Рішення № 139859922, 17.09.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/613/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Мовчуна А.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліз Лабс"

до відповідача Фізичної особи - підприємця Шелест Маргарити Василівни

про стягнення заборгованості у розмірі 455 430,00 грн

Секретар судового засідання Мельник В.Я.

В засіданні приймали участь:

від позивача - Радченко М.В. (в режимі відеоконференції);

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Рівненської області 12.05.2026 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліз Лабс" до відповідача Фізичної особи - підприємця Шелест Маргарити Василівни про стягнення заборгованості у розмірі 455 430,00 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару згідно виставлених та сплачених рахунків.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подала, вимог не заперечила.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 15.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 11.06.2026.

05.06.2026 на електронну пошту суду від відповідача надійшла заява - заперечення щодо судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та надання примірника позовної заяви з додатками.

Ухвалою суду від 11.06.2026 частково задоволено заяву - заперечення відповідача щодо судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та надання примірника позовної заяви з додатками. Постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання 29.06.2026. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліз Лабс" надати суду докази направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

26.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Ухвалою суду від 29.06.2026 підготовче засідання відкладено на 23.07.2026.

Ухвалою суду від 23.07.2026 підготовче засідання відкладено на 03.08.2026.

Ухвалою суду від 03.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.08.2026.

Ухвалою суду від 26.08.2026 розгляд справи по суті відкладено на 17.09.2026.

17.06.2026 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання 17.09.2026 року на інший час та дату з огляду на зайнятість у зв`язку зі здійсненням адвокатської діяльності.

В судовому засіданні 17.09.2026 представник позивача заперечила проти задоволення клопотання представника відповідача про перенесення судового засідання. Зазначила, що відповідач не була позбавлена можливості особисто з`явитися в судове засідання або обрати іншого предстаника, враховуючи час розгляду справи та зайнятість представника в інших засіданнях.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, судом встановлено наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За приписами статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 202 ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Господарський суд зазначає, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому, у поданому клопотанні про відкладення представник відповідача не вказує обставин, при яких розгляд справи є неможливим, а лише зазначає про неможливість прибути в судове засідання.

Враховуючи викладене, суд вважає неповажними причини неявки представника відповідача в судове засідання у зв`язку з чим відмовляє у відкладенні судового засідання.

В судовому засіданні 17.09.2026 представник позивача підтримала вимоги, викладені у позовній заяві, та просила їх задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Відповідно до ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Таким чином суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином і його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористалася своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, враховуючи, що неявка учасників не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Сторони не заперечують, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліз Лабс" (надалі - Товариство) та Фізична особа-підприємець Шелест Маргарита Василівна (надалі - Підприємець) досягнули усної домовленості щодо поставки товару, згідно якої ТОВ "Еліз Лабс" здійснило попередню оплату на загальну суму 597 246,00 грн , що підтверджується платіжними інструкціями: № 688 від 31.10.2025 року; № 699 від 04.11.2025 року; № 776 від 28.11.2025; № 749 від 21.11.2025 року, в призначенні платежу яких зазначається "Оплата рах. № 144 від 22.10.2025р., №145 від 28.10.2025 р., № 165 від 27.11.25 р., № 154,156,153,152,155,157,162 від 10.11.25" (а.с. 12-16).

Матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів поставки Підприємцем замовленого товару Товариству на суму 455430 грн, що не заперечує і сама ФОП Шелест М.В.

Листом від 14.04.2026 року Товариством направлено Підприємцю досудову вимогу про повернення протягом 2 календарних днів коштів в розмірі 455430 грн за непоставлений товар.

15 квітня 2026 року Підприємець надала Товариству лист-відповідь на досудову вимогу, в якій просила продовжити строк повернення коштів за непоставлений товар до 26.04.2026 року у зв`язку з об`єктивними обставинами, зокрема вимушеним виїздом за кордон, що тимчасово ускладнило належне виконання фінансових та організаційних процесів.

Відповідь Товариства від 16.04.2026 року на лист від 15 квітня 2026 року свідчить, що Товариством продовжено строк повернення коштів в розмірі 455430 грн за непоставлений товар до 26.04.2026 року.

Однак, враховуючи невиконання Підприємцем зобов`язань Товариство звернулося з позовом до суду.

Предметом цього позову є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача коштів в сумі 455430,00 грн

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Ч.1-2 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідно до ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч.1 ст.642 ЦК України.

Підтвердженням факту укладання договору Товариством та Підприємцем суд вважає виставлені останнім Товариству до оплати рахунки № 144 від 22.10.2025р., №145 від 28.10.2025 р., № 165 від 27.11.25 р., № 154,156,153,152,155,157,162 від 10.11.25, на які в подальшому Товариство покликалось як на підставу в призначенні платежу у платіжних інструкціях № 688 від 31.10.2025 на суму 14910,00 грн, №699 від 04.11.2025 на суму 57600,00 грн, №776 від 28.11.2025 на суму 188754,00 грн, №749 від 21.11.2025 на суму 335982,00 грн.

При цьому, суд враховує висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, відповідно до якого, якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару, а дії відповідача щодо виставлення рахунків на оплату товару та їх безпосередня оплата Товариством, свідчать про їх бажання для настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містить стаття 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином від-повідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом. При цьому, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.(ч. 1-3 ст.612 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (по-передня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, так і не заперечується відповідачем, Товариство перерахувало Підприємцю грошові кошти попередньої оплати за майбутню поставку товару.

Разом з тим, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів поставки товару, як і не надано доказів повернення попередньої оплати в розмірі 455430,00 грн.

Висновки суду.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 455430 грн заборгованості (передоплати) за непоставлений товар.

Розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, суд вважає, що судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору в розмірі 6831,45 грн необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шелест Маргарити Василівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліз Лабс" (10003, м. Житомир, м-н. Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 45440077) 455430 (чотириста п`ятдесят п`ять тисяч чотириста тридцять) грн 00 коп заборгованості (передоплати) за непоставлений товар та 6831 (шість тисяч вісімсот тридцять одну) грн 45 коп судового збору за подання позовної заяви.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 18 вересня 2026 року.

Суддя А.І.Мовчун