Рішення № 139860681, 10.09.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6107/26

Справа №754/3142/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючої судді Гринчак О.І.,

за участю секретаря судових засідань Пучко А.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю Служби у справах дітей Виконавчого комітету Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Зміст позовних вимог

У лютому 2026 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , за участю Служби у справах дітей Виконавчого комітету Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області про визначення місця проживання дитини, у якій просить: визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з відповідачкою він перебував у шлюбі, зареєстрованому Виконавчим комітетом Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області 18.10.1997, актовий запис №12. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09.11.2023 шлюб було розірвано.

Від шлюбу мають неповнолітню дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу дочка залишилася проживати з позивачем.

Відповідачка покинула територію України та мешкає в Республіці Туреччина і повертатися до України в найближчий час не збирається, у зв`язку з чим виникло питання утримання, проживання та піклування про дочку ОСОБА_5 , отримання різних соціальних послуг та допомоги, тощо.

Позивач стверджує, що має всі належні умови для проживання дитини та здатний забезпечити дочці належний рівень виховання, освіти, дозвілля та розвитку.

Дочка навчається за місцем свого проживання в Циблівському ліцеї Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області, отримує медичне обслуговування за місцем проживання в комунальному некомерційному підприємстві Циблівський центр первинної медико-санітарної допомоги Циблівської сільської ради.

Проживання дочки разом з ним відповідає її інтересам, оскільки він має можливість забезпечити їй належні умови проживання та повною мірою займатись її вихованням та утриманням. Крім того, й дочка виявляє бажання жити разом з ним.

Рух справи

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01 квітня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Також зобов`язано Службу у справах дітей Виконавчого комітету Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області надати суду оригінал письмового висновку щодо розв`язання спору.

Позивач повідомлявся про розгляд справи шляхом надсилання копії ухвали за адресою місця реєстрації.

Відповідачка про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками на адресу її зареєстрованого місця проживання, проте поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою», що в силу положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про розгляд справи.

Крім того, на веб-сайті Судової влади України було розміщено повідомлення про те, що Деснянський районний суд м. Києва викликає ОСОБА_3 як відповідача у справі про визначення місця проживання дитини.

Жодних пояснень щодо позовної заяви від відповідачки до суду не надходило.

25 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Циблівської сільської ради надійшов лист, в якому Служба позов визнає та просить проводити розгляд цивільної справи без участі третьої особи.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року було повторно зобов`язано Службу у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області надати суду оригінал письмового висновку щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дитини. Ухвалено проводити розгляд справи за участю Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01 червня 2026 року витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості про те, чи перетинала державний кордон України малолітня ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, у супроводі батька: ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянина України, та/або матері ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, за період з 01.04.2021 по дату надання інформації.

26 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Циблівської сільської ради надійшов лист з проханням забезпечити проведення розгляду справи у режимі відео конференції за допомогою власникх технічних засобів та системи ВКЗ.

07 липня 2026 року Деснянським районним судом м. Києва винесено ухвалу про відмову в задоволенні заяви представника Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області - Дубик Людмили Василівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 07 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Сторони перебували у шлюбі, який був зареєстрований 18 жовтня 1997 року Виконавчим комітетом Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та розірваний рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року у справі № 754/12661/23.

Сторони мають дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (а.с. 6, зворот).

Згідно з декларацією № 0001-АМ39-1310 лікарем педіатром ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_10 , надавачем первинної медичної допомоги є Комунальне некомерційне підприємство Циблівський центр первинної медико-санітарної допомоги Циблівської сільської ради, а законним представником пацієнта вказано ОСОБА_2 (а.с. 7).

Відповідно до довідки №117 від 12 вересня 2025 року ОСОБА_4 , 2013 року народження, навчається в 6-А класі Циблівського ліцею Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с. 8).

Службою у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Циблівської сільської ради складено Акт обстеження умов проживання, відповідно до якого проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 . За даною адресою проживають і мають постійне місце реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з актом: умови проживання хороші, у дівчинки є окрема кімната, комп`ютер, ліжко, шафа, стіл. Дитина проживає разом з батьком в Україні, щоб отримати освіту. Виховання, матеріальне забезпечення покладені на батька (а.с.12).

Відповідно до посвідки на проживання відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на день подання позову до суду проживає у Республіці Туреччина (а.с. 14).

Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19.5.2/42035-26-Вих від 03.06.2026, у період з 01.04.2021 по 03.06.2026 малолітня ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 перетинала кордон у супроводі матері ОСОБА_3 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 : 06.09.2023 - в`їзд (пункт пропуску - Порубне), 30.10.2024 - виїзд (пункт пропуску Орлівка), 21.08.2025 - в`їзд (пункт пропуску - Порубне).

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування «Про визначення місця проживання малолітньої дитини», затвердженого рішенням виконавчого комітету Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області № 2315 від 09 червня 2026 року, орган опіки та піклування Циблівської сільської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 65-67).

Відповідно до Витягу з інформаційної системи «Резерв+» у позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є військовозобов`язаним, наявна відстрочка, а саме бронювання до 12.03.2027.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві.

Норми права та мотиви суду

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно із частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно з положеннями статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ч. 2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір`ю.

Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або, у відповідних випадках, законні опікуни, - несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують право дитини не розлучатися з обома батьками усупереч їх бажанню, за винятком випадків, якщо в разі компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно ухвалити рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що вирішують питання соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, ЄСПЛ зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Згідно з ч. 1 ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (частина друга статті 160 СК України).

Верховний Суд зазначає, що міжнародні та національні законодавчі акти не містять норм, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини, насамперед, треба виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 , як на підставу своїх порушених прав посилався на те, що саме він здійснює догляд за дитиною, створив для дочки належні побутові умови для проживання, займається її вихованням, натомість мати дитини виїхала за межі України, постійно проживає в Республіці Туреччина і не збирається повертатися до України.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачка проживає в Республіці Туреччина, що підтверджується посвідкою на проживання. Вона періодично приїжджає на територію України і забирає дочку на деякий час до себе, після чого знову привозить дитину до батька для проживання і відвідування навчального закладу. Одже, судом встановлено, що більшість часу дочка сторін проживає разом з батьком на території України, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, з матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди про те, що дитина має проживати разом з батьком.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналіз змісту наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що захисту підлягає лише порушене або оспорюване право або інтерес, при цьому за змістом принципів змагальності (статті 12, 81 ЦПК України) та диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) саме позивач повинен, зокрема, обґрунтувати та довести факт порушення або оспорення суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Основним доводом у судовому засіданні про існуючий «реальний» спір між сторонами щодо визначення місця проживання дитини було те, що необхідно отримати різні соціальні послуги та допомоги, тощо.

Разом з тим, в ході розгляду справи суд встановив, що відповідачкою не вчинялося жодних дій щодо зміни місця проживання дочки. Більше того, судом не встановлено, що позивач будь-яким чином перешкоджав у виїзді дочки на деякий час закордон разом з матір`ю.

Суд зазначає, що судове рішення про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, може бути ухвалене лише тоді, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина, тобто за наявності між ними такого спору.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання і той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом, має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини, і з цього приводу між ними існує спір. Ці обставини підлягають перевірці судом.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Подібні висновки неодноразово робила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19) (пункт 8.9), від 17 серпня 2022 року у справі № 910/10006/19 (провадження № 12-79гс21) (пункт 6.1), а також Верховний Суд у постановах від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21, від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21), від 18 лютого 2026 року у справі № 932/1433/24 (провадження № 61-15586св25).

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на зміст норм процесуального закону, позивач ОСОБА_2 повинен довести, що між сторонами дійсно існує спір щодо визначення місця проживання їх спільної дитини, що цей спір реальний, визначення місця проживання дитини з батьком відповідає якнайкращим інтересам дитини.

У судовому засіданні встановлено, що спільна дитина сторін після розірвання шлюбу проживала та проживає разом з батьком.

З аналізу інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що відповідачка приїжджала на територію України, щоб забрати дочку, пожити в неї деякий час, а згодом привозила її на територію України, щоб дочка проживала разом з батьком та навчалась. Сама ж відповідачка в цей час поверталась до іншої країни і проживала там (а.с. 56).

Під час розгляду справи встановлено, що мати дитини не заперечує проти того, що спільна дитина проживає з батьком, не зверталась до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з нею.

Отже, в судовому засіданні позивачем не надано достатніх, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили що на час звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає з ним, порушені його права, що відповідачка виявляє незгоду з тим, щоб дитина сторін проживала з батьком за місцем його проживання.

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18).

Верховний Суд неодноразово зауважував, що суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом. І суд може задовольнити позов у справі щодо дитини лише тоді, коли дійде висновку, що це є необхідним і корисним для інтересів та благополуччя дитини.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 295/13519/22 (провадження № 61-9593св24), від 01 жовтня 2025 року у справі № 760/18574/22 (провадження № 61-6689св25), від 12 листопада 2025 року у справі № 686/31442/24 (провадження № 61-9428св25), від 26 серпня 2025 року у справі № 753/18526/21 (провадження № 61-4943св25), від 05 листопада 2025 року у справі № 645/5180/19 (провадження № 61-4922св25), від 12 листопада 2025 року у справі № 202/2883/22 (провадження № 61-10442св25), від 04 березня 2026 року у справі № 188/846/23 (провадження № 61-14379св25), від 27 квітня 2026 року у справі № 501/2820/21 (провадження № 61-12099св25), від 03 липня 2026 року у справі № 752/13051/22 (провадження № 61-10617св25).

Отже, суд оцінивши надані докази доходить висновку, що достатніх, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про наявність між сторонами реального спору про місце проживання спільної дитини позивачем не надано, що свідчить про недоведеність позиву та відсутність підстав для його задоволення.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись СК України, ЗУ «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини, Декларацією про права дитини, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю Служби у справах дітей Виконавчого комітету Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області про визначення місця проживання дитини відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області, ЄДРПОУ 44112169, місцезнаходження: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Циблі, вул. Шевченка, 41.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2026.

Суддя Деснянського

районного суду м. Києва Оксана Гринчак