Рішення № 139859451, 16.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2026Справа № 910/5832/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про стягнення 7 920 594,00 грн.,

За участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Кисіль Т.В. за довіреністю від 20.01.2026 року № 72.

Вільний слухач: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трейд" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач, Оператор ГТС) 7 920 594,00 грн. вартості товару, який підлягав поставці за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 29.05.2023 року № 4600007595 (далі - Договір).

Ухвалою від 21.05.2026 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/5832/26, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 10.06.2026 року.

05.06.2026 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Оператора ГТС від 05.06.2026 року № ТОВВИХ-26-11429 на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на відсутність у покупця будь-якого обов`язку щодо оплати товару, господарська операція щодо поставки якого фактично не відбулася. Відповідач також вказав, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження відмови Оператора ГТС від прийняття визначеного Специфікацією до Договору товару, що свідчить про неможливість застосування до спірних правовідносин приписів частини 4 статті 692 Цивільного кодексу України. Крім того, Оператор ГТС звернув увагу на відсутність належного обґрунтування Товариством правової підстави для включення до заявленої до стягнення суми у розмірі 7 920 594,00 грн. податку на додану вартість (ПДВ у розмірі 20 %) з огляду на відсутність фактичного постачання товару покупцю та складення відповідної податкової накладної.

09.06.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Товариства від 09.06.2026 року на відзив на позовну заяву, в якій останнє навело мотиви на спростування висловлених Оператором ГТС заперечень проти позову.

У підготовчому засіданні 10.06.2026 року господарський суд міста Києва встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 19.06.2026 року, а також відклав підготовче засідання на 15.07.2026 року.

22.06.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли сформовані у цій системі 19.06.2026 року заперечення Оператора ГТС № ТОВВИХ-26-12625.

У підготовчому засіданні 15.07.2026 року господарський суд міста Києва постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/5832/26 на 30 днів.

Ухвалою від 15.07.2026 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/5832/26 та призначив її до судового розгляду по суті на 12.08.2026 року.

11.08.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Оператора ГТС від 11.08.2026 року № ТОВВИХ-26-16546, в якому останній просив суд зупинити провадження у справі № 910/5832/26 до винесення Верховним Судом постанови у справі № 910/1712/25, предметом спору в якій є зобов`язання Оператора ГТС прийняти товар та стягнення коштів, що є аналогічним до предмета спору в даній справі, зокрема, в частині стягнення коштів.

До початку призначеного судового засідання 12.08.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства від 12.08.2026 року № 12-08/7/26 проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 12.08.2026 року суд постановив протокольну ухвалу про залишення без задоволення клопотання відповідача від 11.08.2026 року № ТОВВИХ-26-16546 про зупинення провадження у справі з огляду на недоведеність останнім беззаперечних підстав та об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до винесення Верховним Судом постанови у справі № 910/1712/25. При цьому, суд врахував положення частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України, за якими провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

У судовому засіданні 12.08.2026 року оголошувалася перерва до 16.09.2026 року.

До початку призначеного судового засідання 16.09.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства від 16.09.2026 року № 16-09/7/26, в якому останнє, з огляду на неможливість забезпечення явки його представника у призначене судове засідання, виклав письмову промову в судових дебатах у справі № 910/5832/26.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.09.2026 року проти задоволення вимог Товариства заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 05.06.2026 року № ТОВВИХ-26-11429 та запереченнях від 19.06.2026 року № ТОВВИХ-26-12625.

Позивач у призначене на 16.09.2026 року судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, проте у клопотанні від 16.09.2026 року № 16-09/7/26 просив суд, зокрема, проводити судові дебати у справі без його участі.

У судовому засіданні 16.09.2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.05.2023 року між Оператором ГТС (покупець) та Товариством (постачальник) укладено Договір, за умовами якого позивач зобов`язався у визначений цим Договором строк передати у власність відповідача аксесуари до робочого одягу (рукавички) (далі - товар), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку № 1 до цього Договору (далі - Специфікація), а покупець зобов`язався прийняти і оплатити такі товари.

Означений правочин, а також додатки № 1 (Специфікація) та № 2 (Технічні та якісні характеристики товарів) до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток наведених контрагентів.

Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.

У додатку № 1 (Специфікації) до Договору сторони погодили поставку позивачем на користь відповідача:

- рукавичок "Expert" (Рукавички Вн) у кількості 3 001 пар за ціною 52,50 грн. за пару (без ПДВ) загальною вартістю 157 552,50 грн. у шестидесятиденний строк з дати отримання постачальником заявки);

- рукавичок "Unit 200" (Рукавички Ми Мп) у кількості 71 917 пар за ціною 112,50 грн. за пару (без ПДВ) загальною вартістю 8 090 662,50 грн. у шестидесятиденний строк з дати отримання постачальником заявки);

- рукавичок "Nord lux" (Рукавички утеплені Тн Нм) у кількості 4 165 пар за ціною 267,50 грн. за пару (без ПДВ) загальною вартістю 1 114 137,50 грн. у шестидесятиденний строк з дати отримання постачальником заявки);

- рукавичок "ACTIFRESH" (Рукавички утеплені Тхп) у кількості 2 075 пар за ціною 312,50 грн. за пару (без ПДВ) загальною вартістю 648 437,50 грн. у шестидесятиденний строк з дати отримання постачальником заявки).

Адресою постачання товару за усіма вищенаведеними позиціями є м. Боярка Київської області, з уточненням про те, що конкретне місце поставки (адреса) у межах зазначеного населеного пункту визначається в Заявці покупця, оформленій відповідно до пункту 5.3 Договору.

Всього без ПДВ - 10 010 790,00 грн., ПДВ - 2 002 158,00 грн.; всього з ПДВ: 12 012 948,00 грн.

Згідно з пунктом 1.4 Договору обсяги закупівлі можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця.

Відповідно до пункту 3.1 Договору його ціна становить 10 010 790,00 грн., крім того ПДВ - 2 002 158,00 грн. Ціна Договору, в тому числі ПДВ, становить 12 012 948,00 грн.

У пункті 3.2 Договору його сторони погодили, що ціна цього Договору може бути змінена за їх взаємною згодою у випадках, встановлених чинним законодавством України, що оформляється додатковою угодою до цього Договору.

Ціна за одиницю товару наведена у Специфікації (пункт 3.3 означеної угоди).

Пунктами 4.1, 4.2 Договору передбачено, що розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 15 цього Договору, на умовах, визначених цим Договором. Покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

За умовами пункту 5.1 Договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації. Постачальник повідомляє покупця про дату та час поставки не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до дати поставки. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають додаткову угоду. Постачальник зобов`язаний одночасно з товаром передати покупцю документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього Договору та чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 5.3 наведеного правочину поставка товарів здійснюється на умовах DDP "Поставка зі сплатою мита" (місце поставки згідно Специфікації), ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року)), з урахуванням умов пункту 5.1 цього Договору.

Поставка товару здійснюється на підставі письмових заявок (далі - Заявка) від покупця, які є невід`ємною частиною цього Договору. Покупець надсилає скан-копію підписаної уповноваженою особою Заявки електронним листом на електронну адресу постачальника, зазначену в пункті 14.12 цього Договору. Датою отримання Заявки постачальником вважається дата надіслання відповідного електронного повідомлення покупцем. Оригінали Заявок надсилаються покупцем поштою на адресу постачальника, вказану в розділі 15 цього Договору, цінним листом (з описом вкладення) з повідомленням про вручення або кур`єром під розписку. До моменту отримання оригіналу Заявки постачальником надіслані електронною поштою Заявки мають повну юридичну силу, породжують права і обов`язки для сторін і можуть бути подані до судових інстанцій як належні докази і не можуть спростовуватися сторонами.

У пункті 5.6 Договору сторони дійшли згоди про те, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною.

Разом із тим, відповідно до пункту 5.7 Договору приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів за цим Договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику в порядку, визначеному цим Договором та чинним законодавством України.

За умовами пункту 5.8 наведеної угоди датою поставки товарів за цим Договором є дата підписання покупцем Акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.16 цього Договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче документів (в рамках кожної поставки перелічені документи повинні бути надані постачальником одночасно із здійсненням поставки товару):

5.8.1 видаткової накладної;

5.8.2 документу про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару: паспорт якості;

5.8.3 документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на товар;

5.8.4 товарно-транспортної накладної;

5.8.5 рахунку-фактури;

5.8.6 документу про експлуатацію товарів: Інструкція з експлуатації товарів;

5.8.7 інших необхідних документів, якщо такі зазначені в додатку № 2 до Договору:

- копія протоколу випробувань товару;

- копія сертифікату перевірки/експертизи типу на товар;

- копія Декларації про відповідність засобів індивідуального захисту вимогам Технічного регламенту на товар;

- копія позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи Центрального органу виконавчої влади.

Пунктом 6.1 Договору на покупця покладений обов`язок прийняти та своєчасно і в повному обсязі оплатити поставлені товари у порядку, визначеному цим Договором.

За змістом пункту 6.4.1 цієї угоди постачальник має право вимагати від покупця належного виконання зобов`язань з оплати товарів лише у разі підписання актів приймання товарів за кількістю та якістю покупцем відповідно до пункту 5.16 Договору.

Умовами пунктів 12.1, 12.2 Договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.06.2024 року (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення терміну (строку) дії цього Договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим Договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Слід зазначити, що у пункті 13.1 Договору сторони домовилися про те, що з метою виконання умов Договору будуть здійснювати обмін документами, як електронними документами у розумінні Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Під "обміном електронними документами" сторони розуміють їх створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, підписання, використання тощо за допомогою Системи електронного документообігу, що визначена у пункті 13.6 Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору покупець надіслав позивачу Заявки:

- № 1 від 16.08.2023 року № ТОВВИХ-23-11192 на поставку рукавичок "ACTIFRESH" (Рукавички утеплені Тхп) у кількості 2 075 пар за адресою: 08051, Київська обл., м. Боярка, вул. С. Петлюри, 49;

- № 2 від 31.10.2023 року № ТОВВИХ-23-15462 на поставку рукавичок "Nord lux" (Рукавички утеплені Тн Нм) у кількості 4 165 пар за адресою: 08051, Київська обл., м. Боярка, вул. С. Петлюри, 49;

- № 3 від 26.04.2024 року № ТОВВИХ-24-6393 на поставку рукавичок "Expert" (Рукавички Вн) у кількості 693 пар та рукавичок "Unit 200" (Рукавички Ми Мп) у кількості 14 323 пар за адресою: 08051, Київська обл., м. Боярка, вул. С. Петлюри, 49.

Факт поставки позивачем та прийняття Оператором ГТС замовленого за вищенаведеними Заявками був зафіксований в підписаних уповноваженими представниками сторін видаткових накладних від 16.10.2023 року № 294 на суму 778 125,00 грн., від 03.11.2023 року № 301 на суму 1 336 965,00 грн., від 24.06.2024 року № 93-3 на суму 1 977 264,00 грн., а також Актах приймання товарів за кількістю та якістю від 25.10.2023 року № 1538, від 09.11.2023 року № 1585, від 25.06.2024 року № 24-169. Вказані обставини під час розгляду даної справи жодною із сторін не заперечувалися.

Товариство вказувало, що на виконання умов Договору та відповідно до отриманих від покупця Заявок останнє поставило на користь відповідача рукавички "ACTIFRESH" (Рукавички утеплені Тхп) у кількості 2 075 пар, рукавички "Nord lux" (Рукавички утеплені Тн Нм) у кількості 4 165 пар, рукавички "Expert" (Рукавички Вн) у кількості 693 пар та рукавички "Unit 200" (Рукавички Ми Мп) у кількості 14 323 пар.

Разом із тим, позивач був позбавлений можливості поставити Оператору ГТС передбачені Договором та Специфікацією рукавички "Expert" (рукавички Вн) у кількості 2 308 пар та рукавички "Unit 200 (рукавички Ми Мп) у кількості 57 594 пар, зважаючи на порушення покупцем процедури поставки товару та ненадання останнім відповідних Заявок на поставку цього товару в наведеній кількості із зазначенням часу та місця його поставки.

Інших Заявок покупця на поставку конкретної партії товару на адресу постачальника не надходило, а залишок товару, на який не було надано заявки, склав 7 920 594,00 грн. (12 012 948,00 грн. - 4 092 354,00 грн.).

Враховуючи встановлений Договором термін його дії - до 30.06.2024 року (включно), листом від 28.06.2024 року № 28-06/7/24 Товариство звернулося до Оператора ГТС з повідомленням про готовність поставити решту погодженого сторонами та передбаченого Специфікацією до Договору товару і надання рознарядки на поставку конкретної партії товару - рукавичок "Expert" (рукавички Вн) у кількості 2 308 пар та рукавичок "Unit 200 (рукавички Ми Мп) у кількості 57 594 пар.

Проте, Оператор ГТС відповідної Заявки на адресу позивача не направив.

Зважаючи на неукладення сторонами будь-яких додаткових угод до Договору щодо внесення змін чи доповнень до цього правочину, а також беручи до уваги те, що з 01.07.2024 року сторони позбавлені можливості укласти додаткову угоду про зменшення обсягу закупівлі товарів за Договором та/або розірвати Договір, а об`єм прав та обов`язків сторін щодо асортименту, кількості та ціни за одиницю товару визначені у Специфікації, є не змінними та такими, що підлягають виконанню в повному обсязі, враховуючи, що відмова Оператора ГТС від надання Заявки на поставку решти погодженого контрагентами товару за Договором фактично є односторонньою відмовою від виконання зобов`язання, що прямо порушує норми зобов`язального права, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про зобов`язання відповідача виконати обов`язки за укладеним між сторонами Договором шляхом прийняття відповідно до умов цього правочину від позивача товару в розмірі не виконаного зобов`язання, а саме: рукавичок "Expert" (рукавички Вн) у кількості 2 308 пар та рукавичок "Unit 200 (рукавички Ми Мп) у кількості 57 594 пар.

Рішенням від 16.10.2024 року в справі № 910/8181/24 (з урахуванням ухвали від 19.03.2025 року), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 року, господарський суд міста Києва задовольнив вимоги Товариства та зобов`язав Оператора ГТС виконати обов`язки за укладеним з Товариством за результатами відкритих торгів № UA-2023-03-17-004715-а Договором, а саме: прийняти відповідно до умов цього договору від Товариства товар у розмірі не виконаного зобов`язання: рукавички "Expert" (рукавички Вн) у кількості 2 308 пар; рукавички "Unit 200 (рукавички Ми Мп) у кількості 57 594 пар. Крім того, суд стягнув з Оператора ГТС на користь Товариства 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

11.02.2025 року Товариство надіслало на адресу Оператора ГТС лист від 11.02.2025 року № 11-02/5/25 про прийняття товару за судовим рішенням.

У відповідь на означене звернення 13.02.2025 року Оператор ГТС направив на адресу Товариства лист від 13.02.2025 року № ТОВВИХ-25-2478, в якому повідомив про те, що, враховуючи незрозумілість порядку виконання рішення від 16.10.2024 року в справі № 910/8181/24, отримання товару та виконання цього рішення можливе виключно після набрання законної сили судовим рішенням щодо роз`яснення прийнятого у даній справі рішення по суті спору.

13.02.2025 року Товариство повторно звернулося до Оператора ГТС з листом від 13.02.2025 року № 1131 про прийняття відповідачем товару 19.02.2025 року на його складі за адресою: 08051, Київська область, місто Боярка, вулиця С. Петлюри, 49. Однак, 19.02.2025 року автомобіль Товариства з вищенаведеним товаром не був допущений на територію складу Оператора ГТС для його прийняття та розвантаження.

У той же час, ухвалою від 20.03.2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Оператора ГТС на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 року та рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2024 року в справі № 910/8181/24, а також зупинив виконання означеного рішення місцевого господарського суду до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою від 23.04.2025 року Верховний Суд передав справу № 910/8181/24 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою від 23.06.2025 року об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийняла справу № 910/8181/24 до розгляду.

Постановою від 20.03.2026 року об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду задовольнила касаційну скаргу Оператора ГТС, скасувала рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2024 року і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 року в справі № 910/8181/24 та ухвалила нове рішення про відмову в задоволенні позову Товариства.

Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій у справі № 910/8181/24, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що обраний Товариство спосіб захисту не відповідає ані змісту спірних правовідносин, ані здатен поновити порушені права, зокрема з огляду і на відсутність реального механізму виконання відповідного рішення. У той же час, за висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, ефективний захист у наведених обставинах справи забезпечить вимога про стягнення вартості товару, який підлягав продажу (поставці) відповідно до погоджених сторонами умов Договору, враховуючи, що про відмову від Договору позивач не заявляв.

Враховуючи вищенаведені обставини, а також викладені Верховним Судом у постанові від 20.03.2026 року в справі № 910/8181/24 висновки, Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з даним (новим) позовом про стягнення з Оператора ГТС 7 920 594,00 грн. вартості товару, який підлягав поставці за Договором.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України (тут і далі чинного на час виникнення спірних правовідносин) та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що спір у ній фактично виник внаслідок того, що протягом строку дії Договору (з моменту підписання сторонами і до 30.06.2024 року) відповідач надав позивачеві Заявки лише на частину обумовлених Договором товарів і прийняв поставлений відповідно до таких Заявок товар. Однак, позивач був позбавлений можливості поставити Оператору ГТС передбачені Договором та Специфікацією рукавички "Expert" (рукавички Вн) у кількості 2 308 пар та рукавички "Unit 200 (рукавички Ми Мп) у кількості 57 594 пар, зважаючи на порушення покупцем процедури поставки товару та ненадання останнім відповідних Заявок на поставку цього товару в наведеній кількості із зазначенням часу та місця його поставки. В обґрунтування ненадання Заявок на залишкову кількість товару відповідач посилався на закінчення строку дії Договору.

Відтак, інших Заявок покупця на поставку конкретної партії товару на адресу постачальника не надходило, а залишок товару, на який не було надано заявки, склав 7 920 594,00 грн. (12 012 948,00 грн. - 4 092 354,00 грн.).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (стаття 510 Цивільного кодексу України).

Як вбачається зі змісту статті 265 Господарського кодексу України, статей 655, 662, 663, 712 Цивільного кодексу України, у спірних правовідносинах продавець (позивач) є стороною, яка зобов`язана передати товар належної якості та асортименту з його приналежностями покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідач, як покупець, є особою, управненою вимагати належного виконання цього обов`язку від продавця. Водночас в силу частини 1 статті 613 Цивільного кодексу України відповідач як кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване йому позивачем як боржником належним чином, а також вчинити дії, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Так, в силу частини 1 статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо покупець (одержувач) відмовився прийняти переданий продавцем товар, то він зобов`язаний забезпечити схоронність товару, негайно повідомивши про це продавця. Якщо покупець зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти без достатніх підстав, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Відповідне регулювання взаємних прав та обов`язків щодо прийняття переданого товару передбачено частинами 1, 4 статті 690 Цивільного кодексу України.

Разом із тим, обов`язок покупця вчинити дії з прийняття поставки полягає не тільки у прийнятті поставленого (переданого) товару, але й у здійсненні ним усіх дій, яких можна було б розумно очікувати від нього для того, щоб дозволити продавцю здійснити поставку. Так, за частиною 2 статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Суд зазначає, що не надаючи заявки на товар, відповідач у такому разі не вчиняє дій, які надали б позивачеві можливість здійснити поставку, і порушує свій обов`язок прийняти та оплатити товар. При цьому, за наявними у матеріалах справи доказами, сторони не укладали будь-які додаткові угоди до Договору, якими було б скориговано (зменшено) обсяги закупівлі товару. Повідомлень про відмову від Договору або про його розірвання сторони також не направляли. Наведені обставини сторонами під час розгляду справи не заперечувалися.

У той же час, суд встановив, що ціна укладеного між сторонами Договору прямо визначена його умовами, а загальна кількість товарів, їх часткове співвідношення визначені Специфікацією за взаємною згодою цих контрагентів. Відтак, надаючи Заявки на товар за умовами Договору та Специфікації, покупець не визначає кількість, обсяг чи асортимент товару, що підлягає поставці (бо це є у Договорі), а реалізує надані йому Договором правомочності визначити строк поставки та обсяг партії товару та вчиняє дії необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару від продавця.

З матеріалів справи вбачається, що протягом строку дії Договору Оператор ГТС надіслав на адресу Товариства лише три Заявки на поставку товару, які були виконані постачальником у повному обсязі. Натомість на звернення Товариства з приводу направлення Оператором ГТС заявок на поставку решти товару, погодженого у Специфікації до Договору, Оператор ГТС вказав про відсутність у нього відповідного обов`язку, посилаючись на закінчення строку дії Договору, тим самим фактично відмовився як від надання постачальникові Заявки на поставку товару, так і від його прийняття.

В силу частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки протягом строку дії договору.

За доводами позивача, Оператор ГТС як покупець мав надіслати заявки у межах строку дії Договору, тобто у період з 29.05.2023 року по 30.06.2024 року включно, що забезпечує можливість виконання Товариством його зобов`язань з поставки товару за Договором відповідно до узгоджених сторонами його умов. Проте, відповідач таких дій протягом означеного строку не вчинив.

Як було зазначено вище, рішенням від 16.10.2024 року в справі № 910/8181/24 (з урахуванням ухвали від 19.03.2025 року), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 року, господарський суд міста Києва задовольнив вимоги Товариства та зобов`язав Оператора ГТС виконати обов`язки за укладеним з Товариством за результатами відкритих торгів № UA-2023-03-17-004715-а Договором, а саме: прийняти відповідно до умов цього договору від Товариства товар у розмірі не виконаного зобов`язання: рукавички "Expert" (рукавички Вн) у кількості 2 308 пар; рукавички "Unit 200 (рукавички Ми Мп) у кількості 57 594 пар. Крім того, суд стягнув з Оператора ГТС на користь Товариства 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

11.02.2025 року Товариство надіслало на адресу Оператора ГТС лист від 11.02.2025 року № 11-02/5/25 про прийняття товару за судовим рішенням, в якому повідомило, що 13.02.2025 року на склад відповідача за адресою: 08051, Київська область, місто Боярка, вулиця С. Петлюри, 49, буде поставлений товар: рукавички "Expert" у кількості 2 308 пар та рукавички "Unit 200" у кількості 57 594 пари. Враховуючи наведене, Товариство просило Оператора ГТС забезпечити участь його уповноважених представників у прийнятті вищевказаного товару.

У відповідь на означене звернення 13.02.2025 року Оператор ГТС направив на адресу Товариства лист від 13.02.2025 року № ТОВВИХ-25-2478, в якому повідомив про те, що рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2024 року в справі № 910/8181/24 не визначено порядок прийняття товару. Зважаючи на наведене, а також враховуючи незрозумілість порядку виконання рішення, Оператор ГТС звернувся до вказаного місцевого господарського суду із заявою про роз`яснення рішення від 16.10.2024 року в справі № 910/8181/24. У той же час, отримання товару та виконання рішення суду від 16.10.2024 року в справі № 910/8181/24, за твердженням відповідача, можливе виключно після набрання законної сили судовим рішенням щодо роз`яснення прийнятого у даній справі рішення по суті спору.

13.02.2025 року Товариство повторно звернулося до Оператора ГТС з листом від 13.02.2025 року № 1131, в якому повідомило, що з огляду на набрання судовим рішенням у справі № 910/8181/24 законної сили, будь-які додаткові листи чи роз`яснення не є відкладальними обставинами для його виконання. З огляду на наведене, позивач вказав, що 19.02.2025 року на склад відповідача за адресою: 08051, Київська область, місто Боярка, вулиця С. Петлюри, 49, буде поставлений товар: рукавички "Expert" у кількості 2 308 пар та рукавички "Unit 200" у кількості 57 594 пари, а також просив відповідача забезпечити участь уповноважених представників Оператора ГТС у прийнятті цього товару.

Однак, 19.02.2025 року автомобіль Товариства з вищенаведеним товаром не був допущений на територію складу Оператора ГТС для його прийняття та розвантаження.

19.02.2025 року Товариство направило на адресу покупця лист від 19.02.2025 року № 19-02/2/25 з вимогою повідомити постачальнику інформацію щодо особи, яка прийняла рішення щодо саботування виконання рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2024 року в справі № 910/8181/24.

Однак, листом від 20.02.2025 року № ТОВВИХ-25-2898 Оператор ГТС повідомив Товариство про відсутність підстав для розгляду по суті звернень постачальника з огляду на не вирішення судом питання щодо роз`яснення рішення від 16.10.2024 року в справі № 910/8181/24.

Слід також зазначити, що ухвалою від 05.03.2025 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 року, господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви Оператора ГТС від 12.02.2025 року № ТОВВИХ-25-2457 про роз`яснення судового рішення з огляду на те, що наведена заява відповідача фактично полягає не у наданні роз`яснення, що стосується змісту прийнятого господарським судом міста Києва рішення у справі № 910/8181/24, а зводиться до необхідності надання роз`яснень з правових питань щодо порядку його виконання.

Зважаючи на наведені обставини, а також враховуючи правові висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 20.03.2026 року в справі № 910/8181/24, у пред`явленому позові Товариство на підставі приписів частини 4 статті 692 Цивільного кодексу України просило суд стягнути з Оператора ГТС 7 920 594,00 грн. вартості товару, який підлягав поставці за Договором.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту, якими є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року в справі № 925/1265/16).

Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року в справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 року в справі № 610/1030/18).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України. До них відносяться, зокрема: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 року в справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01.07.2021 року в справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 року в справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 року в справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 року в справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20.06.2023 року в справі № 633/408/18 (підпункт 11.12), від 04.07.2023 року в справі № 233/4365/18 (пункт 31).

У такому разі спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У разі, якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, то такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність - це можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 року в справі № 916/1415/19.

Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, суд виходить з такого.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 910/3009/18, від 08.02.2022 року в справі № 209/3085/20, від 21.09.2022 року в справі № 908/976/19). Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 року в справі № 522/1528/15).

Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Як було зазначено вище, правовідносини сторін за укладеним Договором є відносинами поставки (купівлі-продажу), за якими одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, регламентованими частиною 2 статті 538 Цивільного кодексу України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

У частині 3 зазначеної статті визначено, що в разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно із частиною 2 статті 526 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Положення частини 2 статті 689 Цивільного кодексу України передбачають, що покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

За вимогами частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

З матеріалів справи вбачається, що Договір між сторонами був укладений за результатами проведення відкритих торгів у порядку, визначеному Законом України "Про публічні закупівлі".

Позивач як переможець публічних закупівель мав "виправдане очікування" стосовно того, що публічна закупівля (придбання замовником товарів у порядку, встановленому згаданим Законом) відбулася і, відповідно, весь товар, зазначений у Специфікації до Договору, буде прийнятий та оплачений відповідачем як покупцем.

За встановленими у цій справі обставинами відповідачем як покупцем було допущено порушення умов Договору, оскільки у період його дії він припинив направляти постачальнику Заявки на поставку товару, що призвело до неможливості виконання зобов`язання продавця щодо поставки кількості невитребуваного товару і зобов`язання покупця в частині прийняття всього обсягу обумовленого Договором та Специфікацією товару.

Такі дії відповідача суперечать принципу "pacta sunt servanda" (договори повинні виконуватися) та порушують вимоги статті 610 Цивільного кодексу України щодо належного виконання зобов`язання.

Невиконання відповідачем як покупцем свого зобов`язання щодо прийняття кількості невитребуваного товару від позивача суперечить принципу добросовісності у виконанні договору та порушує права позивача як постачальника, який розраховував на належне виконання Договору в обсязі, погодженому за результатами проведеної процедури публічної закупівлі.

За відсутності доказів погодження сторонами Договору припинення згаданих зобов`язань, коригування обсягів товару, який мав бути поставлений, а також розірвання Договору тощо, не вчинення відповідачем дій з направлення позивачеві заявок на поставку залишків товару свідчить про те, що подальше виконання зобов`язань за укладеним між сторонами Договором втратило інтерес для відповідача (покупця). Втім, протягом строку дії Договору відповідач не повідомляв позивача про названі обставини.

Чинне законодавство, а саме стаття 41 Закону України "Про публічні закупівлі", передбачає можливість зміни істотних умов договору закупівлі, визначених тендерною пропозицією, після його підписання та до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, зокрема у випадку зменшення обсягів закупівлі.

Однак відповідачем як замовником не було вчинено жодних дій щодо зміни істотних умов укладеного з позивачем договору в порядку, передбаченому Законом України "Про публічні закупівлі", зокрема в частині визначеної кількості товару, який підлягав поставці відповідачеві.

У випадку, якщо покупець не вчиняє дій, спрямованих на належне і добросовісне виконання своїх договірних зобов`язань перед продавцем, правовідносини сторін за договором купівлі-продажу можуть бути врегульовані відповідно до норм Цивільного кодексу України.

Зокрема, частина 4 статті 690 Цивільного кодексу України передбачає, що в разі якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Сама стаття 690 Цивільного кодексу України регулює питання зберігання товару, не прийнятого покупцем. Так, згідно з положеннями частин 1, 2 цієї статті якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов`язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця. Продавець зобов`язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк.

Отже, очевидним є те, що регулювання наведеної статті охоплює випадки, коли продавець доставив товар покупцеві відповідно до умов договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частини 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлюють правило про строк оплати товарів покупцем, яке є загальним і діє, якщо спеціальними правилами або умовами договору не передбачено інший строк оплати.

У випадку, коли покупець відмовився як прийняти товар, так і оплатити його, спеціальними приписами частини 4 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору.

Реалізація зазначених у частині 4 статті 692 Цивільного кодексу України способів захисту прав продавця залежить від стану виконання договору в конкретних правовідносинах та здійснюється на вибір продавця.

Так, у разі якщо покупець, діючи недобросовісно, не виконує або ухиляється від виконання своїх договірних зобов`язань, що в свою чергу унеможливлює виконання постачальником власних зобов`язань з поставки товару та позбавляє (порушує) його права на отримання обумовлених у Договорі коштів як оплати вартості такого товару, за умови вжиття постачальником усіх залежних від нього заходів для виконання Договору, постачальник може на свій вибір обрати спосіб захисту своїх порушених прав.

Передбачені частиною 4 статті 692 Цивільного кодексу України правові наслідки є проявом охоронної складової цієї норми, спрямованої саме на захист порушених прав продавця у спірних правовідносинах, що відповідають правовим наслідкам порушення зобов`язання, передбаченим статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання, відшкодування збитків.

Відповідні наслідки, передбачені частиною 4 статті 692 Цивільного кодексу України, застосовуються (на відміну від наслідків прострочення кредитора за статтею 612 Цивільного кодексу України) саме у разі ухилення покупця від прийняття та оплати товару, як це підтверджено та доведено позивачем належними доказами під час розгляду даної справи.

Заперечуючи проти задоволення вимог Товариства, відповідач вказував на те, що погоджений у Договорі обов`язок позивача поставити на адресу Оператора ГТС товар безпосередньо залежить від строку направлення покупцем Заявки на поставку товару, з урахуванням якої, враховуючи положення пункту 5.3 Договору, визначається строк поставки та кількість товару, що має бути поставлений Товариством. Відповідно, неотримання постачальником Заявки на поставку товару не зумовлює у нього обов`язку поставити товар та, відповідно, у покупця - його прийняти. Отже, беручи до уваги факт відсутності постачання товару, на який не подано Заявку, у покупця відсутній і обов`язок щодо оплати такого товару.

Однак, суд не бере до уваги наведені заперечення Оператора ГТС з огляду, зокрема, на те, що загальна кількість товару, ціна за одиницю та ціна Договору визначені сторонами у самому Договорі та Специфікації до нього. Визнання за покупцем необмеженого у часі права надавати або не надавати Заявки (замовлення) на партію товару за Договором фактично призводить до зміни ним умов Договору в односторонньому порядку або односторонньої відмови від його виконання.

Суд також звертає увагу на те, що під час вирішення спору про стягнення повної вартості товару відповідач як покупець не позбавлений права вимагати зустрічного виконання зобов`язання позивачем (продавцем товару) та наводити доводи і докази у разі існування підстав для відмови від оплати чи зменшення належних до стягнення сум.

Посилання відповідача на неможливість прийняття ним 19.02.2025 року зазначеного у резолютивній частині рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2024 року в справі № 910/8181/24 товару, який не відповідав умовам Специфікації, також оцінюються судом критично, оскільки такі посилання не спростовують наявності в Оператора ГТС договірного зобов`язання з прийняття та оплати всього обсягу погодженого сторонами у Договорі та Специфікації до нього товару. Більше того, незначна невідповідність у технічних характеристиках спірного товару була усунена шляхом постановлення судом ухвали від 19.03.2025 року в справі № 910/8181/24, якою вирішено у тексті рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2024 року в справі № 910/8181/24 замість помилкового зазначення "рукавички "Expert" (рукавички Ви)" та рукавички "Unit 200" (рукавички Ми Ми)" читати "рукавички "Expert" (рукавички Вн)" та рукавички "Unit 200" (рукавички Ми Мп)" відповідно.

Крім того, за не спростованими відповідачем доводами Товариства, які також підтверджуються наявним у матеріалах справи листуванням сторін, 19.02.2025 року автомобіль позивача зі спірним товаром взагалі не був допущений на територію складу Оператора ГТС для його прийняття та розвантаження, а отже відповідач не здійснював жодних дій щодо перевірки кількісних та якісних характеристик відповідного товару. При цьому, подання покупцем до суду заяви про роз`яснення судового рішення не може бути законною підставою для відстрочення або звільнення Оператора ГТС від договірного обов`язку з прийняття товару.

Відтак, Оператор ГТС фактично відмовився як від прийняття товару, який поставлявся позивачем, так і від його подальшої оплати.

Більше того, висновок про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин саме положень частини 4 статті 692 Цивільного кодексу України був викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2026 року в справі № 910/8181/24.

При цьому, позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінку предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке він зазначає в позовній заяві, здійснює суд, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 19.09.2019 року в справі № 924/831/17, від 26.05.2022 року в справі № 910/17717/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 року в справі № 990/150/23).

Відтак, за наведених обставин справи ефективний захист прав Товариства забезпечить вимога саме про стягнення вартості товару, який підлягав продажу (поставці) відповідно до погоджених сторонами умов Договору (враховуючи, що про відмову від Договору позивач не заявляв).

Посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи податкової накладної, яка б мала бути складена на спірний непоставлений товар, жодним чином не спростовує обґрунтованості вимог Товариства та безпосередньо не стосується предмета спору в даній справі (враховуючи, зокрема, положення статей 187, 201 Податкового кодексу України щодо строку реєстрації податкових накладних).

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи те, що загальна сума вартості товару, який підлягав поставці за Договором, яка становить 7 920 594,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Оператор ГТС на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про сплату означеної суми грошових коштів на користь постачальника у добровільному порядку чи безпідставності відповідних вимог позивача, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, у зв`язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, проспект Любомира Гузара, будинок 44; код ЄДРПОУ 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трейд" (04080, місто Київ, вулиця Оленівська, будинок 23; код ЄДРПОУ 40465034) 7 920 594 (сім мільйонів дев`ятсот двадцять тисяч п`ятсот дев`яносто чотири) грн. 00 коп. вартості товару, який підлягав поставці за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 29.05.2023 року № 4600007595, а також 95 047 (дев`яносто п`ять тисяч сорок сім) грн. 13 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 18.09.2026 року.

Суддя В.С. Ломака