Рішення № 139860617, 16.09.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3806/26

провадження № 2/753/7140/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Лужецької О.Р.,

при секретарі Григораш Н.М.,

за участю:

представника позивача Полтавської Н.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ "Ковальська-Житлосервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що здійснював обслуговування будинку АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку. У зв`язку із несплатою коштів за отримані житлово-комунальні послуги у відповідача утворилася заборгованість, яка складає 17 909 грн. та яку позивач просить стягнути на свою користь у судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2026 року цивільну справу № 753/3806/26 передано судді Лужецькій О.Р.

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено проводити її розгляд у спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

22 травня 2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивачем не надані належні докази наявної заборгованості, а тому просив відмовити у задоволенні позову. Крім того позивачем не надано доказів, що житлово- комунальні послуги були надані якісно, своєчасно та в повній мірі. Також вказав, що позивачем не було враховано позовну давність та пред`явлено вимогу про стягнення боргу після спливу визначено законом строку, у зв`язку із чим просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позові та просила позов задовольнити.

В судовому засіданні відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову. Крім того, звернувся із заявою про застосування строку позовної давності.

Заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, вивчивши доводи учасників справи, викладені у письмових заявах, суд дійшов до наступного висновку.

ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» здійснювало обслуговування будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Правління АТ ХК «Київміськбуд» від 30.08.2007 № 119/0/5-07 «Про передачу житлового комплексу з підземним паркінгом на баланс, обслуговування і експлуатацію ТОВ «Ковальська-Житлосервіс».

З 01 серпня 2024 року правління будинком здійснює ОСББ «Срібна корона».

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 142,50 кв. м., що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 07 травня 2008 року.

18 жовтня 2017 року між ТОВ "Ковальська-Житлосервіс" та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, предметом якого було забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житлово АДРЕСА_1 , а споживачем забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленими тарифами у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Позивачем житлово-комунальні послуги надавались відповідачу безперебійно та належним чином, а відповідач протягом тривалого часу не сплачував, або періодично сплачував за спожиті послуги.

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та житлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним і майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі і допоміжні), несучі, огороджу вальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на споживачів покладається обов`язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з частини першої статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦКУ порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

15 листопада 2017 року розпорядженням КМДА № 1444 встановлено тариф на послуги з утримання будинку і споруд прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , - 7,24 грн за 1 кв. м загальної площі квартири за місяць з ПДВ.

З листопада 2019 року зі складу витрат на утримання будинку виключена послуга з вивезення твердих побутових відходів, з урахуванням приписів статті 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року.

Загальна площа квартири АДРЕСА_2 , за якою виникла заборгованість, становить 142,50 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності від 07 травня 2008 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 31 липня 2024 року у відповідача утворилася заборгованість за отримані житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 17 909,27 грн, яка складається з: 12 351,30 грн - основний борг; 2 679,76 грн - інфляційні втрати; 1 252,24 грн - 3 % річних від простроченої суми.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач не належним чином виконував свої зобов`язання перед позивачем з оплати спожитих житлово-комунальних послуг, в результаті чого за період з березня 2020 року по 31 липня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 12 351 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що позивачем частина послуг не надавалась або надавалась неналежної якості у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи таке.

Відповідно до статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до статті 27 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Відповідно до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1145, його поширюється на споживачів комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком, виконавців комунальних послуг та управителів багатоквартирних будинків.

У разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуг з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя багатоквартирного будинку для перевірки якості наданих послуг.

Проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, забезпечується виконавцем комунальної послуги або управителем багатоквартирного будинку.

Споживач також має право звернутися до відповідних уповноважених державних органів за захистом порушених прав щодо якості надання комунальних послуг та/або послуг з управління багатоквартирним будинком.

Для проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, споживач звертається до виконавця комунальної послуги або управителя багатоквартирного будинку в усній формі особисто, за допомогою телефонного зв`язку або в письмовій формі за поштовою або електронною адресою, що зазначена в договорі про надання відповідних послуг, з претензією про невідповідність кількісних та/або якісних показників послуг.

У разі встановлення під час перевірки фактів невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, в акті-претензії зазначаються дата і час проведення перевірки, виявлені факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, інформація про дату початку зниження якості відповідної послуги.

Якщо під час перевірки факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, не підтверджено, в акті-претензії зазначається інформація про відсутність фактів невідповідності якості комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком.

В акті-претензії зазначаються також виявлені під час його складання додаткові факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг.

Акт-претензія складається у двох примірниках і підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги (його представником) або управителем багатоквартирного будинку. Один примірник акта-претензії передається споживачеві, другий - зберігається у виконавця комунальної послуги (його представника) або управителя багатоквартирним будинком.

У разі коли за результатами проведення перевірки споживач та виконавець комунальних послуги або управитель багатоквартирного будинку не дійшли згоди щодо наявності (відсутності) факту невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком умовам або параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, та/або причин виникнення таких порушень або невідповідності, акт-претензія підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Результати перевірки якості надання комунальних послуг та/або послуг з управління багатоквартирним будинком можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідачем до матеріалів справи не долучено відповідних актів про ненадання або надання не в повному обсязі, неналежної якості послуг, складених та оформлених відповідно до приписів ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Враховуючи загальну площу квартири № 313, власником якої є відповідач, та з огляду на тарифи, визначені розпорядженням КМДА, позивачем вірно розрахована сума витрат на утримання будинку та прибудинкової території, яка підлягає сплаті відповідачем.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини та наведені положення Закону суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Розрахунок заборгованості за внескам на утримання будинку та прибудинкової території був перевірений судом та покладається в обґрунтування рішення як об`єктивний і належний доказ, що містить відомості щодо розміру нарахованих відповідачу сум, і здійснений на основі затверджених в установленому порядку тарифів та пропорційно до загальної площі належної відповідачу квартири.

Разом з тим, вбачається, що відповідач наполягав на застосуванні строку позовної давності.

За статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263, 264 ЦК України.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

Так, відповідно до статті 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення обставин, встановлених частиною 1 цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Водночас, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме "продовження позовної давності".

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року установлено на всій території України карантин.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Загальновідомим є той факт, що карантин неодноразово продовжувався та скасований 30 червня 2023 року.

З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року. (Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21).

Таким чином, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Поряд з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан в Україні з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

В подальшому, воєнний стан в Україні було неодноразово продовжено та діє станом на день ухвалення рішення.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (який набрав чинності 17.03.2022) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії.

Надалі Законом України від 08.11.2023 №3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) продовжено від початку воєнного стану і до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку був зупинений на строк дії воєнного стану.

Відновлення строків позовної давності передбачено Законом від 14.05.2025 №4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" (далі - Закон №4434). Закон №4434 передбачає виключення з ЦК України пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення".

Закон №4434-IX оприлюднено 03.06.2025 і, відповідно до пункту 2, останній набирав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 04.09.2025 і саме з цієї дати було поновлено перебіг строків позовної давності, передбачених ЦК України.

Отже, враховуючи вищевикладене та положення статей 254, 255 ЦК України, строк звернення до суду (позовна давність) за спірною вимогою спочатку продовжено (до 30.06.2023 на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився до 03.09.2025 включно.

Тобто, за логікою законодавця, "продовження" строків позовної давності та "зупинення" перебігу позовної давності є кардинально різними поняттями і у випадку продовження строків загальний строк позовної давності не є незмінним, а лише надає позивачу право не звертатися до суду з відповідним позовом, допоки не буде скасовано законодавчу підставу для продовження строку. Якщо в період продовження строку (з 12.03.2020 до 29.01.2024) строк позовної давності закінчився, то особа має право звернутися за захистом своїх прав до суду з відповідною заявою в межах строку, на який продовжено строк позовної давності, тобто до 29.01.2024, адже з 30.01.2024 строк позовної давності вже є простроченим.

Саме тому, органом законодавчої влади було усунуто зазначену невизначеність у правовому регулюванні цього питання та приведено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у відповідність до положень статті 263 ЦК України.

Як вбачається з відмітки канцелярії суду на позовній заяві, позивач подав позов 20 лютого 2026 року.

Таким чином, слід визнати таким, що пропущений позивачем трирічний строк позовної давності за позовними вимогами за період з березня 2020 року по червень 2021 року.

Враховуючи наведене, при вирішенні даного спору суд враховує заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, позовна давність щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих до червня 2021 року на заборгованість за надані послуги, також сплила.

За таких обставин, суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, але враховує пропущення строку позовної давності за період з березня 2020 року по червень 2021 року.

Отже, суд вважає, що оскільки позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з березня 2020 року по червень 2021 року, такі позовні вимоги не підлягають задоволенню, так само як і не підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних нарахованих за період до червня 2021 року.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов`язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов`язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13).

Відповідно до уточненого розрахунку суду, заборгованість відповідача в межах строку позовної давності за період з липня 2021 року по липень 2024 року становить заборгованість у розмірі 10 328 грн. 76 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 454 грн.95 коп. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 1178 грн. 82 коп.

Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні зазначав про часткову оплату за надані послуги, однак суд відхиляє такі посилання, оскільки такі оплати були враховані позивачем при здійснені розрахунку заборгованості, відтак не можуть бути повторно зараховані в погашення заборгованості за спірний період.

Отже, виходячи з уточненого розрахунку суду, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: заборгованість у розмірі 10 328 грн. 76 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 454 грн.95 коп. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 1178 грн. 82 коп.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача також підлягає судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, пропорційно задоволеним вимогам.

Так, заявлений розмір позовних вимог складав 17 909 грн.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 13 962,53 грн. Тобто у відсотковому відношенні заявлений розмір позовних вимог зменшений до 77% (100/17 909 х 13 962,53).

Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2 562,56 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 10 328 грн. 76 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 454 грн.95 коп. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 1178 грн. 82 коп. та судовий збір в розмірі 2 562 грн. 56 коп., що загалом становить 16 525 грн. 09 коп.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс», код ЄДРПОУ 32912720, м. Київ, вул. Єлизавети Чавдар, буд. 3.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 .

Повне рішення складено 18.09.2026

СУДДЯ Олена ЛУЖЕЦЬКА