Ухвала суду № 139859720, 18.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.09.2026 Справа№914/2636/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З.,

розглянувши матеріали заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову за вх. № 4263/26 від 16.09.2026

у справі № 914/2636/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоарматура, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Жовква, Лтд, м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 134 247,69 грн.

Без виклику учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоарматура до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Жовква, Лтд про стягнення заборгованості в розмірі 134 247,69 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2026, справу № 914/2636/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.08.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 06.10.2026.

16.09.2026 представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву про забезпечення позову з додатками за вх. № 4263/26.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.09.2026, заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову за вх. № 4263/26 від 16.09.2026, передано на розгляд судді Долінській О.З.

Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

У вказаній заяві представник позивача просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Жовква, Лтд у межах суми позовних вимог 134 247,69 грн., що знаходяться на рахунках у банках або інших фінансових установах.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, представник позивача посилається на те, що нові обставини, встановлені вироком у кримінальному провадженні 11 вересня 2026 року Залізничним районним судом м. Львова у кримінальній справі № 462/7953/26, яким ухвалено вирок щодо ОСОБА_1 .

Заявник зазначає, що вказаним вироком Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення у даній кримінальній справі, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Вироком суду встановлено розмір завданої шкоди у сумі 17 806 390 грн.

Водночас, відповідно до вироку суду та актуальних відомостей p Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ОСОБА_1 є керівником, та кінцевим бенефіціарним власником відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Жовква, Лтд, код ЄДРПОУ № 20807041, із часткою 100 %.

Заявник вказує на те, що наведені судом у кримінальному провадженні обставини стосуються не сторонньої особи, а особи, яка безпосередньо контролює діяльність Відповідача, є його керівником та власником.

Встановлений судом розмір шкоди у кримінальному провадженні - 17 806 390 грн - приблизно у 133 рази перевищує суму позовних вимог ТОВ «Теплоарматура» у цій справі.

Зазначена обставина має істотне значення для оцінки реального ризику виконання майбутнього рішення у справі № 914/2636/26, оскільки, на думку позивача, свідчить про наявність значного за розміром майнового навантаження, пов`язаного з особою, яка одноосібно контролює Відповідача.

Позивач наголошує, що відповідно до вироку у кримінальній справі, значна сума грошових коштів була внесена саме ТзОВ Будівельна фірма Жовква, Лтд, як застава за ОСОБА_1 .

Так, судом встановлено внесення за Відповідача грошових коштів у сумі: 15 806 160 грн.

Вироком передбачено спрямування зазначених коштів до бюджету в рахунок відшкодування завданої шкоди після набрання вироком законної сили.

Крім того, Залізничним районним судом м. Львова встановлено факт попереднього перерахування ТзОВ Будівельна фірма Жовква, Лтд 1 500 000 грн у рахунок відшкодування завданої шкоди.

Отже, як зазначає заявник, наявні нові обставини, які безпосередньо характеризують рух значних грошових коштів Відповідача та передбачають їх подальше вибуття з майнової сфери підприємства.

При цьому, сума 15 806 160 грн є більш ніж у 117 разів більшою за суму позовних вимог ТОВ «Теплоарматура» у цій господарській справі.

Щодо зустрічного забезпечення заявник зазначає, що відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.

На підставі наведеного, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Жовква, Лтд у межах суми позовних вимог 134 247,69 грн., що знаходяться на рахунках у банках або інших фінансових установах.

До заяви про забезпечення позову за вх. № 4263/26 від 16.09.2026, позивачем долучено наступні документи: копія вироку Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/7953/26 від 11.09.2026; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Жовква, Лтд.

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову за вх. № 4263/26 від 16.09.2026, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Водночас, частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову, є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 320/3560/18).

Під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

У вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, в разі невжиття таких заходів.

Зі змісту наведеного вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Суд зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача (заявника).

Можливість обмеження права розпоряджання рахунком установлено статтею 1074 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми, або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Більше того, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Предметом позовних вимог у даній справі, є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 134 247,69 грн. При цьому, суд враховує те, що у заяві про забезпечення позову, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Жовква, Лтд у межах суми позовних вимог 134 247,69 грн., що знаходяться на рахунках у банках або інших фінансових установах.

Таким чином, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

Разом з тим, керівник Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Жовква, є особою, стосовно якої ухвалено вирок із затвердженням угоди про визнання винуватості; зазначена особа є єдиним засновником із часткою в статутному капіталі 100% та є кінцевим бенефіціарним власником відповідача із прямим вирішальним впливом. За змістом вироку у справі № 462/7953/26 судом встановлено завдання шкоди у розмірі 17 806 390 грн. Відповідач уже здійснив відшкодування у розмірі 1 500 000 грн. Також відповідачем було внесено заставу у розмірі 15 806 160 грн за директора ОСОБА_2 , яка підлягає перерахуванню до Державного бюджету в рахунок відшкодування шкоди. Крім того, Залізничним районним судом м.Львова ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 335212,80 грн документально підтверджених судових витрат на залучення експерта.

Предметом цього спору є стягнення грошових коштів, а грошові кошти за своєю природою є активом підвищеної мобільності, який може бути оперативно переміщений з рахунків чи використаний.

Суд враховує, що ОСОБА_1 , є директором та єдиним учасником ТОВ Будівельна фірма Жовква, ЛТД із часткою в статутному капіталі 100% та кінцевим бенефіціарним власником даного ТзОВ із прямим вирішальним впливом. Тобто, зважаючи на прострочену заборгованість та наявність об`єктивних обставин для ухилення від взятих зобов`язань за цим спором у справі № 914/2636/26, товариство може вчинити дії направлені на реалізацію інтересів однієї особи кінцевого бенефіціара, виконуючи вирок суду. Натомість, ТОВ Теплоарматура за таких обставин втратить можливість повернути заявлений борг або утрудниться можливе виконання рішення суду у даній справі.

За таких обставин, суд вважає доведеним існування реального ризику того, що незастосування заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а отже, підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову за вх. № 4263/26 від 16.09.2026 наявні.

Суд зазначає, що такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог у справі № 914/2636/26, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки такі грошові кошти фактично перебувають у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на грошові кошти відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів, є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника (таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 03.03.2023, справа № 905/448/22).

У даній ситуації існує прямий зв`язок між запропонованим заходом забезпечення позову і предметом позову, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі № 914/2636/26.

Частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Суд враховує, що між сторонами існує спір у справі № 914/2636/26 щодо сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача грошових коштів.

Суд вважає, що звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову за вх. № 4263/26 від 16.09.2026, заявник, в даному випадку, довів наявність обставин, які свідчать про існування сумнівів щодо можливості виконання судового рішення у випадку стягнення з відповідача заборгованості в майбутньому.

Оскільки предметом спору є майнова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, тому обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на грошові кошти відповідача, є співмірним із позовними вимогами, не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а також не порушує права інших осіб та є тимчасовим до вирішення спору по суті. Невжиття такого заходу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Отже, з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, у тому числі майнового характеру спору, суттєвого розміру позовних вимог та долучених позивачем доказів до даної заяви про забезпечення позову за вх. № 4263/26 від 16.09.2026 в її обгрунтування, суд вважає, що існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраних позивачем заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зменшення коштів, які наявні у відповідача.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення коштів у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

При цьому господарський суд вважає, що заявлений захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Крім того, як зазначається в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном), може свідчити про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Аналогічний висновок викладено також в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23.

З огляду на викладене, суд вважає, що у даному випадку існує вірогідність того, що відповідач може в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках.

Адже, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами, тому доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.

Крім того, з огляду на звернення з позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22). Саме відповідач, має спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках, зазначити про наявність у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо, що може свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення, в разі задоволення позову.

Також господарський суд звертає увагу, що арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з рахунків боржників й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований, у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.

Разом з тим господарський суд зазначає, що запропонований позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти не порушує та не обмежує права будь-яких осіб, в тому числі відповідача, а лише встановлює певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.

Наразі суд зауважує, що застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на кошти в межах суми позовних вимог, не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідача, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про конкретний вид та обсяг заходів забезпечення позову, суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, а суд, обираючи вид забезпечення позову, повинен зважати на адекватність заходу, дотримання балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Заявник просить накласти арешт на грошові кошти відповідача, при цьому сукупний обсяг заявлених заходів забезпечення позову прямо обмежений заявником у тексті заяви межами ціни позову - 134 247,69 грн.

Отже, заява про забезпечення позову відповідає закріпленому в ч. 3 ст. 140 ГПК України принципу співмірності, а завданням суду є визначення порядку практичного застосування обраних заявником заходів (арешту коштів і арешту майна) у спосіб, який унеможливлює перевищення сукупним обсягом заходів забезпечення ціни позову та подвійне забезпечення однієї й тієї самої грошової вимоги.

При цьому, суд враховує те, що за своєю правовою природою арешт майна є тимчасовим заходом, який має наслідком накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження; у разі вжиття такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном і не позбавляється їх (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 915/373/20).

Оцінюючи доводи та мотиви, які зумовили звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоарматура із заявою про забезпечення позову, господарський суд відзначає, що до завершення розгляду цієї справи у відповідача є можливість в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов, вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Відтак, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем захід забезпечення позову, як арешт грошових коштів в межах суми позовних вимог 134 247,69 грн, які знаходяться на рахунках відповідача, є обґрунтованим, співмірним та прямо стосується предмету спору. Невжиття вказаного заходу забезпечення позову, може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або охоронюваних законом інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.

Відтак, суд вважає за необхідне, заяву Товариство з обмеженою відповідальністю Теплоарматура про забезпечення позову за вх. № 4263/26 від 16.09.2026 задоволити та накласти арешт на грошові кошти, що належать та містяться на відкритих рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Жовква, Лтд у банківських та інших фінансових установах, у межах суми позовних вимог у розмірі 134 247,69 грн.

Щодо зустрічного забезпечення слід зазначити таке.

Відповідно до положень ст. 140 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Враховуючи наведене положення коментованої статті та встановлені критерії щодо визначення способу зустрічного забезпечення, зважаючи на обставини справи, суд приходить до висновку, що застосування зустрічного забезпечення в грошовому виразі, не є доцільним у даному випадку.

Керуючись статтями 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариство з обмеженою відповідальністю Теплоарматура про забезпечення позову за вх. № 4263/26 від 16.09.2026 задовольнити повністю.

2. До набрання законної сили судовим рішенням у справі № 914/2636/26 вжити заходів щодо забезпечення позову: Накласти арешт на грошові кошти, що належать та містяться на відкритих рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Жовква, Лтд (79071, м. Львів, вул. Кульпарківська, 226-А, офіс 9; код ЄДРПОУ 20807041) у банківських та інших фінансових установах, у межах суми позовних вимог у розмірі 134 247,69 грн.

3. Дана ухвала набирає законної сили з 18.09.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку по 18.09.2029 (включно).

4. Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю Теплоарматура (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 16-а; код ЄДРПОУ 44721189).

5. Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Жовква, Лтд (79071, м. Львів, вул. Кульпарківська, 226-А, офіс 9; код ЄДРПОУ 20807041).

6. Дана ухвала, відповідно до ст. 144 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України Про виконавче провадження, є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Дана ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254-259 ГПК України.

Веб-адреса сторінка суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Суддя Долінська О.З.