протягом 339 календарних днів з 10.09.2024 по 14.08.2025, на умовах, передбачених договором.

Надаючи правову оцінку заявленим вимогам у частині стягнення процентів за користування кредитом, суд враховує заперечення відповідача стосовно правомірності їх нарахування, зокрема щодо дотримання встановлених законодавством обмежень максимальної денної процентної ставки.

Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» внесено зміни до законодавства у сфері споживчого кредитування щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки.

Зокрема, п. 5 розділу І Закону України № 3498-IX внесено зміни до п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», якими тимчасово, протягом 240 днів, установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Отже, у період з 24.12.2023 по 21.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5 %, а у період з 22.04.2024 по 19.08.2024 1,5 %.

Нарахування процентів за 19.08.2024 у розмірі 48 грн здійснено відповідно до погоджених сторонами умов кредитного договору та не перевищує встановленого на відповідний період законодавчого обмеження максимальної денної процентної ставки.

Водночас з 20.08.2024 по 13.08.2025, яка є останньою датою нарахування процентів згідно з наданим позивачем розрахунком, максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1% в день. Виходячи із суми кредиту 4 000 грн та зазначеного законодавчого обмеження, за вказаний період розмір процентів, який міг бути нарахований, становить 14 360 грн.

Таким чином, загальний розмір процентів за користування кредитними коштами, який підлягає стягненню з відповідача, становить 14 408 грн, з яких 48 грн проценти, нараховані за 19.08.2024, та 14 360 грн проценти за період з 20.08.2024 по 13.08.2025. Вимоги про стягнення процентів у частині, яка перевищує зазначений розмір, задоволенню не підлягають як такі, що нараховані понад встановлене законом обмеження максимальної денної процентної ставки.

Оцінюючи доводи відповідача стосовно перевищення загального розміру нарахованих процентів за користування кредитом над сумою отриманого кредиту, суд виходить зі змісту погоджених сторонами умов кредитного договору. Умовами договору передбачалася можливість повернення кредиту протягом пільгового періоду зі сплатою процентів за ставкою 1,2% протягом 21 дня. Розмір процентів за користування кредитом безпосередньо залежав від тривалості користування відповідачем кредитними коштами, а розмір процентних ставок та періоди їх застосування були визначені умовами кредитного договору.

За наведених обставин саме по собі перевищення загального розміру процентів над розміром основної суми кредиту не є самостійною підставою для відмови у їх стягненні за умови дотримання кредитодавцем установлених законом обмежень щодо максимальної денної процентної ставки.

Разом із цим заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 000 грн штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

Пунктом 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 2120-IX від 15.03.2022) встановлено, що у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

З огляду на наведене, правові підстави для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 000 грн відсутні, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За результатами дослідження та оцінки наявних у матеріалах справи доказів суд вважає доведеними факт отримання відповідачем кредитних коштів та факт неналежного виконання ним взятих на себе грошових зобов`язань за кредитним договором.

З урахуванням установленого законом обмеження розміру денної процентної ставки належний до стягнення розмір заборгованості становить 18 408 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 14 408 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Отже, заявлені ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» позовні вимоги є обґрунтованими частково та підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 18 408 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 14 408 грн заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів понад зазначений розмір та штрафу слід відмовити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем відповідно до платіжної інструкції від 28.01.2026 № 240 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662 грн 40 коп., а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 343 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 133 та частин 1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалами справи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подані договір про надання правової допомоги № 0207 від 02.07.2025, акт наданих послуг від 14.01.2026 № 338 на суму 8 000 грн, детальний опис наданих послуг від 14.01.2026 та ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1412828 від 04.11.2025.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 8 000 грн.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, викладеної, зокрема, у рішеннях у справах «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року, «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, «Двойних проти України» від 12 жовтня 2006 року та «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише за умови доведення їх фактичності та неминучості, а також обґрунтованості їх розміру.

Зважаючи на складність справи, яка є справою незначної складності, обсяг виконаних адвокатом робіт, зокрема те, що надання правничої допомоги становила лише у складенні позовної заяви та усної консультації, суд дійшов висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, який є завищеним.

За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн, як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову та значенням справи для позивача.

Отже із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог витрати на правничу допомогу в розмірі 1 760 грн.

Керуючись статтями 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит від 19.08.2024 № 23465209 у розмірі 18 408 (вісімнадцять тисяч чотириста вісім) грн, з яких: 4 000 заборгованості за основним боргом, 14 408 грн заборгованість за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» судовий збір в сумі 2 343 (дві тисячі триста сорок три) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн.

Сторони у справі:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс», ЄДРПОУ 43561909, адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів Львівської області, 79000.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 18.09.2026.

Суддя