Ухвала суду № 139861445, 15.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/1489/26 2/760/11995/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарі Гусак О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Донця 2А-Ініціатива» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території та інших обов`язкових до сплати внесків,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Донця 2А-Ініціатива» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території та інших обов`язкових до сплати внесків.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01.06.2026 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи.

Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №320/22814/26 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лігуна Андрія Івановича про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій.

Відповідач зазначає, що предметом розгляду у вказаній адміністративній справі є правомірність рішення приватного нотаріуса №84096021 від 02 квітня 2026 року, яким позивачам відмовлено у проведенні державної реєстрації припинення права власності на нежитлове приміщення №901/1 за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відмовою власників від права власності.

На думку відповідача, за результатами розгляду адміністративної справи буде встановлено обставини щодо правомірності відмови у проведенні державної реєстрації припинення права власності на зазначене нежитлове приміщення, що має істотне значення для вирішення даної цивільної справи, оскільки предметом позову у цивільній справі є стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території та інших обов`язкових платежів.

Також посилається на те, що вирішення питання щодо припинення права власності на нежитлове приміщення безпосередньо впливає на визначення наявності у відповідача обов`язку зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, а відтак результат розгляду адміністративної справи може вплинути на правову оцінку обставин, які мають значення для вирішення спору у цій цивільній справі.

У зв`язку з наведеним заявник вважає, що до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №320/22814/26 існує об`єктивна неможливість повного та всебічного розгляду цивільної справи №760/1489/26, оскільки встановлені в адміністративній справі обставини матимуть істотне значення для вирішення питання щодо наявності та обсягу обов`язку відповідача зі сплати заявлених до стягнення платежів, тому просить зупинити провадження у цивільній справі №760/1489/26.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23.07.2026 призначено справу до судового розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Солом`янського районного суду міста Києва від 11.09.2026 визначено проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв`язку з неможливістю продовжувати розгляд справи суддею Тесленко І.О.

11.09.2026 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями обрано суддю Усатову І.А.

Дослідивши матеріали справи, доводи заяви про зупинення провадження у справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

При цьому відповідно до наведеної норми права суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналіз положень пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що підставою для зупинення провадження є не сам факт наявності іншої судової справи, а саме об`єктивна неможливість розгляду справи, яка перебуває на розгляді суду, до вирішення іншої справи.

Метою зупинення провадження з цієї підстави є необхідність встановлення в іншому судовому провадженні таких обставин (фактів), які не можуть бути встановлені судом у справі, що розглядається, проте мають істотне значення для її вирішення. При цьому між справами має існувати такий матеріально-правовий зв`язок, за якого встановлені в одній справі обставини матимуть преюдиційне значення для іншої, а без їх встановлення розгляд справи є об`єктивно неможливим.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом, зокрема у постановах від 14 лютого 2022 року у справі №357/10397/19 та від 05 лютого 2025 року у справі №199/9720/22, у яких зазначено, що суд при вирішенні питання про зупинення провадження має з`ясувати, як саме пов`язані справи між собою та чим обумовлена об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої; суд не може посилатися на таку неможливість, якщо зібрані докази дозволяють самостійно встановити та оцінити обставини, які мають значення для вирішення спору.

Як убачається з матеріалів справи, у провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа №760/1489/26 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДОНЦЯ 2А-ІНІЦІАТИВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території та інших обов`язкових платежів.

Водночас у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №320/22814/26 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лігуна Андрія Івановича про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій.

Як зазначено у заяві про зупинення провадження, предметом розгляду в адміністративній справі є правомірність рішення приватного нотаріуса №84096021 від 02 квітня 2026 року, яким позивачам було відмовлено у проведенні державної реєстрації припинення права власності на нежитлове приміщення №901/1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник посилається на те, що результат розгляду адміністративної справи матиме значення для вирішення питання щодо наявності у відповідача обов`язку зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, а тому вважає неможливим розгляд цивільної справи до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі.

Разом з тим, такі доводи не свідчать про наявність передбаченої пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України об`єктивної неможливості розгляду цієї цивільної справи.

Зокрема, предметом розгляду у цивільній справі №760/1489/26 є вимога про стягнення заборгованості, тобто суду належить встановити обставини щодо виникнення у відповідача обов`язку зі сплати відповідних внесків та платежів, період їх нарахування, правові підстави такого нарахування, розмір заборгованості, факт її несплати, а також інші обставини, що входять до предмета доказування у цій справі.

Натомість предметом розгляду адміністративної справи №320/22814/26 є правомірність рішення приватного нотаріуса про відмову у проведенні державної реєстрації припинення права власності на нерухоме майно.

Отже, зазначені справи мають різні предмети спору, а встановлення адміністративним судом правомірності чи неправомірності рішення приватного нотаріуса саме по собі не встановлює наявності чи відсутності заборгованості відповідача зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, її розміру, періоду виникнення та підстав нарахування.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, статтею 347 ЦК України передбачено, що у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Таким чином, саме по собі звернення особи до державного реєстратора або нотаріуса із заявою щодо припинення права власності, так само як і оскарження відмови у проведенні відповідної реєстраційної дії, не свідчить про припинення права власності з моменту такого звернення та не виключає необхідності встановлення судом у цій цивільній справі обставин щодо існування відповідного обов`язку відповідача за період, за який позивач просить стягнути заборгованість.

При цьому питання щодо того, чи була відповідач власником відповідного нерухомого майна у період, за який заявлено до стягнення заборгованість, та чи виник у неї обов`язок зі сплати відповідних внесків, підлягає встановленню судом безпосередньо під час розгляду цієї цивільної справи на підставі належних та допустимих доказів.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відтак, суд у межах розгляду цивільної справи не позбавлений можливості дослідити надані сторонами документи щодо права власності на спірне нежитлове приміщення, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, документи щодо нарахування внесків, розрахунок заборгованості та інші докази, необхідні для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому заявником не наведено, а судом не встановлено, які саме обставини, що мають істотне значення для вирішення цивільної справи, не можуть бути встановлені судом самостійно в межах цього провадження та можуть бути встановлені виключно Київським окружним адміністративним судом у справі №320/22814/26.

Також заявником не доведено, що рішення, яке буде прийнято адміністративним судом у справі №320/22814/26, матиме преюдиційне значення для вирішення питання про наявність та розмір заборгованості, заявленої до стягнення у цій цивільній справі.

Саме по собі посилання на те, що результат розгляду адміністративної справи може вплинути на правову оцінку окремих обставин у цивільній справі, не є тотожним встановленню об`єктивної неможливості розгляду цивільної справи.

Суд також враховує, що зупинення провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України не може використовуватися для відкладення розгляду справи у випадку, коли суд має можливість самостійно встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Суд не може зупиняти провадження лише з мотивів існування іншої справи, без встановлення конкретного матеріально-правового зв`язку між справами та об`єктивної неможливості встановити відповідні обставини у справі, що розглядається.

Обставини, що мають значення для вирішення спору про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, можуть бути встановлені судом безпосередньо під час розгляду цієї цивільної справи на підставі наявних та поданих сторонами доказів.

Крім того, зупинення провадження у справі на невизначений строк до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі за відсутності об`єктивної неможливості розгляду цивільної справи суперечило б завданню цивільного судочинства та принципу розумності строків розгляду справи.

Таким чином, заява відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 251, ст. 260 - 261 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя І.А. Усатова