Рішення № 139860256, 08.09.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

08 вересня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/584/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Авраменко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури (17500, м. Прилуки Чернігівської області, вул. В`ячеслава Чорновола, 50-а; код 02910114) в інтересах держави в особі Яблунівської сільської ради (код 04415896)17591, с. Яблунівка Прилуцького району Чернігівської області, вул. Незалежності, 16до Малодівицької селищної ради (код 04412490) 17523, смт. Мала Дівиця Прилуцького району Чернігівської області, вул. Слобідська, 3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Калина (код 30915028) 17600, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, селище Варва, вул. Кропиви Костянтина, будинок 59,про витребування земельної ділянки

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явилися

В судовому засіданні прийняв участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Лепська Н.П.

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2026 року через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 24.06.2026 № 54-73-4560ВИХ-26 заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яблунівської сільської ради до Малодівицької селищної ради про витребування земельної ділянки, якою прокурор просить витребувати з незаконного володіння відповідача на користь позивача земельну ділянку площею 29,5666 га (кадастровий номер 7424182500:02:000:0905), розташовану на території Дубовогаївського старостинського округу Яблунівської ОТГ Прилуцького району Чернігівської області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що на його думку, спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності Яблунівської територіальної громади всупереч встановленого законом порядку.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2026, зокрема, постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 23 липня 2026 року;

встановити процесуальний строк для подання відповідачами відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликати для участі в судовому засіданні заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури та представника Яблунівської сільської ради в якості позивача.

викликати для участі в судовому засіданні представника Малодівицької селищної ради в якості відповідача.

Сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення призначеного на 23.07.2026 підготовчого засідання, однак процесуальним правом на участь у ньому не скористалися.

01.07.2026 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшла заява про визнання позову та про розгляд справи без участі його представника.

В підготовчому засіданні 23.07.2026, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2026, зокрема, постановлено:

продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів;

залучити Товариство з обмеженою відповідальністю Калина (17600, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, селище Варва, вул. Кропиви Костянтина, будинок 59, код 30915028) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

призначити підготовче засідання на 08 вересня 2026 р. о 12:10;

повідомити позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

повідомити відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

повідомити третю особу про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

зобов`язати прокурора протягом 2-х днів з моменту отримання ухвали направити копію позовної заяви і доданих до неї документів третій особі і докази направлення надати суду;

встановити процесуальний строк для подання третьою особою письмових пояснень щодо позову протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії позовної заяви.

24.07.2026 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області від Прилуцької окружної прокуратури надійшла заява про направлення ТОВ «Калина» копії позовної заяви на виконання ухвали суду від 23.07.2026.

Учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення призначеного на 08.09.2026 підготовчого засідання, однак процесуальним правом на участь у ньому (крім прокурора) не скористалися.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічне положення зазначено у ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

У підготовчому засіданні 08.09.2026 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7424182500:02:000:0905 площею 29,5666 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі 19.11.2013 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 29,5666 га в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Дубовогаївської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

19.02.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Крупським О.Б. укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7424182500:02:000:0905, площею 29,5666 га, відомості про що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.04.2015 (номер відомостей про інше речове право 9290929, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 613528474241).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 04.04.2015 державним реєстратором за Товариством з обмеженою відповідальністю Калина (код 30915028) зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 29,5666 га з кадастровим номером 7424182500:02:000:0905.

Пунктами 1, 8 зазначеного договору визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 29,5666 га, яка знаходиться на території Дубовогаївської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області. Договір укладено строком на 20 років.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 № 25-10017/14-18-сг вирішено передати у комунальну власність Малодівицькій селищній раді земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2585,1750 га, та за актом приймання-передачі передано у комунальну власність, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 7424182500:02:000:0905 площею 29,5666 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, як таку, що розташована на території Товкачівської сільської ради (п. 38 акту).

Рішенням 20 сесії 7 скликання Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 01.02.2019 у комунальну власність прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2585,1750 га, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 7424182500:02:000:0905, площею 29,5666 га.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.09.2019 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424182500:02:000:0905, площею 29,5666 га за Малодівицькою селищною радою Прилуцького району Чернігівської області (номер відомостей про речове право 33093805).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 14.12.2020 № 51-ОТГ вирішено передати у комунальну власність Яблунівській сільській раді земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2117,3254 га та за актом приймання-передачі передано у комунальну власність, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 7424182500:02:000:0905 площею 29,5666 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, як таку, що розташована на території Дубовогаївської сільської ради (п. 40 акту).

Рішенням 2 сесії 8 скликання Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 24.12.2020 у комунальну власність прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2117,3254 га, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 7424182500:02:000:0905 площею 29,5666 га.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, земельна ділянка з кадастровим номером 7424182500:02:000:0905 площею 29,5666 га розташована на території Дубовогаївської сільської ради, вказане підтверджується проектом землеустрою на спірну ділянку, договором оренди землі та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 730-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» визначено, що до складу Яблунівської територіальної громади Прилуцького району включено, серед інших, Дубовогаївську сільську раду.

Як вказує прокурор у поданій позовній заяві, земельна ділянка з кадастровим номером 7424182500:02:000:0905, площею 29,5666 га, розташована за межами населених пунктів Яблунівської ОТГ Прилуцького району Чернігівської області, а тому саме Яблунівська сільська рада, в силу положень п. 24 Перехідних положень ЗК України є законним власником спірної земельної ділянки. Натомість, передача земельної ділянки в комунальну власність Малодівицької селищної ради та подальша реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є незаконною, а тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню з незаконного володіння Малодівицької селищної ради на користь Яблунівської об`єднаної територіальної громади в особі Яблунівської сільської ради.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ч. ч. 3 та 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес. Позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, інтерес суспільства та умови, передбачені законом. Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

Прилуцькою окружною прокуратурою до Яблунівської сільської ради скеровано лист № 54-73-4140ВИХ-26 від 11.06.2026, в якому повідомлено про факт порушення інтересів територіальної громади, а також про надання інформації щодо вжиття органом місцевого самоврядування заходів по витребуванню земельної ділянки у Малодівицької селищної ради, у тому числі і у судовому порядку.

З листа Яблунівської сільської ради від 12.06.2026 вбачається, що заходи спрямовані на захист порушених інтересів територіальної громади не вживались. Проте, дане питання для Яблунівської сільської ради є актуальним, оскільки орендна плата за земельну ділянку становитиме значну частину доходу місцевого бюджету, а тому повернення ділянки становить для Яблунівської територіальної громади суспільний інтерес. Однак, через невеликий бюджет громади, Яблунівська сільська рада, не може самостійно звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Звернення прокурора в даному випадку з позовом до суду спрямоване на захист інтересів територіальної громади та відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме законність набуття права власності на земельну ділянку.

Конституцією України закріплено, особливий статус природних ресурсів, які знаходяться в межах території України та зазначено, що вони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 142 Конституції України та статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», земля та доходи від її використання є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування територіальної громади.

У даному спорі інтерес держави полягає у забезпеченні правопорядку у сфері земельних відносин, захисті прав власності територіальної громади та реалізації принципу справедливого і законного наповнення місцевих бюджетів.

Земля є обмеженим і найціннішим ресурсом кожної громади. Незаконне перебування спірної земельної ділянки у фактичному володінні відповідача, призвело до протиправного позбавлення Яблунівської сільської об`єднаної територіальної громади її законного майна.

Ситуація, за якої орендна плата за землю, що географічно та юридично належить Яблунівській ОТГ, безпідставно зараховується до бюджету Малодівицької ОТГ, грубо порушує систему міжбюджетних відносин та принципи, закріплені Бюджетним кодексом України.

Держава безпосередньо зацікавлена у фінансовій спроможності кожної окремої адміністративно-територіальної одиниці. Штучне та незаконне позбавлення доходу бюджету однієї громади на користь іншої руйнує баланс регіонального розвитку, позбавляє законну громаду можливості фінансувати соціальні програми, утримувати інфраструктуру (школи, лікарні, дороги) та забезпечувати життєдіяльність населення в умовах воєнного стану.

У даному випадку державний інтерес полягає у виправленні очевидної правової аномалії та відновленні законності при користуванні земельною ділянкою. У даному спорі це єдиний справедливий та ефективний спосіб захисту порушених інтересів територіальної громади. Повернення спірної земельної ділянки у володіння Яблунівської ОТГ не є санкцією чи додатковим обтяженням для Відповідача. Це є логічним відновленням правопорядку, за якого майно повертається його законному володільцю, а фінансові ресурси (орендна плата) спрямовуються виключно до того місцевого бюджету, який визначений Конституцією та Бюджетним кодексом України.

Незаконне отримання коштів та майна іншою громадою створює прецедент безкарного порушення меж адміністративно-територіального устрою та підриває довіру громадян до інститутів влади.

Витребування спірної земельної ділянки від Малодівицької селищної ради повністю відповідає критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном (в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Суспільний інтерес у відновленні законності, поверненні землі її справжньому господарю територіальній громаді Яблунівської ОТГ та спрямуванні фінансових потоків до належного місцевого бюджету суттєво переважає помилкові майнові претензії Відповідача.

Прокуратурою повідомлено Яблунівську сільську раду про виявлені порушення, однак, вказаний орган самостійно не звернувся до суду з позовом, тому це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

За таких обставин, враховуючи звернення прокурора до компетентного органу та нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом упродовж тривалого часу, у даному випадку, відповідно до ст. 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру, наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення до суду позову в інтересах органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Яблунівської сільської ради.

Прилуцькою окружною прокуратурою на виконання вимог абз. 3 ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, повідомлено позивача про звернення з цим позовом до суду листом №54-73-4532ВИХ-26 від 23.06.2026.

Згідно з ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі - ЗК України). У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1 та 2 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. ч. 2 - 6 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АРК або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 78 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

У відповідності до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, серед іншого територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Частиною 2 ст. 83 ЗК України визначено перелік земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності. Так, у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; в) прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.

У відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України № 60-р від 31.01.2018 «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», визначено, що починаючи з 1 лютого 2018 року Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру необхідно забезпечити формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 117 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» визначено, що добровільне об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких умов: 1) у складі об`єднаної територіальної громади не може існувати іншої територіальної громади, яка має свій представницький орган місцевого самоврядування; 2) територія об`єднаної територіальної громади має бути нерозривною, межі об`єднаної територіальної громади визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об`єдналися; 3) об`єднана територіальна громада має бути розташована в межах території Автономної Республіки Крим, однієї області; 4) при прийнятті рішень щодо добровільного об`єднання територіальних громад беруться до уваги історичні, природні, етнічні, культурні та інші чинники, що впливають на соціально- економічний розвиток об`єднаної територіальної громади; 5) якість та доступність публічних послуг, що надаються в об`єднаній територіальній громаді, не можуть бути нижчими, ніж до об`єднання.

Крім цього, пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що визначені у вказаному пункті.

Аналіз положень вищезазначених норм законодавства свідчить про наявність чіткої волі законодавця щодо нерозривності території громади та обов`язкового наділення її земельними ресурсами, розташованими в межах її юрисдикції. Так, територія ОТГ має бути нерозривною, а її межі визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад, що об`єдналися.

Звідси можна зробити наступний висновок: у межах зовнішніх кордонів однієї громади не може існувати жодних територій, тощо, які б належали або контролювалися органом місцевого самоврядування іншої громади. Наявність земельної ділянки, яка територіально знаходиться всередині меж однієї громади, але юридично підпорядкована або приносить дохід іншій громаді, грубо нівелює законодавчий принцип нерозривності території та руйнує цілісність юрисдикції, встановлену державою при проведенні адмінреформи.

Так, Малодівицька селищна територіальна громада утворена 16.11.2017 шляхом об`єднання Малодівицької селищної ради та Великодівицької, Дмитрівської, Обичівської, Петрівської, Товкачівської сільських рад Прилуцького району.

У відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» визначено, що до складу Малодівицької ОТГ увійшли Малодівицька, Великодівицька, Дмитрівська сільська, Обичівська, Петрівська (ліквідованого Прилуцького району) Товкачівська сільські ради.

З вказаного вбачається, що Дубовогаївська сільська рада ніколи не входила до складу Малодівицької ОТГ Прилуцького району Чернігівської області.

Більш того, Малодівицька об`єднана територіальна громада не має спільних меж з межами населеного пункту с. Дубовий Гай Прилуцького району Чернігівської області. Таким чином, зазначене унеможливило би їх об`єднання, оскільки порушувало б встановлені ст. 4 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» умови.

З вказаного вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7424182500:02:000:0905 площею 29,5666 га вибула з комунальної власності Яблунівської територіальної громади всупереч встановленого законом порядку.

Відповідно до частини 2 та пункту б частини 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно з усталеною позицією Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Таким чином, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає в вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому, відповідно до статті 396 ЦК України, за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає в відновленні володіння власника (титульного володільця), що, в свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (п. 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).

Тобто предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) з чужого незаконного володіння.

Володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина 1 статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така інша особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні. Володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.

У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння такою особою таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі власникові. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

У пункті 56 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов), в порядку статті 387 ЦК України, є належним та ефективним способом захисту права власності. Такий висновок наведений також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

За частиною 3 статті 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що відповідно до п. 1 частини 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (пункт 87)).

Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19).

Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що коли право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому Реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)).

З урахуванням наведеного, за висновком суду, належним способом захисту права позивача в даному випадку є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з володіння відповідача, що відповідає сталій практиці Верховного Суду в аналогічних спорах.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яблунівської сільської ради до Малодівицької селищної ради про витребування земельної ділянки є правомірними, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, Чернігівській обласній прокуратурі підлягає поверненню 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 6 448,58 грн.

Решта 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 6 448,58 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яблунівської сільської ради до Малодівицької селищної ради про витребування земельної ділянки задовольнити повністю.

Витребувати з незаконного володіння Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412490) на користь Яблунівської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області (код 04415896) земельну ділянку площею 29,5666 га (кадастровий номер 7424182500:02:000:0905), розташовану на території Дубовогаївського старостинського округу Яблунівської ОТГ Прилуцького району Чернігівської області.

Стягнути з Малодівицької селищної ради (код 04412490, 17523, смт. Мала Дівиця Прилуцького району Чернігівської області, вул. Слобідська, 3) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, рахунок UA248201720343140001000006008, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач - Чернігівська обласна прокуратура) 6 448,57 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Чернігівській обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, рахунок UA248201720343140001000006008, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач - Чернігівська обласна прокуратура) з Державного бюджету України (Отримувач: ГУК у Черніг.обл/тг м.Чернігів/22030101, код 37972475, рахунок UA 098999980313121206083025739, Казначейство України) 6 448,58 грн судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 1645 від 11.06.2026.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено та підписано 18.09.2026.

Суддя А.С.Сидоренко