Ухвала суду № 139861105, 17.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44716/26-к

пр. 1-кс-43766/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

підозрюваного ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 42024000000000522 від 11.04.2024 ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2026 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , за погодженням прокурора першого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді, в межах кримінального провадження №42024000000000522 від 11.04.2024, з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно підозрюваного ОСОБА_3 , з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

З клопотання слідує, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024000000000522 від 11.04.2024, за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України.

30.06.1998 постановою Кабінету Міністрів України № 987 «Про перетворення державних підприємств у Казенні» та Наказом Держкомгеології України від 28.07.1998 № 1065 створено Казенне підприємство «Кіровгеологія» (код ЄДРПОУ 14308279), яке є правонаступником ДГП «Кіровгеологія». Підприємство належить до сфери управління Державної служби геології та надр України та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 810-р є підзвітним органу управління.

Основним видом діяльності підприємства (КВЕД 08.11) є добування декоративного та будівельного каменю.

КП «Кіровгеологія» є надрокористувачем Бистріївського родовища (Південна ділянка) на підставі спеціального дозволу від 28.12.2004 № 3581 (зі змінами від 31.10.2018 № 410). Спеціальний дозвіл визначає виключне право на видобування корисних копалин - незміненого габро, придатного для видобутку блоків та виробництва плит і облицювальних виробів з них, порушене вивітрюванням габро і відходи від виготовлення облицювальних виробів придатні для виробництва бутового каменю та щебеню будівельного, відсіви від подрібнення габро придатні для дорожнього будівництва та при упорядкуванні і плануванні територій (далі - незмінене габро) на земельній ділянці (кадастровий номер 1822582400:04:000:0004) площею 5,2 га у Житомирському районі. Родовище розташоване в Житомирському районі Житомирської області, на відстані 0,6 км на північ від с. Кам`яний Брід.

Відповідно до умов вказаного спеціального дозволу, видобуток корисних копалин, дозволено виключно на земельній ділянці з кадастровим номером 1822582400:04:000:0004, розташованій на території Старосілецької територіальної громади, в межах таких географічних координат:

1 2 3 4 5 6 7

ПШ 50°29'14", 50°29'14", 50°29'18", 50°29'16", 50°29'14", 50°29'12", 50°29'10"

СхД 28°57'18", 28°57'27", 28°57'35", 28°57'39", 28°57'39", 28°57'35", 28°57'21".

КП «Кіровгеологія» має у своєму складі виробничі підрозділи - експедиції та Управління виробничо-технічного обслуговування Казенного підприємства (код ЄДРПОУ 33104171), розміщене за адресою: м. Коростишів, вул. Більшовицька, 149 (створене на базі Коростишівської гірничої дільниці).

Згідно з Положенням, затвердженим наказом КП «Кіровгеологія» від 07.12.2021 № 70, Управління виробничо-технічного обслуговування є відокремленим підрозділом, що має самостійний баланс, код ЄДРПОУ, власну печатку та рахунки в установах банків. Управління виробничо-технічного обслуговування не є юридичною особою, проте наділене повноваженнями щодо ведення фінансово-господарської діяльності, реалізації продукції та розрахунків з контрагентами. здійснюється через систему контролю та ревізійної діяльності з боку головного підприємства.

Наказом начальника УВТО КП «Кіровгеологія» від 20.08.2019 № 68-к ОСОБА_3 призначений на посаду начальника Управління виробничо-технічного обслуговування Казенного підприємства «Кіровгеологія».

Відповідно до п. 5.2 Положення, на цій посаді ОСОБА_3 наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями. Зокрема, він несе персональну відповідальність за формування фінансового плану, результати господарської діяльності підрозділу, дотримання вимог чинного законодавства, виконання наказів генерального директора КП «Кіровгеологія», забезпечення бухгалтерського обліку, а також здійснює право оперативного управління коштами підрозділу та видає обов`язкові для працівників накази і розпорядження. Таким чином, ОСОБА_3 є службовою особою.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, надра є власністю Українського народу. Відповідно до ст.ст. 1, 14, 19, 61 Кодексу України «Про надра», видобування корисних копалин є видом спеціального користування надрами, що здійснюється виключно за наявності спеціального дозволу та акта про надання гірничого відводу.

Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу, який, відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 59 «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів», надається виключно за наявності двох обов`язкових складових: спеціального дозволу на користування ділянкою надр; затвердженого в установленому порядку проєкту розробки родовища корисних копалин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827 габро віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення.

Таким чином, будь-яка діяльність з видобутку корисних копалин поза межами координат, визначених затвердженим проєктом розробки та актом про гірничий відвід, є самовільним користуванням надрами та порушенням встановлених правил їх охорони.

У точно не встановлений досудовим розслідуванням час, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення з корисливих мотивів, з метою отримання прибутку для господарської діяльності підрозділу поза межами отриманого спеціального дозволу на користування надрами від 28.12.2004 № 3581 за наступних обставин.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи в порушення вимог ст. 19 Кодексу України «Про надра», ст. 38, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також всупереч п. 5.2 Положення, яке зобов`язує начальника підрозділу забезпечувати дотримання порядку та вимог діючого законодавства України, ОСОБА_3 організував незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення - незміненого габро.

У невстановлений досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше 01.09.2019, перебуваючи у своєму службовому кабінеті за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Київська, 149, ОСОБА_3 , використовуючи своє службове становище та діючи всупереч вимогам посадової інструкції, достовірно знаючи межі дозволеного видобутку, визначені спеціальним дозволом № 3581 та відповідним проєктом розробки, реалізував злочинний умисел, спрямований на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення - незміненого габро, з корисливих мотивів та метою отримання прибутку.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , зловживаючи наданими йому повноваженнями, упродовж періоду з 01.09.2019 по 30.11.2019, організував видобування габро промисловим способом із використанням наявної у розпорядженні Управління виробничо-технічного обслуговування спеціальної техніки з уступів № 1 та № 2 Південно-східної ділянки Бистріївського родовища, шляхом надання вказівок підлеглим працівникам щодо здійснення видобувних робіт на ділянках, які не були передбачені проєктною документацією та планом розвитку гірничих робіт, чим фактично організував виконання робіт на територіях, що знаходяться поза межами встановленого гірничого відводу та спеціального дозволу № 3581, достовірно усвідомлюючи відсутність у підприємства законних підстав для користування надрами у вказаних межах.

Так, упродовж періоду з 01.09.2019 по 30.11.2019, ОСОБА_3 безпосередньо керував роботами та надавав розпорядження підлеглим працівникам щодо промислового видобутку корисних копалин за межами ділянки надр. В результаті таких дій з уступу № 1 Південно-східної ділянки Бистріївського родовища в вересні 2019 року незаконно видобуто незмінене габро об`ємом 85 м3, з уступу № 2 - 142 м3 та в листопаді 2019 року з уступу № 2 - 307 м3.

Отже, загальний обсяг незаконно видобутої з 01.09.2019 по 30.11.2019 на Бистріївському родовищі корисних копалин загальнодержавного значення - незміненого габро - становить 534 м?, загальною вартістю 5 681 979 гривень.

Зазначені дії ОСОБА_3 спричинили тяжкі наслідки для інтересів держави, що виразилося у заподіянні матеріальної шкоди в особливо великих розмірах, а також у порушенні екологічної обстановки та унеможливленні раціонального використання природних ресурсів у даному регіоні.

Вказані дії ОСОБА_3 позбавило державу можливості здійснювати належний геологічний контроль за раціональним використанням надр на Бистріївському родовищі, що призвело до погіршення стану природних об`єктів, неможливості їх відтворення протягом тривалого часу та незворотного порушення екологічного балансу території, закріпленої за Старосілецькою громадою.

Таким чином, ОСОБА_3 , підозрюється в незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, вчиненому службовою особою з використанням службового становища, що спричинило інші тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_3 , його майнового стану, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і які перераховані вище, сторона обвинувачення вважає, що виконання процесуальних обов`язків підозрюваним достатньою мірою буде гарантувати застава, що становитиме 1707 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 5 681 979 (п`ять мільйонів шістсот вісімдесят одна тисяча дев`ятсот сімдесят дев`ять) гривень.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий вважає достатніми підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме:

1. Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Загроза призначення покарання у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення за умов обґрунтованості відповідної підозри, може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних осіб, а тому відсутні стримуючі соціальні зв`язки за місцем здійснення досудового розслідування.

Велика тривалість і досвід роботи у надровидобувній галузі, обумовлені цим ділові та особисті зв`язки з широким колом осіб з числа колег, наявність у підозрюваного достатніх статків збільшують зазначений ризик.

Маючи чинний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_3 має можливість скористатись ним для перетину кордону.

2. Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, стороною обвинувачення вживаються всі заходи направлені на збирання доказів вчинення злочину, у тому числі речей та документів.

ОСОБА_3 , розуміючи вказані обставини може знищити або спотворити не виявлені на цей час речові докази у кримінальному провадженні, у тому числі оригінали документів, які можуть свідчити про його протиправну діяльність, вжити заходів до спотворення або знищення таких доказів іншими особами.

3. Ризик незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження.

Наявність зазначеного ризику обґрунтовується тим, що підозрюваний отримавши матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу володітиме інформацією стосовно усіх обставин кримінального провадження, у тому числі біографічних даних свідків, які надали органу досудового розслідування показання та ще не допитані безпосередньо в суді по обставинам кримінального провадження. Вказані відомості можуть надати підозрюваному можливість, як самостійно, так і з використанням кола своїх знайомих, здійснити незаконний фізичний, психологічний тиск на свідків, їх підкуп, або шантаж. Окрім того може скористатись авторитетом колишнього керівника УВТО для здійснення тиску на теперішніх його працівників, які були в його підпорядкуванні та є свідками у кримінальному провадженні.

4. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також, підозрюваний ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України, інкриміноване кримінальне правопорушення вчинив з метою незаконного відчуження майна, що у свою чергу теж може свідчити про ризик вчинення інших майнових злочинів з метою незаконного збагачення.

Усе вищевикладене свідчить про ризики того, що ОСОБА_3 , не маючи достатнього обмеження у вигляді запобіжного заходу та покладених відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків, може вдатись до поведінки на шкоду повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування та подальшому судовому розгляду.

Обставини, встановлені під час досудового розслідування, на думку слідчого, виправдовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, так як враховуючи особливо великий розмір матеріальних збитків, завданих в результаті вчинення кримінального правопорушення, у сукупності з обґрунтованою підозрою та фактичними обставинами вчинення кримінального правопорушення, орган досудового розслідування приходить до висновку, що для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного має бути застосований запобіжний захід у вигляді застави, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м`які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Захисник та підозрюваний заперечили проти задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри, а також на недоведеність заявлених стороною обвинувачення ризиків у кримінальному провадженні. Просили застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, оскільки запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 5 681 979 (п`ять мільйонів шістсот вісімдесят одна тисяча дев`ятсот сімдесят дев`ять) гривень, є занадто суворим для підозрюваного, який також має інвалідність третьої групи.

Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

13.08.2026 ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42024000000000522 від 11.04.2024, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України.

Згідно з ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Частина 4 ст. 182 КПК України визначає що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з позиції ЄСПЛ, яка відображена, серед іншого, у рішеннях по справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому, відповідно до рішень ЄСПЛ, зокрема, у справах «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» від 29.11.1988 та «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 23.10.1994, факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:

- посадові обов`язки начальника УВТО КП «Кіровгеологія»;

- висновок експерта за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи СЕ 19/111-26/24155-ФХЕД від 29.05.2026;

- протокол обшуку за адресою: м. Коростишів, вул. Київська, буд. 149 від 05.01.2025;

- спеціальний дозвіл на користування надрами № 3581 від 28.12.2004;

- висновок за результатами проведення слідчих дій на Південній ділянці Бистріївського родовища габро у Житомирському районі Житомирської області №4 від 06.04.2026;

- план розвитку гірничих робіт Бистріївського родовича на 2019 рік;

- розрахунок розміру збитків заподіяних державі в наслідок самовільного користування надрами завданих начальником КП Кіровгеологія ОСОБА_9 ;

- аудиторський звіт за результатами планового внутрішнього аудиту діяльності Казенного підприємства «Кіровгеологія» за період з 01.01.2021 по 31.12.2023;

- покази свідка ОСОБА_10 від 12.06.2026;

- покази допиту свідка ОСОБА_11 від 12.06.2026;

- покази допиту свідка ОСОБА_12 від 16.03.2026;

- покази свідка ОСОБА_13 від 20.04.2026;

- покази свідка ОСОБА_14 від 26.03.2026;

- інші матеріали кримінального провадження.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та містяться в доданих до нього матеріалах, при цьому й зважує на те, що на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.

Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а тому, з огляду на наведені у клопотанні слідчого обставини, у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, інкримінованих йому стороною обвинувачення.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Разом з тим, відповідно до положень частини третьої ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Так, вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

У той же час, слідчий суддя у повній мірі не може погодитися з існуванням ризиків, які б давали підстави для застосування виняткового запобіжного заходу та про які зазначив слідчий у своєму клопотанні, що було підтримано прокурором у судовому засіданні з огляду на наступне.

Так, сторона обвинувачення зазначає про те, що підозрюваний може навмисно переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Про обґрунтованість даного ризику, на думку органу досудового розслідування, свідчить те, що підозрюваний усвідомлює тяжкість покарання, яка йому загрожує, що, згідно твердження сторони обвинувачення, повністю підтверджує ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Однак, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог пунктів 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадків за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

При цьому, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» від 23.02.2012, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.07.2003 у справі №14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як обов`язкова підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчієв проти Молдови» від 04.10.2005, «Смірнови проти Російської Федерації» від 24.07.2003). Крім того, на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (рішення у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000). При цьому відсутність в особи роботи та сім`ї не є доказом того, що вона може схилиться до вчинення нових злочинів. Так само як і сама по собі відсутність постійного місця проживання не є доказом того, що особа зникне (рішення у справах «Пшевечерський проти Російської Федерації» від 24.05.2003, «Сулаоя проти Естонії» від 15.02.2005). Не може бути доказом можливої втечі особи і наявність кількох місць проживання (рішення у справі «Олександр Макаров проти Російської Федерації» від 12.03.2009).

При оцінці наявності даного ризику слідчий суддя враховує, що ОСОБА_3 з`явився за першою вимогою до слідчого судді для розгляду вказаного клопотання, при цьому стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достатній доказів на підтвердження того, що з моменту набуття ОСОБА_3 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні вчинялись будь-які дії на ухилення від явки до органу досудового розслідування, з огляду на що, твердження сторони обвинувачення з приводу існування такого ризику є формальним та сумнівним, з урахуванням встановлених обставин, ґрунтується на припущеннях та не може свідчити про настільки високу ймовірність настання даного ризику, яка б слугувала підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, на якому наполягає сторона обвинувачення.

Щодо наявності ризику незаконного впливу на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, слід зазначити, що відповідно до практики ЄСПЛ - ризик тиску на свідка не можна визнати підставою для застосування запобіжного заходу без підтвердження вчинення вказаних дій під час досудового розслідування, оскільки це суперечитиме презумпції невинуватості, яка закріплена у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, Конституції України та Кримінального процесуального кодексу України.

Доказами на обґрунтування такого ризику можуть бути: - підтверджуючі документи, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; - незаконний вплив на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, що також підтверджується документально.

Однак, в ході судового розгляду таких обставин не встановлено.

Не достатньо покладатися лише на якусь абстрактну можливість, не підкріплену будь-якими доказами. Сторона обвинувачення не надала слідчому судді доказів на підтвердження наявності такого ризику. В позасудовому порядку а ні підозрюваний, а ні інші особи від його імені до них не зверталися з будь-яких питань.

Ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами. (Рішення Європейського суду з прав людини «Бекчієв проти Молдови»).

Згідно з наданими прокурором документами, речові докази у справі перебувають на зберіганні в сторони обвинувачення та не передавались на зберігання фізичним особам. Тому зазначений вище прокурором ризик в судовому засіданні не підтверджений.

Ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення згідно наданими сторонами судового провадження відомостями про особу підозрюваного також не підтверджується. Не підтверджено документами, довідками про те, що особа вже притягувалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має незняту чи непогашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягувалась до адміністративної відповідальності, інформацією про зловживання наркотичними засобами чи алкоголем.

Частиною 4 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За викладених обставин, вбачається, що клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів сторони обвинувачення про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а відтак застосування запобіжного заходу у виді застави є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до його застосування.

Разом з цим, враховуючи викладене, а також тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_3 , його вік, позитивні характеристики, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків, зважаючи на необхідність дотримання цілей та принципів кримінального провадження, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з тим, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та частково доведено актуальність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 132, 177-179, 182, 193, 194, 196, 309 , 395, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання залишити без задоволення.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000000522, а саме до 13.10.2026 включно.

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_3 виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи і засобів зв`язку;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обов`язок контролю за виконанням ухвали слідчого судді покладається на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1