Ухвала суду № 139859524, 15.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.09.2026Справа №910/6478/23Господарський суд міста Києва у складі судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянув у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова електрична компанія, м. Київ

про відстрочення виконання постанови

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова електрична компанія, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ

про стягнення 208 130 287,25 грн, -

За участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

26.04.2023 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України (позивач) з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова електрична компанія (відповідач) суми заборгованості в розмірі 146 825 720,41 грн, суми пені в розмірі 28 855 914,16 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 27 740 127,73 грн та суми 3% річних в розмірі 4 708 524,95 грн, за добові небаланси природного газу, що виникла за Договором транспортування природного газу №1907000588 від 20.11.2019 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 року рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 року скасовано, позовні вимоги задоволено та:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова електрична компанія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України заборгованість в розмірі 146 825 720,41 грн, пеня в розмірі 28 855 914,16 грн, інфляційні втрати в розмірі 27 740 127,73 грн та 3% річних в розмірі 4 708 524,95 грн;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова електрична компанія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 939 400 грн;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова електрична компанія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 127 280 грн.

10.09.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова електрична компанія надійшла заява про відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 року до 5 серпня 2027 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2026 розгляд заяви заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова електрична компанія про відстрочення виконання постанови у справі №910/6478/23 призначено на 15.09.2026.

14.09.2026 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про відстрочення виконання постанови у справі №910/6478/23.

В судове засідання 15.09.2026 третя особа не з`явилась, про час та місце повідомлена належним чином та про причини неявки не повідомила.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, заяву відповідача (заявника) про відстрочення виконання постанови, заслухавши пояснення його представників та заперечення представника позивача, суд ухвалив наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. У рішенні від 17.05.2005р. по справі Чіжов проти України (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення від 20.07.2004р. Європейського суду з прав людини Шмалько проти України право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Разом з тим, частиною 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» про відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 у справі № 910/6478/23 обґрунтована тим, що на даний час Товариство втратило можливість здійснювати господарську діяльність на ринку електричної енергії, яка є основною для нього та основним джерелом доходу.

Так, відповідач зазначає, що 19.06.2026 його незаконно включено до переліку учасників ринку, які набули статусу «Переддефолтний». У зв`язку зі спливом передбаченого Правилами ринку дводенного строку 21.06.2026 він автоматично набув статусу «Дефолтний».

З огляду на набуття зазначеного статусу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» застосовано передбачені Правилами ринку обмеження, унаслідок чого воно позбавлене можливості придбавати електричну енергію для подальшого постачання споживачам.

У подальшому всі точки комерційного обліку, за якими заявник здійснював постачання електричної енергії, були переведені до постачальника «останньої надії». Таким чином, він втратив 100 % клієнтської бази за основним дохідним видом діяльності.

Також відповідач наголошує, що торгівля електричною енергією (КВЕД 35.14) формувала близько 95 % доходу, тоді як діяльність з постачання природного газу фактично не здійснюється та джерелом доходу не є.

Зазначені обставини, за твердженням відповідача, вже негативно позначилися на його фінансовому стані. За І півріччя 2026 року чистий дохід від реалізації становив 722 482 тис. грн проти 1 002 854 тис. грн за аналогічний період 2025 року, а замість чистого прибутку у розмірі 3 484 тис. грн отримано чистий збиток у розмірі 484 тис. грн.

Крім того, відповідач посилається на істотне скорочення персоналу у зв`язку з фактичним припиненням господарської діяльності: середня кількість працівників зменшилася з 56 осіб у 2025 році до 37 осіб у липні 2026 року, а станом на 01.09.2026 облікова кількість штатних працівників становила 12 осіб.

На думку відповідача, сукупність наведених обставин створює реальну загрозу припинення його господарської діяльності та банкрутства. При цьому відповідач зазначає, що після втрати клієнтської бази не має джерела поповнення обігових коштів за рахунок операційної діяльності, а негайне виконання судового рішення з урахуванням значного розміру стягнутої суми може призвести до неплатоспроможності та припинення його існування як суб`єкта господарювання.

Разом із тим відповідач наголошує, що спір у даній справі виник не внаслідок ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» від виконання грошових зобов`язань, а у зв`язку з розбіжностями сторін щодо застосування положень Кодексу газотранспортної системи при визначенні вартості небалансів.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» зазначає, що обставини, які призвели до неможливості здійснювати господарську діяльність, виникли не з його вини, а правомірність дій, внаслідок яких воно набуло статусу «Дефолтний», оспорюється ним у судовому порядку (справа №910/7742/25).

Також відповідач зазначає, що обставини, які ускладнюють виконання рішення, мають тимчасовий характер, а неможливість його виконання зумовлена не відсутністю у ньго активів, а неможливістю їх негайного обернення у грошові кошти.

Зокрема, на підтверження зазначеного відповідач посилається на наявність майнових вимог до інших осіб, а саме: у справі №910/7609/26 - про стягнення 40 млн грн збитків, спричинених наданням статусу «Дефолтний»; у справі № 905/244/22 - ухвалено рішення про стягнення 18 339 975, 30 грн; у справі №910/15021/2 - ухвалено рішення про стягнення 13 406 602,28 грн.

Поряд з цим, відповідач зазначає про наявність дебіторської заборгованості ШАХТИ 1-3 «НОВОГРОДІВСЬКА» за договорами про відступлення права вимоги, яка станом на 31.12.2025 складала 398 352 026, 92 грн, а протягом 2026 року зменшувалась та станом на 01.09.2026 становить вже 349 052 026, 92 грн.

Окрім іншого, відповідач повідомляє, що вживає заходів для відновлення статусу учасника ринку електричної енергії у межах справ №910/7742/25 та №910/7609/26, що, у разі задоволення його позовних вимог, дозволить відновити господарську діяльність та отримання операційного доходу.

Заявник також звертає увагу на фінансовий стан позивача, зазначаючи, що за 2025 рік його чистий дохід становив 28 013 799 тис. грн, чистий прибуток - 8 435 966 тис. грн, власний капітал - 54 665 320 тис. грн, а залишок грошових коштів та їх еквівалентів - 10 854 029 тис. грн. На думку відповідача, стягнута сума становить для позивача незначну частину відповідних фінансових показників, тоді як для відповідача вона суттєво перевищує власний капітал та залишок коштів.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що відстрочення виконання рішення не призведе до істотного порушення інтересів позивача, натомість негайне стягнення може спричинити банкрутство. На думку заявника, у разі банкрутства задоволення вимог позивача може бути ускладнене або здійснюватися не в повному обсязі, тоді як надання відстрочки створить відповідачу можливість отримати належні йому кошти та виконати рішення.

З огляду на викладене Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» просить відстрочити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 до 05.08.2027.

В свою чергу, позивач заперечуючи проти поданої заяви зазначає, що відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, які істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення.

Так, зокрема він посилається на те, що виникнення спору та стягнення заборгованості відбулись саме з вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія». На думку позивача, зазначене виключає можливість визнання ситуації винятковою обставиною, яка може бути підставою для відстрочення виконання рішення.

Крім того, позивач наголошує, що набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» статусу «Дефолтний» на ринку електричної енергії не впливає на його обов`язок виконати рішення суду про стягнення заборгованості за договором транспортування природного газу.

На думку позивача, саме посилання на складне матеріальне становище, відсутність коштів або втрату певного виду господарської діяльності не підтверджує автоматично наявності підстав для відстрочення виконання судового рішення. Фінансовий стан та платоспроможність відповідача, як зазначає позивач, мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема інформацією про рух коштів, наявність майна та можливість хоча б часткового погашення заборгованості.

Також позивач посилається на те, що відповідно до даних загальнодоступного ресурсу «Опендатабот», чистий прибуток відповідача за 2025 рік склав 9 863 000,00 грн, а тому на думку позивача, наведене не підтверджує твердження відповідача про неможливість виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Під час розв`язання питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд має свободу розсуду при врахуванні майнових інтересів сторін, їхнього фінансового стану, ступеня вини кожної сторони у виникненні спору, наявності надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інших обставин.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 06.03.2019 у справі № 2а25767/10/0570.

В той же час, суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов`язань та припинення своєї господарської діяльності, а для стягувача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів внаслідок переходу боржника у стан неплатоспроможності.

Дослідження питання наявності чи то відсутності вини відповідача задля вирішення обґрунтованості заяви про відстрочення, на переконання суду, має бути, однак не може слугувати обов`язковим елементом, оскільки остання вже врахована судом у відповідних судових рішеннях при вирішенні спору по суті спору, що відповідно унеможливлює її спростування, оскільки може привезти до переоцінки встановлених судом обставин, що в даному випадку є недопустимим.

Відстрочка виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 року у справі № 920/199/16, у постановах Вищого господарського суду України від 26.04.2017 року у справі № 917/747/16 та від 16.11.2016 року у справі № 921/830/15-г/16.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з вищевикладеного у сукупності, розглянувши мотиви та доводи поданої заяви, врахувавши ступінь вини боржника у виникненні спору, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, у зв`язку з чим подана відповідачем заява про відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 0508.2026 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Водночас суд зазначає, що частиною 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Оскільки постанова Північного апеляційного господарського суду про задоволення позову у даній справі ухвалена 05.08.2026, її виконання не може бути відстрочене більш як до 05.08.2027.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Щодо вимог позивача в частині зупинення стягнення на підставі наказу (наказів), виданого на примусове виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Оскільки матеріали справи та подана заяви не містять доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу (наказів), виданого на примусове виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 у даній справі на момент звернення з даною заявою, то суд відмовляє в її задоволенні в цій частині.

Керуючись ст.ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова електрична компанія про відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 у справі №910/6478/23 задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 у справі №910/6478/23 до 05.08.2027 року.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

повний текст ухвали складено 18.09.2026

Суддя Сергій МОРОЗОВ